Справа № 131/1838/25
Провадження № 1-кп/131/113/2025
"14" січня 2026 р. м. Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 та її законного представника, ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань №3 в м.Іллінці Вінницької області кримінальне провадження, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 липня 2025 року за № 12025020090000305, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Кантелина Іллінецького району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, працюючого слюсарем з ремонту колісних транспортних засобів в ПП «Ремсільмаш» м.Іллінці, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.287 КК України,
12 липня 2025 року близько 19 години 30 години біля будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , будучи користувачем та фактичним володільцем технічно-несправного мотоцикла «Musstang МТ150-5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , гальмівна система якого не відповідала вимогам п.п. 31.1, 31.4.1 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001рку, а саме перебувала в технічно несправному, проте обмежено працездатному стані, який на праві приватної власності належить його покійному діду ОСОБА_7 , тобто особою, відповідальною за експлуатацію цього транспортного засобу, при його використанні у сфері дорожнього руху, достовірно знаючи про відсутність посвідчення водія у своєї дівчини ОСОБА_5 , нехтуючи вимогами п. 2.2 та 2.9 (ґ) Правил дорожнього руху, добровільно, шляхом усної згоди передав керування вищевказаного мотоцикла останній.
У подальшому, ОСОБА_4 , будучи пасажиром вказаного мотоцикла, усвідомлюючи факт відсутності посвідчення водія будь-якої категорії та достатніх навичок водіння у ОСОБА_5 , діючи з протиправною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинен був і міг їх передбачити, 12 липня 2025 року біля 20 години 00 хвилин надав доступ до керування мотоциклом «Musstang МТ150-5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_5 . Остання, керуючи зазначеним транспортним засобом, на заокругленні дороги вправо, порушила вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, а саме не маючи навиків водіння, не вибравши безпечної швидкості для руху, втратила контроль над керованим нею мотоциклом, у результаті чого з'їхала з проїжджої частини дороги, допустивши наїзд на паркан домоволодіння №1 та перекидання мотоцикла, внаслідок чого ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді дрібно-вогнищевого крововиливу-гематоми селезінки, закритої черепно - мозкової травми-струсу головного мозку, параорбітальпих гематом, закритого перелому основи проксимальної фаланги другого пальця лівої стопи, множинних саден верхніх та нижніх кінцівок, які відносяться в сукупності до тілесних ушкоджень середнього ступеня важкості по критерію тривалого розладу здоров'я більш як 21 день.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 287 КК України - випуск в експлуатацію завідомо технічно несправного транспортного засобу та допуск до керування транспортним засобом особи, яка не має права на керування транспортним засобом, вчинене особою, відповідальною за експлуатацію транспортних засобів, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Під час судового провадження, 26 грудня 2025 року між потерпілою в кримінальному провадженні № 12025020090000305 ОСОБА_5 та її законним представником ОСОБА_6 , з однієї сторони, та обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 , з іншої сторони, в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469, 471, 473, 476 КПК України, у приміщенні Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, яке розташоване по вул.Волонтерів,20 у м.Гайсин Вінницької області, укладено угоду про примирення.
За умовами вказаної угоди про примирення потерпіла ОСОБА_5 і її законний представник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ст. 287 КК України, обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому.
Сторонами під час прийняття рішення про укладення угоди враховано такі істотні умови укладення угоди: обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття; обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Обвинувачений ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового розгляду повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні.
Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме: у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та згоди сторін на його призначення.
Крім того, згідно умов даної угоди обвинуваченому ОСОБА_4 , потерпілій ОСОБА_5 і її законному представнику ОСОБА_6 роз'яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473,474 КПК України та наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України і щодо умисного невиконання угоди про примирення.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред'явлено. Визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України, щиро розкаявся, визнав фактичні обставини кримінального провадження, що встановлені досудовим розслідуванням. Крім того, зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання у разі затвердження угоди. Просив угоду про примирення затвердити та призначити узгоджене покарання.
Потерпіла ОСОБА_5 та її законний представник ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснили, що примирилася із обвинуваченим, претензій майнового та морального характеру відсутні, цілком розуміють наслідки затвердження судом угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України.
Прокурор у судовому засіданні вважає, що при укладенні угоди про примирення дотримані вимоги та правила КПК України і КК України, просив угоду про примирення затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.
Суд, вислухавши прокурора, обвинуваченого, потерпілу та її законного представника, вивчивши угоду про примирення від 26.12.2025 року з доданими матеріалами, приходить до висновку, що вона підлягає затвердженню.
