ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.01.2026Справа № 910/11261/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Дистрибушн 2.0"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллат Констракшн"
про стягнення 1 162 612,17 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ Дистрибушн 2.0" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллат Констракшн" (далі - відповідач) грошових коштів у загальному розмірі 1 162 612,17 грн., з яких: 88 284,18 грн. - основного боргу за укладеним між сторонами 29.10.2021 року договором поставки № 2826/10/21, 408 792,02 грн. - курсової різниці, 347 969,58 грн. - 20 % річних, а також 317 566,39 грн. - пені.
Ухвалою від 10.09.2025 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву без руху з одночасним встановленням Товариству з обмеженою відповідальністю "БМ Дистрибушн 2.0" строку та способу усунення її недоліків.
22.09.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача від 20.09.2025 року про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 26.09.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/11261/25 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, враховуючи відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллат Констракшн" електронного кабінету, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України копія ухвали від 26.09.2025 року про відкриття провадження у справі № 910/11261/25 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04060, місто Київ, вулиця Ризька, будинок 73-Г, офіс 7/1.
Копія означеної ухвали суду була отримана уповноваженим представником відповідача 08.10.2025 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням з трек-номером 0610282939277.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
26.11.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача від 25.11.2025 року, в якому останній просив суд поновити строк на подання відповідного клопотання та призначити розгляд справи № 910/11261/25 за правилами загального позовного провадження, а також поновити строк на подання відзиву на позовну заяву, який може бути поданий після ознайомлення з матеріалами справи.
В обґрунтування наведеного клопотання в частині поновлення строку на подання заяви про перехід до розгляду справи № 910/11261/25 за правилами загального позовного провадження відповідач посилався, зокрема, на те, що протягом жовтня-листопада 2025 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллат Констракшн" перебував у відрядженнях, пов'язаних з виробничою необхідністю виконання договору підряду від 20.12.2024 року № 276-12/2024 на об'єкті, який знаходиться у місті Ічня Ічнянського району (Чернігівська область).
Частинами 1, 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк чи продовжити його лише з певним колом обставин. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Беручи до уваги вказані законодавчі приписи, а також враховуючи наведені відповідачем доводи на обґрунтування вищенаведеного клопотання, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Аллат Констракшн" процесуального строку на подання заяви про перехід до розгляду справи № 910/11261/25 за правилами загального позовного провадження.
У той же час, з матеріалів справи вбачається, що у даному випадку ціна позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму, справа не є складною та не віднесена до переліку справ, які можуть бути розглянуті тільки у загальному позовному провадженні. Характер спірних правовідносин та предмет доказування також не свідчать про необхідність розгляду справи у загальному позовному провадженні.
За змістом частини 4 статті 250 Господарського процесуального кодексу якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача, залишає заяву відповідача без задоволення або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
У той же час, відповідно до частин 1, 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження (як спрощеного так і загального) учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Згідно з частинами 1-3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно з частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи те, що відповідачем не доведено існування обставин, які можуть бути підставами для розгляду справи № 910/11261/25 в порядку загального позовного провадження, суд не вбачає підстав для задоволення поданої заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Разом із тим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду по суті поданого відповідачем клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву (який, за твердженням відповідача, може бути поданий після ознайомлення з матеріалами справи) з огляду на положення частин 4, 5 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, за якими одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Однак, разом із поданням клопотання від 25.11.2025 року (а також протягом тривалого строку після подання цього клопотання та після надання 27.11.2025 року адвокату Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллат Констракшн" можливості ознайомитися з матеріалами даної справи на підставі поданого останнім клопотання про ознайомлення від 25.11.2025 року) відповідач всупереч приписам статті 119 Господарського процесуального кодексу України не подав відзиву на позовну заяву.
У той же час, у клопотанні від 25.11.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллат Констракшн" посилалося на те, що позивач в рамках укладеного між сторонами договору поставки № 2826/10/21 прострочив терміни поставки обладнання, а роботи по його установці повністю Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Дистрибушн 2.0" не проведені, хоча такі роботи входили у вартість поставленого обладнання. З урахуванням наведеного, відповідач вказав про безпідставність нарахування позивачем суми основного боргу за поставлений та не сплачений товар у розмірі 88 284,18 грн.
Інших клопотань чи заяв, у тому числі по суті справи, від сторін до суду не надходило.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
29.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аллат Констракшн" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Дистрибушн 2.0" (постачальник) був укладений договір поставки № 2826/10/21 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити товар в асортименті, кількості і за ціною (далі - товар), вказаною в Специфікаціях, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар.
