вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
14.01.2026м. ДніпроСправа № 904/6041/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Державної податкової служби України, м. Київ в особі Головного управління ДПС у Донецькій області, м. Маріуполь Донецької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія", м. Павлоград Дніпропетровської області
про стягнення 518 554,42 грн.
Державна податкова служба України в особі Головного управління ДПС у Донецькій області через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом та після усунення недоліків позову у строк, встановлений судом за ухвалою від 29.10.2025, просить стягнути на свою користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" заборгованість у сумі 518554,42 грн, з яких: 353281,78 грн - основний борг (сума попередньої оплати за пальне), 113050,17 грн - неустойка (пеня, штраф), 35328,18 грн - штраф, 16894,29 грн - інфляційні втрати.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позову позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань з відпуску товару (бензин А-95 Євро 5 у кількості 6309,73 л) за талонами, переданими позивачу згідно з видатковою накладною № 0001/0002447 від 02.12.2024 у межах договору про закупівлю № 18 від 16.10.2024.
Ухвалою суду від 10.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали.
03.12.2025 від позивача через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 08.12.2025 у задоволенні клопотання позивача відмовлено за відсутності правових підстав, передбачених статтями 12, 247 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвалою суду від 26.12.2025 позивачу було запропоновано у порядку уточнення надати письмове пояснення щодо календарного періоду нарахування пені в сумі 88320,45 грн, а також щодо фактичної кількості талонів, їх номерів, за якими позивачем не отримано бензин та фактичний його залишок у літрах.
07.01.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС позивач надав письмові пояснення.
Ухвала суду від 10.11.2025 про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету відповідача в ЄСІКС 10.11.2025 об 11:50 год, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою, сформованою системою діловодства "ДСС" та свідчить про обізнаність відповідача із судовим провадженням у справі (а.с. 90).
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву в установлений судом строк та на час ухвалення цього рішення не скористався.
Згідно з частиною дев'ятою статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За викладених обставин суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
Між Державною податковою службою України (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір про закупівлю № 18 від 16.10.2024 (далі - договір, договір № 18 від 16.10.2024; а.с. 16 - 20).
Згідно з пунктом 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити у власність покупця нафтопродукти за кодом ДК 021:2015-09130000-9 Нафта і дистиляти, визначені сторонами у специфікації, що є Додатком № 1 до договору (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах договору.
Поставка товару здійснюється постачальником партіями за заявкою покупця, підписаною повноважним представником (далі - заявка), шляхом передачі постачальником покупцю талонів та/або паливних карток за вибором покупця. В заявці зазначається найменування та асортимент товару (марка палива), кількість (обсяг) партії поставки, представник покупця, уповноважений на отримання товару, спосіб поставки товару (передача талонів та/або із застосуванням паливних карток), у випадку поставки товару із застосуванням паливних карток, кількість паливних карток, яка повинна бути передана покупцю разом з відповідною партією товару тощо (п. 3.1 договору).
Місце передачі покупцю талонів та паливних карток: м. Київ. вул. Олександра Кошиця, буд. 3 або інша адреса, погоджена сторонами. Місце поставки (місце фактичної заправки автотранспорту покупця) - АЗС, зазначене у Додатку № 2 до договору та/або додатково будь-які інші АЗС по території України за умовами цього договору. Постачальник несе всі ризики щодо втрати чи пошкодження товару до його передачі покупцю за умовами договору (п. 3.2 договору).
Покупець має право безпосереднього вибору АЗС із переліку, наведеного у Додатку № 2 до договору (п. 3.3 договору).
За потреби покупця фактична заправка автотранспорту може здійснюватися постачальником додатково, крім АЗС зазначених у Додатку № 2 до договору, на будь-яких інших АЗС по території України, на яких можливий відпуск товару за наданими талонами або паливними картками постачальника (п. 3.4 договору).
Товар постачається із застосуванням талонів та/або паливних карток та регламентується Порядком відпуску і обліку товару з використанням талонів/паливних карток (Додаток № 3), який є невід'ємною частиною договору (п. 3.8 договору).
