18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
13 січня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/1416/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., без участі сторін, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до Фізичної особи-підприємця Онищенка Валерія Григоровича про стягнення 10486 грн 27 коп.,
Позивач - Комунальне підприємство “Смілакомунтеплоенерго» звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Онищенка Валерія Григоровича (далі також - відповідач, а разом - сторони), в якому просив суд стягнути на підставі договору про постачання теплової енергії, укладеного сторонами 29.11.2021 року, 9538 грн 62 коп. заборгованості за послуги з постачання теплової енергії на об'єкт - нежитлове приміщення магазину “Гермес» з підвалом, загальною площею 193,9 кв.м., розміщене на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку № 26 по вул. Перемоги у м. Сміла, за період з жовтня 2024 року по вересень 2025 року включно, 493 грн 96 коп. інфляційних втрат, 204 грн 67 коп. 3% річних, 249 грн 02 коп. пені, що разом становить 10486 грн 27 коп. та відшкодувати судові витрати.
Позов мотивовано невиконанням відповідачем умов індивідуального договору про постачання теплової енергії, укладеного сторонами 29.11.2021 року у відповідності до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.09.2017 року № 2189-VIII, статей 633,634 ЦК України щодо оплати отриманих послуг.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1416/25 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, без виклику, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач, через систему «Електронний суд», подав: 22.12.2025 року письмове пояснення (вх.19006/25, а.с.52), в якому повідомив, що договір на теплопостачання із позивачем не укладав, з 25.02.2025 року мобілізований до Збройних Сил України, тобто теплопостачанням не користувався, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надав; 31.12.2025 року додаткове пояснення (вх.19485/25, а.с. ) до якого долучено довідку від 10.02.2025 року.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши заяви сторін по суті справи, наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.
На підставі рішення Виконавчого комітету Смілянської міської ради від 23.02.2018 року за №70 “Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» (а.с.25) позивач- Комунальне підприємство “Смілакомунтеплоенерго» з 01.02.2018 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з постачання теплової енергії для об'єктів усіх форм власності на території м. Сміла, у тому числі до багатоквартирного будинку № 26 по вул. Перемоги в м. Сміла.
Із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 340340923 від 25.07.2023 року (а.с. 12-13), технічного паспорту на нежитлове приміщення №88 (а.с.14-16) вбачається, що відповідач - Фізична особа-підприємець Онищенко Валерій Григорович є власником нерухомого майна з реєстраційним номером 26008676, а саме - вбудоване нежитлове приміщення магазину «Гермес» з підвалом, загальною площею 193,9 кв.м., розміщене в багатоквартирному житлового будинку № 26 по вул. Перемоги в м. Сміла. Право приватної спільної власності зареєстровано 04.01.2009 року на підставі договору купівлі-продажу 4240 від 10.10.2001 року приватним нотаріусом Таран Г.В.; 20.12.2012 року внесено запис про набуття права власності на майна Левіним О.В. на підставі договору дарування 6697 від 18.12.2012 року нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І.М.
29.10.2021 року на офіційному сайті Смілянської міської ради (www.smila-rada.gov.ua) було опубліковано текст індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 25.10.2021 року.