Вказаний правочин (а також додаткова угода від 30.09.2024 року № 1 до нього) підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток зазначених юридичних осіб.
Згідно з пунктом 1.2 Договору постачальник зобов'язується на умовах, викладених в цьому Договорі, виконати роботи по встановленню (монтажу) товару (далі - роботи), перелік яких вказано в Специфікаціях, на об'єкті покупця згідно із наданим покупцем та узгодженим постачальником проектом.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.4, 2.7 Договору його ціна складається з вартості поставленого товару відповідно до видаткових накладних та вартості виконаних робіт відповідно до актів прийому-передачі виконаних робіт та/або технічних актів згідно з цим Договором. Вартість товару та робіт узгоджується сторонами у Специфікаціях до цього Договору.
Оплата за Договором проводиться в безготівковому порядку платіжними дорученнями на поточний рахунок постачальника у порядку, узгодженому в Специфікаціях.
Право власності на товар, визначене в Специфікаціях до Договору, переходить з дати отримання постачальником повної оплати за товар.
Зобов'язання покупця по оплаті вважаються виконаними з моменту зарахування коштів покупця на рахунок постачальника.
У пункті 2.8 Договору сторони встановили, що у випадку погодження у Специфікації еквіваленту вартості товару в іноземній валюті та зміни вартості товару у зв'язку із зміною курсу, при простроченні покупцем погоджених строків оплати, постачальник має право вимагати від покупця сплатити вартість товару з урахуванням курсу іноземної валюти станом на останній банківський день в межах погоджених у Специфікації строків оплати, а не на дату фактичної оплати, здійсненої з простроченням. Така зміна вартості здійснюється шляхом виставлення відповідного рахунку постачальником, який має бути оплачений покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення та не потребує підписання додаткової угоди.
З матеріалів справи вбачається, що 29.10.2021 року сторони підписали Специфікацію № 1 до Договору, в якій погодили номенклатуру товару, що підлягає поставці, на загальну суму 1 611 259,30 грн. (у т.ч. ПДВ 20 % у розмірі 268 543,22 грн.), що еквівалентно 51 466,42 Євро за курсом згідно з пунктом 5.1.1 Специфікації (31,307 грн.).
Відповідно до пункту 2 Специфікації № 1 вартість робіт включена до вартості товару.
Згідно з пунктом 4 Специфікації № 1 оплата за Договором проводиться в безготівковому порядку платіжними дорученнями на поточний рахунок постачальника у наступному порядку:
4.1. 50 % вартості товару в розмірі 805 629,65 грн., що еквівалентно 25 733,21 Євро за курсом згідно з пунктом 5.1.1 Специфікації, перераховується покупцем з урахуванням пункту 5.2 Специфікації, протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання Специфікації.
4.2. 30 % вартості товару в розмірі 483 377,79 грн., що еквівалентно 15 439,93 Євро за курсом пункту 5.1.1 Специфікації, перераховується покупцем з урахуванням пункту 5.2 Специфікації, протягом 5-ти календарних днів з моменту повідомлення покупця про готовність доставки матеріалів на об'єкт.
4.3. 20 % вартості товару в розмірі 322 251,86 грн., що еквівалентно 10 293,28 Євро за курсом згідно з пунктом 5.1.1 Специфікації, перераховується покупцем з урахуванням пункту 5.2 Специфікації, у строк 3 календарних днів з дати підписання актів виконаних робіт.
У пункті 5 Специфікації № 1 сторони визначили грошовий еквівалент вартості Специфікації в Євро, відповідно до частини 2 статті 524 Цивільного кодексу України, а розрахунки проводяться в національній валюті України - гривні.
Відповідно до частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України сторони також погодились, що гривневий еквівалент вартості товару розраховується згідно з курсом Євро по відношенню до гривні, вирахуваному згідно з даними, взятими з вебсторінки МІНФІН Українського міжбанківського ринку, за інтернет-адресою: https://minfin.com.ua/ua/currency/mb/eur/, по наступній формулі:
E = (купівля + продаж) : 2 + 2 %, де Е - курс Євро по відношенню до гривні; купівля та продаж - відповідні значення, наведені у колонці EUR на час закриття торгів.
Станом на дату, що передує даті підписання Специфікації, та відповідно до наведеної вище формули, курс 1 Євро для визначення еквіваленту вартості товару, дорівнює 31,307 грн.