Датою поставки (передачі) товару є дата отримання покупцем товару від постачальника шляхом передачі йому талонів та/або дата зарахування відповідного обсягу товару на рахунок покупця в електронному кабінеті покупця у разі застосування паливних карток. Датою фактичної поставки (відпуску) товару покупцю вважається дата фактичної заправки автотранспортного засобу покупця на відповідній АЗС (п. 3.9 договору).
Прийнятий за талонами/паливними картками товар знаходиться на відповідальному зберіганні у постачальника до моменту відпуску товару покупцю на АЗС (фактичної заправки автотранспорту покупця), про що за вимогою покупця може складатися акт приймання-передачі на відповідальне зберігання товару (складається в двох примірниках із зазначенням найменування, асортименту та кількості товару). Строк відповідального зберігання товару повинен бути не менше строку дії талонів/паливних карток, що визначений у пункті 5 Додатку № 1 до цього договору. Вартість відповідального зберігання протягом строку дії талонів або паливних карток включено до ціни товару. Ризики випадкового знищення або випадкового псування товару переходять до покупця з моменту одержання (відпуску) товару за талонами та/або паливними картками на АЗС (п. 3.12 договору).
Відпуск товару зі зберігання на АЗС здійснюється на підставі пред'явлених талонів та/або паливних карток з обов'язковим наданням розрахункового документа за установленою формою (касовий (фіскальний) чек) на повну суму проведеної операції, що підтверджує факт відпуску товару зі зберігання, та термінального чеку (чек POS - терміналу) - у випадку застосування паливних карток, що підтверджує ініціювання (здійснення) операцій із використанням паливної картки на рахунку покупця у постачальника палива (п. 3.13 договору).
Відпуск товару на АЗС регламентується Порядком відпуску і обліку товару з використанням талонів/паливних карток (Додаток № 3 до договору) та Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (із змінами та доповненнями) (п. 3.14 договору).
У разі відмови відпуску товару транспортним засобам покупця на АЗС, зазначених у Додатку № 2 до цього договору, працівник покупця спільно з представником (оператором, працівником) АЗС, а у разі їх відмови в участі при складанні документа - самостійно, складає акт про не здійснення відпуску товару за договором у 2 (двох) примірниках.
Зазначений акт направляється постачальнику з викликом для прибуття до відповідної АЗС. Направлення акта здійснюється покупцем на електронну адресу постачальника (п. 3.16 договору).
Повноважний представник постачальника зобов'язаний прибути до відповідної АЗС, зазначеної у виклику покупця, у строк, що не перевищує 1 (один) робочий день з моменту отримання постачальником такого виклику, для складання спільного з покупцем акта про нездійснення відпуску товару та з'ясування причин невідпуску товару, попередньо повідомивши покупця про конкретну дату та час його прибуття, шляхом направлення електронного листа на електронну адресу покупця (пп. 3.16.1 договору).
За змістом підпункту 3.16.2 пункту 3.16 договору у випадку неявки представника постачальника у встановлені строки після одержання постачальником виклику до відповідної АЗС у повідомлений ним час або неотримання покупцем від постачальника електронною поштою повідомлення про конкретну дату та час прибуття представника постачальника на АЗС або відмови повноважного представника постачальника від підписання відповідного акта та повторної відмови на такій АЗС у відпуску товару, працівники покупця складають акт про повторне нездійснення відпуску товару (комісійно у складі не менше 3 (трьох) осіб). Сторони домовилися, що такий акт про повторне нездійснення відпуску товару, в тому числі складений комісійно працівниками покупця, є беззаперечним доказом невідпуску товару та є достатньою підставою для застосування до постачальника штрафних санкцій, передбачених договором.
У випадку складання акта про не здійснення відпуску товару в порядку, визначеному договором, покупець також має право залучати до складання акта про не здійснення відпуску товару третіх осіб, зокрема працівників АЗС та/або інших суб'єктів господарювання, та/або експертні установи, та/або представників громадськості тощо (пп. 3.16.4 договору).
Загальна ціна договору відповідно до розрахунків, визначених сторонами у специфікації (Додаток № 1 до договору), становить 359 455,80 грн, у тому числі ПДВ 59909,30 грн.
