13.01.2026 м.Дніпро Справа № 908/2322/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колег суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод СПЕЦМАШРЕМОНТ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.11.2025 (суддя Федько О.А., повний текст якого підписаний 17.11.2025) у справі № 908/2322/25
за позовом: Запорізької міської ради м. Запоріжжя
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод СПЕЦМАШРЕМОНТ» м. Запоріжжя
про стягнення грошових коштів,
Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.11.2025 р. у справі № 908/2322/25 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод СПЕЦМАШРЕМОНТ» м. Запоріжжя на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 03.04.2017р. по 31.12.2019р. та з 01.04.2024р. по 30.11.2024р. в розмірі 785 481,06 грн та судовий збір у розмірі 9425,77 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Завод СПЕЦМАШРЕМОНТ», в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Одночасно в апеляційній скарзі подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, мотивоване тим, що повний текст рішення складено 17.11.2025 р.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.12.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 17.12.2025 здійснено запит матеріалів справи №908/2322/25 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
23.12.2025 матеріали справи №908/2322/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2025 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод СПЕЦМАШРЕМОНТ» залишено без руху через подання скарги поза межами строку на її подання, і визнання неповажними підстав пропуску строку після розгляду відповідного клопотання апелянта про його поновлення. Скаржнику наданий строк (10днів) для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, зокрема надання нового клопотання про поновлення строку на оскарження ухвали суду із зазначенням інших підстав пропуску строку.
02.01.2026 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 23.12.2025 надійшла заява про усунення недоліків скарги до якої додано нове клопотання про поновлення процесуальних строків.
У новому клопотання апелянт зауважив, що ТОВ «Завод Спецмашремонт» не було відомо про відкриття провадження у справі № 908/2322/25 за позовом Запорізька міська рада, оскільки не отримували від Суду жодних процесуальних документів засобами поштового зв'язку. Всі документи по справі № 908/2322/25 надходили до кабінету в системі Електроний суд. У зв'язку з введенням воєнного стану, постійними відключенням електроенергії та безпековими умовами, працівники підприємства працюють віддалено, тому не мають доступу до кабінету в системі Електронного суду.
Також посилається на те, що доступ до підсистеми «Електронний кабінет» має лише керівник ТОВ «Завод Спецмашремонт» Янков Анатолій Іванович, який у період з 14.11.2025р. по 17.12.2025р. на підставі Наказу № 25К від 10.11.2025р. перебував у щорічній відпустці.
Зазначає, що про ухвалення рішення Господарського суду Запорізької області від 05.11.2025р. у справі № 908/2322/25 Відповідач дізнався випадково 15.12.2025р. від представників земельної комісії Запорізької міської ради. З повним текстом рішення Господарського суду Запорізької області від 05.11.2025р. у справі № 908/2322/25 представник Відповідача - адвокат Загрія Р.О. онайомився 15.12.2025р. в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що є підставою відповідно до ч. 2 ст. 256 ГПК для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Згідно зі статтею 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина 3). Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу (частина 4).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Розглянувши нове клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду, апеляційний господарський суд визнає підстави, зазначені скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними, з огляду на наступне.
По-перше, щодо того, що з повним текстом рішення представник Відповідача - адвокат Загрія Р.О. онайомився 15.12.2025р. в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що на думку скаржника, є підставою відповідно до ч. 2 ст. 256 ГПК для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Господарський процесуальний кодекс України не ставить можливість та обов'язок подання апеляційної скарги в залежність від ознайомлення з матеріалами справи; закон пов'язує початок перебігу строку апеляційного оскарження з моментом отримання судового рішення або з моментом, коли особа дізналася чи могла дізнатися про його ухвалення.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення апелянт отримав у свій електронний кабінет 18.11.2025 о 03:04 і саме з цієї дати для юридичної особи розпочався відлік процесуального строку на оскарження судового рішення, а не з 15.12.2025 коли з матеріалами справи ознайомився представник.
Доводи апелянта про те, що доступ до підсистеми «Електронний кабінет» має лише керівник ТОВ «Завод Спецмашремонт» Янков Анатолій Іванович, який у період з 14.11.2025р. по 17.12.2025р. на підставі Наказу № 25К від 10.11.2025р. перебував у щорічній відпустці, колегія суддів відхиляє, оскільки таке посилання пов'язано із суб'єктивними обставинами та організацією роботи підприємства в цілому, а перебування керівника у відпустці не зупиняє та не перериває процесуальних строків для учасника справи.
Щодо того, що ТОВ «Завод Спецмашремонт» не було повідомлено про відкриття провадження у справі № 908/2322/25, оскільки не отримували від Суду жодних процесуальних документів засобами поштового зв'язку та того, що у зв'язку з введенням воєнного стану, постійними відключенням електроенергії та безпековими умовами, працівники підприємства працюють віддалено, тому не мають доступу до кабінету в системі Електронного суду, то ці посилання спростовані висновками, викладеними в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2025 про залишення апеляційної скарги без руху .
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про відсутність об'єктивних підстав для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, так як причини пропуску строку на таке звернення мали для скаржника суб'єктивний характер та залежали виключно від нього самого та належної організації роботи підприємства.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України). Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішеннях ЄСПЛ від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
При цьому Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справах "Ейрі проти Ірландії" та "Ґарсія Манібардо проти Іспанії").
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "Ґарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996).
ЄСПЛ в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.
Також ЄСПЛ звернув увагу, що при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції", від 08.12.2016 у справі "ТзОВ "Фріда" проти України").
При цьому, якщо процесуальним законом окреслені певні строки, особи, що звертаються зі скаргами мають бути обізнані, що такі строки будуть застосовані.
За приписами ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тому, негативні наслідки у вигляді неможливості поновлення процесуального строку (у зв'язку з відсутністю об'єктивних обставин його пропуску) покладаються на апелянта.
Суд апеляційної інстанції також враховує висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №756/11081/20:
« 48. Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.
49. Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
50. У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).
51. Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.
52. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
53. Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії»,«Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
54. Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).».
Отже, апелянт фактично не наводить жодних інших нових обставин в обґрунтування підстав пропуску строку.
Таким чином, в обґрунтування інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження рішення суду скаржником не зазначено обставин, які можуть бути віднесені судом до особливих чи непереборних обставин, що зумовили пропуск встановленого строку на апеляційне оскарження рішення суду.
З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод СПЕЦМАШРЕМОНТ» про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду не підлягає задоволенню, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 260, пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод СПЕЦМАШРЕМОНТ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.11.2025 у справі № 908/2322/25.
Апеляційну скаргу №б/н від 16.12.2025 з додатком на 27 аркушах, в тому числі платіжну інструкцію №1526 від 16.12.2025 про сплату 14138,67 грн, заяву про усунення недоліків скарги №б/н від 02.01.2025 на 7 аркушах повернути апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду протягом двадцяти днів.
Суд апеляційної інстанції повідомляє, що згідно з п.122 (розділу V. Перехідні положення) Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей; електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі; документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Таким чином, оскільки апеляційну скаргу і заяву про усунення недоліків апелянтом подано в електронній формі через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» зазначена заява зберігається в централізованому файловому сховищі, а її роздрукована паперова копія приєднується до матеріалів справи
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков