65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
"13" січня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/13/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Демченко Т.І., дослідивши матеріали заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність від 01.01.2026 вх№13/26,
установив:
Фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема у ст. 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Дослідивши заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність господарський суд установив, що вона не відповідає вказаним вимогам з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 115 КУзПБ боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
Частиною 2 ст. 116 КУзПБ установлено, що у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначається, зокрема, виклад обставин, що стали підставою для звернення до суду.
У п. 14 ч. 3 ст. 116 КУзПБ вказано, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність повинен надати документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Отже, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізична особа повинна зазначити конкретні (а не загальновідомі) обставини, які безпосередньо вплинули на заявника та вказують на настання загрози його неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому), та надати на підтвердження зазначеного відповідні докази.
У супереч наведеним положенням Закону в заяві не обґрунтувані підстави, з яких її подано. У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 посилається на положення п. 2, 4 ст. 115 КУзПБ, скрутне матеріальне становище, особисте життя, звіт Світового банку, практику Верховного Суду без обґрунтування природи і причин неплатоспроможності.
Так, ОСОБА_1 , зокрема, покликається на здоров'я чоловіка, його неможливість працевлаштуватися та те, що усі заощадження пішли та йдуть на ЗСУ, проте, жодного підтверджуючого доказу вказаних обставин до суду не надала.
Разом з тим, суд звертає увагу, що аналогічні підстави заявниця вказувала в заяві від 31.12.2024.
Отже, заявниця не надає доказів на підтвердження наведених нею обставин, які спричинили неплатоспроможність, у тому числі, відповідну інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів.
Заявник має повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду, а, отже, обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо.
Оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні правові наслідки процесуального та майнового характеру, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному (достатньому) обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.05.2024 у справі № 922/5486/23.
Заявник не надає доказів, які підтверджують припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, з доданням належного розрахунку такої заборгованості та строків припинення погашення.
Виписки по рахункам заявника такими не є, та не відображають інформацію щодо припинення погашення кредитів по кожному з кредитних зобов'язань та не містять належного розрахунку такої заборгованості та строків припинення погашення.
Подані докази не визначають структуру заборгованості боржника перед кредиторами, не фіксують або констатують документально період виникнення боргу боржника, його розрахунок.
Також заявником не дотримано вимоги п.3 ч. 3 ст. 116 КУзПБ , а саме із суми грошових вимог не розмежовано заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо.
Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76, 77 ГПК України, що узгоджується з вимогами пунктів 3, 14 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Окрім цього, заявником не дотримано вимог щодо повноти та достовірності відомостей, зазначених у декларації про її майновий стан у справі про неплатоспроможність.
Так, заявниця покликається на неможливість працевлаштування у зв'язку із народженням у 2024 році сина, разом з тим у деклараціях за 2022 та 2023 роки не відображає свої доходи.
Також є не зрозумілими походження коштів відображених у пункті 16 Декларацій «Інші види доходів / грошові виплати» у розмірах 1 000 000 грн, 2 000 000 грн, 998 600 грн, 60 000 грн. Вказує, що отримує грошову допомогу від батьків у розмірі 6 000 грн, але така не відображена у деклараціях. Не вказує дохід (заробітну плату) чоловіка. Не пояснює, де бере кошти на життя сім'ї та утримання дітей, ураховуючи не працевлаштованість. Окрім цього, заявниця вказує на наявність магазину, але не зазначає кому він належить, хто із членів сім'ї є ФОП, не відображає доходи від магазину, та приміщення, в якому він знаходиться.
Відповідно до п. 9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім'ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім'ї не надав інформацію".
Як убачається із доданих до заяви декларацій про майновий стан боржника, заявником у відповідних рядках декларацій зазначено: "Член сім'ї не надав інформацію", "-".
До заяви не додано доказів звернення до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім'ї, яка необхідна була їй для заповнення розділу ІІ та ІІІ декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
Так, у справі № 910/6639/20 Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів та належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
На переконання суду, коло членів сім'ї боржника в частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено у зв'язку із встановленням його обов'язку подати декларацію про майновий стан боржника за відповідною формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, як додаток до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Подання декларації про майновий стан боржника полягає у необхідності підтвердження наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період. Поряд з цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
Щодо плану реструктуризації боргів боржника, то такий повинен містити умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з цим планом, а не по суті списання заборгованості. Обов'язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами.
Окрім цього, проект плану реструктуризації боргів боржника не відображає інформацію про всі витрати та доходи боржника, у тому числі доходів, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів, з наданням відповідних доказів в обґрунтування зазначених даних.
Також, відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 30 КУзПБ, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Обов'язок боржника авансувати наведену вище винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, встановленою ч. 3 ст. 116 зазначеного Кодексу.
При цьому, ані Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не передбачають права боржника зменшити розмір винагороди.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році місячний прожитковий мінімум для працездатних осіб: 3 028,00 грн.
Отже, станом на дату звернення заявника із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність розмір авансування винагороди керуючому реструктуризацією повинен становити 45 420,00 грн ((3 028,00 грн прожитковий мінімум для працездатних осіб, станом на дату звернення із заявою х 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 3 місяці виконання повноважень керуючим реструктуризацією).
Відповідно до ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 174 ГПК передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Ураховуючи викладене, господарський суд залишає заяву про відкриття провадження у справі без руху.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись ч. 3 ст. 37, ст. 113, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1. Заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишити без руху.
2. Зобов'язати ОСОБА_1 надати у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви про відкриття провадження у справі без руху, заяву про усунення недоліків, шляхом подання доказів, зазначених в мотивувальній частині ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Ухвала підписана 13.01.2026 у зв'язку з перебуванням судді Демченко Т.І. на лікарняному у період з 05.01.2026 по 09.01.2026.
Суддя Т.І. Демченко