17 листопада 2025 року м. ТернопільСправа № 921/442/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л.
розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН ФОРС ГРУП", вулиця Здановської Юлії, 71г, місто Київ, 03189
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД-ЛАН", вул. Середня, будинок 35, село Рибники, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47531
про стягнення заборгованості 24 096,50 грн 50 коп., що складаються з 24 051 грн 03 коп. основного боргу, 45 грн 47 коп. процентів
За участі учасників та їх представників:
Позивача: не з'явився;
Відповідача: не з'явився.
1. Суть та рух справи.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІН ФОРС ГРУП" звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД-ЛАН", у якій просить суд:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД-ЛАН" (місцезнаходження: вул. Середня, будинок 35, село Рибники, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47531; ідентифікаційний код 43084927) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН ФОРС ГРУП" (місцезнаходження: вулиця Здановської Юлії, 71г, місто Київ, 03189; ідентифікаційний код 43516421) 24 096,50 (двадцять чотири тисячі дев'яносто шість) грн 50 коп., що складаються з 24 051,03 грн основного боргу, 45,47 грн процентів, а також судові витрати в повному обсязі;
- зазначити в резолютивній частині рішення таке: "Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою: (СОБ х СП х КДП) : КДР = сума процентів, де: СОБ - сума несплаченого основного боргу, простроченого Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД-ЛАН" (місцезнаходження: вул. Середня, будинок 35, село Рибники, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47531; ідентифікаційний код 43084927); СП - ставка (розмір) процентів: 3%; КДП - кількість днів прострочення сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД-ЛАН" (місцезнаходження: вул. Середня, будинок 35, село Рибники, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47531; ідентифікаційний код 43084927) суми основного боргу за період: з 24.07.2025 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти; та стягнути отриману суму процентів із Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД-ЛАН" (місцезнаходження: вул. Середня, будинок 35, село Рибники, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47531; ідентифікаційний код 43084927) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН ФОРС ГРУП" (місцезнаходження: вулиця Здановської Юлії, 71г, місто Київ, 03189; ідентифікаційний код 43516421)".
Ухвалою суду від 29.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначити на 25.08.2025 .
В судовому засіданні 25.08.2025 судом відкладено підготовче засідання на 30.09.2025, про що судом постановлено ухвалу, без оформлення окремого документа. Повідомлено відповідача про обов'язок зареєструвати свій електронний кабінет в ЄСІТС. Визнано явку представника відповідача у наступне судове засідання обов'язковою.
Ухвалою суду від 09.10.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/442/25 по 21.10.2025. Відкладено підготовче засідання у справі №921/442/25 на 21.10.2025.
В судовому засіданні 21.10.2025 судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 04.11.2025, про що судом постановлено ухвалу, без оформлення окремого документа.
В судовому засіданні 04.11.2025 суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. Зазначає, що рішення буде проголошено 10.11.2025.
Ухвалою суду від 11.11.2025 судове засідання, стадію ухвалення судового рішення та час його проголошення в судовому засіданні, у справі № 921/442/25 відкладено на 17.11.2025.
В судовому засіданні 17.11.2025 судом ухвалено скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.
2. Аргументи сторін.
2.1. Аргументи позивача.
У позовній заяві від 23.07.2025 (вх. №№ 505 від 24.07.2025) позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД-ЛАН" (місцезнаходження: вул. Середня, будинок 35, село Рибники, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47531; ідентифікаційний код 43084927) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН ФОРС ГРУП" (місцезнаходження: вулиця Здановської Юлії, 71г, місто Київ, 03189; ідентифікаційний код 43516421) 24 096,50 (двадцять чотири тисячі дев'яносто шість) грн 50 коп., що складаються з 24 051,03 грн основного боргу, 45,47 грн процентів, а також судові витрати в повному обсязі.
Зазначити в резолютивній частині рішення таке: "Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою: (СОБ х СП х КДП):КДР = сума процентів, де: СОБ - сума несплаченого основного боргу, простроченого Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД-ЛАН" (місцезнаходження: вул. Середня, будинок 35, село Рибники, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47531; ідентифікаційний код 43084927); СП - ставка (розмір) процентів: 3%; КДП - кількість днів прострочення сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД-ЛАН" (місцезнаходження: вул. Середня, будинок 35, село Рибники, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47531; ідентифікаційний код 43084927) суми основного боргу за період: з 24.07.2025 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти; та стягнути отриману суму процентів із Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД-ЛАН" (місцезнаходження: вул. Середня, будинок 35, село Рибники, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47531; ідентифікаційний код 43084927) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН ФОРС ГРУП" (місцезнаходження: вулиця Здановської Юлії, 71г, місто Київ, 03189; ідентифікаційний код 43516421)".
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що між позивачем і відповідачем склались договірні відносини щодо поставки товару на загальну суму 24 051,03грн, що підтверджується, підписаними сторонами видатковими накладними: № 2708 від 29.04.2025 на суму 10 873,78грн; № 2709 від 29.04.2025 на суму 8 075,81грн; видаткова накладна № 2780 від 01.05.2025 на суму 5 101,44грн, згідно яких, відповідач отримав товар на загальну суму 24 051грн 03коп, проте відповідач зобов'язання з оплати вартості отриманого товару не виконав.
Позивач звертався до відповідача з листом - вимогою за вих. № 3-23/06-юр від 23.06.2025 про оплату поставленого товару у строк до 30 червня 2025 року, але поставлений товар відповідачем не оплачено.
У зв'язку з невиконанням зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 01.07.2025- 23.07.2025 в сумі 45грн 47коп.
2.2. Аргументи відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву в порядку статті 165 ГПК України не надав.
Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судом. Норми права та судова практика, які застосував суд. Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи та обставин справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між позивачем і відповідачем склались договірні відносини щодо поставки товару на загальну суму 24 051,03 (двадцять чотири тисячі п'ятдесят одна)грн 03 коп., що підтверджується, серед іншого, підписаними сторонами видатковими накладними:
- видаткова накладна № 2708 від 29.04.2025 на суму 10 873,78грн;
- видаткова накладна № 2709 від 29.04.2025 на суму 8 075,81грн;
- видаткова накладна № 2780 від 01.05.2025 на суму 5 101,44грн.
Також позивач зазначив, що податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових: податкова накладна № 781 від 29.04.2025, що відповідає ВН № 2708; податкова накладна № 782 від 29.04.2025, що відповідає ВН № 2709; податкова накладна № 15 від 01.05.2025, що відповідає ВН № 2780.
З накладних вбачається, що вони містять всі необхідні відомості про товар та його ціну, підписані та скріплені печатками позивача та відповідача без будь-яких зауважень, тобто продаж товару фактично відбувся.
Судом відзначається, що у видаткових накладних № 2708 та № 2709 від 29.04.2025 та № 2780 від 01.05.2025 міститься посилання на договір поставки запасних частин №ІФГ-1616 від 15.04.2024. Разом з цим, підтверджуючі докази укладання між сторонами у письмовій формі зазначеного договору у формі єдиного документу матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб шляхом підписання видаткових накладних був укладений договір поставки товару.
Господарський суд також приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих зобов'язань з поставки товару.
Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач за отриманий товар за видатковими накладними № 2708 від 29.04.2025 на суму 10 873,78грн; № 2709 від 29.04.2025 на суму 8 075,81грн; № 2780 від 01.05.2025 на суму 5 101,44грн. не розрахувався, чим допустив заборгованість в сумі на суму № 2708 від 29.04.2025 на суму 10 873,78грн; № 2709 від 29.04.2025 на суму 8 075,81грн; № 2780 від 01.05.2025 на суму 5 101,44грн. 24 051грн 03коп.
23.06.2025 позивач звертався до відповідача з листом-вимогою за вих. № 3-23/06-юр про оплату поставленого Товару у строк до 30 червня 2025 року, але поставлений товар ТОВ "ЗАХІД-ЛАН" так і не оплачено.
У зв'язку із простроченням сплати грошового зобов'язання в сумі 24 051,03грн, позивачем нараховано відповідачу 3% річних за період з 01.07.2025-23.07.2025 в сумі 45грн 47 коп.
Враховуючи викладені обставини, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом за захистом свого порушеного права та просить суд стягнути на свою користь 24 051грн 03коп. заборгованості та 45грн 47коп. 3% річних.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Цивільного кодексу України та умовами укладеного між ними договорів.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Разом з тим згідно із статтею 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 статті 640 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Оскільки у суду відсутні підстави вважати що між сторонами укладався договір у формі єдиного документу, відтак у даному випадку цивільні права та обов'язки сторін виникли в порядку частини 1 статті 11 ЦК України, частини 1 статті 181 ГК України з їх дій, які в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства породжують означені права та обов'язки, правове регулювання яких здійснюється відповідно до норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. Крім того, в силу п. 2 статті 712 ЦК України до вказаних правовідносин також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Враховуючи обставини справи, у відносинах між сторонами мало місце укладення договору на поставку товарів за спрощеною формою, оскільки видаткові накладні містять найменування товару, кількість, ціну, підписані представниками позивача і відповідачем.
