12 січня 2026 року
м. Київ
справа № 145/1273/24
провадження № 61-16402ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідачка), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокат Жовмір Олександр Васильович, на рішення Тиврівського районного суду від 06 вересня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -
Обставини справи
1. У липні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, у якому зазначила про таке.
У період шлюбу подружжям придбано транспортні засоби, зокрема, марки
«Renault Megane», 2005 року випуску та марки «ВАЗ 210994», 2008 року випуску. Дані транспортні засоби були зареєстровані та знаходилися у користуванні
ОСОБА_1 та є спільним сумісним майном подружжя. Так, автомобіль
«ВАЗ 210994» зареєстровано за ОСОБА_1 20 липня 2017 року та 03 червня 2020 року перереєстровано на нового власника, а автомобіль «Renault Megane», зареєстровано за ОСОБА_1 16 червня 2020 року та 15 червня 2023 року перереєстровано за новим власником.
Позивачці не було відомо про продаж вказаних транспортних засобів третім особам, а також вона не надавала свою згоду на їх продаж.
Транспортні засоби марки «Renault Megane», 2005 року випуску та «ВАЗ 210994», 2008 року випуску безумовно є неподільними речами, тому неможливим є їх виділ в натурі. Середня ринкова (дійсна) вартість згідно з консультаційним висновком
№ ІК-35 від 20 червня 2024 року автомобіля «ВАЗ 210994», 2008 року випуску, становить 90 800,00 грн, а автомобіля «Renault Megane», 2005 року випуску - 200 000,00 грн.
На підставі зазначеного позивачка просила суд здійснити поділ спільного сумісного майна - автомобіля «ВАЗ 210994», 2008 року випуску, та автомобіля
«Renault Megane», 2005 року випуску та стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобілів, у сумі 145 500,00 грн, а також понесені витрати на правову допомогу - 10 000,00 грн.
2. Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 вересня
2025 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 11 грудня 2025 року, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/2 частку в праві спільної сумісної власності на автомобіль «Renault Megane», 2005 року випуску, в сумі 100 000,00 грн та у задоволені інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Узагальнені доводи касаційної скарги
3. 26 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокат Жовмір О. В., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Тиврівського районного суду від 06 вересня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 грудня 2025 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
4. ОСОБА_1 зазначив, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки щодо застосування норми права, викладені у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 158/2229/16, від 03 жовтня 2018 року у справі
№ 127/7029/15, від 06 квітня 2023 року у справі № 199/291/21, від 16 січня 2023 року у справі № 754/3132/16-ц, від 06 липня 2023 року у справі № 990/36/23, від 14 грудня 2022 року у справі № 126/2200/20.
5. Також заявникподав клопотання про зупинення виконання рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 06 вересня 2025 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 11 грудня 2025 року до закінчення касаційного перегляду.
Позиція Верховного Суду
6. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
7. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
8. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята
статті 19 ЦПК України).
9. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
10. Ціна позову у цій справі у загальному розмірі становить 145 500,00 грн, яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн * 250 = 757 000,00 грн). Отже ця справа, виходячи з ціни позову, за загальним правилом належить до категорії справ, рішення у яких відповідно до пункту 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню.
11. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
12. Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до
ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.
13. Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України.
14. Обставин, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
15. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що в цій справі відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
16. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
17. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
18. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
19. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
20. Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
21. З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, а підстав, визначених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, Судом не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
22. У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання про зупинення виконання судових рішень.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої
статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокат Жовмір Олександр Васильович, на рішення Тиврівського районного суду від 06 вересня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак О. М. Осіян Н. Ю. Сакара