Справа № 128/1328/25
Іменем України
12 січня 2026 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Бондаренко О.І.
при секретарі Нагірняк Т.А.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, яким просить: зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі судового наказу Вінницького районного суду Вінницької області від 02 листопада 2023 року у справі №128/4450/23 до однієї тисячі гривень.
Позовні вимоги мотивує тим, що 02 листопада 2023 року Вінницьким районним судом видано судовий наказ, яким стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.10.2023 і до досягнення дитиною повноліття. Позивач вважає, що розмір аліментів, визначений судовим наказом Вінницького районного суду Вінницької області 02 листопада 2023 року у справі №128/4450/23 повинен бути зменшений. На підставу своїх доводів позивач зазначає, що під час перебуванні у шлюбі з ОСОБА_3 у них народилося двоє дітей: донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . В подальшому, 18 листопада 2019 році їх шлюб було розірвано на підставі рішення суду, на протязі п'яти останніх років, після розірвання шлюбу їх діти проживають з позивачем, а саме: донька на постійній основі, а син, весь вільний після навчання час, всі вихідні дні, свята, шкільні канікули, онлайн заняття та карантин, який був пов'язаний з пандемією. Позивач зазначає, що стягувачка надала суду недостовірну інформацію, оскільки повідомила, що син проживає з нею та перебуває на її утриманні, а боржник не бере участь у його забезпеченні. Позивач вказує, що син проживає, як зі мною так і з колишньою дружиною та повністю ним утримується.
Позивач вказує, що донька ОСОБА_5 з 20 липня 2021 року по 2024 рік була студенткою «Технологічно-промислового фахового коледжу Вінницького Національного аграрного університету», де мною здійснювалася повна вартість за надання освітньої послуги в розмірі 16000 грн., в рік, таким чином повна вартість навчання склала 48000 грн. Крім того, донька ОСОБА_5 в 2024 році стала студенткою 1 курсу Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського, є здобувачем вищої освіти за освітньою програмою «Бакалавр», де ним також здійснюється повна вартість за надання освітньої послуги в розмірі 22000 грн. в рік, проте, дана оплата є значно більшою чим в попередні роки. Поряд з цим вказує, що на його утриманні також перебуває його непрацездатна мати ОСОБА_6 , яка є пенсіонеркою за вислугою років, має невеликий розмір пенсії, яка за 2024 рік була від 2558 грн до 3186 грн та він забезпечує свою матір всіма необхідними продуктами харчування, речами, коштами на комунальні послуги, лікування, купує ліки.
Також згідно позову, позивач зазначає, що в нього змінився сімейний стан, він створив іншу сім'ю та у них народився син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 , його дружина знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, тому він повністю забезпечує свою сім'ю та малолітнього сина від новоствореного шлюбу. Позивач стверджує, що в нього за вказаний період значно погіршилося матеріальне становище. Позивач вказує, що станом на день подання позовної заяви він працює на посаді керівника регіонального відділу продажу ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» його заробітна плата в середньому становить 24 тис. грн., проте за цей час, з моменту постановлення наказу про стягнення аліментів і до дня подання позовної заяви про зменшення розміру аліментів, його заробітна плата, зменшилася майже в двічі, в зв'язку із зменшенням виробництва, що є окремою підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки вказана обставина не існувала на момент винесення судового наказу. Разом з тим, існували інші обставини, які не були відомі суду, як ті, що після розірвання шлюбу він повністю забезпечує спільних дітей. Відповідачка повністю самоусунулась від утримання дітей, за п'ять років проживання окремо, відповідачка ні коли не забезпечувала старшу доньку, не купувала їй речі та взуття, не оплачувала візити до лікарів та стоматолога, не купувала ліки та окуляри, жодної гривні не заплатила за навчання доньки у двох вищих навчальних закладах. Також вказує, що молодшого сина він теж повністю утримує, незважаючи на те, що відповідачка стягує з нього аліменти. Вказує, що він забезпечує сина всім необхідним: одягом, взуттям, поповнення телефонних рахунків, проїзд, кошти на повсякденні витрати, були придбані для сина дорого вартісні речі: мобільний телефон, планшет, телевізор, комп'ютер. Виходячи з наведених вище положень закону та аналізуючи дані норми права, вважає, що підставами для зміни розміру аліментів є зміна матеріального і сімейного стану. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійної, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Враховуючи вище наведене вважає, що в нього є всі підстави для зменшення розміру аліментів, в зв'язку з тим, до складу його сім'ї входить його дружина, яка перебуває в декретній відпустці по догляду за дитиною, чотирьох місячний син та двоє дітей від першого шлюбу, непрацездатна мати похилого віку.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 22.04.2025 року відкрито провадження по справі; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
24.06.2025 ОСОБА_3 було подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що заявлені позовні вимоги не визнаються та в задоволенні позову просить відмовити, вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав, позов просив задоволити, змін та доповнень не має.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги не визнала, в задоволені просила відмовити. Також показала, що син навчається в 7-В класі Агрономічненськго ліцею, в батька буває часто. Щодо дочки пояснила, що вона там проживає, оскільки має частку у праві власності та це не створює факту її утримання позивачем.