Вищевказаним Договором (а.с. 17-22) визначено, зокрема, такі умови:
п.1 - договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України;
п.2 - договір набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті Смілянської міської ради https://smila-rada.gov.ua/;
п.3 - виконавець має право змінити умови договору. У разі зміни виконавцем умов, крім зміни ціни договору, вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на веб-сайті Смілянської міської ради https://smila-rada.gov.ua/. Інформування споживача про намір зміни ціни/тарифу на послугу здійснюється виконавцем відповідно до Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, який затверджений наказом Мінрегіону від 05.06.2018 №130;
п.4 -фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема: надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги;
п.5 - виконавець зобов'язався надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: - обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; - частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; - обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення;
п.11 - обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу). Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал);
п.17 - зняття показань засобів вимірювальної техніки - вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця;
п.22 - розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» здійснює виконавець;
п.30 - споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: - плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; - плати за абонентське обслуговування у розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/ або на веб-сайті виконавця;
п.31 - вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору, новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу;
п.32 -розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно;
п.п.33,34 - виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу;
п. 37 - у разі коли споживач вніс плату виконавцю за розрахунковий період не в повному обсязі або більшому, ніж зазначено в рахунку, обсязі, виконавець здійснює зарахування коштів згідно з призначенням платежу. За відсутності призначення платежу - у такому порядку: в першу чергу - в рахунок плати за послугу; в другу чергу - в рахунок плати за абонентське обслуговування;
п.п.3 п. 41 - споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором;
п. 45 - у разі несвоєчасного здійснення платежів, споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі не більше 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу;
п.51 - Договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності;
п.52 - якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Згідно роз'яснень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 29.03.2013 року «До категорії споживачів «населення» відносяться споживачі, що проживають в будинках житлового фонду незалежно від відомчого підпорядкування, в кооперативних будинках, у гуртожитках підприємств, організацій, установ та учбових закладів, а також у будинках, квартирах, що належать громадянам на правах приватної власності. Всі інші споживачі, які не підпадають під вище зазначені категорії, відносяться до категорії споживачів "інші".» (роз'яснення НКРЕКП є загальнодоступними та опубліковані на оф. сайті ВРУ https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0064866- 13#Text).
Рішенням Виконавчого комітету Смілянської міської ради від 26.09.2024 року №506 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, інших споживачів для КП «Смілакомунтеплоенерго»» (а.с.24) визначено, що встановлений тариф на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для категорії «Інші споживачі» діє з 01.10.2024 року по 30.09.2025 року в сумі 5518,44 грн/Гкал (з ПДВ) (п.4, п.6)
Наказом Комунального підприємства “Смілакомунтеплоенерго» від 19.09.2024 року №80 “Про встановлення плати за абонентське обслуговування» (а.с. 26) плата за абонентське обслуговування з урахуванням обслуговування та зміни вузлів комерційного обліку теплової енергії, які обліковуються на балансі КП “Смілакомунтеплоенерго» встановлена у розмірі - 28,08 грн. (з ПДВ) (п.1.2.).
Позивач вказав, що в підвальному приміщенні багатоквартирного будинку № 26 по вул. Перемоги в м. Сміла, де розташована частка майна, належна відповідачу нежитлового приміщення, встановлено прилад комерційного обліку теплової енергії - тепловий лічильник заводський номер 55734878, згідно ст.3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
01.11.2024 року за участі представників позивача і представника споживачів складено акт про подачу теплової енергії, в тому числі, до будинку 26 по вул.Перемоги в м. Сміла, тепловий лічильник зав.№ 55734878 (а.с.27).
Згідно показників теплового лічильника заводський номер 55734878, встановленого у житловому будинку № 26 по вул. Перемоги у м. Сміла, всього будинком було спожито теплової енергії: у листопаді 2024 - 25,13 Гкал, у грудні 2024 - 37,46 Гкал, в січні 2025 - 35,93 Гкал, у лютому 2025 - 42,17 Гкал, у березні 2025 - 28,04 Гкал (а.с. 28-29).
За розрахунком позивача на приміщення відповідача в кожному місяці припадала наступна кількість теплової енергії спожитої будинком: у листопаді 2024 року - 0,277 Гкал., у грудні 2024 року - 0,413 Гкал., у січні 2025 року - 0,397 Гкал., у лютому 2025 року - 0,255 Гкал., у березні 2025 року - 0,169 Гкал.
Із актів прийому-передачі теплової енергії: № 951 від 30.11.2024 року на суму1606 грн 33 коп. з ПДВ, № 1216 від 31.12.2024 року на суму 2417 грн 65 коп. з ПДВ, № 225 від 31.01.2025 року на суму 2470 грн 24 коп. з ПДВ, №418 від 28.02.2025 року на суму 1612 грн 16 коп. з ПДВ, № 669 від 31.03.2025 року на суму 1095 грн 28 коп. з ПДВ (а.с. 30- 34) вбачається, що позивач надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії у період з листопада 2024 року по березень 2025 року на загальну суму 9201 грн 66 коп.
