вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"13" січня 2026 р. м. Рівне Справа № 569/19812/22
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали справи
за позовом: керівника Рівненської окружної прокуратури
до відповідача 1: Рівненської міської ради
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "БНН"
до відповідача 3: ОСОБА_1
до відповідача 4: Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд С"
до відповідача 5: ОСОБА_2
про: скасування державну реєстрацію права приватної власності за ТзОВ - фірмою "БНН" (ЄДРПОУ 21090125) на незавершене будівництво, визнання недійним договору купівлі-продажу від 26.02.2016 №292, скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 , скасування державної реєстрації права приватної власності за ТзОВ - фірмою "БНН", визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06.06.2016 №1197, скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на незавершене будівництво, визнання незаконним та скасувати рішення Рівненської міської ради від 16.03.2017 №2506, визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки від 12.09.2017 №1630, витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛД С" земельної ділянки
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Управління комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради
секретар судового засідання: С.Коваль
представники сторін:
прокурор: І.Гіліс
від відповідача 1: Т.Кунаш
від відповідача 2: не з'явився
від відповідача 3: Д.Троянчук
від відповідача 4: О.Ващишин
від третьої особи: не з'явився
У грудні 2022 року керівник Рівненської окружної прокуратури звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Рівненської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "БНН", ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд С" у якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову про скасування державну реєстрацію права приватної власності за ТзОВ - фірмою "БНН" (ЄДРПОУ 21090125) на незавершене будівництво, визнання недійним договору купівлі-продажу від 26.02.2016 №292, скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 , скасування державної реєстрації права приватної власності за ТзОВ - фірмою "БНН", визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06.06.2016 №1197, скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на незавершене будівництво, визнання незаконним та скасувати рішення Рівненської міської ради від 16.03.2017 №2506, визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки від 12.09.2017 №1630, витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛД С" земельної ділянки.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 1 квітня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року провадження у справі закрито.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року вирішено передати справу до Господарського суду Рівненської області, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 1 грудня 2025 року суд прийняв справу до розгляду, підготовче засідання призначив на 23 грудня 2025 року.
22 грудня 2025 року відповідач 4 подав клопотання про залишення позову без руху, клопотання про долучення додаткових доказів.
З огляду на необхідність надання можливості учасникам справи надати суду свої міркування з приводу поданих клопотань, у судовому засіданні 23 грудня 2025 року суд оголосив перерву до 13 січня 2026 року.
23 грудня 2025 року Рівненською окружною прокуратурою подане клопотання про залучення ОСОБА_2 до участі у справі в якості співвідповідача.
13 січня 2026 року Рівненською окружною прокуратурою подані заперечення на клопотання про залишення позову без руху.
Щодо клопотання про залучення співвідповідача суд відзначає наступне.
Вказане клопотання прокурор обґрунтовує тим, що Рівненською міською радою 12.09.2017 продано ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:035:0034 площею 0,5093 га в порушення приписів законодавства України, яке регулювало порядок та процедуру передачі у приватну власність земель комунальної власності.
14.09.2017 Хомичем І.І. земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:035:0034 на підставі договору купівлі-продажу від 14.09.2017 відчужена на користь ТзОВ "ГОЛД С".
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слідує, що 07.10.2025 державним реєстратором приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу право приватної власності на об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:035:0034 зареєстровано за ОСОБА_2 .
З огляду на викладене, з 07.10.2025 власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 48 ГПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Таким чином, з огляду на вимоги статті 48 ГПК України, клопотання прокурора про залучення співвідповідача слід задоволити, водночас враховуючи необхідність надання залученому співвідповідачу можливості реалізувати його права на подання відзиву, а також враховуючи обов'язок позивача по наданню доказів направлення учасникам справи копії позовної заяви з додатками, суд вважає за необхідне зобов'язати Рівненську окружну прокуратури надати суду докази направлення ОСОБА_2 копії позовної заяви з додатками, заяви про зміну предмету позову, а також встановити учасникам справи процесуальні строки для реалізації їх процесуальних прав.
Щодо поданого клопотання про залишення позовної заяви без руху суд зазначає наступне.
Згідно з правилами частини 6 статті 164 ГПК України, у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Відповідно до частини 2 статті 174 ГПК України, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму.
Вказані законодавчі зміни були внесені Законом України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" від 12 березня 2025 року № 4292-IX.
Законом № 4292-ІХ також доповнено статтю 390 ЦК України частиною п'ятою наступного змісту:
"5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".
Законом № 4292-ІХ статтю 391 ЦК України доповнено частиною другою такого змісту: "Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу".
