8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" січня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3641/25
Господарський суд Харківської області у складі:
суддя Хотенець П.В.
при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Куп'янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ
до Акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ
про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння
за участю представників сторін:
прокурора - Ногіна О.М., посвідчення № 072833 від 01.03.2025
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
Керівник Куп'янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ, в якій просить суд витребувати у власність держави в особі Фонду державного майна України (код ЄРДПОУ 00032945) з чужого незаконного володіння Акціонерного товариства "Укртелеком" (код ЄРДПОУ 21560766) захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 79782 площею 63,9 кв. м, що розташоване за адресою: Харківська область, Куп'янський район, с-ще Шевченкове, вул. Центральна, 5а. Також просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; призначено підготовче засіданні на 20 листопада 2025 року о 13 годин.
05 листопада 2025 року через систему "Електронний суд", Акціонерним товариством "Укртелеком" подано відзив (вхідний № 25666) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.
12 листопада 2025 року через систему "Електронний суд", Акціонерним товариством "Укртелеком" подано заяву (вхідний № 26322) про проведення всіх судових засідань у режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.
12 листопада 2025 року через систему "Електронний суд", Куп'янською окружною прокуратурою Харківської області подано відповідь (вхідний № 26237) на відзив, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.
17 листопада 2025 року через канцелярію суду, Фондом державного майна України подано письмові пояснення (вхідний № 26594), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 листопада 2025 року заяву (вхідний № 26322 від 12 листопада 2025 року) Акціонерного товариства "Укртелеком" про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції задоволено.
20 листопада 2025 року через систему "Електронний суд", Акціонерним товариством "Укртелеком" подано заперечення (вхідний № 26991), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 20 листопада 2025 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 11 грудня 2025 року о 14:40 годин.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 грудня 2025 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 19 січня 2026 року, підготовче засідання відкладено на 13 січня 2026 року о 14:40 годин.
12 січня 2026 року через систему "Електронний суд", Харківською обласною прокуратурою подано клопотання (вхідний № 858) про зупинення провадження у справі № 922/3641/25 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2484/24 та оприлюднення повного тексту постанови.
Прокурор у підготовчому засіданні підтримує клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2484/24 та оприлюднення повного тексту постанови.
Розглянувши клопотання Харківської обласної прокуратури про зупинення провадження у справі № 922/3641/25 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2484/24 та оприлюднення повного тексту постанови, судом встановлено наступне.
Прокурор звернувся до суду з позовом про витребування у власність держави в особі Фонду державного майна України з чужого незаконного володіння захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 79782 площею 63,9 кв. м, що розташоване за адресою: Харківська область, Куп'янський район, с-ще Шевченкове, вул. Центральна, 5а.
Як підставою позову зазначено, що на момент проведення приватизації відповідні захисні споруди були віднесені до об'єктів, які перебували під охороною держави та мали загальнодержавне значення. У зв'язку з цим, на думку прокурора, такі об'єкти не могли бути відчужені з державної чи комунальної власності у приватну, що зумовлювало неправомірність самої приватизації.
Саме виходячи з таких доводів прокурор звернувся із віндикаційним позовом, діючи від імені власника майна.
Разом з цим колегією суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на розгляд Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 29 жовтня 2025 року передано справу № 922/2484/24 за позовом Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Акціонерного товариства "Укртелеком" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні захисною спорудою.
При цьому зі змісту позовних вимог та судових рішень у справі вбачається, що предмет позову, підстави виникнення спору та суб'єктний склад учасників у вказаній справі № 922/2484/24 та у справі № 922/3641/25, що розглядається, є подібними.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 Цивільного кодексу України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право (аналогічний висновок викладено в пункті 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19). Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Верховний Суд враховує, що сформовані Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду правові позиції щодо абсолютної заборони перебування захисних споруд цивільної оборони у приватній власності, викладені у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 734/337/15-ц, від 20 червня 2022 року у справі № 168/626/19, від 28 червня 2023 року у справі № 563/501/22, від 27 листопада 2024 року у справі № 558/450/22 ґрунтуються на підході, який концептуально суперечить актуальним правовим висновкам Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, де визнано можливість приватної власності таких споруд відповідно виходячи з вимог законодавства на момент виникнення спору та на момент розгляду спорів, викладеним у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду перебувала справа № 918/938/23, постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11 вересня 2024 року у справі № 906/1052/22, від 23 вересня 2025 року у cправі № 924/720/22, від 23 вересня 2025 року у cправі № 914/1889/24, від 23 вересня 2025 року у cправі № 918/1226/24.
З огляду на це, застосування висновків цивільної юрисдикції у спорах цієї категорії призводить до іншого визначення правової природи споруди, ніж те, що випливає із практики судів господарської юрисдикції, а відтак і до застосування відмінного способу судового захисту (негаторного замість віндикаційного). Така розбіжність у підходах створює правову невизначеність, унеможливлює однакове застосування норм матеріального права та порушує принцип єдності судової практики.
Задля усунення зазначеної суперечності у правозастосуванні колегія суддів вважає наявними підстави для відступу від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду (від 30 травня 2018 року у справі № 734/337/15-ц, від 20 червня 2022 року у справі № 168/626/19, від 28 червня 2023 року у справі № 563/501/22, від 27 листопада 2024 року у справі № 558/450/22), оскільки саме ці висновки перебувають у прямій концептуальній невідповідності з підходами, сформованими касаційним судом господарської юрисдикції, та не забезпечують єдності тлумачення й застосування норм матеріального права.
