09 січня 2026 року
м. Київ
справа № 537/883/25
провадження № 61-5242св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів
Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду
від 03 квітня 2025 року
у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про встановлення фактів, що мають юридичне значення,
10 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в якій просила: встановити той факт, що вона отримує пенсію за віком, яка є соціальною допомогою, а не доходом, а також факт, що вона не є підприємцем із 2009 року по 2015 рік та за станом здоров'я отримує пенсію за віком у розмірі 2970 грн, яка є соціальною допомогою і є меншою за встановлений прожитковий мінімум.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області
від 12 лютого 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області
від 13 лютого 2025 року виправлено описку в ухвалі Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 лютого 2025 року про залишення заяви без руху.
Перший абзац резолютивної частини ухвали викладено у такій редакції:
«У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити».
Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яка містила в собі, зокрема й клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання скарги.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 18 березня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору у передбаченому законодавством порядку та розмірі, а також з метою правильного зазначення найменування суду, до якого подається вказана апеляційна скарга та подання копій апеляційної скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Вищевказана ухвала мотивована тим, що скаржником не було сплачено судовий збір, а заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору не підлягало задоволенню у зв'язку з відсутністю доказів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
31 березня 2025 року до Полтавського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 18 березня 2025 року, в якій остання, зокрема просить звільнити її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції.
Повторно заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору мотивовано тим, що заявник отримує мінімальний щомісячний дохід у вигляді пенсії за віком, належить до вразливої категорії осіб, є малозабезпеченою особою, яка щомісячно здійснює витрати на своє утримання та на оплату житлово-комунальних послуг, а тому отриманого нею доходу недостатньо для сплати судового збору, який підлягає сплаті за поданою апеляційною скаргою на ухвалу місцевого суду.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні повторного клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та повернуто апеляційну скаргу особі, яка її подала.
17 квітня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Крюківського районного суду
м. Кременчука Полтавської області від 13 лютого 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М., суддів, які входять до складу колегії : Ситнік О. М., Фаловську І. М.
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2025 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме заявнику необхідно уточнити судові рішення, які вона оскаржує та прохальну частину, відповідно до вимог статті 409 ЦПК України.
На виконання вимог вказаної ухвали заявник направила уточнену касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
08 липня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
08 січня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направила до Верховного Суду заяву про відвід колегії суддів Ігнатенка В. М., Ситнік О. М. та
Фаловської О. М.
Заява обґрунтована тим, що колегія суддів Ігнатенко В. М., Ситнік О. М.,
Фаловська І. М., які здійснюють розгляд цієї справи порушили норми
статті 129 Конституції України та статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та не розглянули касаційну скаргу позивача впродовж встановленого законом розумного строку, який ОСОБА_1 обраховує з моменту постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження, чим проявили свою упередженість.
08 січня 2026 року зазначену заяву було передано судді Ігнатенку В. М.
Розглянувши заяву про відвід, перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта
статті 36 ЦПК України).
У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України
«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52,
від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Верховний Суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб'єктивним критерієм, констатує, що відсутні обставини, які б свідчили про виявлення колегією суддів у складі суддів Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М., упередженості у справі. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного.
За об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність суддів. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
Докази, які б свідчили про упереджене ставлення колегії суддів до сторони у справі, заявником не надані і в матеріалах касаційного провадження відсутні.
Посилання заявника на порушення строку розгляду справи є безпідставними, оскільки цивільна справа надійшла до Верховного Суду 08 липня 2025 року, а процесуальні дії вчиняються відповідно до вимог цивільного процесуального кодексу України, з урахуванням навантаженості касаційного суду та у порядку черговості.
Зазначені доводи заявника про відвід колегії суддів відхиляє як такі, що не ґрунтуються на фактичних обставинах та не можуть викликати сумнів в об'єктивності суддів Верховного Суду.
Верховний Суд також звертає увагу на те, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді (аналогічний висновок див., зокрема, в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2024 року у справі
№ 760/13291/20, від 16 квітня 2024 року у справі № 235/1298/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
від 27 лютого 2024 року у справі № 216/5160/22, від 20 березня 2024 року у справі № 216/4601/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 761/6087/22 та від 24 квітня 2024 року у справі № 444/948/21).
Водночас, Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення суддів від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід суддів.
Отже, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про відвід колегії суддів Верховного Суду Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М., тому відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід суддів підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Керуючись статтями 33, 36, 40, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду,
Заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Ігнатенка В. М.,
Ситнік О. М., Фаловської І. М. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 травня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнати необґрунтованою.
Заяву про відвід колегії суддів Верховного Суду Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М. передати судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська