ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.01.2026Справа № 910/10477/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 53 375 954,45 грн,
за участю представників:
позивача: Лисенка С.В.;
відповідача: Бондаренко О.О.;
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Компанія) 53 375 954,45 грн, з яких: 38 344 097,56 грн - основна заборгованість, 2 901 319,67 грн - три проценти річних, 12 130 537,22 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов'язань за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 1 липня 2019 року № 0206-09021 у редакції додаткової угоди № 9.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 серпня 2025 року відкрито провадження у справі № 910/10477/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 25 вересня 2025 року.
28 серпня 2025 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява від цієї ж дати про його участь у призначеному засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яку задоволено ухвалою суду від 1 вересня 2025 року.
12 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив від 11 вересня 2025 року, у якому останній проти позову заперечував та вказав, що наразі наявний фінансовий дисбаланс між зобов'язаннями Компанії, як оператора системи передачі (далі - ОСП), щодо оплати постачальникам універсальних послуг (далі - ПУП) вартості послуг та встановленим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), тарифом на 2024 рік, оскільки обсяги витрат на такі послуги згідно з постановою НКРЕКП від 9 грудня 2023 року № 2322 встановлені на рівні, недостатньому для покриття потреби поточного року, та унеможливлюють здійснювати своєчасні і повні розрахунки з постачальниками універсальних послуг. Наразі Компанія за надані Товариством послуги сплачує кошти виходячи з їх фактичної наявності в структурі тарифу ОСП на послуги з передачі електричної енергії й за першої фінансової можливості та після встановлення необхідного рівня коштів у структурі відповідного тарифу Компанією буде забезпечено проведення розрахунків у межах укладеного з позивачем договору. Разом із цим, прострочення з оплати наданих Товариством послуг сталося не з вини відповідача, а зумовлене наявністю значної заборгованості ПУП перед Компанією за договірними зобов'язаннями щодо надання послуг з передачі електричної енергії. При цьому, спірними грошовими коштами основного боргу відповідач не користувався, оскільки останні в розпорядженні Компанії не були. На думку відповідача, правові підстави для стягнення з нього нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) компенсаційних виплат відсутні.
16 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, у якій Товариство навело свої аргументи на спростування доводів відповідача, викладених у відзиві.
У підготовчому засіданні 25 вересня 2025 року суд постановив протокольні ухвали: про продовження з власної ініціативи суду строку підготовчого провадження на 30 днів та про оголошення перерви в засіданні до 13 листопада 2025 року.
8 жовтня 2025 року через систему "Електронний суд" від представника Товариства надійшла заява від цієї ж дати про його участь у засіданнях по справі в режимі відеоконференції із застосуванням мережі "Easycon", яку ухвалою суду від 9 жовтня 2025 року задоволено частково.
7 листопада 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання від цієї ж дати про відстрочення виконання рішення суду в даній справі, у разі задоволення позову Товариства.
11 листопада 2025 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли заперечення від цієї ж дати на вищевказане клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті на 4 грудня 2025 року.
У судовому засіданні 4 грудня 2025 року судом було оголошено перерву до 8 січня 2026 року.
У судовому засіданні 8 січня 2026 року представник позивача підтримав вимоги, викладені в позові, просив їх задовольнити в повному обсязі, а також заперечував проти відстрочення виконання рішення суду в даній справі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, а також просив суд, у разі задоволення позову, відстрочити виконання рішення суду в даній справі на один рік.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд
За приписами частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11 лютого 2025 року в справі № 910/14767/24 за позовом Товариства до Компанії про стягнення грошових коштів, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20 травня 2025 року та набрало законної сили, встановлено, що між Компанією та Товариством 1 липня 2019 року було укладено договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0206-09021, за умовами якого останнє для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом зобов'язалось надавати Компанії послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених цим правочином.
Надалі сторони неодноразово вносили зміни до цього договору шляхом укладання додаткових угод, а саме: від 11 березня 2020 року № б/н, від 31 грудня 2020 року № 3, від 13 грудня 2021 року № 5, від 27 грудня 2022 року № 6, від 22 лютого 2024 року № 7, № 8, від 14 серпня 2024 року № 9.
Вищевказані правочини підписані уповноваженими представниками їх сторін та скріплені печатками цих суб'єктів господарювання.
Відповідно до пункту 1.2. договору замовник сплачує постачальнику вартість наданих послуг відповідно до умов цієї угоди.