У пункті 5.2 Специфікації № 1 до Договору сторони погодили, що в разі збільшення курсу Євро по відношенню до гривні, розрахованому згідно з формулою, наведеною в пункті 5.1 Специфікації на дату, що передує даті здійснення оплати, передбаченої пунктами 4.1-4.3 Специфікації, у порівнянні з курсом Євро, вказаним сторонами у пункті 5.1.1 Специфікації, вартість Специфікації підлягає коригуванню.
Корегування вартості Специфікації здійснюється у наступному порядку:
а) покупець самостійно, використовуючи формулу, наведену в пункті 4.1 Специфікації та курс Євро на дату, що передує даті здійснення оплати, розраховує розмір платежу передбачений пунктами 4.1-4.3 Специфікації в гривні, згідно з наведеним еквівалентом в Євро;
б) постачальник після отримання оплати згідно з пунктами 4.1-4.3 Специфікації сповіщає покупця своїм письмовим листом - повідомленням про збільшення курсу Євро по відношенню до гривні на дату, що передує даті здійснення оплати в порівнянні з курсом Євро, вказаним сторонами у пункті 5.1.1 Специфікації, де наводить розрахунок корегування вартості (використовуючи формулу, зазначену в пункті 5.1 Специфікації), вказує остаточну вартість Специфікації, що підлягає оплаті та надає новий рахунок-фактуру.
За умовами пункту 6 Специфікації № 1 такий лист-повідомлення є підставою для оплати за товар за збільшеною вартістю. Сторони погодили, що зміна вартості Специфікації у такому порядку не потребує підписання Додаткової угоди та внесення змін до Договору.
Відповідно до пункту 10 Специфікації № 1 до Договору постачальник здійснює роботи на об'єкті покупця у строк 45 (сорок п'ять) календарних днів з дати підписання видаткової накладної, за умови будівельної готовності об'єкту до монтажу.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з платіжною інструкцією від 29.10.2021 року № 586 Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллат Констракшн" сплатило на користь позивача частину погодженої сторонами у пункті 4.1 Специфікації № 1 суми в розмірі 500 000,00 грн., а 05.11.2021 року на підставі платіжної інструкції № 607 додатково перерахувало позивачу кошти в розмірі 305 629,65 грн., виконавши таким чином покладене на нього пунктом 4.1 Специфікації № 1 зобов'язання з оплати 50 % вартості Товару в розмірі 805 629,65 грн., що еквівалентно 25 733,21 Євро згідно з пунктом 5.1.1 цієї Специфікації.
28.07.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ Дистрибушн 2.0" частково виконало своє зобов'язання з поставки передбаченого Специфікацією № 1 товару, що підтверджується копією видаткової накладної від 28.07.2022 року № 1844 на суму 1 426 856,60 грн., тоді як згідно з видатковою накладною від 06.09.2022 року № 2297 позивач поставив відповідачу решту погодженого сторонами в Специфікації № 1 товару на суму 184 402,69 грн.
Відтак, загальна сума поставленого позивачем товару за Специфікацією № 1 до Договору склала 1 611 259,29 грн., а сума перерахованих відповідачем коштів за цією Специфікацією - 805 629,65 грн.
Разом із тим, судом встановлено, що 24.11.2021 року між сторонами було укладено Специфікацію № 2 до Договору, в якій означені контрагенти погодили номенклатуру товару, що підлягає поставці за цією Специфікацією, на загальну суму 1 234 690,93 грн., що еквівалентно 40 061,35 Євро за курсом згідно з пунктом 5.1.1 Специфікації № 2.
За умовами пункту 2 Специфікації № 2 вартість робіт включена до вартості товару.
Згідно з пунктом 4 Специфікації № 2 оплата за Договором проводиться в безготівковому порядку платіжними дорученнями на поточний рахунок постачальника у наступному порядку:
4.1. 50 % вартості товару в розмірі 617 345,47 грн., що еквівалентно 20 030,68 Євро за курсом згідно з пунктом 5.1.1 Специфікації, перераховується покупцем з урахуванням пункту 5.2 Специфікації, протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання Специфікації.
4.2. 30 % вартості товару в розмірі 370 407,28 грн., що еквівалентно 12 018,41 Євро за курсом пункту 5.1.1 Специфікації, перераховується покупцем з урахуванням пункту 5.2 Специфікації, протягом 5 календарних днів з моменту повідомлення покупця про готовність доставки матеріалів на об'єкт.
4.3. 20 % вартості товару в розмірі 246 938,18 грн., що еквівалентно 8 012,26 Євро за курсом згідно з пунктом 5.1.1 Специфікації, перераховується покупцем з урахуванням пункту 5.2 Специфікації, у строк 3 календарних днів з дати підписання Актів виконаних робіт.
Відповідно до пункту 5 Специфікації № 2 сторони визначають грошовий еквівалент вартості Специфікації в Євро, відповідно до частини 2 статті 524 Цивільного кодексу України, розрахунки проводиться в національній валюті України - гривні.
5.1. Відповідно до частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України сторони погодились, що гривневий еквівалент вартості товару розраховується згідно з курсом Євро по відношенню до гривні, вирахуваному згідно з даними, взятими з вебсторінки МІНФІН Українського міжбанківського ринку за інтернет-адресою: https://minfin.com.ua/ua/currency/mb/eur/, по наступній формулі:
E = (купівля+продаж) : 2 + 2 %, де Е - курс Євро по відношенню до гривні; купівля та продаж - відповідні значення наведені у колонці EUR на час закриття торгів.
5.1.1. Станом на дату, що передує даті підписання Специфікації, та відповідно до формули, наведеної вище, курс 1 Євро для визначення еквіваленту вартості товар дорівнює 30,82 грн.
У пункті 5.2 Специфікації № 2 до Договору сторони погодили, що в разі збільшення курсу Євро по відношенню до гривні, розрахованому згідно з формулою, наведеною в пункті 5.1 Специфікації на дату, що передує даті здійснення оплати, передбаченої пунктами 4.1-4.3 Специфікації, у порівнянні з курсом Євро, вказаним сторонами у пункті 5.1.1 Специфікації, вартість Специфікації підлягає коригуванню.
Корегування вартості Специфікації здійснюється у наступному порядку:
а) покупець самостійно, використовуючи формулу, наведену в пункті 4.1 Специфікації та курс Євро на дату, що передує даті здійснення оплати, розраховує розмір платежу, передбачений пунктами 4.1-4.3 Специфікації в гривні, згідно з наведеним еквівалентом в Євро;
б) постачальник після отримання оплати згідно з пунктами 4.1-4.3 Специфікації сповіщає покупця своїм письмовим листом - повідомленням про збільшення курсу Євро по відношенню до гривні на дату, що передує даті здійснення оплати в порівнянні з курсом Євро, вказаним сторонами у пункті 5.1.1 Специфікації, де наводить розрахунок корегування вартості (використовуючи формулу, зазначену в пункті 5.1 Специфікації), вказує остаточну вартість Специфікації, що підлягає оплаті, та надає новий рахунок - фактуру.
Згідно з положеннями пункту 6 Специфікації № 2 такий лист-повідомлення є підставою для оплати за товар за збільшеною вартістю. Сторони погодили, що зміна вартості Специфікації у такому порядку не потребує підписання Додаткової угоди та внесення змін до Договору.
Постачальник здійснює роботи на об'єкті покупця у строк 110 календарних днів з дати підписання видаткової накладної, за умови будівельної готовності об'єкту до монтажу (пункт 10 Специфікації № 2 до Договору).
З матеріалів справи вбачається, що 25.11.2021 року за платіжною інструкцією № 723 Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллат Констракшн" перерахувало на користь позивача частину передбаченої пунктом 4.1 Специфікації № 2 оплати в розмірі 617 345,47 грн., а згідно з платіжною інструкцією від 15.02.2022 року № 1103 сплатило на користь постачальника грошові кошти в сумі 100 000,00 грн., виконавши таким чином, зокрема, покладене на нього пунктом 4.1 Специфікації № 2 зобов'язання з оплати 50 % вартості Товару.
У той же час, 30.09.2024 року сторони підписали Додаткову угоду № 1 до Договору (далі - Додаткова угода), в якій, у зв'язку із незабезпеченням будівельної готовності покупцем на об'єкті покупця та неможливості через це поставки товару, погодили розірвати Специфікацію № 2 до Договору на загальну суму 1 234 690,93 грн., у тому числі ПДВ.
