Справа № 909/1433/25
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
13.01.2026 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндера П. А. , секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши у підготовчому засіданні матеріали справи
за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи вх.№ 10972/25 від 15.12.25
за участю:
заявник: ОСОБА_1
представник заявника: Руснак В.О.
встановив, що ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" (документ сформований в системі "Електронний суд" 15.12.2025) звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 15.12.2025 для розгляду справи № 909/1433/25 визначено суддю Шкіндера П.А.
18.12.25 суд постановив ухвалу про прийняття до розгляду заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, призначення підготовчого засідання по розгляду заяви на 13.01.26. Цією ж ухвалою суд зобов'язав ОСОБА_1 надати суду:1) копії платіжних документів (платіжних доручень, квитанцій, виписок з банківських рахунків), які підтверджують надання у позику (кредит) грошових коштів за договорами, укладеними з її кредиторами; 2) відомості у формі пояснень та документів, які їх підтверджують, щодо наступних обставин: - необхідності отримання в позику (кредит) грошових коштів за договорами позики (кредитними договорами), укладеними боржником з кредиторами, включеними до списку кредиторів боржника; - витрачання коштів, отриманих від кредиторів, перед якими наявна заборгованість згідно з поданим деталізованим списком кредиторів (на що були витрачені отримані від кредиторів кошти); - джерел, за рахунок яких заявниця планувала повертати отримані в позику кошти, укладаючи договори позики (кредиту);3) виписки про рух коштів по усіх своїх рахунках, відкритих в банках та інших фінансово-кредитних установах, в тому числі електронних гаманцях, за період з 01.01.2025 по 15.12.2025 та пояснення, з доказами, які їх підтверджують, щодо отримання або витрачання грошових коштів щодо платежів на суму, що перевищує 3000,00 грн (при наявності таких).
В судовому засіданні заявниця та її представник підтримали заяву вх.№10572/25 від 15.12.25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , вказали на наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зокрема, на те, що у заявниці наявна загроза неплатоспроможності (п.4 ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства).
Розглянувши заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та подані документи, заслухавши заявницю та її представника, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд констатує таке.
Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом
Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника.
Так, фізична особа ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги п'ятої Кодексу України з процедур банкрутства.
В обґрунтування заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 вказує на наявність заборгованості в розмірі 300560,12 грн перед фінансовими установами, а саме: з 1 банком та 29 мікрофінансовими організаціями, SOCIAL FINANCE CARE AND WELLBEING INVESTMENTS LLP (BitCapital), а саме: ТОВ "АВІРА ГРУП", ТОВ " ФК "ТОП1", ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", ТОВ "ФК «ФІНМАРКЕТ", ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ", ТОВ "Сіроко Фінанс", АТ "ЮНЕКС БАНК", ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ", ТОВ "КРЕДИТПРОМІНВЕСТ", ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС", ТОВ "МАКС КРЕДИТ", ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ", ТОВ "СМАРТІВЕЙ ЮКРЕЙН", ТОВ "СОС КРЕДИТ", ТОВ "ФК "ТЕХНОФІНАНС", ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП", ТОВ "СЛОН КРЕДИТ", ТОВ "ФК "ЄАПБ", ТОВ "ФК "ПРОЦЕНТ", ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА", ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА", ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", ТОВ "ФК "Є ГРОШІ", ТОВ "ЙОТА ІНВЕСТ", ТОВ "Маніфою", ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС", ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", SOCIAL FINANCE CARE AND WELLBEING INVESTMENTS LLP (BitCapital).
На підтвердження заборгованості заявниця надала копії договорів позики (кредиту), листів кредитних установ, довідок-розрахунків заборгованості, паспортів споживчого кредиту, виписок по банківських рахунках, письмову копію електронного документа - Кредитного звіту Українського бюро кредитних історій станом на 12.11.2025, письмові пояснення щодо надходження та витрачання коштів.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи наведені в ч. 2 ст. 115 КУзПБ, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; 3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
Згідно із ч. 1 ст. 116 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
Приписами ч.ч. 2-3 ст. 116 КУзПБ визначено зміст заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та перелік додатків, який має бути додано до заяви.
Системний аналіз статті 113, ч.ч. 1-2 ст. 116 КУзПБ свідчить, що про наявність наведених підстав у кожному конкретному випадку мають свідчити достатні фактичні обставини з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (фізичної особи - підприємця).
Відповідно до ч. 1 ст. 119 КУзПБ у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, суд з урахуванням положень ч. 3 ст. 13, статей 74, 76, 77 ГПК України повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до статті 116 КУзПБ та з'ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених ч.2 ст.115 КУзПБ (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20).
За приписами ч. 3 ст. 119 КУзПБ суд за наслідками підготовчого засідання може вчинити одну із таких процесуальних дій: відкрити провадження у справі про неплатоспроможність у разі підтвердження однієї з підстав відкриття провадження у справі, визначених ч. 2 ст. 115 КУзПБ та відповідності заяви вимогам статті 116 КУзПБ, а за відсутності таких підстав - відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність з підстав визначених ч. 4 ст. 119 КУзПБ.
Частиною 4 ст. 119 КУзПБ визначено, що господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років.
Тобто, у підготовчому засіданні судом надається оцінка відповідності поданої заяви боржника за формою та змістом вимогам статей 115, 116 КУзПБ та наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність за ч. 4 ст. 119 КУзПБ (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі №922/1426/21).
Так, в обгрунтування неможливості погашення кредиторської заборгованості у розмірі заявницею у заяві та в судовому засіданні зазначено, що починаючи з 2024 року перебувала в кредитних відносинах з банківськими установами та фінансовими компаніями, до яких була змушена звертатися з метою отримання фінансування для покращення фінансового становища, забезпечення повсякденних побутових потреб сім'ї, оплати житлово-комунальних послуг, придбання продуктів харчування, ліків та інших необхідних речей.
У подальшому, через значне фінансове навантаження була змушена брати нові кредити з метою погашення попередніх боргових зобов'язань. Таким чином, заявниця вказує, що утворилося замкнене коло, в якому більшість отриманих коштів йшли не на покращення матеріального становища, а на обслуговування вже існуючих боргів. В результаті відсоткові нарахування та штрафні санкції призвели до суттєвого збільшення загальної суми боргових зобов'язань. Це унеможливило їх належне та своєчасне виконання, відтак, попри добросовісні наміри розраховуватися перед усіма кредиторами, заявниця опинилася у скрутному матеріальному становищі.
Заявниця зазначає, що станом на момент звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність її дохід формується лише з її заробітної плати, оскільки з чоловіком вона не підтримує стосунки, він з нею не проживає, не допомагає фінансово та мобілізований до лав ЗСУ. На переконання заявниці та її представника, це унеможливлює планування регулярних щомісячних платежів для обслуговування кредитної заборгованості через сукупність об'єктивних причин, а саме зростання відсоткових нарахувань та штрафних санкцій, що значно перевищують її реальні фінансові можливості.
Таким чином, заявниця вказує, що єдиним способом захистити свої права є її звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та подальше застосування щодо боржника процедур банкрутства у порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.
Відповідно до приписів статей 3 та 13 ЦК України дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.08.2023 у справі №926/2987-б/20 зауважує, що КУзПБ запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов'язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, акцентував, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 ЦК України.
Таким чином, до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Аналогічний правовий висновок викладений також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №914/1519/24 від 29.07.2025.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (п.4 -11 ч. 3 ст.116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проєкт плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (ч. 4 ст. 116, ч. 7 ст. 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (ст. 125 КУзПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (ч. 1 ст.128 КУзПБ).
Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема, передбачає відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років (п. 3, 4 ч. 4 ст. 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною сьомою статті 123 КУзПБ.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Як зазначалось вище, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі пункту 4 частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства - загроза неплатоспроможності.