Із системного аналізу вказаних норм видно, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд виносить рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. За таких умов, приймаючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Норми, які зобов'язують вносити вартість спірного нерухомого майна на депозитний рахунок суду, мають компенсаційний та забезпечувальний характер, оскільки їхньою метою є захист порушених прав усіх учасників спірних правовідносин, зокрема й добросовісного набувача. Так, компенсація вартості витребуваного майна матиме місце у випадку задоволення позову та вилучення майна з володіння набувача, який є добросовісним, а позивач (держава або територіальна громада) отримує право зворотної вимоги до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 у справі № 1-зп/1997).
Разом з тим, під зворотною (ретроактивною) дією акта розуміється поширення його дії на відносини, що виникли до набрання ним чинності.
Системний аналіз викладеного дає змогу виокремити два випадки зворотної дії визначених у законодавстві норм: 1) коли акт законодавства пом'якшує або скасовує відповідальність; 2) якщо законодавець встановлює спеціальні випадки зворотної дії актів законодавства.
Надання зворотної дії в часі законам та нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Подібні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №757/23249/17.
Суд звертає увагу, що пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4292-ІХ унормовано, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:
- нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;
- нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
Отже, можна прослідкувати наявність причинно-наслідкового зв'язку між необхідністю внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна (доповнена Законом № 4292-IX частиною шостою стаття 164 ГПК України) та умовами і порядком їх компенсації (доповнена Законом № 4292-IX частиною тринадцятою стаття 238 ГПК України, частиною п'ятою стаття 390 ЦК України) при ухваленні рішення судом першої інстанції.
Проте аналіз змісту положень Закону № 4292-ІХ дозволяє зробити висновок, що законодавець надав зворотну дію лише окремим положенням вказаного Закону:
- зворотна дія відповідним нормам матеріального права (статті 390, 391 ЦК України) щодо умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна у справах про витребування майна у добросовісного набувача встановлена лише щодо справ, які розглядаються судами першої інстанції, до дня ухвалення судом рішення;
- з урахуванням змісту частини третьої статті 3 ГПК України таке зворотне застосування не допускається для норм процесуального права (стаття 164 ГПК України) у разі прийняття судом першої інстанції справи до свого провадження до набрання чинності Законом № 4292-ІХ.
Разом з тим суд з'ясував, що ухвалою суду від 1 грудня 2025 року у cправі №910/4258/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вирішив передати справу № 910/4258/25 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Предметом касаційного перегляду у справі №910/4258/25 є постанова суду апеляційної інстанції якою скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 року про повернення позову прокурору на підставі частини четвертої статті 174 ГПК України.
Водночас, ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що прокурором не доведено відсутність підстав для покладення на нього обов'язку надання суду оцінки (експертно-грошової оцінки земельної ділянки) земельних ділянок, здійсненої в порядку, визначеному законом, чинної на дату подання позовної заяви, а також надання суду документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості зазначених земельних ділянок, а суд позбавлений можливості встановити добросовісність набувача на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, а, отже, оскільки зазначена обставина залишатиметься невизначеною до закінчення розгляду справи та ухвалення судом рішення по суті спору, суд має вжити всіх заходів з метою захисту прав відповідача як потенційно добросовісного набувача.
Проте, постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 скасовано, матеріали справи повернуто до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження за позовною заявою. Постанова апеляційного суду обґрунтована тим, що норми ГПК України підлягають застосуванню в редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії - звернення прокурора з позовом до суду, а припис пунктів 2, 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4292-ІХ не містить нормативного встановлення зворотної дії у часі саме частини шостої статті 164 ГПК України.
Мотивуючи своє рішення щодо передачі справи на розгляд Великої Палати, касаційний суд вказав, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.08.2025 у справі № 927/432/19 касаційний суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції, який, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про витребування майна, застосував положення ЦК України, чинні на дату винесення постанови суду апеляційної інстанції, з огляду на набуття чинності 09.04.2025 Закону №292-ІХ, оскільки відповідні норми якого щодо неможливості витребування майна у добросовісного набувача мають зворотну дію в часі.
Такий же підхід щодо можливості зворотного застосування Закону № 4292-ІХ судом касаційної інстанції застосований та підтриманий у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.08.2025 у справі № 453/508/23, від 20.08.2025 у справі № 461/4367/23, від 27.08.2025 у справі № 570/5006/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.09.2025 у справі №953/19731/20.