За умовами пункту 2 Додаткової угоди у покупця наявна заборгованість за поставлений згідно зі Специфікацією № 1 до Договору та прийнятий за видатковою накладною від 28.07.2022 року № 1844 та видатковою накладною від 06.09.2022 року № 2297 товар у розмірі 805 629,64 грн., у тому числі ПДВ. При цьому, покупець здійснював передплату за товар згідно зі Специфікацією № 2 до Договору в розмірі 717 345,47 грн., у тому числі ПДВ. Сторони погодили, у зв'язку із розірванням Специфікації № 2 до Договору, перезарахувати датою цієї Додаткової угоди грошові кошти у розмірі 717 345,47 грн. як часткове погашення заборгованості за поставлений товар згідно зі Специфікацією № 1 до Договору.
Відповідно до пункту 3 Додаткової угоди з дати підписання цієї Додаткової угоди Специфікація № 2 до Договору на загальну суму 1 234 690,93 грн. вважається розірваною, сторони щодо її виконання, у тому числі щодо прострочення строку поставки та/або прострочення оплат одна до одної претензій не мають.
Згідно з пунктом 4 Додаткової угоди з дати підписання цієї Додаткової угоди вважається, що покупець датою цієї Додаткової угоди здійснив оплату в розмірі 717 345,47 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 25.11.2021 року № 723 на суму 617 345,47 грн. та платіжною інструкцією від 15.02.2022 року № 1103 на суму 100 000,00 грн. за Специфікацією № 1 до Договору.
З дати підписання цієї Додаткової угоди вважається припиненим в частині виконання Специфікації № 2 до Договору, в усьому іншому Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 5 Додаткової угоди).
Зважаючи на викладені обставини, беручи до уваги розірвання Специфікації № 2 до Договору та водночас враховуючи неналежне виконання відповідачем покладених на нього за Договором зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого йому за Специфікацією № 1 товару, Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ Дистрибушн 2.0" звернулося до господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача 88 284,18 грн. основного боргу за Специфікацією № 1 до Договору (що становить різницю між вартістю поставленого товару на суму 1 611 259,29 грн. та сумою перерахованих відповідачем коштів за цією специфікацією в розмірі 805 629,65 грн. і оплачених покупцем за Специфікацією № 2 та зарахованих в рахунок погашення боргу за Специфікацією № 1 коштів у розмірі 717 345,47 грн.), а також 408 792,02 грн. курсової різниці, 347 969,58 грн. 20 % річних та 317 566,39 грн. пені.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За умовами частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Разом із тим, як було зазначено вище, згідно з пунктом 1.2 Договору постачальник зобов'язується на умовах, викладених в цьому Договорі, виконати роботи по встановленню (монтажу) товару, перелік яких вказано в Специфікаціях, на об'єкті покупця згідно із наданим покупцем та узгодженим постачальником проектом, тоді як за змістом пункту 2 Специфікації № 1 до Договору вартість робіт включена до вартості товару.
За умовами частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Згідно з частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором (Специфікацією № 1 до нього), яка складає 88 284,18 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, фактично не оспорювалася Товариством з обмеженою відповідальністю "Аллат Констракшн" під час розгляду справи і останнє на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Дистрибушн 2.0" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ Дистрибушн 2.0", посилаючись на положення пунктів 5.1, 5.2 Специфікації № 1 до Договору, просило суд стягнути з відповідача 408 792,02 грн. курсової різниці, нарахованої внаслідок коливання курсу гривні до Євро між укладенням Договору і Специфікації (31,307 грн./Євро) та датою фактичної оплати (зарахування) грошових коштів у розмірі 717 345,47 грн., здійсненої внаслідок укладення 30.09.2024 року Додаткової угоди № 1 до Договору (курс гривні до Євро на 27.09.2024 року - 46,9582 грн./Євро), а також нарахованої внаслідок коливання курсу гривні до Євро між укладенням Договору і Специфікації (31,307 грн./Євро) та датою подання позову про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 88 284,18 грн. (курс гривні до Євро на 04.09.2025 року - 49,0988 грн./Євро).
Суд зазначає, що курсова різниця - це різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах. Курсові різниці визначаються за монетарними статтями балансу.
Монетарні статті - статті балансу, що відображають грошові кошти в касі, на рахунках в установах банків, а також такі активи і зобов'язання, що будуть отримані чи сплачені у фіксованій чи визначеній сумі грошей або їх еквівалентів.
До монетарних статей відносяться грошові кошти в іноземній валюті, що знаходяться в касі чи на банківському рахунку підприємства; дебіторська заборгованість за відправлені нерезиденту товари, по якій очікується дохід в іноземній валюті; кредиторська заборгованість, що виникла внаслідок отримання підприємством товарів у нерезидента на умовах наступної оплати та для погашення якої, як очікується, підприємство сплатить певну суму грошових коштів в іноземній валюті.
Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.
Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до частини 1 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 Цивільного кодексу України).
Отже гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом із тим, частина 2 статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Як було зазначено вище, за умовами пункту 5.1 Специфікації № 1 відповідно до частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України сторони погодились, що гривневий еквівалент вартості товару розраховується згідно з курсом Євро по відношенню до гривні, вирахуваному згідно з даними, взятими з вебсторінки МІНФІН Українського міжбанківського ринку, за інтернет-адресою: https://minfin.com.ua/ua/currency/mb/eur/, по наступній формулі:
E = (купівля + продаж) : 2 + 2 %, де Е - курс Євро по відношенню до гривні; купівля та продаж - відповідні значення, наведені у колонці EUR на час закриття торгів.
Станом на дату, що передує даті підписання Специфікації, та відповідно до наведеної вище формули, курс 1 Євро для визначення еквіваленту вартості товару дорівнює 31,307 грн.
У пункті 5.2 Специфікації № 1 до Договору сторони погодили, що в разі збільшення курсу Євро по відношенню до гривні, розрахованому згідно з формулою, наведеною в пункті 5.1 Специфікації на дату, що передує даті здійснення оплати, передбаченої пунктами 4.1-4.3 Специфікації, у порівнянні з курсом Євро, вказаним сторонами у пункті 5.1.1 Специфікації, вартість Специфікації підлягає коригуванню.
Корегування вартості Специфікації здійснюється у наступному порядку:
а) покупець самостійно, використовуючи формулу, наведену в пункті 4.1 Специфікації та курс Євро на дату, що передує даті здійснення оплати, розраховує розмір платежу передбачений пунктами 4.1-4.3 Специфікації в гривні, згідно з наведеним еквівалентом в Євро;
б) постачальник після отримання оплати згідно з пунктами 4.1-4.3 Специфікації сповіщає покупця своїм письмовим листом - повідомленням про збільшення курсу Євро по відношенню до гривні на дату, що передує даті здійснення оплати в порівнянні з курсом Євро, вказаним сторонами у пункті 5.1.1 Специфікації, де наводить розрахунок корегування вартості (використовуючи формулу, зазначену в пункті 5.1 Специфікації), вказує остаточну вартість Специфікації, що підлягає оплаті та надає новий рахунок-фактуру.
У той же час, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження фактичного корегування сторонами вартості Специфікації шляхом, зокрема, сповіщення постачальником після отримання оплати згідно з пунктами 4.1-4.3 Специфікації покупця своїм письмовим листом - повідомленням про збільшення курсу Євро по відношенню до гривні на дату, що передує даті здійснення оплати в порівнянні з курсом Євро, вказаним сторонами у пункті 5.1.1 Специфікації, з наведенням розрахунку корегування вартості (використовуючи формулу, зазначену в пункті 5.1 Специфікації) та зазначенням остаточної вартості Специфікації, що підлягає оплаті. Не містять матеріали справи й доказів, які свідчать про надання постачальником покупцю нового рахунку-фактури, який разом з листом - повідомленням в розумінні пунктів 5.2, 6 Специфікації є обов'язковою умовою та підставою для оплати за товар за збільшеною вартістю (тобто з урахуванням курсової різниці).
Більше того, як вже було вказано вище, згідно з пунктом 4 Специфікації № 1 оплата за Договором проводиться в безготівковому порядку платіжними дорученнями на поточний рахунок постачальника у наступному порядку:
4.1. 50 % вартості товару в розмірі 805 629,65 грн., що еквівалентно 25 733,21 Євро за курсом згідно з пунктом 5.1.1 Специфікації, перераховується покупцем з урахуванням пункту 5.2 Специфікації, протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання Специфікації.
4.2. 30 % вартості товару в розмірі 483 377,79 грн., що еквівалентно 15 439,93 Євро за курсом пункту 5.1.1 Специфікації, перераховується покупцем з урахуванням пункту 5.2 Специфікації, протягом 5-ти календарних днів з моменту повідомлення покупця про готовність доставки матеріалів на об'єкт.
4.3. 20 % вартості товару в розмірі 322 251,86 грн., що еквівалентно 10 293,28 Євро за курсом згідно з пунктом 5.1.1 Специфікації, перераховується покупцем з урахуванням пункту 5.2 Специфікації, у строк 3 календарних днів з дати підписання актів виконаних робіт.