Відповідно до частини 1 ст. 1 КУзПБ загроза неплатоспроможності - фінансово-господарський стан боржника, що характеризується наявністю обставин, які підтверджують, що боржник протягом наступних 12 місяців не зможе виконати свої грошові зобов'язання у строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями.
Частиною 1 ст. 1 КУзПБ визначено, що грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Тобто первинні документи є єдиним доказовим підтвердженням здійснення господарських операцій. Без належних первинних документів неможливо встановити факт та зміст цих операцій. Оскільки господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, а також власному капіталі підприємства, саме сукупність цих підтверджених операцій формує фінансово-господарський стан боржника. Без первинних документів неможливо достовірно встановити факт господарських операцій, неможливо сформувати достовірну фінансову звітність, а отже, неможливо об'єктивно оцінити фінансово-господарський стан боржника, необхідний для встановлення/доведення факту загрози неплатоспроможності.
Звертаючись до суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинен розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог ст. 76, 77 ГПК України, що також передбачено п. 3, 14 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Таким чином, саме на заявника покладено обов'язок надання доказів на підтвердження своїх доводів.
Для встановлення підстави для відкриття справи (п.4) дослідженню підлягають конкретні (а не загальновідомі) обставини, які безпосередньо вплинули на заявника (змінили або змінять його матеріальний стан), та як наслідок, протягом наступних 12 місяців (тобто у майбутньому) ускладнять або унеможливлять виконання ним грошових зобов'язань у відповідний строк.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі пункту 4 частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства - загроза неплатоспроможності, заявниця/боржниця/ ОСОБА_1 вказує на наявність заборгованості в розмірі 300560,12 грн перед фінансовими установами, а саме: з 1 банком та 29 мікрофінансовими організаціями станом на 12.11.25, тоді як із заявою вх.№10572/25 заявниця звернулася до суду 15.12.25.
Зважаючи на те, що строк оплати за більшістю кредитних договорів ще не настав (кінцеві терміни у 2026 році), а також на відсутність доказів звернення боржника до кредиторів щодо реструктуризації чи перекредитування, суд приходить до висновку, що у боржника відсутні належні та допустимі докази настання неплатоспроможності (тобто неможливості виконати свої грошові зобов'язання); боржник не вжив заходів із запобігання неплатоспроможності.
В поданій заяві та в судовому засіданні боржниця зазначила, що надсилала запити з метою отримання інформації щодо заборгованості за кредитами. Втім, матеріали справи не містять доказів вжиття всіх заходів з метою отримання документації на підтвердження заявленої заборгованості перед вищевказаними фінансовими установами (в даному випадку шляхом особистого звернення до фінансових установ, чи звернення за допомогою поштового зв'язку (а не електронною поштою).
Також не заявлено й клопотання про витребування доказів у порядку ст. 81 ГПК України, у зв'язку з неможливістю їхнього отримання самостійно.
Подані заявницею докази жодним чином не підтверджують ту обставину, що вона протягом наступних 12 місяців не зможе виконати свої грошові зобов'язання у строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями.
Навпаки, на переконання суду, поданими заявницею доказами спростовується неможливість виконання грошових зобов'язань протягом наступних 12 місяців з огляду на таке.
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 27.10.2025 заявницею/боржницею/ ОСОБА_1 отримано доходи у розмірі 148612, 17 грн.
Крім того, суперечливими, на переконання суду, є твердження заявниці, що є наявна загроза неплатоспроможності, так як остання змушена самостійно фінансово утримувати сина, оскільки матеріалами заяви підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , який мобілізований до лав ЗСУ, отже має стабільний дохід. Проте, відомостей щодо доходів чоловіка ОСОБА_1 суду не надала, зазначивши, що не підтримує з ним жодних стосунків з початку 2025 року, у поданих деклараціях доходи чоловіка не вказала, до відповідних органів щодо отримання відомостей про доходи ОСОБА_2 також не зверталася, хоча КУзПБ покладає на боржника обов'язок надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (п.4 -11 ч. 3 ст.116 КУзПБ).