Згідно з пунктом 2.1. вказаного правочину (у редакції додаткової угоди № 9) вартість і порядок оплати послуги визначаються з урахуванням вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг, визначеними згідно з Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ), та Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, затвердженим постановою НКРЕКП від 29 грудня 2023 року № 2651.
За пунктом 3.3. договору Компанія зобов'язалась, зокрема: приймати послугу, яку надає Товариство; у повному обсязі здійснювати оплату вартості послуги, розрахованої постачальником послуг та затвердженої Регулятором; повертати підписані та належним чином оформлені акти приймання-передачі наданих послуг та акти коригування до них протягом 5-ти днів з дня їх отримання; проводити оплату вартості послуги виключно у грошовій формі.
Сторони здійснюють обмін інформацією в рамках цього договору з використанням електронного документообігу та з метою контролю цілісності і достовірності інформації, яка передається в електронному вигляді, а також для підтвердження її авторства сторони забезпечують наявність кваліфікованого електронного цифрового підпису. Підписання актів приймання-передачі наданих послуг та актів коригування до них відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням кваліфікованого електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено законом), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами, або у паперовій формі шляхом проставлення власноручного підпису уповноваженої особи (у разі неможливості підпису в електронній формі) (пункт 7.3. вказаного правочину).
Договір набирає чинності з 1 липня 2019 року та діє до 31 грудня 2024 року (пункт 8.1 договору в редакції додаткової угоди № 9).
Вищевказаним рішенням суду в справі № 910/14767/24 також встановлено, що за період з серпня 2023 року по серпень 2024 року Товариство надало, а Компанія - без жодних заперечень і зауважень прийняла надані позивачем послуги на загальну суму 395 703 223,41 грн відповідно до наявних у матеріалах вказаної судової справи актів приймання-передачі наданих послуг та актів коригування до них. Однак, відповідач за надані послуги розрахувався частково, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 158 829 622,54 грн.
Цим же рішенням суду позов Товариства задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 158 829 622,54 грн основного боргу, 4 383 574,29 грн інфляційних втрат та 938 017,79 грн трьох річних, нарахованих на вищевказану суму боргу за період з 17 січня 2024 року по 28 листопада 2024 року, а також 847 840,00 грн судового збору. У задоволенні клопотання Компанії про відстрочення виконання судового рішення відмовлено.
У межах даної справи № 910/10477/25 судом встановлено, що на виконання умов вказаного правочину Товариство у період з жовтня по грудень 2024 року надало, а Компанія - без жодних заперечень і зауважень прийняла, обумовлені послуги на загальну суму 51 191 057,39 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі наданих послуг: від 31 жовтня 2024 року № 10 на суму 33 890 850,61 грн, від 30 листопада 2024 року № 11 на суму 14 321 121,70 грн, від 31 грудня 2024 року № 12 на суму 2 979 085,08 грн. Вказані акти підписані кваліфікованими електронними підписами (далі - КЕП) уповноважених представників сторін.
Під час розгляду даної справи судом факт направлення відповідачу зазначених актів у встановленому договором та законом порядку, а також вказані в цих актах обсяги послуг та їх вартість, сторонами не заперечувалися.
Судом встановлено, що відповідач, у порушення приписів пункту 2.1. договору та Порядку, несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював розрахунки за вищевказаними актами, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість в загальному розмірі 38 344 097,56 грн, з яких: 27 112 680,49 грн - заборгованість за актом від 31 жовтня 2024 року № 10, 11 231 417,07 грн - заборгованість за актом від 30 листопада 2024 року № 11.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За приписами частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, врегулювання відносини, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон).
Відповідно до абзацу 1 частини 8 статті 33 Закону оператор системи передачі відповідно до цього Закону виконує функції, пов'язані з покладенням на нього спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільного інтересу із збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, інших спеціальних обов'язків.
Відповідно до абзацу 3 частини 6 статті 63 Закону вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії визначається у відповідні розрахункові періоди як різниця між вартістю електричної енергії, купленої ним за «зеленим» тарифом, та її вартістю, розрахованою за цінами ринку "на добу наперед". Розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії здійснюється постачальником універсальних послуг відповідно до порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, з урахуванням доходу постачальника універсальних послуг від продажу гарантій походження електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії затверджується Регулятором.
Відповідно до пункту 15.2. Порядку (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) протягом перших 12-ти днів календарного місяця, наступного за розрахунковим, ПУП направляє ОСП акт приймання-передачі та відповідний розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП. ОСП протягом п'яти календарних днів з дати отримання повертає акт приймання-передачі ПУП, підписаний зі своєї сторони, або надає до нього обґрунтовані зауваження, що містять вичерпні пояснення та документальне підтвердження причин непогодження розрахунку вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП.