З матеріалів справи вбачається, що належне виконання відповідачем умов пункту 4.1 Специфікації № 1 до Договору Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Дистрибушн 2.0" не оспорювалося, а заявлені до стягнення у даній справі суми заборгованості та додаткових нарахувань (як пені, так і 20 % річних та курсової різниці) фактично були нараховані внаслідок неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Аллат Констракшн" умов пунктів 4.2 та 4.3 цієї Специфікації.
Проте, матеріали справи не містять ні належних доказів на підтвердження конкретної дати повідомлення постачальником покупця про готовність доставки матеріалів на об'єкт (що в розумінні пункту 4.2 Специфікації № 1 є початком відліку 5-ти денного строку для оплати відповідачем 30 % вартості товару), ні доказів факту і дати підписання сторонами актів виконаних робіт (що в розумінні пункту 4.3 Специфікації № 1 є початком відліку 3-ти денного строку для оплати відповідачем решти 20 % вартості товару, до якої також входить і вартість робіт).
Також слід зазначити, що відповідно до пункту 3.3.3 Договору покупець зобов'язаний прийняти роботи та підписати акти приймання-передачі виконаних робіт та/або інші документи, які засвідчують факт виконання робіт або надати мотивовану відмову від їх підписання на умовах та в строки, передбачені Договором.
Пунктом 5.8 Договору встановлено, що приймання покупцем виконаних монтажних та пусконалагоджувальних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт та/або Технічного акту, який підписується покупцем протягом 7 робочих днів з дати завершення робіт та надання такого акту постачальником.
У той же час, відповідно до пункту 2 Специфікації № 1 вартість робіт включена до вартості товару, тоді як ні Договір, ні Специфікація № 1 до нього не містять окремого визначення вартості товару та вартості монтажних робіт щодо його встановлення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем на час розгляду спору як належних правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллат Констракшн" курсової різниці у загальному розмірі 408 792,02 грн. (фактичного коригування Специфікації), так і періодів та конкретної бази для її нарахування.
Відтак, у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Дистрибушн 2.0" про стягнення з відповідача курсової різниці у загальному розмірі 408 792,02 грн. слід відмовити.
Крім того, внаслідок неналежного виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати платежів за Специфікацією № 1 до Договору, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллат Констракшн" 317 566,39 грн. пені, з яких (згідно з розрахунком Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Дистрибушн 2.0"): 52 777 ,01 грн. - пеня, нарахована на суму боргу в розмірі 88 284,18 грн. у період з 09.09.2022 року по 05.09.2025 року, а також 295 192,57 грн. - пеня, нарахована на суму боргу в розмірі 717 345,47 грн. у період з 09.09.2022 року по 30.09.2024 року.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Положеннями статті 216 Господарського кодексу України (тут і далі чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Відповідно до пунктів 8.4, 8.12 Договору за порушення покупцем строків оплати товару та/або робіт, передбачених у Специфікації, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,05 % від розміру несплаченої суми за кожен день та за весь строк прострочення. Сторони домовились, що строк позовної давності по стягненню неустойки (штрафу, пені) по цьому Договору складає три роки.
Проте, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахування пені було здійснено останнім всупереч вимог частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та із допущенням арифметичних (загальна сума пені по кожному періоду нарахування відрізняється від загальної суми цієї санкції, що заявлена до стягнення) та методологічних помилок при визначенні початкових та кінцевих дат періодів прострочення, кількості днів за відповідні періоди прострочення та бази нарахування, а також без урахування дати здійсненої відповідачем часткової оплати (шляхом зарахування коштів за Додатковою угодою), що призвело до заявлення суми пені у завищеному розмірі.
Так, згідно з частиною 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Правовий аналіз вказаних норм матеріального права свідчить про те, що проценти річні можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення виконання зобов'язання, а день фактичної оплати товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення наведених сум.
При цьому, суд врахував наявну в матеріалах справи копію видаткової накладної від 06.09.2022 року № 2297, за якою позивач поставив відповідачу решту погодженого сторонами в Специфікації № 1 обсягу товару на суму 184 402,69 грн. (яка фактично свідчить про готовність у розумінні пункту 4.2 Специфікації № 1 доставки матеріалів на об'єкт). Однак, підписання сторонами цієї видаткової накладної 06.09.2022 року також не свідчить про обґрунтованість наданого позивачем розрахунку (зокрема, зазначення в ньому початку періоду нарахування - 09.09.2022 року).
