Справа № 128/601/25
Іменем України
12 січня 2026 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Бондаренко О.І.
при секретарі Нагірняк Т.А.
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, що навчається та стягнення аліментів за попередній період,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, що навчається та стягнення аліментів за попередній період, за яким просить наступне: стягувати з ОСОБА_3 на його користь аліменти на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_4 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/3 частки від усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно на період її навчання до досягнення нею віку двадцяти трьох років; стягнути з ОСОБА_3 на мою користь аліменти на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_4 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу) за попередній період, а саме з 20 липня 2021 року; рішення суду в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Позовні вимоги сторона позивача мотивує тим, що 18 листопада 2019 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/27677/19 було розірвано шлюб між ним та ОСОБА_3 . Вказує, що під час перебуванні у шлюбі з відповідачем у них народилося двоє дітей: донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно позову позивач зазначає, що після розірвання шлюбу, їх спільна донька - ОСОБА_4 залишилася проживати з ним на постійній основі, а син - ОСОБА_5 , залишився проживати з матір'ю, проте більшість свого часу перебуває з позивачем, а саме: всі вихідні дні, свята, шкільні канікули та карантин, який був пов'язаний з пандемією. Таким чином, діти проживають та зареєстровані в позивача квартирі, яка належить йому на праві власності та діти перебувають на його повному утримані. Всі витрати по дому, продукти харчування, одяг, кошти на лікування, поповнення телефонних рахунків, проїзд, кошти на повсякденні витрати, тощо - все оплачується ним, згідно позову. Також зазначає, що донька ОСОБА_6 з 20 липня 2021 року по 2024 рік була студенткою «Технологічно-промислового фахового коледжу Вінницького Національного аграрного університету», де ним здійснювалася повна вартість за надання освітньої послуги в розмірі 16 000 грн. в рік., таким чином повна вартість навчання склала 48000 грн. Разом з тим, донька стала студенткою 1 курсу Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського, є здобувачем вищої освіти за освітньою програмою «Бакалавр», де ним також здійснюється повна вартість за надання освітньої послуги в розмірі 22 000 грн. в рік. Крім того, позивач зазначає, що ним оплачуються всі візити дітей до лікарів, обстеження, послуги стоматолога, що також підтверджується квитанціями про оплату. Поряд з цим вказує, що весь цей час він повністю утримує обох дітей, які проживають з ним та надає докази до позову. На даний час наша донька, є студенткою вищого навчального закладу, не має можливості працювати та отримувати дохід, тому знаходиться на моєму утриманні.
Також позивачем вказується, що станом на день подання заяви він працює на посаді керівника регіонального відділу продажу ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» та його заробітна плата в середньому становить 24 тис. грн. Зазначає, що рівень його заробітної плати не дозволяє йому самостійно забезпечувати всі матеріальні потреби доньки самостійно, адже крім неї на його утриманні перебуває ще й спільний з відповідачкою син, який на даний час також є учнем та на якого він сплачує аліменти.
Позивач вказує, що 02.11.2023 Вінницьким районним судом видано судовий наказ, яким стягнуто з мене, із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.10.2023 і до досягнення дитиною повноліття.
Крім того, позивачем вказується, що крім повного забезпечення дітей він також забезпечує свою непрацездатну матір ОСОБА_7 , яка є пенсіонеркою за вислугою років, має невеликий розмір пенсії, яка за 2024 рік була від 2558 до 3186. Разом з тим, зазначає, що матір має гіпертонічну хворобу 2 ступеня, у зв'язку з чим проходить стаціонарне лікування за призначенням лікаря 2 рази на рік.
Поряд з цим, позивач вказує, що він створив нову сім'ю, ІНФОРМАЦІЯ_6 та в них народився син ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_7 ; його дружина знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, тому він повністю забезпечує свою сім'ю та трьох місячного сина.