Так, відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов'язок поставити товар, а у відповідача прийняти та оплатити його.
Статтею 688 ЦК України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
При отриманні товару покупцем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих зобов'язань з поставки товару.
Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань, не надано доказів відмови від цих товарів, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт поставки відповідачу товару на загальну суму 24 051грн. 03коп., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України.
Підписання покупцем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
У даному випадку підписавши та скріпивши печатками видаткові накладні сторони погодили визначену у них вартість товару.
Відповідно статті 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У свою чергу, згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами частин 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
За змістом статті 252 ЦК України вбачається, що строк визначається, зокрема, днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Враховуючи статтю 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов'язання необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов'язання.
Як встановлено судом, 23.06.2025 позивач звертався до відповідача з листом-вимогою за вих. № 3-23/06-юр про оплату поставленого товару у строк до 30 червня 2025 року.
Відповідачем, у строк до 30.06.2025 не сплачено вартість поставленого товару згідно видаткових накладних № 2708 від 29.04.2025 на суму 10 873,78грн; № 2709 від 29.04.2025 на суму 8 075,81грн; № 2780 від 01.05.2025 на суму 5 101,44грн.
Враховуючи відсутність доказів погашення боргу в заявленому розмірі 24 051грн 03коп., суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Також позивач, окрім суми основного боргу, заявив до стягнення з відповідача також 45грн 47коп. - 3% річних за період з 01.07.2025 по 23.07.2025, у зв'язку із несвоєчасною оплатою поставленого товару у встановлені договором строки.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом даної норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Заявлені позивачем вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованими, та відповідають умовам укладеного Договору і нормам чинного законодавства України.
Оскільки розмір основного боргу становить сумі 24 051,03 грн, згідно здійсненого розрахунку суми 3% річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН», розмір 3% річних складає 45грн 47коп. за період прострочення з 01.07.2025 по 23.07.2025.
Таким чином, до стягнення з відповідача підлягають 3% річних в сумі 45грн 47коп.
Крім цього, позивач просить в резолютивній частині рішення зазначити таке: "Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати проценти за такою формулою:
(СОБ х СП х КДП): КДР = сума процентів, де:
СОБ - сума несплаченого основного боргу, простроченого Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД -ЛАН" (місцезнаходження: вул. Середня, будинок 35, село Рибники, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47531; ідентифікаційний код 43084927);
СП - ставка (розмір) процентів: 3% річних;
КДП - кількість днів прострочення сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД -ЛАН" (місцезнаходження: вул. Середня, будинок 35, село Рибники, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47531; ідентифікаційний код 43084927) суми основного боргу за період: з 24.07.2025 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу;
КДР- кількість днів у році, у якому нараховуються проценти; та стягнути отриману суму процентів із Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАХІД-ЛАН» (місцезнаходження: вул. Середня, будинок 35, село Рибники, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47531; ідентифікаційний код 43084927) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІН ФОРС ГРУП» (місцезнаходження: вулиця Здановської Юлії, 71г, місто Київ, 03189, код ЄДРПОУ 43516421)".
Суд, розглянувши вказану вимогу позивача, має за необхідне зазначити таке.
Частиною 10 статті 238 ГПК України визначено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Згідно з частинами 11, 12 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.
Суд зазначає, що позивач у Листі-вимозі за вих. № 3-23/06-юр від 23.06.2025 позивач вимагав у відповідача в строк до 30.06.2025 погасити заборгованість.
Враховуючи викладене, підлягає задоволенню вимога позивача про нарахування процентів органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення, до моменту виконання зазначеного рішення відповідачем на суму основного боргу.
4. Загальний висновок.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАХІД-ЛАН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІН ФОРС ГРУП» - 24 096 (двадцять чотири тисячі дев'яносто шість) грн 50 коп., що складається з 24 051(двадцять чотири тисячі п'ятдесят одну) грн. 03коп. основного боргу, 45 (сорок п'ять) грн 47коп. 3% річних, підлягають до задоволення.
5. Судові витрати.
5.1. Щодо судового збору.
Згідно із нормами ГПК України розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 129 ГПК України.
Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви, позивачем, згідно платіжної інструкції № 933 від 23.07.2025 сплачено 2 422 грн 40 коп. судового збору.