Із актів надання послуг: № 1721 від 30.11.2024 року на суму 28 грн 08 коп. з ПДВ, № 1917 від 31.12.2024 року на суму 28 грн 08 коп. з ПДВ, №95 від 31.01.2025 року на суму 28 грн 08 коп. з ПДВ, № 276 від 28.02.2025 року на суму 28 грн 08 коп. з ПДВ, № 453 від 31.03.2025 року на суму 28грн 08 коп. з ПДВ, №634 від 30.04.2025 року на суму 28грн 08 коп. з ПДВ, № 813 від 31.05.2025 року на суму 28грн 08 коп. з ПДВ, № 992 від 30.06.2025 року на суму 28грн 08 коп. з ПДВ, № 1166 від 31.07.2025 року на суму 28грн 08 коп. з ПДВ, № 1349 від 31.08.2025 року на суму 28грн 08 коп. з ПДВ, № 1528 від 30.09.2025 року на суму 28грн 08 коп. з ПДВ (а.с.30 - 37 на звороті) вбачається, що позивач надав відповідачу послугу абонентського обслуговування споживачів у період з листопада 2024 року по вересень 2025 року на загальну суму 336 грн 96 коп.
За розрахунком позивача з відповідача підлягає стягненню заборгованість в сумі 9538 грн 62 коп. 9201 грн 66 коп. + 336 грн 96 коп.), а також нараховані 3% річних в сумі 204 грн 67 коп., інфляційні втрати в сумі 493 грн 96 коп., 249 грн 02 коп. пені, вимога про їх стягнення є предметом спору у справі, що розглядається.
Отже, спірні правовідносини сторін виникли із індивідуального договору про постачання теплової енергії від 29.11.2021 року, укладеного в силу приписів ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст.ст. 633,634 ЦК України, вимоги сторін витікають із суті їх прав та обов'язків за цим договором.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу - параграфом 5 глави 54 ЦК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України. Крім того, спірні правовідносини знаходяться в сфері регулювання Законів України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830, Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 у відповідних редакціях, які з урахуванням предмету спору є спеціальними нормативними актами.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п. п. 5, 8 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Розділ I книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про зобов'язання, зокрема:
зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509);
сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч.ч. 1, 3 ст. 510);
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525);
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526);
якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530);
виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546);
зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 598);
зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599);
порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610);
боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 625).
Розділ IІ книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про договір, зокрема:
договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626);
відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627);
зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628);
договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629);
ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ч.ч. 1-3 ст. 632);
публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (ч.ч. 1, 2, 5 ст. 633);
договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору (ст. 634 ЦК України);
договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638).
За приписами частин 1, 2 статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом України «Про теплопостачання» встановлено:
споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч. 6 ст.19);
споживач теплової енергії має право на приєднання до теплової мережі відповідно до нормативно-правових актів, отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів, а також норм і правил (абз. 4, 5 ч. 1 ст. 24);
основними обов'язками споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів (абз. 1, 2 ч. 3 ст. 24);
теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами з урахуванням вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», зобов'язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору, а також норм і правил, при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством (абз. 1 ч. 1, абз. 2 ч. 2 ст. 25);
у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч. 6 ст. 25).
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.
у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води) (п.п. 2, 5, 6, 11 ч. 1 ст. 1);
предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ч. 1 ст. 2);
виконавець комунальної послуги зобов'язаний: готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором; у разі укладення індивідуального договору або індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем здійснювати розподіл загальнобудинкового обсягу послуг між співвласниками багатоквартирного будинку у передбаченому законодавством та договором порядку; інформувати споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до законодавства (п. 2, 10, 11 ч. 2 ст. 8);
споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону (ч. 1, 4 ст. 9);
надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13 - 15 цього Закону (ч.ч. 1, 2, 4 ст. 12);
договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем. Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України (ч.ч. 1, 3, 5 ст. 13).
Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).
Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласники зобов'язані: 1) забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; 4) додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм. Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Згідно з п. 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830, споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі - Методика), якою встановлений порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг (п. 1 розділу 1 Методики).
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано (абз. 2 п.3 розділу 1 Загальні положення Методики).
Визначення обсягу теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень (QМЗК), здійснюється відповідно до розділу III Методики. Розподіл цього обсягу здійснюється серед споживачів за категоріями приміщень згідно з додатком 1 до Методики пропорційно до їх загальних/опалюваних площ/об'ємів.