У свою чергу, відповідачка є здоровою та працездатною, працює бухгалтером отримує постійний щомісячний дохід та має змогу сплачувати на користь повнолітньої доньки, що продовжує навчання, аліменти в розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходів). Зважаючи на вищевикладене, сплата відповідачкою на користь повнолітньої доньки , що продовжує навчання, аліментів на рівні 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходів) буде достатнім та справедливим вкладом у виховання доньки, що забезпечує рівність обов'язків матері та батька щодо утримання дитини, як того вимагає ч. 1 ст. 141 СК України.
Також позивач вказує, що після того, як їх донька, стала студенткою першого курсу він неодноразово повідомляв відповідачку про те, що ОСОБА_9 необхідні додаткові кошти для організації ефективного навчання, зокрема для купівлі зошитів для практичних та лабораторних робіт, а також підручників та іншої літератури за спеціальностями, спортивний одяг та звичайний одяг в якому ОСОБА_9 відвідувала заняття, кошти на щоденні потреби, проїзд та інше. Проте, відповідачка всі звернення та пропозиції проігнорувала, хоча вона з перших днів знала, що ОСОБА_9 стала студенткою коледжу, так як вона безпосередньо укладала договір про навчання в інтересах спільної доньки, що свідчить про її небажання матеріально підтримувати власну доньку. В період часу вересень - грудень 2024 року, він неодноразово звертався до відповідачки по телефону та просив солідарно забезпечувати матеріальні потреби доньки, в зв'язку з тим, що інших утриманців в неї немає, крім дітей, яких він повністю забезпечує. Проте відповідачка не лише відмовилася приймати участь у забезпечені доньки, але з часом заблокувала його номер телефону, щоб він не мав можливості їй телефонувати.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 24.02.2025 відкрито провадження по справі; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
01.04.2025 року відповідачкою ОСОБА_10 подано відзив на позовну заяву.
Суд вважає за необхідне зазначити, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, якими є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частини перша, друга статті 174 ЦПК України).
Положеннями статей 178-181 ЦПК України врегульовано підстави, час, черговість та вимоги щодо подання заяв по суті, зокрема відзиву (стаття 178 ЦПК України), відповіді на відзив (стаття 179 ЦПК України), заперечення (стаття 180 ЦПК України) та пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (стаття 181 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Сторони та інші учасники судового розгляду повинні подати докази у справі безпосередньо до суду разом із поданням відповідних заяв по суті. Порядок та строки подання доказів та копій доказів визначено статтею 83 ЦПК України.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Відповідно до вимог статті 95 ЦПК України та з урахуванням визначеного порядку розгляду справи, сторони повинні подати суду письмові докази, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, у копіях, засвідчених у порядку, встановленому діючим законодавством.
Відповідачкою копію ухвали про відкриття провадження по справі, матеріали позову та додатки до нього отримала в приміщенні суду та подала до суду 01.04.2025.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 ЦПК України, у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частинами третьою, четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
З урахуванням зазначеного, оскільки матеріали цивільної справи не містять доказів направлення відзиву відповідачкою стороні позивача, тому суд не бере його до уваги та вирішує позов за наявними матеріалами справи. 16.04.2025 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив ОСОБА_3 , яка є тотожною викладеним позовним вимогам.
11.06.2025 ОСОБА_10 подано додаткові пояснення з приводу позовних вимог.
Щодо наданих відповідачкою додаткових пояснень від 11.06.2025 суд зазначає, що у відповідності до ч. ч. 1,2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом; заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
При цьому суд звертає увагу, що нормативними положеннями ч. 5 ст. 174 ЦПК України передбачено, що суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне.
В процесі розгляду даної цивільної справи, враховуючи її стадію та тривалість розгляду, судом не визначалося обов'язку додаткових необхідних пояснень щодо окремих питань із наданням таких пояснень, тому дані пояснення не беруться судом до уваги.
Питання щодо належності, допустимості, достатності доказів відносно предмету судового спору вирішується судом при прийнятті судового рішення у відповідності до положень статей 245 та 259 ЦПК України, з урахуванням всіх встановлених обставин справи та наявними підтверджуючими доказами.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 надав суду заяву про розгляд справи без його участі, в поданій заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить задоволити, змін та доповнень не має.