А тому, відповідно до вимог статті 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп. суд покладає на відповідача у справі та присуджує до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАХІД-ЛАН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІН ФОРС ГРУП».
5.2. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Із змісту статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 3 статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Позивачем, у відповідності до приписів вказаної статті 124 ГПК України, у позовній заяві зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести у наведеній справі в розмірі 30 000, 00 грн.
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.
Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");
2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.
Як встановлено судом, 05.09.2022 між адвокатом Йосипишин Ростислав Васильович та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІН ФОРС ГРУП" укладено Договір про надання правничої допомоги. За цим Договором, в порядку та на умовах, визначених цим Договором та додатковими дорученнями Клієнта, Адвокат зобов'язується надати Клієнту консультаційні, представницькі та юридичні послуги щодо захисту прав та інтересів останнього в органах державної влади, на підприємствах,в установах, організаціях та підпорядкування, а також в судах загальної юрисдикції, господарських та адміністративних судах України.
За надання правничої допомоги відповідно до умов даного Договору та додаткових доручень Кдлієнт сплачує Адвокату винагород, розмір якої визначається за домовленістю сторін в актах виконаних робіт (наданих послуг) та/або додаткових угодах до Договору. Розмір винагороди та дані про розрахунки за Даним Договором складають адвокатську таємницю та розголошуються адвокатом лише для підтвердження понесених Клієнтом витрат на професійну правничу допомогу. (п. 6.1. Договору). Оплата послуг здійснюється в готівковій або безготівковій формі.(п.6.2. Договору).
Відповідно до Акту виконаних робіт (наданих послуг) за Договором про надання правничої допомоги від 05.09.2022, адвокатом Йосипишин Ростислав Васильович, яка діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №001271 від 23.02.2018, надано ТОВ "ІН ФОРС ГРУП" послуги щодо стягнення коштів з ТОВ "ЗАХІД-ЛАН" за поставлений товар (запасні частини) на стадії підготовки до розгляду судової справи та у суді першої інстанції.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Положення статей 126, 129 ГПК України, кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європа державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Дослідивши матеріали справи, вимоги позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн, суд дійшов висновку про задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
З огляду на вищезазначене у сукупності, надавши оцінку вимозі позивача про стягнення з відповідача витрат, понесених на отримання професійної правничої допомоги у даній справі, враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення заявленої суми витрат на правничу допомогу, керуючись вимогами статті 129 ГПК України, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАХІД-ЛАН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІН ФОРС ГРУП»- 5 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Керуючись положеннями статей 2, 42, 86, 129, 233, 236, 238, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАХІД-ЛАН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІН ФОРС ГРУП» - 24 096 (двадцять чотири тисячі дев'яносто шість) грн 50 коп., що складається з 24 051(двадцять чотири тисячі п'ятдесят одну) грн. 03коп. основного боргу, 45 (сорок п'ять) грн 47коп. 3% річних.
3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати проценти за такою формулою: (СОБ х СП х КДП): КДР = сума процентів, де: СОБ - сума несплаченого основного боргу, простроченого Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД -ЛАН" (місцезнаходження: вул. Середня, будинок 35, село Рибники, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47531; ідентифікаційний код 43084927); СП - ставка (розмір) процентів: 3% річних; КДП - кількість днів прострочення сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД -ЛАН" (місцезнаходження: вул. Середня, будинок 35, село Рибники, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47531; ідентифікаційний код 43084927) суми основного боргу за період: з 24.07.2025 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР- кількість днів у році, у якому нараховуються проценти; та стягнути отриману суму процентів із Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАХІД-ЛАН» (місцезнаходження: вул. Середня, будинок 35, село Рибники, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47531; ідентифікаційний код 43084927) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІН ФОРС ГРУП» (місцезнаходження: вулиця Здановської Юлії, 71г, місто Київ, 03189, код ЄДРПОУ 43516421).
4. Судові витрати покласти на відповідача.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАХІД-ЛАН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІН ФОРС ГРУП» - 2 422 грн 40 коп. судового збору та 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00коп. витрат на професійну правничу допомогу.
6. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю “ІН ФОРС ГРУП», вулиця Здановської Юлії, 71г, місто Київ, 03189, (код ЄДРПОУ 43516421);
Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАХІД-ЛАН», вул. Середня, будинок 35, село Рибники, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47531, (код ЄДРПОУ 43084927).
Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку статті 241 ГПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України.
Повне рішення складено 14.01.2026.
Повний текст рішення надіслати учасникам справи до їх електронних кабінетів в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя В.Л. Гевко