Однак, як зазначалось раніше, аналіз змісту положень Закону №4292-ІХ дозволяє зробити висновок, що законодавець надав зворотну дію лише окремим положенням вказаного Закону. Зокрема, з урахуванням змісту частини третьої статті 3 ГПК України таке зворотне застосування не допускається для норм процесуального права (стаття 164 ГПК України) у разі прийняття судом першої інстанції справи до свого провадження до набрання чинності Законом № 4292-ІХ.
Колегія суддів повважала за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №910/4258/25 на підставі частини п'ятої статті 302 ГПК України, оскільки справа містить виключну правову проблему щодо комплексного застосування статті 164 ГПК України як норми процесуального права та статей 390, 391 ЦК України як норм матеріального права, яка може бути сформульована так:
1) чи підлягає застосуванню частина шоста статті 164 ГПК України у чинній редакції до позовів, поданих з дотриманням вимог статті 164 ГПК України у редакції, чинній станом на дату звернення з відповідним позовом до суду, з урахуванням того, що вказана стаття є нормою процесуального права?
2) у разі, коли з позовом про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади звертається прокурор як самостійний позивач:
- яким чином має діяти прокурор, виконуючи вимоги частини шостої статті 164 ГПК України про необхідність долучення до позову оцінки (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) вартості спірного майна, з урахуванням того, що відповідно до частини другої статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить або в яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб, однак Прокурор не є власником спірного об'єкта?
- Законом № 4292-ІХ передбачено компенсацію добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна безпосередньо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, оцінка якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Тому чи має саме прокурор як самостійний позивач, а не вищевказані органи, здійснювати компенсацію вартості нерухомого майна та, відповідно, вносити на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна на виконання вимог частини шостої статті 164 ГПК України?
3) чи підлягає застосуванню частина шоста статті 164 ГПК України у чинній редакції у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна на підставі статті 387 ЦК України (у недобросовісного набувача)?
4) чи підлягає застосуванню частина шоста статті 164 ГПК України у чинній редакції у разі подання позову про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача не органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором, а державним підприємством, установою, організацією тощо, які є володільцем спірного майна на праві оперативного управління або господарського відання?
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, перш за все, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрям, в якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Станом на даний час справа №910/4258/25 Великою Палатою не розглянута, водночас саме у вказаному провадженні можуть бути надані висновки щодо застосування норм права, щодо яких заявлене клопотання відповідачем в частині застосування норм процесуального закону, а також застосування норм матеріального права, а саме статей 387, 390-391 ЦК України, а вказані висновки можуть мати вплив для розгляду даного спору.
Водночас ігнорування спірного підходу до тлумачення норми права може мати наслідком прийняття рішення, яке не відповідатиме світлу практики Верховного Суду, що в свою чергу матиме негативні наслідки для сторін - учасників судового процесу що є неприйнятним.
ЄСПЛ зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає, щоб у разі остаточного вирішення справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення ЄСПЛ від 29 листопада 2016 року у справі "Парафія греко-католицької церкви міста Люпені проти Румунії" (Lupeni greek catholic parish and others v. Romania), заява № 76943/11).
Також, суд бере до уваги, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що, визнаючи повноваження судді тлумачити закон, потрібно пам'ятати також і про обов'язок судді сприяти юридичній визначеності, яка гарантує передбачуваність змісту та застосування юридичних норм, сприяючи тим самим забезпеченню високоякісної судової системи (пункт 47)
Згідно з нормами статті 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
З огляду на все вищенаведене, враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, з метою дотримання принципу єдності правозастосовчої практики, зважаючи на те, що у справі №910/4258/25 будуть сформовані правові висновки щодо застосування положень статей 164, 174 ГПК України, статей 387, 390, 391 ЦК України, які впливатимуть на правильність вирішення спору у даній справі, суд робить висновок про наявність правових підстав для зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення (постанова Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025) у справі №910/4258/25
Керуючись статтями 48, 227-228, 232-235 ГПК України, суд, -
1. Клопотання прокурора про залучення співвідповідача задоволити.
2. Залучити до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ).
3. Рівненській окружній прокуратури у 5-ти денний строк з дня отримання даної ухвали надати суду докази направлення ОСОБА_2 копії позовної заяви з додатками, а також заяви про зміну предмету позову.
4. Запропонувати ОСОБА_2 відповідно до ст. 165 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня отримання даної ухвали, відзив на позовну заяву і всі докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують заперечення проти позову (у разі їх наявності).
5. Запропонувати прокурору відповідно до ст. 166 ГПК України подати відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву.
6. Зупинити провадження у справі №569/19812/22 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №910/4258/25.
Ухвала набирає законної сили в прядку статті 235 ГПК України, та може бути оскаржена до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Андрій КАЧУР