Відповідачка ОСОБА_2 надала суду заяву, якою заявлені позовні вимоги не визнає; зазначає, що по-можливості допомагає своїй повнолітній дочці ОСОБА_9 фінансово, постійно підтримує морально, також просила засідання провести у її відсутність.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Врахувавши думку сторін, викладену у наданих суду письмових заявах, дослідивши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, враховуючи найкращі інтереси дитини, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Судом встановлено, що 18 листопада 2019 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/27677/19 було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.11-12). Під час перебуванні у шлюбі з ОСОБА_3 у сторін народилося двоє дітей: донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13-14). Згідно позову, після розірвання шлюбу, спільна донька - ОСОБА_4 залишилася проживати з позивачем на постійній основі, а син - ОСОБА_5 , залишився проживати з матір'ю, проте більшість свого часу перебуває з позивачем а саме: всі вихідні дні, свята, шкільні канікули та карантин, який був пов'язаний з пандемією. Доказів зворотного суду не надано та дані факти ніким не спростовані, тому в силу ч. 1 ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають. Поряд з цим договорів про визначення місця проживання дітей або рішень відповідних органів місцевого самоврядування, що дітей сторонами також не надано.
Донька сторін ОСОБА_4 з 20 липня 2021 року по 2024 рік була студенткою «Технологічно-промислового фахового коледжу Вінницького Національного аграрного університету», де ОСОБА_1 здійснювалася повна вартість за надання освітньої послуги в розмірі 16000 грн. в рік, таким чином повна вартість навчання склала 48000 грн., дана обставина підтверджується відповідними документами, а саме: договором про надання платної освітньої послуги № 64 від 20.07.2021 року та квитанціями про оплату (а.с. 28, 29-33).
Спільна донька сторін ОСОБА_4 стала студенткою 1 курсу Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського, є здобувачем вищої освіти за освітньою програмою «Бакалавр», де ОСОБА_1 також здійснюється повна вартість за надання освітньої послуги в розмірі 22000 грн. в рік, дана обставина підтверджується відповідними документами, а саме договором №15/10 з 12.08.2024 року про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців та квитанцією про оплату (а.с. 34-35, 36).
На підтвердження візитів дитини до лікарів та медичних установ та поточні витрати ОСОБА_1 надано квитанції про оплату (а.с. 37-39, 43-48).
На підтвердження позивачем своїх доводів в частині утримання обох дітей, які проживають з ОСОБА_1 надано витяг, акт обстеження житлово-побутових умов, довідками, а також квитанціями про понесенні витрати на утримання та лікування дітей та іншими документами: витягом з реєстру територіальної громади виданий на ім'я ОСОБА_4 , що підтверджує її місце проживання за адресою АДРЕСА_1 ; довідкою №51 від 19.12.2023 року видана Головою ОСББ «Андора Плюс» про те, що ОСОБА_4 проживає в квартирі свого батька ОСОБА_1 ; актом про фактичне проживання осіб від 19 грудня 2023 року в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , підписаний мешканцями будинку; витягом з реєстру територіальної громади виданий на ім'я ОСОБА_5 , що підтверджує його місце проживання за адресою АДРЕСА_1 ; довідкою №52 від 19.02.2023 року видана Головою ОСББ «Андора Плюс» про те, що ОСОБА_5 проживає у вихідні, святкові дні та канікули в квартирі свого батька ОСОБА_1 ; актом від 19 листопада 2023 року про фактичне проживання особи у вихідні, святкові дні та канікули, підписаний мешканцями будинку. Станом на день подання заяви ОСОБА_1 працюю на посаді керівника регіонального відділу продажу, що підтверджується Довідкою про доходи №1092 від 15.10.2024 року виданої ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» Моя заробітна плата відповідно до вказаної Довідки в середньому становить 24 тис. грн. (а.с. 18-27).
02.11.2023 Вінницьким районним судом видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.10.2023 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 16).
08 жовтня 2023 року ОСОБА_1 одружився, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 (а.с.17) та має малолітню дитину сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.15).
Відповідно до положень ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до ст.51 Конституції України, положень Конвенції про права дитини, що набула чинності для України з 27 вересня 1991 року, статей 5, 154, 257 СК України держава Україна гарантує кожній дитині захист її прав та інтересів, бере під свою охорону кожну дитину як особистість.
Частиною 1 ст. 9 Конституції України установлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
У ст. 6 Європейської Конвенції закріплено обов'язок судового органу здійснювати все можливе для забезпечення прав дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
У відповідності до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно п. 20 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При ухвалені судового рішення судом взято до уваги, що на його утриманні перебуває малолітній син ОСОБА_8 та син від попереднього шлюбу ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_4 , матір непрацездатного віку, яка потребує фінансової допомоги та стороннього догляду в силі віку, а також дружина, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною.
Визначаючись щодо розміру аліментів, суд враховує взаємний обов'язок батьків по утриманню дитини, тому суд, зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні дочки ОСОБА_4 , суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідачки на користь позивача аліментів на її утримання, на час навчання, та вважає за справедливе встановити аліменти в розмірі частини від усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду з даним позовом, та до завершення дочкою навчання, але не довше як до досягнення дитиною 23 років.
Судом при визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню, враховано всі обставини у відповідності зі ст. 182 СК України. Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання дочки за попередній період, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ст. 18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх плати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час але не більш як за десять років. Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Постановою КЦС ВС від 18.05.2020 року (справа № 215/5867/17) сформовано правову позицію, про те, що частиною другою статті 191 СК України передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести такі обставини як вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення відповідача від надання утримання дитині.
Обов'язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та неможливість їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. Слід зазначити, що ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов'язана особа ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії. При цьому під ухиленням від сплати аліментів у юридичній науці розуміють пряму відмову від надання утримання, а також різні дії (бездіяльність) зобов'язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів: приховання особою свого дійсного розміру заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов'язку по утриманню. Факт ухилення від надання утримання може мати місце в тому випадку, якщо особа має у своєму розпорядженні кошти, але не бажає їх надавати.
Ухилення від сплати аліментів полягає у винних навмисних діях (бездіяльності) відповідача. Тому позивач має надати суду докази того, що, вчиняючи тим чи іншим способом, відповідач свідомо прагнув ухилитися від виконання обов'язку по утриманню.
При цьому позивачем доведено належним чином та достатніми докази факт утримання дочки у повному обсязі, в період припинення шлюбних відносин з відповідачкою, навчання дочки та в період з 20.07.2021 року і по даний час. В своїх заявах відповідачкою не заперечувалися доводи позивача в цій частині, ненадання матеріальної допомоги дочці мотивує нестабільним та мінливим доходом.
Відтак, суд вважає, що небажання ОСОБА_2 приймати участь у житті доньки, забезпечувати її матеріально, розмір сум та незначна кількість їх перерахування, свідчать про те, що ОСОБА_2 з часу припинення шлюбних відносин з ОСОБА_1 ухиляється від сплати аліментів на утримання доньки та фінансовому забезпечені доньки, надання належного рівня освіти і формуванні майбутньої життєвої позиції.
Підсумовуючи викладене, суд вважає за доцільнестягнути з ОСОБА_2 аліменти за минулий час, а саме: з 20 липня 2021 року, коли ОСОБА_4 стала студенткою «Технологічно-промислового фахового коледжу Вінницького Національного аграрного університету», по день подання позовної заяви включно у сумі 1/4 від усіх видів заробітку (доходу).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Також суд вважає за необхідне, згідно ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 2 422 грн 40 коп., оскільки позивач був звільнений від його сплати при зверненні до суду з даною позовною заявою.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 178, 191, 263-265, 279, 430 ЦПК України, ст.ст. 199, 200, 182, 191 СК України, суд,-
Позов - задоволити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки від усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 19.02.2025 та на період навчання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 до досягнення дочкою віку двадцяти трьох років.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів її заробітку (доходу) за попередній період, а саме: з 20 липня 2021 року по 19.02.2025 року включно.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , в дохід держави судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення виготовлено 13.01.2026.
Суддя Оксана БОНДАРЕНКО