14 січня 2026 року м. Харків Справа № 922/2017/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Россолов В.В.,
без виклику учасників справи,
розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Чугуївської міської ради Харківської області (вх. № 1925 П/2),
на рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2025 (повне рішення складено 15.08.2025) у справі № 922/2017/25 (суддя Добреля Н.С.)
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ,
до Чугуївської міської ради Харківської області, м. Чугуїв Харківської області,
про стягнення коштів
У червні 2025 року Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - ДПЗД "Укрінтеренерго") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Чугуївської міської ради Харківської області (далі - Чугуївська міська рада) про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 51231,96грн, 15% річних у сумі 24549,23грн та інфляційні втрат у розмірі 25551,34грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" щодо повної та своєчасної оплати вартості спожитої (купленої) електричної енергії за січень 2022 року. У зв'язку з простроченням зобов'язання щодо оплати основної суми заборгованості позивачем також нараховано 15% річних та інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.08.2025 у справі №922/2017/25 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Чугуївської міської ради на користь ДПЗД "Укрінтеренерго" заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 51231,96грн, 15% річних у сумі 24549,23грн, інфляційні втрати в розмірі 25551,34грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40грн.
Рішення суду обґрунтовано тим, що позивачем належним чином підтверджено та доведено обґрунтованість позовних вимог щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань зі сплати послуг за постачання електричної енергії за січень 2022 року на суму 51231,96грн та наявність в останнього заборгованості, яка фактично відповідачем не заперечується.
Щодо вимог позивача стосовно стягнення 15% річних у сумі 24549,23грн та інфляційних втрат у розмірі 25551,34грн, суд врахував доведеність факту порушення відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленої у січні 2022 року електричної енергії та, керуючись ст.ст. 546, 549, 625 Цивільного кодексу України та умовами укладеного сторонами договору, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення 15% річних та інфляційних втрат
Не погодившись із вищевказаним рішенням, відповідач - Чугуївська міська рада Харківської області звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2025 у справі № 922/2017/25 в частині стягнення 15% річних у сумі 24549,23грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову та стягнення 3% відсотків річних в сумі 4909,85грн.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги правову природу публічного договору приєднання, яка не передбачає можливості іншої сторони заперечувати проти запропонованих у ній в односторонньому порядку умов договору, тоді як законодавством України передбачено можливість збільшувати розмір штрафних санкцій та строки позовної давності виключно за погодженням сторін.
На переконання скаржника, наведені у Комерційній пропозиції №5 від 08.10.2021, яка є Додатком 1 до Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", умови щодо сплати 15% річних за порушення грошового зобов'язання та збільшеного строку спеціальної позовної давності не відповідають вимогам ст.ст. 179, 180 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України та п. 9.1. договору Типового договору.
Скаржник вважає, що для можливості нарахування позивачем відсотків річних у збільшеному розмірі (15%) сторони мали право укласти окрему додаткову угоду до договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", в якій за взаємною згодою визначити збільшену відсоткову ставку процентів річних та строки позовної давності. Однак, така угода сторонами не укладалась. При цьому, права на одностороннє включення до комерційної пропозиції таких умов постачальник не має. У той же час, заперечення та незгода споживача з умовами, які вже встановлені у комерційній пропозиції і є частиною договору приєднання, не спричиняє наслідків у виді неукладення договору.
Таким чином, апелянт наголошує, що односторонні умови комерційної пропозиції постачальника "останньої надії" щодо стягнення основного боргу з урахуванням збільшених відсотків річних, за відсутності згоди споживача та укладеної сторонами додаткової угоди суперечать умовам Типового договору, тоді як законом (ст. 625 ЦК України) прямо передбачено можливість стягнення лише 3% річних, тобто позивач має право стягувати з відповідача 3%, а не 15% річних.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чугуївської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2025 у справі №922/2017/25; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; попереджено учасників процесу, що апеляційна скарга Чугуївської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2025 у справі №922/2017/25 буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) без повідомлення учасників справи.
Копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 про відкриття апеляційного провадження доставлена сторонам в електронні кабінети у підсистемі "Електронний суд", користувачами якої вони є.