Отже, наведене, на переконання суду, в сукупності ставить під сумнів добросовісність боржника та реальність наміру щодо відновлення її платоспроможності. Також, судом враховано, що заявницею не наведено належних та достатніх обгрунтувань того, чому отримані заявником кошти (перекази на платіжні картки від інших фізичних осіб (допомога родичів, оплата за надані послуги, тощо) не були спрямовані на погашення задекларованої боржником заборгованості перед кредиторами за зобов'язаннями.
Згідно з ч.5.ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
До членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Долучені до заяви декларації про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, таким вимогам не відповідають, оскільки відповідно до п. 9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім'ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім'ї не надав інформацію".
Як вбачається із доданих до заяви декларацій про майновий стан боржника, заявником у відповідних рядках декларацій зазначено: "Члени сім'ї інформації не надали".
До заяви не додано доказів звернення до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім'ї, яка необхідна була заявниці для заповнення розділу І та ІІ декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
У постановах КГС ВС від 08.12.2022 у справі № 916/1941/21, від 17.01.2023 у справі № 916/2468/21 йдеться про те, що спеціальним законом, яким є Кодекс України з процедур банкрутства, імперативно визначено, що декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї.
Тож, звертаючись із відповідною заявою до суду, фізичній особі - боржнику слід уважно та ґрунтовно висвітлювати інформацію у деклараціях щодо себе та членів своєї сім'ї, оскільки неправильне, неповне та недостовірне висвітлення такої інформації є перешкодою для правильного і своєчасного розгляду справи про неплатоспроможність. Наприклад, відсутність інформації про членів сім'ї боржника не може вважатись "певними неточностями" в декларації про майновий стан, оскільки відсутність такої інформації позбавляє можливості суд визначити обсяги майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, а також позбавляє керуючого реструктуризацією можливості встановити шляхи реструктуризації боржника та в подальшому задовольнити грошові вимоги кредиторів.
Вимоги ухвали від 18.12.25 заявниця виконала частково: з письмових пояснень заявниці, які не підтверджені жодними доказами, не вбачається за можливе встановити факт витрачання коштів, отриманих від кредиторів та інших осіб.
З огляду на наведене, суд обмежений у можливості повноцінного та об'єктивного з'ясування ключових аспектів фінансового стану заявниці - ОСОБА_1 , оскільки неможливо підтвердити фактичний залишок коштів на певну дату, встановити джерела надходжень, простежити історію списання коштів, а також визначити характер, цілі витрат та наявність значних чи нетипових операцій, що є критичним для формування достовірного та об'єктивного висновку щодо майнового стану особи та правової оцінки його дій, та зробити висновок про загрозу неплатоспроможності заявниці/боржниці ОСОБА_1 .
За змістом приписів статей 116, 119, 123, 125, 126, 128 КУзПБ щодо вимог до боржника та процесуальних наслідків їх невиконання, законодавець означив принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Згідно з приписами статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс) у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви. Підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
З урахуванням викладеного, перевіривши відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту (ст. 116 КУзПБ), проаналізувавши подані боржником докази на підтвердження підстави, визначеної заявником (п.4 ч.2 ст.115 КУзПБ) для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд дійшов до висновку про відмову у відкритті провадження, оскільки заявницею не підтверджено належними та допустимими доказами (первинними документами) обставини, які безпосередньо вплинули на заявницю (змінили або змінять його матеріальний стан), та як наслідок, протягом наступних 12 місяців (тобто у майбутньому) ускладнять або унеможливлять виконання нею грошових зобов'язань у відповідний строк.
Зважаючи на те, що судом відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність боржника, господарський суд залишає без розгляду заяву арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни вих.№8603/25 від 24.11.25 про участь у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до ч. 7 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Керуючись ст. 1, 8, 113, 115, 116, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 7, 74, 76, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити фізичній особі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
2. Залишити без розгляду заяву арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни про участь у справі про неплатоспроможність.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у визначені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства строки та порядку.
Повний текст ухвали складено та підписано 14.01.2026.
Суддя П. А. Шкіндер