Тобто на сьогодні у практиці Верховного Суду існують два відмінні підходи щодо застосування законодавства про правовий режим захисних споруд цивільного захисту, зокрема щодо можливості перебування таких об'єктів, які первинно перебували у державній чи комунальній власності, у приватній власності.
Так, в актуальній практиці господарського судочинства сформовано підхід, відповідно до якого законодавство у сфері приватизації, що підлягало застосуванню включно до 2025 року, не містило заборони щодо можливості перебування захисних споруд цивільного захисту у приватній власності. За такого праворозуміння саме по собі існування приватної власності на відповідні об'єкти не суперечить закону, а відтак відсутні передумови для застосування негаторного позову, оскільки немає ознак абсолютної заборони виникнення приватної власності, яка є ключовою умовою його застосування. Натомість у практиці судів цивільної юрисдикції сформульовано протилежний підхід, відповідно до якого законодавство, чинне на момент виникнення та розгляду відповідних правовідносин (зокрема те, що підлягало застосуванню включно до 2023 року), передбачало заборону приватизації та перебування захисних споруд цивільної оборони у приватній власності. Виходячи з такого тлумачення, відповідні об'єкти можуть належати виключно державі або територіальній громаді, що, своєю чергою, зумовлює необхідність застосування саме негаторного позову як єдиного належного та ефективного способу захисту у спорах про повернення такого майна.
Зазначена розбіжність підходів призводить до того, що за тотожних обставин справи та аналогічного предмета позову суди різних юрисдикцій: по-різному застосовують одні й ті самі норми законодавства, доходять протилежних правових висновків, обирають відмінні способи судового захисту.
Так, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду за аналогічних фактичних обставин наголошує на неналежності обраного способу захисту у вигляді подання негаторного позову. Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду за подібних фактичних та правових умов, виходячи з правового статусу захисних споруд, прямо вказує, що саме негаторний позов є належним способом відновлення порушених прав держави.
Крім того, при формуванні висновку щодо належності чи неналежності негаторного позову суди різних юрисдикцій виходили з різних критеріїв. Так, Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду ключове значення надавав самій неможливості перебування спірного майна у приватній власності, без необхідності з'ясування наявності чи відсутності зовнішніх, об'єктивних, очевидних і видимих ознак майна, які б свідчили про неможливість виникнення приватної власності за умов виявлення розумної обачності. Натомість Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду, вирішуючи питання належності негаторного способу захисту, акцентував на необхідності встановлення саме таких ознак, що впливають на правову можливість набуття особою приватної власності.
Необхідність вирішення цієї правової проблеми зумовлена також змінами, що відбулися у чинному законодавстві, зокрема у підходах до застосування положень статей 261, 388, 390, 391 Цивільного кодексу України у контексті посилення гарантій захисту прав добросовісного набувача. З огляду на це виникає потреба у формуванні єдиного та узгодженого підходу щодо співвідношення публічного інтересу держави у збереженні та належному функціонуванні об'єктів цивільного захисту і приватного інтересу осіб, які добросовісно набули майно за участю відповідних державних органів.
У взаємозв'язку та сукупності встановлених обставин убачається, що спори цієї категорії характеризуються комплексністю, системністю та значною юридичною складністю. Така проблема потребує уніфікованого, послідовного та загальнообов'язкового підходу, який може бути сформований виключно Великою Палатою Верховного Суду з огляду на її повноваження щодо забезпечення єдності судової практики та вироблення узгоджених стандартів застосування законодавства.
Таким чином, вирішення саме Великою Палатою Верховного Суду у справі № 922/2484/24 питання щодо правового статусу захисної споруди, можливості її перебування у приватній власності та, відповідно, визначення належного й ефективного способу судового захисту у спорах цієї категорії має визначальне та системоутворююче значення для формування єдиної правозастосовчої практики, забезпечення правової визначеності та подальшого розвитку права.
З наведеного, суд дійшов висновків про те, що для надання правової оцінки правовідносинам у справі № 922/3641/25 має значення правовий висновок за результатами розгляду справи з подібних правовідносин № 920/2484/24.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Зупинення провадження у справі, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, тобто закінчення строку визначається вказівкою на подію.
Статтею 228 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік підстав, за наявності яких господарський суд має право зупинити провадження по справі.
Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України - до закінчення перегляду в касаційному порядку (пункт 11 частина 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічну правову позицію щодо доцільності зупинення розгляду такої категорії справ викладено, зокрема, ухвалі господарського суду Харківської області від 08012024 у справі № 922/36/22, від 08 січня 2024 року у справі № 922/3564/21, від 14 серпня 2023 року у справі № 922/5243/21.
Враховуючи вищевикладене суд вважає за необхідне клопотання Харківської обласної прокуратури (вхідний № 858 від 12 січня 2026 року) про зупинення провадження у справі № 922/3641/25 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2484/24 та оприлюднення повного тексту постанови задовольнити та провадження по справі зупинити до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2484/24 та оприлюднення повного тексту постанови
На підставі та керуючись статтями 42, 46, пунктом 7 частини 1 статті 228, статтями 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання Харківської обласної прокуратури (вхідний № 858 від 12 січня 2026 року) про зупинення провадження у справі № 922/3641/25 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2484/24 та оприлюднення повного тексту постанови - задовольнити.
Провадження по справі зупинити до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2484/24 та оприлюднення повного тексту постанови.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.
3. Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, в порядку статтей 255-257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повний текст складне та підписано 14.01.2026.
СуддяП.В. Хотенець