Крім того, як було вказано вище, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту і дати підписання сторонами актів виконаних робіт (що в розумінні пункту 4.3 Специфікації № 1 є початком відліку 3-ти денного строку для оплати відповідачем решти 20 % вартості товару, до якої також входить і вартість робіт), що позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість наданого позивачем розрахунку у відповідній частині (щодо бази нарахування у розмірі 88 284,18 грн.).
У той же час, матеріалами справи підтверджено лише прострочення відповідача в оплаті встановленої у пункті 4.2 Специфікації № 1 суми коштів у розмірі 483 377,79 грн. у період з 13.09.2022 року (наступний день, з урахуванням вихідних, після спливу встановленого у цьому пункті п'ятиденного строку з моменту підписання видаткової накладної від 06.09.2022 року № 2297) до 29.09.2024 року (день, що передує підписанню сторонами Додаткової угоди до Договору та зарахуванню коштів у розмірі 717 345,47 грн. в оплату товару за Специфікацією № 1).
Зважаючи на викладене, обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллат Констракшн" на користь позивача, за розрахунком суду, є пеня в розмірі 180 783,29 грн., нарахована на суму боргу в розмірі 483 377,79 грн. у період з 13.09.2022 року по 29.09.2024 року.
Отже, стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Дистрибушн 2.0" підлягає пеня у розмірі 180 783,29 грн., у той час як у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Дистрибушн 2.0" про стягнення з відповідача решти цієї штрафної санкції в сумі 136 783,10 грн. слід відмовити.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати платежів за Специфікацією № 1 до Договору, позивач також просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллат Констракшн" 20 % річних у загальному розмірі 347 969,58 грн., з яких: 52 777,01 грн. - 20 % річних, нарахованих на суму боргу в розмірі 88 284,18 грн. у період з 09.09.2022 року по 05.09.2025 року, а також 295 192,57 грн. - 20 % річних, нарахованих на суму боргу в розмірі 717 345,47 грн. у період з 09.09.2022 року по 30.09.2024 року.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 8.5 Договору за порушення покупцем зобов'язання по оплаті товару та/або робіт, на вимогу постачальника відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України покупець крім пені сплачує інфляційні нарахування та 20 % річних від простроченої суми за весь строк прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 20 % річних у розмірі 347 969,58 грн., суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства та положенням Договору в силу допущених аналогічних методологічних помилок при визначенні початкових та кінцевих дат періодів прострочення, кількості днів за відповідні періоди прострочення та бази нарахування, а також в частині не врахування дати здійсненої відповідачем часткової оплати (шляхом зарахування коштів відповідно до Додаткової угоди), що призвело до заявлення суми наведених компенсаційних виплат у завищеному розмірі.
Отже, обґрунтованою сумою 20 % річних, що підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллат Констракшн" на користь позивача, за розрахунком суду, є 20 % річних у розмірі 197 921,11 грн., нараховані на суму боргу в розмірі 483 377,79 грн. у період з 13.09.2022 року по 29.09.2024 року. Разом із тим, у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Дистрибушн 2.0" про стягнення з відповідача решти цих компенсаційних виплат у розмірі 150 048,47 грн. слід відмовити.
Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження, зокрема, вчасної оплати поставленого товару за Договором, наявності правових підстав для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллат Констракшн" від відповідальності за неналежне виконання обов'язків за Договором (Специфікацією № 1 до нього) чи добровільного погашення заявлених до стягнення та визнаних судом обґрунтованими сум грошових коштів.
За таких обставин, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Дистрибушн 2.0" у даній справі підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллат Констракшн" (04060, місто Київ, вулиця Ризька, будинок 73-Г, офіс 7/1; код ЄДРПОУ 42989297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Дистрибушн 2.0" (03039, місто Київ, проспект Валерія Лобановського, будинок 119, приміщення 7, кабінет 56; код ЄДРПОУ 42346980) 88 284 (вісімдесят вісім тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 18 коп. основного боргу, 180 783 (сто вісімдесят тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 29 коп. пені, 197 921 (сто дев'яносто сім тисяч дев'ятсот двадцять одну) грн. 11 коп. 20 % річних, а також 5 603 (п'ять тисяч шістсот три) грн. 86 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 14.01.2026 року.
Суддя В.С. Ломака