12 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 917/1717/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2025
(головуючий - Крестьянінов О.О., судді Білоусова Я.О., Мартюхіна Н.О.)
у справі №917/1717/25
за заявою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича
про забезпечення позову
в інтересах Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Юкей", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "БестерК", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "БестерУ",
про визнання недійсними правочинів,
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
1. До Господарського суду Полтавської області надійшов позов ініційований Приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником Володимиром Леонідовичем (далі - приватний виконавець, Скрипник В.Л.), в інтересах Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - Рада, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Юкей" (далі - ТОВ "Фірма Юкей", відповідач -1), Товариства з обмеженою відповідальністю "БестерК" (далі - ТОВ "БестерК", відповідач - 2), Товариства з обмеженою відповідальністю "БестерУ" (далі - ТОВ "БестерУ", відповідач - 3, в якому заявник просить визнати недійсним правочини з відчудження майна, зокрема: акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «БестерК» від 21.11.2024, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гофман Е.Л. за реєстровим № 3892, 3893 та акт прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "БестерУ" від 27.03.2025, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гофман Е.Л. за реєстровим № 698, 699 недійсними з підстав їх фраудаторності.
2. Разом з позовом заявником подано заяву про забезпечення позову, у якій він просив суд накласти арешт на:
- будівлі та споруди, за адресою: Полтавська обл, Кременчуцький р-н, с. Придніпрянське, вул. Леонова, 14-А, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1030933653224, що складається з капітальної споруди - А, загальною площею 378 кв.м., вимощення - І, загальною площею 922 кв.м.;
- будівлі та споруди, за адресою: Полтавська обл, Кременчуцький р-н, с. Придніпрянське, вул. Леонова, 14-Б, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1030924253224, що складається з технологічної водойми для цілей аквакультури, 1, загальною площею 80.8000 га; вимощення - І, загальною площею 19.9629 га; склад з розвантажувальним містком -А, загальною площею 0.0157 га; розвантажувальним містком ІІІ, загальною площею 0.0157 га;
- будівлі та споруди, за адресою: Полтавська обл, Кременчуцький р-н, с. Придніпрянське, вул. Леонова, 14-В, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1030909653224, що складається з виробничого приміщення - А, загальною площею 228,4 кв.м., склад паливно-мастильних матеріалів -В, загальною площею 572,3 кв.м., Водонапірна башта - Г, загальною площею 6,3 кв.м., котельня - Е, загальною площею 166 кв.м., каналізаційно-насосна станція - Л, загальною площею 28.1 кв.м.; Інкубаційний цех -М, загальною площею 698,3 кв.м., гараж - Н, загальною площею 312,8 кв.м., Технологічні водойма для цілей аквакультури, за номерами 1 - 57, за загальними площами зазначеними відповідно до переліку позову, проїзд, 58, загальна площа 0,1380 га, проїзд, 62, загальна площа 0,0462 га, споруда, 63, загальна площа 0,0362 га, проїзд, 64, загальна площа 0,0311 га, проїзд, 65, загальна площа 0,0285 га, проїзд, 70, загальна площа 0,0172 га, насосна станція, Р, загальна площа (кв.м): 57.7, каналізаційна насосна станція, П, загальна площа (кв.м): 45.8, Вимощення, 59, загальна площа 0,0843 га, Проїзд, 67, загальна площа 0,0213 га, Вимощення, 68, загальна площа 0,0190 га, Споруда, 71, загальна площа 0,0142 га, Споруда, 72, загальна площа 0,0139 га, Споруди, 74, загальна площа 0,0103 га, Споруди, 75, загальна площа 0,0075 га, Споруда, 78, загальна площа 0,0053 га, Мастильна станція, И, Загальна площа (кв.м): 16 (далі - нерухоме майно).
3. Заяву про забезпечення позову мотивовано тим, що відповідач - 1 з метою уникнення виконання ним судового рішення у справах № 917/1757/24, № 917/1751/24 здійснив відчуження вказаного нерухомого майна Відповідачу -2 та Відповідачу -3.
Короткий зміст ухвал суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
4. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду відкрито провадження у справі.
5. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.09.2025, заяву про забезпечення позову задоволено.
6. Судове рішення обґрунтовано тим, що враховуючи інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що власники та посадові особи всіх трьох відповідачів є пов'язаними між собою, отже, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав позивача на ефективний судовий захист в межах одного судового провадження. В разі здійснення подальшого відчуження нерухомого майна, такі дії перешкоджатимуть ефективному захисту порушених прав позивача з огляду на те, що оспорюваний у цій справі правочин, вчинений за актом приймання-передачі від 27.03.2025 посвідченим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гофман Е.Л. за реєстровим №698, 699, вже не буде підставою для наступної зміни власника нерухомого майна, а тому визнання його недійсним не відновлюватиме порушене право позивача та спонукатиме останнього до ініціювання нових судових спорів. Заявлені заявником заходи забезпечення відповідають вимогам розумності, адекватності, збалансованості інтересів та вимогам щодо наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги та є такими, що спроможні забезпечити ефективний захист або поновлення порушених прав (інтересів) позивача в разі задоволення позову.
7. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.09.2025 скасовано, у задоволені заяви відмовлено.
8. Постанову мотивовано тим, що заявником не надано доказів на підтвердження адекватності та співмірності вказаних заходів забезпечення позову у порівнянні із загальною сумою заборгованості та відповідно предметом позову. Так, заявником не обґрунтовано належним чином підстав накладення арешту на майно, яке не належить боржнику і такі дії суду можуть мати ознаки непропорційного втручання у право власності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
9. Приватний виконавець звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду.
10. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції подано особою, яка не мала відповідних повноважень. Крім того, апеляційний суд в порушення положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зробив безпідставний висновок про те, що між заходом забезпечення позову та предметом позову відсутня безпосередньо пов'язаність, також апеляційний суд зробив хибний висновок, що виконавець мав надати до суду звіт про оціночну вартість об'єктів, на які заявник просить накласти арешт, адже в даній справі заявлено вимоги нематеріального характеру, а відповідно така обставина як вартість майна, на яке заявник просить накласти арешт, не з'ясовується. Також апеляційний суд не встановив зв'язок між предметами оспорюваних правочинів та кількістю об'єктів, на які виконавець просив накласти арешт, що стало підставою для хибного висновку про те, що виконавиць безпідставно просить накласти арешт саме на три об'єкта нерухомості. Окрім того, така підстава як наявність іншого майна у відповідача не підлягає встановленню під час застосування заходу забезпечення позову у справі, де заявлено немайнові вимоги, тому і в даному випадку апеляційний суд безпідставно стверджує, що виконавець мав надати до суду інформацію про майновий стан відповідача, інформацію про вжиті заходи виконавцем щодо звернення стягнення на інше майно.
Позиція Верховного Суду
11. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та заперечення, викладені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
12. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
13. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
14. Статтею 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
15. Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 137 ГПК позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.
16. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
17. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
18. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову (правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/16868/19).
19. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
20. Водночас, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).
21. Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
22. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21.
23. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивач звернувся до суду з немайновими вимогами, саме про визнання правочинів недійсними.
24. Усталена практика Верховного Суду щодо застосування інституту забезпечення позову виходить з того, що у разі, коли спір є немайновим, тобто судове рішення у разі задоволення такого позову не вимагатиме його примусового виконання, не повинна досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а досліджується та оцінюється така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду, та те, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
25. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/8225/20, від 13.01.2021 у справі №910/9855/20, від 07.10.2021 у справі №910/2287/21.
26. Отже, з огляду на те, що у цій справі позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому разі має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
27. Водночас, згідно з ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
28. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, предметом позову у справі є вимоги про визнання недійсними правочинів.
29. У зв'язку з чим, апеляційний суд скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, зазначив, що суд першої інстанції не врахував положень ст.ст. 136, 137 ГПК України, та не звернув належної уваги на те, що між обраним заходом забезпечення позову та предметом спору відсутній зв'язок.
30. Разом з цим, апеляційним судом зазначено, що зважаючи на предмет і підстави позову, які будуть оцінені судом під час розгляду справи по суті, суд зауважує, що позивач просить накласти арешт на майно, яке на момент розгляду заяви про забезпечення позову було неодноразово відчужено.
31. При цьому, апеляційним судом зауважено, що надані приватним виконавцем інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 02.09.2025 свідчать про те, що пошук відповідної інформації відбувався за критеріями конкретних реєстраційних номерів об'єктів нерухомого майна (які не належать боржнику), а не за даними самого боржника (ТОВ "Фірма "Юкей"). А тому, такі довідки не доводять обставин відсутності у його власності нерухомого майна.
32. Крім того, апеляційним судом враховано, що за даними відкритих реєстрів ТОВ "Фірма "Юкей" має зареєстрований статутний капітал у розмірі 9 310 000,00 грн.
33. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Чого в даному випадку судом першої інстанції виконано не було.
34. Крім того касаційний суд зазначає, що вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог.
35. Таким чином, касаційний суд погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для забезпечення позову.
36. Так, касаційний суд зазначає, що передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвідношення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).
37. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову та, виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді, зокрема заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
38. Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
39. Тоді як вказувалось у цій постанові, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. В даному випадку, як встановлено апеляційним судом позивачем не було належним чином обґрунтовано наявності підстав та обставин, за яких можливе вжиття заходів забезпечення позову.
40. Отже, за наведених обставин апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, зробив правильний висновок про відсутність передбачених статтями 136, 137 ГПК України підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
41. Суд касаційної інстанції вважає безпідставним посилання скаржника на неврахування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, оскільки предметом спору у справі № 914/1570/20 є вимоги про захист прав інтелектуальної власності , у справі № 910/15328/23 про витребування у відповідача на користь позивача нежитлової будівлі, у справі № 914/257/23 про визнання недійсними рішень одноосібного учасника товариства та скасування реєстраційних дій, отже, подані у вказаних справах заяви про забезпечення позову обґрунтовано іншими підставами з поданням відповідних доказів, а тому, у вказаних справах суди з врахуванням встановлених обставин справ та поданих на їх підтвердження доказів, приймали рішення про відмову або задоволення заяви про забезпечення позову.
42. Встановивши вищезазначене та зважаючи на всі критерії оцінки щодо застосовування заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову не відповідають положенням статей 136, 137 ГПК України, вжиття вказаних заходів забезпечення позову порушує принципи адекватності, змагальності і процесуальної рівності сторін.
43. Таким чином, доводи скаржника не можуть бути підставою для скасування оскарженої постанови апеляційного суду, оскільки не спростовують висновків апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
44. За результатами перегляду оскаржуваної постанови апеляційного суду у касаційному порядку Верховний Суд не встановив порушень апеляційним судом норм процесуального права чи неврахування сформованої практики Верховного Суду у цій категорії справ, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни постанови апеляційного господарського суду, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову.
45. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд констатує, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку суд апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, у зв'язку з чим, відсутні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
46. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
47. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
48. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятої постанови апеляційного суду.
49. За таких обставин, доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
50. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 у справі №917/1717/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. А. Кролевець
Судді О.М. Баранець
О.О. Мамалуй