Згідно з пунктом 15.3. Порядку протягом двох робочих днів після отримання від ОСП підписаного акта приймання-передачі ПУП надає Регулятору розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та копію акта приймання-передачі для затвердження.
ОСП здійснює 100% оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці (пункт 15.4. Порядку № 641).
Судом встановлено, що постановами НКРЕКП затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг, а саме: постановою від 26 листопада 2024 року № 2017 (оприлюднено 27 листопада 2024 року) затверджено розмір послуги у жовтні 2024 року для позивача у розмірі 28 242 375,51 грн без ПДВ; постановою від 24 грудня 2024 року № 2364 (оприлюднено 26 грудня 2024 року) затверджено розмір послуги у листопаді 2024 року для позивача у розмірі 11 934 268,08 грн без ПДВ; постановою від 28 січня 2025 року № 113 (оприлюднено 29 січня 2025 року) затверджено розмір послуги у грудні 2024 року для позивача у розмірі 2 482 570,90 грн без ПДВ.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням пункту 15.4. Порядку, відповідач мав здійснити оплату наданих за договором послуг щодо спірних місяців: за жовтень 2024 року - до 2 грудня 2024 року включно; за листопад 2024 року - до 31 грудня 2024 року включно; за грудень 2024 року - до 3 лютого 2025 року включно.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача про те, що неможливість повної оплати вартості послуг позивача із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за спірний період зумовлено встановленою НКРЕКП структурою тарифів на відповідні послуги на 2024 рік згідно постанови НКРЕКП від 9 грудня 2023 року № 2322, оскільки положення вказаної постанови Регулятора ніяким чином не обмежували право позивача на проведення з ним остаточного розрахунку по вартості наданих послуг згідно з укладеним між сторонами договором, а також не змінювала терміни виникнення й виконання грошових зобов'язань щодо проведення таких остаточних розрахунків за договором та відповідно до умов пункту 15.4. Порядку.
У свою чергу, у матеріалах справи відсутні докази щодо внесення змін до договору в частині розрахунків за спірний період, тоді як саме вищевказаним договором (у редакції додаткової угоди № 9) регулюються господарсько-правові відносини його учасників.
Крім того, у постанові Північного апеляційного господарського суду від 20 травня 2025 року в справі № 910/14767/24 також надана правова оцінка вказаним аргументам Компанії та зазначено, що: "відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що саме після внесення змін до вказаної постанови Регулятора стало можливим повністю провести розрахунок з позивачем. Більше того, відповідачем не надано доказів того, яким чином було розподілені кошти на користь постачальників універсальних послуг для компенсації "зеленого" тарифу для приватних домогосподарств та чому заборгованість погашалась перед одними контрагентами та відбувалось нарощення заборгованості перед іншими контрагентами, в тому числі і перед позивачем". Такі докази відсутні й у матеріалах даної справи.
Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за актами приймання-передачі наданих послуг за жовтень-листопад 2024 року, з урахуванням проведених Компанією часткових оплат, яка загалом складає 38 344 097,56 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до Компанії в частині стягнення з останньої вказаної суми основного боргу.
Крім того, Товариство просило стягнути з відповідача три проценти річних у загальному розмірі 2 901 319,67 грн та 12 130 537,22 грн інфляційних втрат, з яких: 938 017,79 грн - три проценти річних та 4 383 574,29 грн - інфляційні втрати, нараховані на встановлену рішенням Господарського суду міста Києва від 11 лютого 2025 року в справі № 910/14767/24 суму основного боргу в розмірі 158 829 622,54 грн за період з 29 листопада 2024 року по 9 липня 2025 року; 805 394,44 грн - три проценти річних та 2 817 211,45 грн - інфляційні втрати, нараховані на відповідні суми боргу за актами приймання-передачі наданих послуг за жовтень-грудень 2024 року за загальний період прострочки з 3 грудня 2024 року по 21 серпня 2025 року згідно наданого позивачем розрахунку.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 15 серпня 2019 року в справі № 910/8625/18.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2019 року в справі № 910/12604/18.
Оскільки невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2019 року № 127/15672/16-ц, Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 10 квітня 2018 року № 910/16945/14, від 27 квітня 2018 року № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року № 918/117/18, від 30 січня 2019 року № 905/2324/17, від 13 лютого 2019 року № 924/312/18.