Загальна ціна договору включає в себе всі податки, збори, необхідні платежі, що сплачуються або мають бути сплачені згідно із законодавством України, а також витрати з транспортування до місця поставки, розвантаження, зберігання товару покупцю на АЗС, навантаження (відпуск товару покупцю на АЗС) та всі інші витрати постачальника, пов'язані з виконанням договору (п. 4.1 договору).
Ціна за одиницю товару не може перевищувати ціну на стелі відповідної АЗС постачальника або у разі відсутності власної АЗС на стелі партнерської мережі АЗС, що визначені в Додатку № 2 до договору, на день виписки рахунка на оплату товару (партії товару). Актуальність ціни за одиницю товару перевіряється покупцем на відповідному офіційному сайті постачальника/партнерської АЗС. У разі відсутності такої інформації на офіційному сайті постачальника/партнерської АЗС така інформація надається покупцю разом із рахунком на оплату товару (партії товару) у вигляді довідки у довільній формі (п. 4.1 договору).
Первинними документами, якими оформлюється передача товару від постачальника до покупця є видаткова накладна та відповідний акт приймання-передачі талонів, що складається разом з видатковою накладною у разі постачання товару із застосуванням талонів (за текстом договору - первинні документи). Видаткова накладна та акт приймання-передачі талонів крім обов'язкових реквізитів, передбачених чинним законодавством України, повинні містити код УКТЗЕД для кожного найменування товару, а також посилання на номер та дату договору та відповідний номер та дату заявки, згідно з якою здійснюється поставка товару. Акт приймання-передачі талонів може оформлюватися за формою, визначеною в Додатку № 5 до цього договору. Приймання-передача паливних карток для їх використання покупцем здійснюється за актом приймання-передачі відповідно до розділу І Додатку № 4 до договору (п. 4.4 договору).
Покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування коштів у розмірі 100% вартості товару, поставленого за відповідною заявкою, впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати поставки товару, на підставі підписаної сторонами видаткової накладної та рахунка на оплату, який постачальник надає покупцю одночасно з видатковою накладною (пп. 4.5.1 договору).
Оплата здійснюється в національній валюті України, в безготівковій формі, з поточного рахунку покупця формі (п. 4.6 договору).
За порушення строків виконання зобов'язань за договором або умов зобов'язань щодо якості товару постачальник несе відповідальність та сплачує покупцю штрафні санкції у розмірі та порядку відповідно до статті 231 Господарського кодексу України, а саме пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару за яким порушено зобов'язання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вартості такого товару (п. 6.2 договору).
У разі односторонньої відмови постачальника від виконання умов цього договору постачальник сплачує покупцю неустойку (штраф) у розмірі 10 (десяти) відсотків ціни (вартості) товару за цим договором (п. 6.4 договору).
За змістом пункту 6.5 договору штрафні санкції (пеня, штраф) та збитки, нараховані постачальнику покупцем згідно з цим договором, сплачуються постачальником протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання відповідної вимоги, яку складає покупець та надсилає постачальнику в порядку, передбаченому договором.
Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін (за умови використання) та діє до 31 грудня 2024 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором. Припинення дії договору чи його розірвання не звільняє будь-яку із сторін від обов'язку виконати свої зобов'язання за договором, які виникли до такого припинення (розірвання) на підставі належно виконаного іншою стороною свого зобов'язання за договором (п. 7.1 договору).
Строк дії договору та/або строк виконання зобов'язань щодо передачі товару може бути продовжений у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, шо спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (п. 7.3 договору).
Дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 (двадцять) відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку (п. 7.4 договору).
Згідно з розділом 11 договору його невід'ємною частиною є: Додаток № 1 - Специфікація; Додаток № 2 - Найменування та місцезнаходження АЗС постачальника; Додаток № 3 - Порядок відпуску і обліку товару з використанням талонів/паливних карток; Додаток № 4 - Зразок акта фактичної вибірки товару за паливними картками; Додаток № 5 - Зразок акта приймання-передачі талонів.