Крім того, інформація щодо всіх судових справ є у вільному доступі на офіційному вебпорталі «Судова влада України» за вебадресою: http://vnr.vn.court.gov.ua
З'ясувавши думку учасників провадження, дослідивши письмові докази, якими сторони обґрунтовують свої доводи та заперечення, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють дані правовідносини, надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що 02 листопада 2023 року Вінницьким районним судом видано судовий наказ, яким стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.10.2023 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 17-18).
Наказне провадження, як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника.
Під час перебуванні у шлюбі з ОСОБА_3 у сторін народилося двоє дітей: донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 14-15).
18 листопада 2019 році шлюб сторін було розірвано на підставі рішення суду та вони розпочали проживати окремо (а.с.12-13).
Діти сторін є зареєстрованими в квартирі ОСОБА_1 , яка належить йому на праві власності, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади виданий на ім'я ОСОБА_5 , що підтверджує її місце проживання за адресою АДРЕСА_1 а.с. 21-22); довідкою №97 від 04.11.2024 року видана Головою ОСББ «Андора Плюс» про те, що ОСОБА_5 проживає в квартирі свого батька ОСОБА_1 (а.с.26); Актом про фактичне проживання осіб від 19 грудня 2023 року в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , підписаний мешканцями будинку; Витягом з реєстру територіальної громади виданий на ім'я ОСОБА_4 , що підтверджує його місце проживання за адресою АДРЕСА_1 ; Довідкою №96 від 04.11.2024 року видана Головою ОСББ «Андора Плюс» про те, що ОСОБА_4 проживає у вихідні, святкові дні та канікули в квартирі свого батька ОСОБА_1 (а.с. 25).
Донька ОСОБА_5 з 20 липня 2021 року по 2024 рік була студенткою «Технологічно-промислового фахового коледжу Вінницького Національного аграрного університету», де ним здійснювалася повна вартість за надання освітньої послуги в розмірі 16000 грн., в рік, таким чином повна вартість навчання склала 48000 грн, дана обставина підтверджується відповідними документами, а саме договором про надання платної освітньої послуги № 64 від 20.07.2021 року та квитанціями про оплату (а.с.31-34).
Донька ОСОБА_5 в 2024 році стала студенткою 1 курсу Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського, є здобувачем вищої освіти за освітньою програмою «Бакалавр», де ним також здійснюється повна вартість за надання освітньої послуги в розмірі 22000 грн. в рік, проте, дана оплата є значно більшою, чим в попередні роки, дана обставина підтверджується відповідними документами, а саме договором №15/10 з 12.08.2024 року про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців та квитанціями про оплату (а.с. 35-38).
На його утриманні також перебуває непрацездатна мати ОСОБА_6 , яка є пенсіонеркою за вислугою років, має невеликий розмір пенсії, яка за 2024 рік була від 2558 грн. до 3186 грн.; мати має гіпертонічну хворобу 2 ступеня, у зв'язку з чим проходить стаціонарне лікування за призначенням лікаря 2 рази на рік (а.с. 41-44).
ОСОБА_1 08 жовтня 2023 року одружився, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_4 та у них народився син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.16,19)
За вказаний період в ОСОБА_1 значно погіршилося матеріальне становище. Станом на день подання позовної заяви він працює на посаді керівника регіонального відділу продажу, що підтверджується Довідкою про доходи №1092 від 15.10.2024 року виданої ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» та його заробітна плата відповідно до вказаної довідки в середньому становить 24 тис. грн. (а.с. 27-28).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч.2 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.
Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану та/або погіршення або поліпшення здоров'я когось із сторін як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання кількох підстав для зміни розміру аліментів: зміни сімейного, зміни матеріального стану і зміни стану здоров'я, зокрема платника аліментів. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14.12.2022 у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10.10.2023 у справі № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із настанням вищеописаних обставин: зміни матеріального становища, сімейного стану, стану здоров'я один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення або зменшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів, зміна сімейного стану та/або погіршення його стану здоров'я може бути підставою для вимоги платника аліментів про зменшення розміру аліментів.
Статтею 141 Сімейного Кодексу України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Поряд з цим є наявним і обов'язок, визначений ст. 65 Конституції України, як захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
В ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
З правових позицій, викладених у абз. 3 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», видно, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Також у п. 23 даної Постанови, зазначено, що відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. Отже, дані норми права дозволяють констатувати, що при вирішенні вимог щодо зменшення розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і одержувача, у тому числі і враховувати стан здоров'я та потреби дитини в її розвитку. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини - батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов'язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов'язок матері і батька. Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олссон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. У частині 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин 1, 2 статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Серед підстав для зменшення розміру аліментів позивач, звертаючись до суду з цим позовом, зазначив, що у нього суттєво змінилось матеріальне становище, оскільки він має на утриманні малолітню дитину від іншого шлюбу та має нести додаткові витрати на лікування. Наведені вище встановлені судом обставини, свідчать про те, що сімейний стан позивача дійсно змінився. Однак, зміна сімейного стану платника аліментів (народження дитини у новому шлюбі) не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів (постанова Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 760/9783/18). Аналогічного висновку у схожих правовідносинах дійшов Верховний Суд про те, що зменшення розміру аліментів у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів (постанова № 688/4308/23, провадження № 61-5168св24 від 22.07.2024).
Водночас, позивач надав суду того, що його матеріальний стан погіршився порівняно із майновим станом на час ухвалення рішення про стягнення аліментів та матеріали справи містять документи про доходи позивача, а також докази на підтвердження зменшення його доходів із часу стягнення аліментів на дитину ОСОБА_5 .
Судом є встановленим, що син ОСОБА_8 значну кількість часу проводить з батьком, доказів спростування дороговартістних придбань для сина та його забезпечення необхідними засобами для належного існування, медичних оглядів доказів зворотного стороною відповідачки не надано та не спростовано.
Доказів того, що отриманий розмір аліментів відповідачкою був використаний на потреби сина ОСОБА_8 суду не надано, пори те, що аліменти є власністю дитини.
Виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв'язку з чим, з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку на батька.
Зміна способу стягнення аліментів зазначеним шляхом, про який просить позивач буде відповідати інтересам всіх учасників даних правовідносин та засадам справедливості, добросовісності та розумності.
Поряд з цим суд зазначає, що інтереси дітей є пріоритетними над інтересами сторін.
Відтак, враховуючи вищенаведене, суд вважає за доцільне позов задоволити частково та зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з позивача на підставі судового наказу Вінницького районного суду Вінницької області від 02 листопада 2023 року у справі №128/4450/23 до 1/8 частки заробітку (доходу) платника аліментів.
Визначений розмір аліментів на переконання суду дозволить зберегти баланс між потребами отримувача аліментів та можливостями платника та буде необхідним для вирішення побутових та соціальних потреб, які виникатимуть в процесі життєдіяльності.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вирішує питання, щодо розподілу судових витрат.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 74,75,89, 141, 180-183, 191 СК України, ст.ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 211, 223, 245, 247, 259, 263-265, 267, 268, 280, 354, 430 п. 15.5 розділу XIII Прикінцевих положень ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги - задоволити частково.
Зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі судового наказу Вінницького районного суду Вінницької області від 02 листопада 2023 року у справі №128/4450/23.
Стягувати із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої по АДРЕСА_2 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням законної силиі до досягнення дитиною повноліття
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення виготовлено 13.01.2026.
Суддя Оксана БОНДАРЕНКО