Згідно з п. 12 розділу IV Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Як передбачено шостим розділом Посібника та доповнення до "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 Україна 244-94, затверджених Наказом Держбуду України від 30.02.2001 № 82, втрати теплової енергії на ділянці мережі від межі розподілу до місця установки опалювальних приладів відноситься до втрат абонента (споживача). Тому співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла.
З огляду на наведені норми законодавства суд вбачає, що між сторонами існують договірні відносини постачання і споживання теплової енергії в багатоквартирному будинку №26 по вул. Перемоги в м. Сміла Черкаської області, в якому знаходиться належна відповідачу частка майна, вбудованого нежилого приміщення магазину «Гермес» з підвалом, загальною площею 193,9 кв.м. (частка власності відповідача 96,95 кв.м.).
Належне відповідачу нежитлове приміщення в цьому будинку приєднане до мереж централізованого опалення, що покладає на нього обов'язок нести витрати на утримання належного йому майна та спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника, тобто з оплати послуг теплопостачання на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування системи в багатоквартирному будинку.
За період надання договірної послуги з листопада 2024 року по вересень 2025 року включно заборгованість відповідача складає 9538 грн 62 коп., з яких 336 грн 96 коп. плата за абонентське обслуговування, 9201 грн 66 коп. плата за розраховану на приміщення відповідача спожиту будинком теплову енергію, яка позивачем підтверджена належними доказами, відповідачем не спростована.
Дослідивши наведений позивачем розрахунок заборгованості з оплати поставленої теплової енергії, суд встановив, що позивач обґрунтовано застосував формулу, передбачену п. 9 розділу IV Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг та правильно здійснив нарахування, тому позовна вимога про її стягнення підлягає задоволенню.
У зв'язку з простроченням сплати основного грошового зобов'язання позивачем також заявлено до стягнення з відповідача за період з 01.12. 2024 року по 14.11.2025 року на підставі ст. 45 Договору 249 грн 02 коп. пені, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України 493 грн 96 коп. інфляційних втрат, 204 грн 67 коп. 3% річних.
Пунктом 45 Договору визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів, споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі не більше 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
При вирішенні спору в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат суд керується приписами статей 549-552, 610-612, 614, 625 ЦК України, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», умовами п. 45 Договору, їх розрахунок позивачем методологічно і арифметично проведено правильно, тому вимоги позивача і в цій частині суд визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Повідомлення відповідача про неукладення ним договору з позивачем, неотримання від позивача послуг, перебуванням відповідача у ЗСУ на підтвердження чого надано копії посвідчення офіцера № НОМЕР_1 та довідки МОУ ЗСУ ВЧ НОМЕР_2 № 50 від 10.02.2025 року про участь особи в період 04.03.2022 по 10.06.2022 року у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України суд оцінює критично.
Договір про постачання теплової енергії від 29.11.2021 року є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу.
Суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.12.2020 у справі № 311/3489/18 про те, що незважаючи на укладення чи неукладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії. Оскільки законодавством передбачений двосторонній обов'язок щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, та праву споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, кореспондує обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, суд дійшов висновку про те, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Крім того, надані відповідачем посвідчення офіцера № НОМЕР_1 та довідки МОУ ЗСУ ВЧ НОМЕР_2 № 50 від 10.02.2025 року не є належними доказами його перебування у ЗСУ у спірний період листопада 2024-вересня 2025 року, а також чинного запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про здійснення відповідачем господарської діяльності.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням викладеного, суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і задовольняє повністю.
На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в сумі 2422 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст. 129, ст. 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Онищенка Валерія Григоровича, РНОКПП НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 на користь Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго", ідентифікаційний код юридичної особи 33648312, місцезнаходження: 20701, Черкаська обл., Черкаський район, м. Сміла, вул. В'ячеслава Чорновола, 72-а - 9538 грн 62 коп. боргу, 493 грн 96 коп. інфляційних втрат, 204 грн 67 коп. 3% річних, 249 грн 02 коп. пені, 2422 грн. 40 коп. судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано 13.01.2026 року.
Суддя В.М. Грачов