У специфікації до договору сторонами погоджено поставку товару - бензину А-95, Євро 5 у кількості 6420 літрів за ціною 55,99 грн з ПДВ за літр на суму 359455,80 грн, у тому числі ПДВ - 59909,30 грн (а.с. 20).
За Додатком № 2 до договору сторони узгодили найменування та місцезнаходження АЗС постачальника - Авіас/ANP (а.с. 21).
На виконання умов договору постачальник передав покупцю довірчі документи (скретч-картки, територією дії яких є Україна) на товар: бензин А-95 (код товару УКТЗЕД 2710124512) у кількості 6420 літрів за ціною 55,99 грн з ПДВ за 1 літр на суму 359455,80 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 0001/0002447 від 02.12.2024 (а.с. 26).
Покупець платіжною інструкцією № 1618 (внутрішній номер 386939520) від 05.12.2024 на суму 359455,80 грн здійснив на користь постачальника повну попередню оплату товару за договором (а.с. 27).
Утім постачальник свого зобов'язання з відпуску покупцеві всієї партії товару не виконав.
Так, за фіскальним чеком від 22.01.2025 з оплачених довіреною особою позивача 100 літрів бензину А-95 на суму 5799,00 грн відпуск цього бензину за скретч-картками було здійснено лише частково - 30,27 л; недоотримано позивачем 69,73 л бензину на суму 4043,64 грн.
Комісійними актами покупця (з фотофіксацією) від 13.02.2025, 03.03.2025 засвідчені факти неможливості заправки службового автомобіля позивача за наявними у нього скретч-картками, оскільки АЗС "Авіас" у місті Києві по вул. Чорновола, буд. 1 не працює, палива нема (а.с. 31 - 37).
Позивач заявляє, що у нього залишилися невикористаними скретч-картки на 6309,73 л бензину А-95 на суму 353281,78 грн (6309,73х55,99 = 353281,78).
З метою досудового врегулювання спору позивачем на офіційну поштову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія", яка зазначена також і в укладеному між сторонами договорі, засобом поштового зв'язку надіслана претензія від 16.06.2025 № 10370/6/05-99-17-02-11 з вимогою, серед іншого, повернути 353281,78 грн попередньої оплати разом із неустойкою в сумі 35328,18 грн, однак претензія повернулася відправнику з довідкою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 38 - 40).
Відповідач грошових коштів у сумі 353281,78 грн на вимогу позивача не повернув, що й стало причиною спору.
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з виконанням/невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю № 18 від 16.10.2024.
Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).
Строк виконання зобов'язання з відпуску товару за договором визначений моментом пред'явлення покупцем довірчих документів (скретч-карток) на АЗС, які обслуговують відповідні довірчі документи постачальника, що зумовлює обов'язок останнього з негайного відпуску товару.
У матеріалах справи міститься фіскальний чек від 22.01.2025, що підтверджує часткову заправку службового автомобіля позивача (30,27 л із 100 л оплачених), а також складені комісією позивача акти від 13.02.2025, 03.03.2025, якими засвідчені факти неможливості заправки службового автомобіля позивача за наявними у нього скретч-картками (а.с. 31 - 37).
Проте обставини того, що АЗС мережі "Авіас", які обслуговують скретч-картки Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія", не працюють, є загальновідомими, у зв'язку з чим не потребують доказування на підставі положень частини третьої статті 75 ГПК України.
За змістом пунктів 3.8, 3,9, 13.13 договору обов'язки сторін з відпуску-приймання бензину вважаються виконаними лише по погашених скретч-картках, тобто після отримання покупцем бензину по пред'явленим карткам.
За змістом положень статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Наявні у справі докази свідчать про те, що покупець-позивач належним чином виконав свої зобов'язання з оплати товару за договором, однак постачальник-відповідач відпуск через АЗС усього товару - 6420 літрів бензину А-95-Євро 5 на суму 359 455,80 грн у строк, визначений договором, а саме за фактом звернення на АЗС, не здійснив.
