ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про зупинення провадження у справі
м. Київ
03.12.2025Справа № 910/13235/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Колосовій О.П., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДС" вул. Набережна, 11Б, м. Сарни, Сарненський р-н, Рівненська обл.,34500
до Акціонерного товариства ''Сенс Банк'' вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150
про визнання недійсним односторонього правочину
Представники сторін:
від позивача: Кітовський В.Л. (режимі ВКЗ)
від відповідача: Іванова О.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОДС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Сенсбанк" про визнання недійсним одностороннього правочину від 19.11.2024 року, вчиненого Акціонерним товариством "Сенс Банк" шляхом відмови від підтримання ділових відносин з позивачем.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на вчинення відповідачем вказаного одностороннього правочину, про що позивача було повідомлено листом № 54122/33-2/2024 від 25.11.2024 року, без достатніх правових підстав та за наслідками фінансових операцій товариства у самому банку протягом дії договору банківського рахунку, у зв'язку з чим правочин має бути визнаний недійсним в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 03.12.2025 року.
Поряд із цим, через систему "Електронний суд" 01.12.2025 від представника позивача - адвоката Кітовського Віталія Леонідовича надійшла заява б/н від 28.11.2025 року про проведення судового засідання 03.12.2025 року та всіх наступних судових засідань у справі № 910/13235/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні 03.12.2025 у справі № 910/13235/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У підготовче засідання 03.12.2025 з'явився представник відповідача, представник позивача брав участь у засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Судом повідомлено, що через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли: 18.11.2025 року клопотання б/н від 18.11.2025 року про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/8063/25, а також 19.11.2025 відзив на позовну заяву б/н від 19.11.2025, з доказами надсилання до електронного кабінету позивача.
В свою чергу, через систему "Електронний суд" представником позивача подано 01.12.2025 заперечення на клопотання про зупинення провадження; 03.12.2025 заяву про уточнення позовних вимог; 03.12.2025 відповідь на відзив б/н від 03.12.2025, з доказами надсилання до електронного кабінету відповідача.
Вказані документи судом долучено до матеріалів справи.
Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін на час проведення судового засідання 03.12.2025 року до суду не надходило.
Так, розглянувши в підготовчому засіданні 03.12.2025 року матеріали справи та клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/13235/25 судом встановлено, що предметом даної справи є вимога ТОВ "ПОДС" про визнання недійсним одностороннього правочину відповідача щодо відмови від підтримання ділових відносин з позивачем. Із поданих матеріалів вбачається, що обґрунтувано таку відмову тим, що позивачу з АТ "УкрГазБанк" 19.11.2024 було перераховано кошти з призначенням платежу: "Перерахування коштів у зв'язку з відмовою в підтриманні ділових відносин шляхом розірвання ділових відносин згідно листа про відмову в підтриманні ділових відносин №5-111/17/312/2024 від 13.11.2024".
Разом з тим судом встановлено, що Господарським судом м. Києва розглядається справа №910/8063/25 за позовом ТОВ "ПОДС" до АТ "Укргазбанк" про визнання недійсним одностороннього правочину банку (рішення від 12.11.2024 про відмову в підтриманні ділових відносин шляхом розірвання ділових відносин та закриття рахунка(ів)), наслідком якої стало перерахування коштів позивачу 19.11.2024, тобто настання обставини, на яку ТОВ "ПОДС" посилається у даній справі як на підставу прийняття рішення про припинення ділових відносин.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 (суддя Турчин С.О.) зупинено провадження у справі №910/8063/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/8069/25 та №910/2498/25, оскільки предмет доказування під час розгляду справ №910/2498/25 та №910/8069/25 складають факти, які мають значення для вирішення справи №910/8063/25 і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення, зокрема, наявності/відсутності підстав для відмови від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору з Товариством з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Сарни", що стало наслідком відмови від підтримання ділових відносин з ТОВ "ПОДС".
Пунктами 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 ГПК України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.
За приписами ч.ч. 1, 4 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
При цьому, положеннями ч.2 ст.2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з ч.1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
В свою чергу, оцінюючи правову та фактичну складність справи слід враховувати, зокрема, наявність обставин, що утруднюють розгляд справи, та впливають на оцінку доказів і фактичних обставин у справі.
Пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України визначено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.
Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з'ясовує, як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти що мають преюдиціальне значення.
Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Поряд із цим, сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 06.05.2020 року у справі № 910/15293/19, від 04.12.2020 року у справі № 917/514/19.
Суд наголошує, що метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи не спрямоване на затягування процесу розгляду справи, а його метою є виявлення обставин, підстав, фактів, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупиняється. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Як слідує з усталеної практики Європейського суду з прав людини, за умови конкуренції у судовій практиці двох принципів вимог процесуального законодавства, а саме дотримання змагальності та дотримання розумних строків розгляду справи, суд має зберегти баланс забезпечення справедливого публічного розгляду справи та дотримання розумного строку.
Так, у своїй діяльності суд виходить з того, що бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), заява №104/1995/610/698, п. 30). Застосовуючи зазначений підхід, Верховний Суд у постанові від 3 жовтня 2018 року у справі №134/18/13-ц, виходив також з того, що у пункті 1 статті 6 Конвенції гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece" №54111/07); справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (рішення "Mirolubovs and Others v. Latvia", №798/05, №103).
Суд звертає увагу, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. При цьому порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
У свою чергу, зупинення провадження у даній справі з урахуванням встановлених обставин та особливостей правового регулювання спірних правовідносин відповідає принципу процесуальної економії та сприяє його реалізації, оскільки унеможливлює необхідність подальшого звернення до суду з метою застосування додаткових способів судового захисту або перегляду судового рішення в апеляційному порядку з урахуванням рішення суду у пов'язаній справі. При цьому можливість надання судом належної оцінки правомірності односторонньої відмови відповідача від підтримання ділових відносин із позивачем та її правових наслідків у даній справі безпосередньо зумовлена встановленням у справі № 910/8063/25 факту правомірності чи неправомірності відмови банку у підтриманні ділових відносин та пов'язаних із цим дій, зокрема перерахування грошових коштів позивачу.
Суд зазначає, що пов'язаність справ полягає у тому, що рішення суду у справі № 910/8063/25 у сукупності з рішеннями у справах № 910/2498/25 та № 910/8069/25 встановлять обставини, які впливатимуть на збирання та оцінку доказів, а також факти, що матимуть преюдиціальне значення у цій справі.
Судом враховано, що предмет доказування під час розгляду справи № 910/8063/25 складає факти, які мають значення для вирішення справи № 910/13235/25 та підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення, зокрема щодо наявності або відсутності підстав для відмови від підтримання ділових відносин, обслуговування рахунку та розірвання договору з ТОВ «ПОДС», при цьому в межах як справи № 910/8063/25, так і справ № 910/2498/25 та № 910/8069/25, до розгляду яких зупинено провадження у справі № 910/8063/25, встановлюється наявність або відсутність підстав для відмови від підтримання ділових відносин, обслуговування рахунків в АТ «ПриватБанк» та АБ «УКРГАЗБАНК» відповідно, а також для розірвання договорів з Товариством з обмеженою відповідальністю «Трак Сервіс Сарни», що, у свою чергу, стало наслідком відмови від підтримання ділових відносин з ТОВ «ПОДС», кінцевим бенефіціарним власником якого, так само як і ТОВ «Трак Сервіс Сарни», є Скринніков Олег Віталійович.
З урахуванням викладеного, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, беручи до уваги пов'язаність обставин і фактів, встановлених судом під час розгляду справи № 910/8063/25, з підставами даного позову, а також можливість впливу правових висновків суду у зазначеній справі на визначення результату розгляду цієї справи, з метою дотримання принципу верховенства права, складовою якого є юридична визначеність, принципу процесуальної економії та забезпечення повного, всебічного й об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, у тому числі в межах розгляду справи № 910/8063/25, суд дійшов висновку, що наведене свідчить про необхідність зупинення провадження у даній справі до розгляду господарської справи № 910/8063/25 та набрання судовим рішенням у вказаній справі законної сили.
Керуючись ст.ст. 227, 229, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/13235/25 задовольнити.
2. Провадження у справі № 910/13235/25 зупинити до вирішення пов'язаної з нею господарської справи № 910/8063/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДС" до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК", третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Сарни", третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - фізична особа Скринніков Олег Віталійович про визнання недійсним одностороннього правочину, і набрання рішенням у вказаній справі законної сили.
3. Зобов'язати сторін повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі № 910/13235/25, надавши суду відповідні письмові докази.
4. Копію ухвали направити сторонам по справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М.Селівон