65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
"14" січня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/74/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.
за участі секретаря судового засідання Шпарій А.О.,
розглянувши матеріали заяви (вх. № 2-38/26 від 12.01.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю “Форвард Про» про забезпечення позову
у справі № 916/74/26
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Форвард Про» (01033, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 44-Б)
до відповідача: Державного підприємства “Дослідне господарство “Комунар» селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» (68544, Одеська обл., Тарутинський р-н, село Весела Долина, вул. Світла, буд. 49)
про стягнення 954 453, 06 грн
у відкритому судовому засіданні за участі
представників сторін:
від позивача: Мурашко І.С.;
від відповідача: Кравцов Д.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Форвард Про» звернулося із позовною заявою, сформованою в системі “Електронний суд» 12.01.2026 (вх. № 77/26 від 12.01.2026), в якій просить стягнути з Державного підприємства “Дослідне господарство “Комунар» селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення»:
за договором поставки № FP-0303-1 від 03 березня 2025 року 954 453, 06 грн, яка складається з: 604 041, 33 грн - основної заборгованості; 115 942, 84 грн - пені (за період з 01.05.2025 по 12.12.2025); 120 808, 27 грн - штрафу; 93 502, 29 грн - 25 % річних (за період з 01.05.2025 по 12.12.2025); 20 158, 33 грн - інфляційних втрат (за період з 01.05.2025 по 12.12.2025);
судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 80 000 грн.
Разом із позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю “Форвард Про» звернулося із заявою від 12.01.2026 (вх. № 2-38/26 від 12.01.2026), в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Державному підприємству “Дослідне господарство “Комунар» селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на всіх відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Державному підприємству “Дослідне господарство “Комунар» селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» у межах розміру позовних вимог на загальну суму 954 453, 06 грн.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначає про звернення із позовною заявою про стягнення з Державного підприємства “Дослідне господарство “Комунар» селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» грошових коштів у розмірі 954 453, 06 грн, яка обґрунтована фактом невиконання останнім зобов'язань за договором поставки № FP-0303-1 від 03.03.2025 в частині сплати за поставлений товар у розмірі 604 041, 33 грн, а також пені в розмірі 115 942, 84 грн, штрафу в розмірі 120 808, 27 грн, відсотків річних відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 93 502, 29 грн, інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 20 158, 33 грн.
Вказує, що враховуючи, що предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 954 453, 06 грн та оскільки виконання в майбутньому можливого судового рішення про задоволення позову безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, то застосування обраних позивачем заходів забезпечення позову безпосередньо пов'язане із предметом спору. Співмірність запропонованих заходів забезпечення позову з предметом позову полягає в тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову. У випадку арешту коштів на рахунках, гроші залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з його рахунків й уникнення виконання судового рішення у майбутньому. Після подання позову до суду про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках є беззаперечною, що в майбутньому може утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. Вважає, що застосування такого заходу забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи втручання в його господарську діяльність, адже грошові кошти залишаються у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися ними тимчасово обмежується на певний час лише щодо частини коштів, а не всіх коштів відповідача, і спрямовані на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі. Вказує, що забезпечення позову в даному випадку виступає запорукою виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, а тому вимоги про забезпечення позову є співмірними позовним вимогам.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.01.2026 призначено до розгляду заяву (вх. № 2-38/26 від 12.01.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю “Форвард Про» про забезпечення позову на 14.01.2026 о 14:00.
У судовому засіданні 14.01.2026 позивач усно вказав, що обставина, встановлена судом щодо наявності запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про перебування відповідача в стані припинення, додатково підтверджує можливість утруднення виконання рішення у разі невжиття заходів забезпечення позову.
У судовому засіданні 14.01.2026 відповідач усно повідомив про наявність кримінального провадження та припинення повноважень попереднього керівника відповідача, надавши відповідні докази суду, а на запитання суду щодо обставин припинення Державного підприємства “Дослідне господарство “Комунар» селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» повідомив, що воно не пов'язане з процедурами банкрутства, а пов'язане з реорганізацією юридичної особи, про деталі представнику невідомо.
Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, вислухавши сторін, господарський суд вважає її такою, що підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви із застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п'ятій, шостій та сьомій статті 137 ГПК України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами Господарського процесуального кодексу України та інших нормативно-правових актів, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення/дії, передбачених законом (чи визначених на його основі судом) найбільш оптимальний у правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Такі правові висновки Верховного Суду викладено в постановах, зокрема, від 24.10.2022 у справі № 916/950/22, від 15.05.2019 у справі № 910/688/13.
З наведеного випливає, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосуванні знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову;
- ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання судового рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність (співмірність) заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. ч. 2, 4, 14 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.