Так, із загальної суми оплаченого позивачем товару відповідачем забезпечено відпуск лише 210,27 л бензину А-95 за скретч-картками, що підтверджується наданими позивачем фіскальними чеками, а саме: від 13.12.2024 - 20 л бензину на суму 1139,80 грн; від 13.01.2025 - 20 л на суму 1139,80 грн; від 16.01.2025 - 20 л на суму 1159,80 грн; від 22.01.2025 - 20 л на суму 1159,80 грн; від 22.01.2025 - 30,27 л із 100 л оплачених на суму 5799,00 грн (недоотримано 69,73 л на суму 4043,64 грн); від 22.01.2025 - 100 л на суму 5799,00 грн (а.с. 30).
Отже, підтверджений позивачем недоотриманий об'єм бензину становить не 6309,73 л, а 6209,73 л (6420 - 210,27 = 6209,73). Зважаючи на вартість цього бензину за видатковою накладною № 0001/0002447 від 02.12.2024, оплаченого із розрахунку 55,99 грн з ПДВ за 1 л пального, загальна вартість недоотриманого позивачем бензину за його скретч-картками становить 347682,78 грн (6209,73х55,99 = 347682,78), що на 5599,00 грн менше заявленого позивачем до стягнення (353281,78 - 347682,78 = 5599,00).
Відповідно до частини другої статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відтак у позивача виникло право вимагати повернення попередньої оплати за вказаний товару у сумі 347682,78 грн.
Претензійна вимога про повернення вартості недоотриманого бензину на суму 353281,78 грн разом із неустойкою (претензія № 10370/6/05-99-17-02-11 від 16.06.2025), що була направлена на офіційну поштову адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до поштового штемпеля повернулася відправнику 19.08.2025 з довідкою оператора поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 38 - 40).
Отримання відповідачем поштового відправлення за офіційно зареєстрованою поштовою адресою знаходиться поза межами контролю позивача.
Верховний Суд неодноразово висловлював (підтримував) позицію, за якою листи, що повернулися з відміткою "за закінченням терміну зберігання" або "інші причини", є належно врученими. Звісно ж - за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування (Див. висновок з подібного питання у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18).
Суд також враховує, що законом не визначено форму пред'явлення позивачем-покупцем такої вимоги, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17.
Зважаючи на викладене, а також приписи частини другої статті 530 ЦК України щодо виконання обов'язку в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, повернення позивачу грошових коштів попередньої оплати в сумі 347682,78 грн мало бути здійснено відповідачем не пізніше 26.08.2025 (з урахуванням вручення претензійної вимоги 19.08.2025).
Докази повернення позивачу указаних коштів відсутні. Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати за недоотримане пальне підлягають задоволенню частково в сумі 347682,78 грн, яка доведена позивачем наданими доказами.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписам частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно (ч. 1 ст. 551 ЦК України).
Заявлена позивачем до стягнення відповідно до пункту 6.2 договору неустойка в сумі 113050,17 грн, з яких: 88320,45 грн - пеня у розмірі 0,1% вартості товару, за яким порушено забов'язання, за кожен день прострочки; 24729,72 грн - штраф 7% від вартості товару, простроченого понад 30 днів (353281,78х7% = 24729,72), розрахована за період з 23.01.2025 (дати, наступної за днем недоотримання бензину за фактом останньої заправки 22.01.2025) по 29.09.2025 із вартості недоотриманого товару на суму 353281,78 грн.
Тобто, неустойка розрахована за порушення договірного зобов'язання щодо поставки товару.
За встановленими судом обставинами справи та за результатом прийнятого позивачем рішення про повернення попередньої оплати зобов'язання з поставки товару припинилося у відповідача 26.08.2025.
Відтак правомірним є нарахування пені за період з 23.01.2025 по 26.08.2025 (216 днів) із вартості недопоставленого товару на суму 347682,78 грн.
За результатом здійсненого судом перерахунку та відповідно до пункту 6.2 договору пеня за цей період становить 75099,48 грн (347682,78х0,1х216/100 = 75099,48).
Крім штрафу у розмірі 7% - 24729,72 грн відповідно до пункту 6.2 договору позивачем заявлено до стягнення також штраф відповідно до пункту 6.4 договору у розмірі 10%, що становить 35328,18 грн від вартості недоотриманого товару (353281,78 грн) за факт односторонньої відмови постачальника від виконання договору.
