65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"13" січня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4405/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/4405/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК ТРЕЙД 2020" (65000, м. Одеса, вул. Хімічна, буд. 1/27, офіс 206, код ЄДРПОУ 43505142)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Плетньової Олени Геннадіївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
про стягнення 166 209,05грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДК ТРЕЙД 2020" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Фізичної особи - підприємця Плетньової Олени Геннадіївни про стягнення 166 209,05грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.11.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4405/25. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як вбачається з матеріалів справи, до суду було повернуто рекомендоване поштове повідомлення №R067033774696 без конверту з ухвалою суду, яка не містить відомостей про його отримання. Поряд з цим, відповідно до трекінг «Укрпошта» за номером № R067033774696 відповідне відправлення було вручено одержувачу 13.11.2025р.
Крім того, відповідна ухвала суду була надіслана на електронну адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Також, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи суд встановив.
Як вказує позивач, 09.01.2025р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДК ТРЕЙД 2020" (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Плетньовою Оленою Геннадіївною (покупець) було укладено Договір постачання нафтопродуктів № 572/1-В, за умовами якого Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність товар, а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти вказаний Товар (п.1.1 договору).
Договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 08.01.2026 включно, а в частині розрахунків - до їх повного виконання Сторонами. У разі, якщо Покупець за 14 календарних днів до закінчення терміну дії договору надішле письмове повідомлення Продавцю про бажання продовження терміну його дії, договір (строк його дії) вважається пролонгованим ще на 1 календарний рік (п. 10.9. договору).
Асортимент, ціна, загальна вартість, кількість та одиниця виміру товару погоджується сторонами у рахунку на оплату та видаткових накладних (п. 1.2. договору).
Згідно з п. п. 2.1., 2.2. договору ціна за одиницю товару встановлюється за погодженням Сторін в рахунку на оплату та видатковій накладній. Ціна товару включає податки, збори, інші обов'язкові платежі до бюджетів передбачені чинним законодавством України. Загальна сума договору визначається як сума всіх видаткових накладних, підписаних сторонами протягом строку дії договору.
Положеннями пункту 3.2 договору передбачено, що відпуск (передача) товарів покупцю за цим договором здійснюється на АЗС Постачальника, інформація про яку міститься у Додатку 1 до договору.
Пунктом 4.1 договору визначено, що оплата товару Покупцем здійснюється в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника протягом 3-х банківських днів з дня отримання Товару на підставі оформленої видаткової накладної.
Відповідно до п. 6.1 договору, Покупець зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені товари.
Постачальник, у свою чергу, має право своєчасно та у повному обсязі отримувати плату за поставлені товари (п. 6.4. договору).
Пунктом 7.3 Договору визначено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожен день прострочення.
Позивач зазначає, що протягом строку дії Договору він належним чином виконував свої обов'язки щодо своєчасної поставки нафтопродуктів Покупцю, який свої обов'язки з оплати отриманого товару виконує недобросовісно, протерміновуючи здійснення оплати.
Остання партія товару, як зазначає позивач, була поставлена ФОП Плетньовій О.Г. ще 20.04.2025 та з огляду на наявну у відповідача заборгованість за отриманий, але не оплачений товар, після зазначеної дати товар більше не поставлявся.
За посиланням позивача загалом, за весь час співпраці по вказаному Договору, він поставив відповідачу товар на загальну суму 332 848,92 грн, що підтверджується видатковими накладними №237 від 20.01.2025р., №375 від 31.01.2025р., №500 від 10.02.2025р., №643 від 20.02.2025р., №785 від 28.02.2025р., №910 від 10.03.2025р., №1042 від 20.03.2025р., №1174 від 31.03.2025р., №1304 від 10.04.2025р., №1429 від 20.04.2025р., копії яких містяться в матеріалах справи.
Поряд з цим, як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару належним чином та в повному обсязі не здійснив, вартість отриманого товару оплатив частково в сумі 193 350грн., в наслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 139 498,92грн.
18.09.2025р. позивач надіслав відповідачу претензію, в якій просив виконати належним чином умови Договору та протягом 3-х робочих днів з дня отримання претензії погасити наявну заборгованість у загальному розмірі 139 498,92 грн. Проте відповідна претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Крім того в зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару, позивачем було нараховано відповідачу пеню в сумі 21 800,05грн., 3% річних в розмірі 2109,68грн. та інфляційні витрати в сумі 2 800,40грн.
Отже, посилаючись на вищенаведені обставини, Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК ТРЕЙД 2020" звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Судом встановлено, що 09.01.2025р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДК ТРЕЙД 2020" (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Плетньовою Оленою Геннадіївною (покупець) було укладено Договір постачання нафтопродуктів № 572/1-В, за умовами якого Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність товар, а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти вказаний Товар (п.1.1 договору).
Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивач свої зобов'язання, щодо поставки товару виконав належним чином, поставив відповідачу товар на суму 332 848,92грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними №237 від 20.01.2025р., №375 від 31.01.2025р., №500 від 10.02.2025р., №643 від 20.02.2025р., №785 від 28.02.2025р., №910 від 10.03.2025р., №1042 від 20.03.2025р., №1174 від 31.03.2025р., №1304 від 10.04.2025р., №1429 від 20.04.2025р., копії яких містяться в матеріалах справи.
Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.1 договору визначено, що оплата товару Покупцем здійснюється в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника протягом 3-х банківських днів з дня отримання Товару на підставі оформленої видаткової накладної.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару належним чином та в повному обсязі не виконав, вартість отриманого товару сплатив частково в сумі 193 350грн., в наслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 139 498,92грн.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми отриманого та неоплаченого товару в сумі 139 498,92грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем за договором постачання нафтопродуктів №572/1-В від 15.01.2024р., що зумовило нарахування останнім пеню в сумі 21 800,05грн., 3% річних в розмірі 2 109,68грн. та інфляційних витрат в сумі 2 800,40грн.
Згідно зі ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 7.3 Договору визначено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожен день прострочення.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку пені в зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК ТРЕЙД 2020" в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 21 800,05грн. підлягають задоволенню.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Стосовно інфляційних втрат, то відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 року у справі № 910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Перевіривши надані позивачем розрахунки сум 3% річних та інфляційних витрат, суд встановив, що відповідні розрахунки здійснені належним чином та відповідають вимогам чинного законодавства, з урахуванням чого позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК ТРЕЙД 2020"в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2 109,68грн. та інфляційні витрати в сумі 2 800,40грн. підлягають задоволенню.
Щодо клопотання позивача, яке викладене в третьому пункті позовної заяви про зазначення в рішенні про нарахування пені до моменту виконання рішення, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Вирішуючи вказане клопотання, суд враховує матеріальні інтереси обох сторін, приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України, згідно яких суд має вказане право, а не обов'язок, а позовна заява не містить обґрунтування необхідності такого зазначення, враховуючи обставини справи, господарський суд не вбачає достатніх підстав для застосуванні під ухвалення рішення по даній справі положень ч. 10 ст. 238 ГПК України. До того ж суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися в судовому порядку з позовом про нарахування пені за період, неохоплений вказаним рішенням, до фактичного його погашення.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК ТРЕЙД 2020" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Щодо розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.
10.12.2025р. за вх №39549/25 до суду від позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача 25 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До клопотання про розподіл судових витрат представником позивача було додано Договір про надання правничої допомоги № 61/23 від 18.10.2023, Додаткову угоду № 6 від 20.10.2025р. до Договору про надання правничої допомоги № 61/23 від 18.10.2023, Акт виконання робіт № 6 від 01.12.2025р..
З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2023 між адвокатом Кострич М.П. та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДК ТРЕЙД 2020" укладено Договір про надання правничої допомоги № 61/23, згідно з п. 1.1. якого адвокат зобов'язується надавати правничу допомогу, а клієнт зобов'язується прийняти надану правничу допомогу. Вид, зміст та обсяг правничої допомоги за конкретними дорученнями клієнта конкретизується сторонами у додаткових угодах до договору.
Пунктом 5.1 вказаного договору передбачено, що оплата правової допомоги визначається сторонами за домовленістю відповідно до чинного законодавства України. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати тощо сторони фіксують в додаткових угодах.
Додатковою угодою № 6 від 20.10.2025р. до Договору про надання правничої допомоги № 61/23 від 18 жовтня 2023 року визначено, що Адвокат надає Клієнту послуги з представництва інтересів Клієнта у Господарському суді Одеської області у справі за позовом Клієнта до ФОП Плетньової Олени Геннадіївни про стягнення заборгованості за Договором постачання нафтопродуктів № 572/1-В від 09.01.2025р. в розмірі 139 498,92грн. а також штрафних санкцій, інфляційних витрат, 3 відсотків річних.
Згідно п. 3 додаткової угоди вартість правничої за цією Додатковою угодою встановлюється у фіксованому розмірі 25 000грн., яка має бути сплачена Клієнтом на розрахунковий рахунок Адвоката протягом 20 календарних днів з дати ухвалення судом рішення по суті спору.
У подальшому між клієнтом та адвокатом було підписано Акт виконаних робіт від 01.12.2025р., з якого вбачається, що сторони підписали цей Акт виконаних робіт на підтвердження того, що Адвокатом було надано правничу допомогу, зміст якої визначений Додатковою угодою №6 від 20.10.2025р. до Договору про надання правничої допомоги № 61/23 від 18 жовтня 2023 року, а саме надано послуги щодо судового супроводження справи №916/4405/25 у Господарському суді Одеської області. Підписання цієї угоди Клієнт підтверджує факт наданих послуг (виконаної роботи) та відсутність претензії до Адвоката щодо строків/обсягу/якості виконаної роботи.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру; - погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на вищевикладене, та враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд дійшов висновку про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу саме у заявленому позивачем розмірі 25 000 грн
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК ТРЕЙД 2020" (65000, м. Одеса, вул. Хімічна, буд. 1/27, офіс 206, код ЄДРПОУ 43505142) до Фізичної особи - підприємця Плетньової Олени Геннадіївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Плетньової Олени Геннадіївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК ТРЕЙД 2020" (65000, м. Одеса, вул. Хімічна, буд. 1/27, офіс 206, код ЄДРПОУ 43505142) основний борг в сумі 139 498 (сто тридцять дев'ять тисяч чотириста дев'яносто вісім)грн. 92коп., пеню в розмірі 21 800 (двадцять одна тисяча вісімсот)грн. 05коп., 3% річних в сумі 2 109 (дві тисячі сто дев'ять)грн. 68коп., інфляційні витрати в розмірі 2 800 (дві тисячі вісімсот)грн. 40коп., судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві)грн. 40коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000 (двадцять п'ять тисяч)грн.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 13 січня 2026 р.
Суддя К.Ф. Погребна