При цьому заходи, обрані для забезпечення позову, не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Суд додатково звертає увагу, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Оскільки законом не визначено вичерпного переліку необхідних доказів, які заявник повинен надати до суду при зверненні із заявою про забезпечення позову, суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
В такий спосіб у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд на підставі поданих заявником доказів має встановити наявність/відсутність обставин того, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 916/2364/20.
Суд звертає увагу, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів, можливість Відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, та його майном є беззаперечною, що в майбутньому може утруднити виконання судового рішення, за умови якщо таке буде ухвалене на користь Позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Крім того, оскільки в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.
Така правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та у постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23.
Ч. 1 ст. 138 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору, якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
З урахуванням вимог, передбачених ст. ст. 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Крім того, при зверненні з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 07.11.2024 у справі № 915/538/24.
Наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо дійсного фінансового стану відповідачів (у тому числі відомості стосовно наявності банківських рахунків, фінансово-економічний стан клієнтів) у розумінні статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, а тому саме відповідачі мають можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема, спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ними рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати, яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідачів на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує їх права; зазначити про наявність у них на відкритих ними рахунках у банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитимуть про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду у справі в разі задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідачів на відкритих ними рахунках в банківських установах та належного їм майна в межах спірної суми.
Відповідачі не позбавлені права подати суду докази, які б дозволили оцінити дійсний майновий стан відповідачів та в залежності від цього встановити чи є ризики утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову або, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, є неспівмірними (наприклад надати докази оцінки майна, які б підтверджували можливість накладення арешту лише на конкретне майно, вартість якого покриває спірну суму).
При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами. До таких висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 15.09.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 16.10.2019 у справі № 911/1530/19, від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 20.09.2022 у справі № 916/307/22, від 03.03.2023 у справі № 907/269/22.
Предметом позову, з яким звернувся позивач до господарського суду є майнова вимога про стягнення з Державного підприємства “Дослідне господарство “Комунар» селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» 954 453, 06 грн у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № FP-0303-1 від 03.03.2025.
Також, судом встановлено, що згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державне підприємство “Дослідне господарство “Комунар» селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» перебуває в стані припинення.
З урахуванням того, що предметом позову є майнова вимога про стягнення грошових коштів у сумі 954 453, 06 грн, а також фактичні обставини - перебування відповідача в стані припинення, суд дійшов висновку про відповідність заявлених заходів забезпечення позову вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Судом також враховується, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення коштів (у разі задоволення позовних вимог) прямо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів. У свою чергу накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
До того ж, відповідно до усталеної судової практики, внаслідок арешту такі кошти та майно залишаються у власності відповідача, проте знерухомлюються з метою недопущення їх виведення з рахунків боржника (відчуження) й уникнення виконання ним судового рішення у майбутньому. Крім того, такий захід скасовується у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.
У такий спосіб грошові кошти та майно залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися ними тимчасово обмежується виключно щодо частини коштів, якої стосується спір. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.
З урахуванням викладеного суд зазначає, що запропонований позивачем захід забезпечення позову про накладення арешту на грошові кошти не порушує та не обмежує права відповідача, а лише встановлює певні обмеження задля сприяння ефективному захисту прав позивача в межах одного судового провадження без додаткових звернень до суду.
Отже, з огляду на вищевказані норми та наведені обставини у сукупності, розглянувши заяву (№ 2-38/26 від 12.01.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю “Форвард Про» про забезпечення позову, виходячи з характеру обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення вказаної заяви.
Відповідно до ч. 5 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Ч. 6 ст. 140 ГПК України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Згідно з ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
У той же час після вжиття заходів забезпечення позову відповідач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково у відповідності до ст. 145 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 136 - 138, ст. ст. 140, 143, 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву (вх. № 2-38/26 від 12.01.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю “Форвард Про» про забезпечення позову - задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову в межах ціни позову в розмірі 954 453, 06 грн шляхом:
- накладення арешту на грошові кошти, що належать Державному підприємству “Дослідне господарство “Комунар» селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» (68544, Одеська обл., Тарутинський р-н, село Весела Долина, вул. Світла, буд. 49; ідентифікаційний код юридичної особи: 00729528) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на всіх відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, крім рахунків із спеціальним режимом використання та рахунків (зокрема, кореспондентських), звернення стягнення на які заборонено законом.
Стягувачем за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю “Форвард Про» (01033, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 44-Б; ідентифікаційний код юридичної особи: 43641780).
Боржником за цією ухвалою є: Державне підприємство “Дослідне господарство “Комунар» селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» (68544, Одеська обл., Тарутинський р-н, село Весела Долина, вул. Світла, буд. 49; ідентифікаційний код юридичної особи: 00729528).
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала набирає законної сили 14 січня 2026 року у відповідності до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя Мусієнко Оксана Олегівна