За результатом аналізу зазначених пунктів договору суд доходить висновку, що база нарахування двох видів штрафу у позивача однакова, так само як і фактична підстава їх застосування - невиконання умов договору щодо поставки товару (відпуску бензину) в межах визначеного договором строку. Прострочення виконання зобов'язання (п. 6.1 договору) чи то одностороння відмова від виконання договору (п. 6.4 договору) є порушенням/невиконанням одного й того ж зобов'язання за договором.
Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи справу № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20) та вирішуючи питання щодо правомірності нарахування погодженого сторонами штрафу у розмірі 10% від орієнтованої вартості договірних послуг за порушення строків надання послуг на строк понад 10 календарних днів та додатково штрафу у розмірі 20% від орієнтованої вартості робіт за договором у випадку відмови від надання послуг (порушення строків надання послуг, передбачених Планом надання послуг, на строк понад 30 календарних днів), у постанові від 01.06.2021 зазначила про таке.
Приписами частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (п. 7.6).
Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин (п. 7.7).
Приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити (п. 7.8).
Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами (п. 7.9).
Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов'язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення (п. 10).
Щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв'язку з нормами законодавчих актів, а саме статей 3, 549, 628, 629 ЦК України та статті 61 Конституції України слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв'язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи (п. 7.11).
Одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов'язання на строк понад 10 календарних днів та штрафу за прострочення виконання зобов'язання на строк понад 30 календарних днів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду (п. 7.46).
Відтак з урахуванням викладеного та встановлених судом обставин справи щодо періоду існування зобов'язань відповідача з поставки товару (відпуску бензину) позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу можлива лише відповідно до пункту 6.2 договору у розмірі 7% за прострочку поставки товару (відпуску бензину) на суму 347682,78 грн за період з 23.01.2025 по 26.08.2025 (216 днів), оскільки такий штраф узгоджується з імперативними приписами статті 231 Господарського кодексу України, чинного до 28.08.2025.
За результатом перерахунку заявленого позивачем 7% штрафу в сумі 24729,72 грн, останній підлягає зменшенню до 24337,79 грн (347682,78х7% = 24337,79).
Відповідно заявлений позивачем штраф у розмірі 10% згідно з пунктом 6.4 договору, розрахований у сумі 35328,18 грн, стягненню з відповідача не підлягає, оскільки застосований всупереч існуючим законодавчим обмеженням та свідчить про подвійну відповідальність за одне й те саме порушення.
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в сумі 16894,29 грн нараховані ним із суми боргу - 353281,78 грн за лютий - серпень 2025 року (з 01.02.2025 по 31.08.2025) відповідно до статті 625 ЦК України.
Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
За обставинами справи грошове зобов'язання, а саме зобов'язання з повернення попередньої оплати в сумі 347682,78 виникло у відповідача з 27.08.2025.
Однак, нарахування інфляційних втрат із вказаної суми у межах визначеного позивачем граничного строку - до 31.08.2025 неможливе, оскільки період нарахування становить лише 5 днів, тобто не перевищує 15 днів календарного місяця.
Тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
За вказаних обставин законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у загальній сумі 447120,05 грн, з яких: 347682,78 грн - попередня оплата; 75099,48 грн - пеня; 24337,79 грн - штраф.
Відповідно до статті 129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір у сумі 5365,44 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (447120,05х6222,65/518554,42 = 5365,44).
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, господарський суд
Позовні вимоги Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" про стягнення заборгованості в сумі 518554,42 грн, з яких: 353281,78 грн - попередня оплата, 113050,17 грн - неустойка (пеня, штраф), 35328,18 грн - штраф, 16894,29 грн - інфляційні втрати - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (ідентифікаційний код 44604267, місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Соборна, будинок 99) на користь Державної податкової служби України (ідентифікаційний код 43005393, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, будинок 8) в особі Головного управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код 44070187, місцезнаходження: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська (Центральний район), будинок 59) попередню оплату в сумі 347682,78 грн, пеню в сумі 75099,48 грн, штраф у сумі 24337,79 грн, судовий збір у сумі 5365,44 грн.
У решті позову - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 14.01.2026.
Суддя І.І. Колісник