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Оскільки заявлені Товариством до стягнення розміри інфляційних втрат і трьох процентів річних є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та не перевищують розрахованих судом сум, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних компенсаційних виплат підлягають задоволенню.
Твердження відповідача про те, що Законом не передбачено встановлення витрат на виконання спеціальних обов'язків в іншому розмірі, аніж це передбачено структурою тарифу на послуги з передачі електричної енергії, а також покриття витрат ОСП на виконання спеціальних обов'язків з інших джерел, аніж з тарифу на послуги з передачі електричної енергії та поза розміром, ніж це встановлено у затвердженому НКРЕКП тарифі; використання коштів на цілі або в розмірах, не передбачених встановленою структурою тарифу, є нецільовим використанням коштів, а також посилання відповідача на складний майновий стан Компанії, нестійкість фінансово-економічного становища підприємства, судом відхиляються, оскільки ні умови укладеного між сторонами договору, ні положення Порядку № 641 не ставлять у залежність своєчасність здійснення замовником оплати за отримані послуги від включення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони Регулятора.
Відповідач зобов'язаний був своєчасно здійснювати розрахунки з позивачем щодо оплати вартості послуг, а відсутність належного фінансування для оплати послуг із забезпечення збільшення частки виробництва з альтернативних джерел в структурі тарифу на послуги з передачі електричної енергії не є підставою для звільнення Компанії від відповідальності за порушення такого грошового зобов'язання.
Крім того, вказані твердження відповідача спростовуються фактичним виконанням відповідачем обов'язку з часткової оплати наданих послуг у спірний період.
Суд зазначає, що сторони є суб'єктами господарювання, а відтак у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, позов Товариства підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Розглянувши клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на один рік з дня його прийняття, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, з огляду на таке.
В обґрунтування вказаного клопотання про відстрочення виконання рішення відповідач зазначив наступні обставини, які, на його думку, ускладнюють виконання рішення суду в даній справі, а саме: систематичні порушенням контрагентами Компанії своїх фінансових зобов'язань перед відповідачем, у тому числі самим позивачем; кошти на сплату трьох процентів річних та інфляційних втрат не передбачені структурою тарифу на послуги Компанії; негайне стягнення з відповідача грошових коштів за рішенням суду в даній справі не передбачено фінансовим планом підприємства, загрожуватиме нормальній операційній роботі відповідача, як ОСП; численні пошкодження об'єктів об'єднаної енергетичної системи України внаслідок бойових дій та терористичних актів вимагають додаткових витрат Компанії для аварійних ремонтних робіт і відновлення енергопостачання; невідкладне виконання рішення суду ставить під загрозу безперебійне постачання електричної енергії споживачам, створює ризики надзвичайних ситуацій на ринку електричної енергії.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).
За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім'ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Покладені в основу заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду твердження фактично зводяться до його скрутного фінансового становища.
У той же час згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.
Судом враховано й те, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого також негативно впливають наслідки, пов'язані з військовою агресією російської федерації, і який також безпосередньо задіяний та відіграє важливу функцію в процесі безперебійного постачання електричної енергії споживачам в Україні.
Частина 2 статті 617 ЦК України та частина 2 статті 218 ГК України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
У зв'язку з цим, посилання відповідача на наявність в його контрагентів (у тому числі в позивача) значної заборгованості перед Компанією та відсутність бюджетного фінансування на додаткову оплату нарахованих Товариством компенсаційних виплат як на підстави для відстрочення виконання рішення суду, відхиляються.
Доказів реальної можливості виконати рішення суду у справі, за умови надання судом відстрочення його виконання на вказаний відповідачем строк, останнім суду також не надано.
Отже, відповідач не подав суду жодних належних доказів, у розумінні приписів статті 76 ГПК України, на підтвердження викладених у його заяві обставин.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансовий стан, наявність вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду в даній справі.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (25006, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вулиця Велика Перспективна, будинок 78; ідентифікаційний код 42132581) 38 344 097 (тридцять вісім мільйонів триста сорок чотири тисячі дев'яносто сім) грн 56 коп. основної заборгованості, 2 901 319 (два мільйона дев'ятсот одну тисячу триста дев'ятнадцять) грн 67 коп. трьох процентів річних, 12 130 537 (дванадцять мільйонів сто тридцять тисяч п'ятсот тридцять сім) грн 22 коп. інфляційних втрат та 640 511 (шістсот сорок тисяч п'ятсот одинадцять) грн 46 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення 14 січня 2026 року.
Суддя Є.В. Павленко