Так, на підставі пояснень сторін кримінального провадження, суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє свої права та наслідки укладення і затвердження угоди про примирення, що передбачені ч. ч. 5, 6 ст. 474, ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Судом у відповідності до ч. 7 ст. 474 КПК України встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України та КК України, відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися, а кримінальне провадження свідчить про наявність підстав для визнання винуватості. Крім того, судом встановлені обґрунтовані підстави вважати, що взяті обвинуваченим на себе за угодою про примирення обов'язки, очевидно можливі для виконання.Зміст угоди про визнання винуватості, умови та порядок її укладення відповідають вимогам ст.ст. 469, 472 КПК України, підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, для відмови в затверджені угоди не встановлено. Прокурором при вирішенні питання про укладення угоди враховані обставини, визначені ст. 470 КПК України.
Узгоджена сторонами міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, не суперечить інтересам суспільства, визначена згідно із законом, є справедливою, необхідною і достатньою для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень. При цьому враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують йому покарання, та обставини, що обтяжують йому покарання.
Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд дійшов висновку укладену між потерпілою і її законним представником та обвинуваченим угоду про примирення затвердити та призначити останньому узгоджене сторонами покарання.
Суд вважає, що дії ОСОБА_4 кваліфіковано вірно за ст.287 КК України, а саме як випуск в експлуатацію завідомо технічно несправного транспортного засобу та допуск до керування транспортним засобом особи, яка не має права на керування транспортним засобом, вчинене особою, відповідальною за експлуатацію транспортних засобів, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Відповідно до ст. 12 КК України вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення класифікується як нетяжкий злочин, тому, згідно ч. 3 ст. 469 КПК України, в даному кримінальному провадженні може бути укладена угода.
Суд вважає, що узгоджене сторонами покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обране з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_4 , який за зареєстрованим місцем проживання та місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, щиро кається у вчиненні кримінального правопорушень та обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого. Так обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає щире каяття. Обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_4 , є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
При вирішенні питання про відповідність угоди про примирення вимогам ст. 474 КПК України, суд враховує, що угода укладена добровільно, за участі неповнолітньої потерпілої і її законного представника та обвинуваченого, прокурор не заперечує проти затвердження укладеної угоди про примирення, умови угоди про примирення не суперечать вимогам цього Кодексу, правова кваліфікація діяння кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлено підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість не виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні, а тому при призначенні покарання ОСОБА_4 , суд вважає, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають особі винного, загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені КК України.
Враховуючи сукупність обставин, що пом'якшують покарання (визнання вини, щире каяття у вчиненні вказаного кримінального правопорушення) та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, та обставини, що обтяжує покарання (вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння), з урахуванням особи винного, який позитивно характеризується за місцем проживання та місцем роботи, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позицію потерпілої та її законного представника, які не мають претензій майнового характеру до обвинуваченого, а також висновки органу пробації, які містяться в досудовій доповіді, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене сторонами в угоді про примирення покарання за ст. 287 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів, оскільки відповідне позбавлення не узгоджено сторонами при укладенні угоди про примирення, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
За таких обставин, суд приходить до висновку про доцільність затвердження угоди про примирення, укладеної 26 грудня 2025 року між потерпілою ОСОБА_5 і її законним представником ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 , і вважає, що узгоджене сторонами покарання буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні відсутній.
Відповідно до статті 124 КПК України, з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових інженерно-транспортних експертиз в загальному розмірі 5240,30грн.
Питання про речовий доказ у виді транспортного засобу, мотоцикла марки «Musstang МТ150-5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , підлягає вирішенню у відповідності до статті 100 КПК України, та повернуто його законному володільцю/користувачу. Відповідний застосований захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна щодо даного транспортного засобу підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.65,287 КК України, ст. ст. 100, 373, 374, 394,473,474,475 КПК України, суд
Затвердити угоду про примирення, укладену 26 грудня 2025 року між потерпілою в кримінальному провадженні № 12025020090000305 ОСОБА_5 і її законним представником ОСОБА_6 та обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.287 КК України, та призначити йому узгоджене покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00грн. /сімнадцять тисяч гривень/, без позбавленням права обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту приведення вироку суду до виконання.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, у зв'язку із проведенням судових інженерно-транспортних експертизи у кримінальному провадженні №12025020090000305 в розмірі 5240,30грн. /п'ять тисяч двісті сорок гривень тридцять копійок/.
Речовий доказ: мотоцикл, марки MUSSTANG, моделі МТ 150-5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , є ОСОБА_8 , а користувачем якого є ОСОБА_4 , та який знаходиться на зберіганні на майданчику для тимчасово затриманих транспортних засобів Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, - повернути користувачу ОСОБА_4 .
Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені 13 липня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020090000305, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.287 КК України, накладених ухвалою слідчого судді Гайсинського районного суду Вінницької області ОСОБА_9 №129/2515/25 від 17 липня 2025 року.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України, до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;
3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_10