22.09.2025 до Східного апеляційного господарського суду від ДПЗД "Укрінтеренерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що Комерційна пропозиція №5 від 08.10.2021 є невід'ємним додатком до договору, а також є укладеною та погодженою cпоживачем разом з договором починаючи з моменту фактичного постачання електричної енергії cпоживачу і відповідач, приєднавшись до умов постачальника "останньої надії", тим самим погодився зі збільшенням строку позовної давності та збільшеним розміром відсотків річних.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2025, у зв'язку з відпусткою судді Тарасової І.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Россолов В.В.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 та ч. 8 ст. 252 ГПК України, у разі здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судове засідання не проводиться.
За приписами ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що ціна позову у даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.
На час ухвалення цієї постанови клопотання будь-якого із учасників справи про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходили.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 06.11.2018 №1344 позивачу - ДПЗД "Укрінтеренерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р (зі змінами) ДПЗД "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" з 01.01.2019.
Листом від 10.01.2022 №56к-01/04-91 АТ "Харківобленерго" повідомило ДПЗД "Укрінтеренерго" про перелік споживачів, які переходять до постачальника "останньої надії" з 01.01.2022, зокрема, про Чугуївську міську раду.
Між ДПЗД "Укрінтеренерго" (постачальник) та Чугуївською міською радою (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - договір). Згідно з його умовами постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
За умовами п.п. 3.6., 3.7. договору початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ. У разі фактичного споживання електричної енергії за відсутності договору про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником, умови договору з постачальником "останньої надії" вважаються прийнятими споживачем.
Згідно п. 5.1. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього договору (далі - комерційна пропозиція).
Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.7. договору).
За змістом п. 5.8 договору визначено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Цей договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб (п. 13.1. договору).
В матеріалах справи наявна копія комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", що є додатками 1 до укладеного договору.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивачем був виставлений відповідачу рахунок №000021227883/19/О01/25589 від 11.02.2022 на суму 51231,96грн, а також акт купівлі-продажу електричної енергії до договору за січень 2022 року.
Зазначені документи були надіслані позивачем на електронні адреси відповідача, що підтверджується скріншотом з поштової програми Microsoft Outlook.
Оскільки відповідач у добровільному порядку не виконав обов'язку з оплати спожитої електричної енергії, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 51231,96грн заборгованості за спожиту електроенергію в січні 2022 року, 15% річних у сумі 24549,23грн та інфляційні втрати у розмірі 25551,34грн.
Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення від 15.08.2025 у справі №922/2017/25, яким позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 51231,96грн, 15% річних у сумі 24549,23грн, інфляційні втрати в розмірі 25551,34грн.
Зі змісту доводів апеляційної скарги вбачається, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог про стягнення 15% річних у сумі 24549,23грн. В решті судове рішення не оскаржується учасниками справи. Доводів в цій частині апеляційна скарга також не містить.
З урахуванням вищенаведеного, рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2025 у справі №922/2017/25 переглянуто судом апеляційної інстанції лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в оскаржуваній частині, виходячи з наступного.
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст. 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч. 1 - 3, 5 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Положення ч. 1 ст. 634 ЦК України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як встановлено судами, між ДПЗД "Укрінтеренерго" та Чугуївською міською радою станом на з 01.01.2022 виникли договірні відносини щодо постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору та комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" (тут і надалі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).
Згідно ч. 5 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов'язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".
Частиною 1 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" закріплено, що споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об'єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.
За приписами ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Відповідно до п. 66 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.
Пункт 3 ч. 1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п. 1 ч. 3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії").
За приписами ч. 1 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.
Як вже зазначалося, розпорядженням Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 (з подальшими змінами та доповненнями) ДПЗД "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" з 01.01.2019 до 31.12.2025. На підставі постанови НКРЕКП №1344 від 06.11.2018 ДПЗД "Укрінтеренерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
За приписами ч.ч. 6 - 10 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.
Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.
Порядок заміни електропостачальника на постачальника "останньої надії" визначається правилами роздрібного ринку.
Відповідні Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за №312 (далі - Правил №312).
Відповідно до п. 1.2.9 Правил №312 (тут і надалі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Зокрема, відповідно до п. 8 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 3.4.4. Правил №312 договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у ч. 1 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до п. 66 ч. 1 ст. 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.09.2021 у справі №910/8958/20.
За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами п. 4.1. Комерційної пропозиції №5 до договору передбачено, що споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських днів з моменту отримання споживачем рахунку.
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що відповідач в порушення вищевказаних норм законодавства та умов Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", вартість спожитої електроенергії у спірному періоді січні 2022 року на користь позивача не сплатив, внаслідок чого станом на час вирішення спору в суді першої інстанції за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем в розмірі 51231,96грн.
Суд першої інстанції встановив та це підтверджується матеріалами справи, що відповідач взятих на себе зобов'язань за вказаним договором належним чином не виконав та не оплатив спожиту у січні 2022 року електроенергію у встановлений строку, що також не заперечуються під час апеляційного провадження.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 51231,96грн підлягають задоволенню.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Як встановлено судом, за умовами п. 9.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Пунктом 7.4. Комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 визначено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Отже, у наведеному пункті 7.4 Комерційної пропозиції №5, яка є невідємною частиною договору постачання, сторони погодили відмінний від ч. 2 ст. 625 ЦК України розмір відсотків річних, а саме 15%.
Матеріали справи свідчать, що за порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання позивач відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 7.4. Комерційної пропозиції нарахував та заявив до стягнення 25551,34грн інфляційних втрат та 24549,23грн - 15% річних.
За зобов'язаннями січня 2022 року 15% річних нараховано за період з 24.02.2022 по 05.05.2025, а інфляційні втрати - з 24.02.2022 по 31.03.2025.
Встановлений судом факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання свідчить про правомірність нарахування позивачем відповідачу 15% річних та інфляційних втрат.
Судова колегія, перевіривши заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати та 15% річних, встановила, що здійснені позивачем розрахунки є арифметично вірними.
За змістом доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскільки умови п. 7.4 Комерційної пропозиції №5 (щодо збільшених розміру відсотків річних та позовної давності) між сторонами не узгоджувались, тому вони мають відповідати умовам Типового договору та приписам чинного законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 625 ЦК України та мають бути нараховані у розмірі 3% річних.
Судова колегія враховує, що договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є публічним договором приєднання, він укладається у визначених законодавством України та ПРРЕЕ випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Нормами чинного законодавства встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" укладається на підставі фактичних дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником "останньої надії" у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.
Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що Чугуївська міська рада у січні 2022 року не мала підписаного договору на постачання електричної енергії з енергоспочальником, тому відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії здійснювалось постачальником "останньої надії", яким є ДПЗД "Укрінтеренерго" на умовах публічного договору.
Початок фактичного споживання відповідачем електричної енергії від позивача як постачальника "останньої надії", в силу вимог законодавства, свідчить про акцептування відповідачем умов такого публічного договору, а саме, договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Відповідно до п. 3.2.1 ПРРЕЕ постачальники універсальних послуг та постачальники "останньої надії" повинні оприлюднити на своїх вебсайтах форму договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" відповідно, розроблені на основі типових договорів (додаток 6 та 7 цих Правил).
З наведеного слідує, що договір постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" розробляється на основі Типового договору, викладеного у додатку 7 ПРРЕЕ.
Пунктом 3.2.8. глави 3.2. розділу III Правил №312 передбачено, що публічна комерційна пропозиція (комерційні пропозиції) електропостачальника повинна мати унікальну назву в межах одного електропостачальника та має містити таку інформацію: 1) ціну на електричну енергію, у тому числі диференційовані ціни та критерії диференціації; 2) визначену в ліцензії на провадження господарської діяльності з розподілу (передачі) території здійснення діяльності оператора системи, доступ до якої має електропостачальник і на якій пропонує відповідну комерційну пропозицію; 3) спосіб оплати; 4) термін (строк) виставлення рахунку за спожиту електричну енергію та термін (строк) його оплати; 5) визначення способу оплати послуг з розподілу електричної енергії через електропостачальника з наступним переведенням цієї оплати електропостачальником оператору системи або напряму з оператором системи (необхідно обрати лише один з варіантів); 6) розмір пені за порушення строку оплати або штраф; 7) зобов'язання надавати компенсації споживачу за недотримання електропостачальником комерційної якості надання послуг; 8) наявність або відсутність штрафу за дострокове припинення дії договору, розмір штрафу; 9) строк дії договору та умови пролонгації; 10) урахування пільг, субсидій; 11) можливість постачання захищеним споживачам; 12) комерційна пропозиція може містити інші умови, які пов'язані безпосередньо з постачанням електричної енергії або особливостями постачання певного виду (на загальних умовах, постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії").
Отже, зміст договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" визначається самим постачальником на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
При цьому, умови такого договору споживач (у цьому випадку відповідач) безакцептно приймає в силу положень п. 1.2.9. Правил №312.
Будь-яких застережень чи обмежень щодо неможливості встановлювати постачальником у Комерційній пропозиції №5 умов в частині сплати відсотків річних та інфляційних втрат у випадку порушення споживачем грошового зобов'язання ані Правила №312, ані положення чинного законодавства не передбачають.
Колегія суддів враховує, що відповідно до ст.ст. 6, 627, 629, 625 ЦК України та ст.ст. 179, 188, 193 ГК України договір є обов'язковим до виконання і не може бути змінений або проігнорований судом без наявності передбачених законом підстав.
Отже, вказані нарахування (15%) є законним способом захисту прав кредитора у разі порушення грошового зобов'язання.
Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що сторони добровільно уклали (відповідач акцептував шляхом фактичного споживання електроенергії) зазначений договір, підтвердили існування заборгованості та погодили порядок і строки її погашення, включно з 15% річних і інфляційними втратами.
Відтак, у даному випадку предметом позову є виконання зобов'язання, а не оскарження відповідачем умов правочину.
Суд приймає до уваги, що укладений між сторонами договір станом на час виникнення спірних правовідносин був чинним та недійсним, у тому числі щодо окремих його положень, у судовому порядку не визнавався.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що згідно п. 3.1.7 глави 3.1. розділу ІІІ ПРРЕЕ якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному вебсайті електропостачальника, договір укладається у письмовій формі шляхом підписання сторонами цілісного документа або обміну документами у порядку, встановленому ЦК України та/або ГК України та цими Правилами, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації.
Однак, у даному випадку апелянтом не доведено, що між ним та позивачем досягнуто згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у Комерційній пропозиції №5, розміщеній на офіційному вебсайті позивача.
До того ж, колегія суддів враховує, що в межах цього судового розгляду справи відповідач підтверджує факт споживання ним електричної енергії на запропонованих позивачем умовах договору (додатком якого є Комерційна пропозиція №5) у спірний період та не спростовує факт неоплати за неї у період січень 2022 року.
Колегія суддів наголошує, що відповідно до вимог цивільного законодавства сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлені законом як відсотки річних, так і позовну давність. При цьому, жодною нормою як Цивільного так і Господарського кодексів України не передбачено будь-яких обмежень щодо можливості зміни відсотків річних та строків позовної давності в будь-яких примірних чи типових договорах.
Однак, в укладеному між сторонами договорі про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" жоден пункт сторонами не змінено і його зміст відповідає типовому договору, який є Додатком 7 до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312.
Як встановлено судом, у даному випадку Додаток 1 до Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" Комерційна пропозиція №5 від 08.10.2021 (п. 7.4.) передбачає збільшений розмір відсотків річних (15%), а у також (п. 14.1.) визначає, що керуючись ст. 259 ЦК України, сторони домовились встановити в цьому договорі збільшений строк позовної давності, зокрема строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п'ять років.
При цьому, упродовж спірного періоду січня 2022 року від відповідача не надходило жодних заперечень щодо умов постачання електричної енергії постачальником "останньої надії". Отже, Комерційна пропозиція №5, як невід'ємний додаток до договору, є укладеною та погодженою споживачем разом з договором з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу і відповідач погодився з її умовами, у тому числі зі збільшенням відсотків річних та строку позовної давності.
Слід також зазначити, що наявність у позивача підстав для нарахування відсотків річних у значному розмірі порівняно до суми основного боргу випливає в першу чергу із обставин довготривалого (упродовж 3 років) невиконання відповідачем зобов'язання за договором в частині повної оплати поставленої електричної енергії у січні 2022 року.
Разом з цим, у ході розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції відповідачем також не наведено жодних поважних причин та обставин, за яких суд мав зменшити нараховані позивачем 15% річних, не надано суду жодних доказів тяжкого фінансового стану або виникнення інших суттєвих негативних наслідків для інтересів відповідача, які б давали підстави вважати, що в даному випадку наявні виняткові обставини, з урахуванням яких суд міг скористатися своїм правом та зменшити розмір відсотків річних до 3% річних.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позов в частині стягнення 15% річних у сумі 24549,23грн обґрунтовано задоволено господарським судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги відповідача наведених висновків суду не спростовують, та по суті зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.
Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Чугуївської міської ради задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2025 у справі № 922/2017/25 підлягає залишенню без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Чугуївської міської ради Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2025 у справі №922/2017/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2025 у справі №922/2017/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Россолов