вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" грудня 2025 р. Справа№ 927/1455/23(620/5004/25)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України»
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2025
у справі № 927/1455/23(620/5004/25) (суддя С.В. Бєлов)
у межах справи про банкрутство за заявою кредитора ОСОБА_1 , правонаступником якого є СТОВ «БАТЬКІВЩИНА»
до боржника: ДП «ДГ «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України»
про порушення провадження у справі про банкрутство,
за позовом Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Державної екологічної інспекції у Чернігівській області
до ДП «ДГ «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Арбітражного керуючого Лященко Павла Володимировича
про визнання протиправною бездіяльності,
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -
Ніжинська окружна прокуратура (далі також - Прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (далі також - Інспекція) звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (далі також - Дослідне господарство), в якому просить визнати протиправною бездіяльність ДП «ДГ «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України (код ЄДРПОУ 00729853) щодо невжиття заходів, спрямованих на ліквідацію (утилізацію, знищення та знешкодження) непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин, які зберігаються на відкритій земельній ділянці на відстані 2 км до с. Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521), на земельній ділянці з кадастровим номером 7420883200:04:001:0001 та зобов'язати ДП «ДГ «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України вжити заходів щодо ліквідації (утилізації, знищення та знешкодження) непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин, які зберігаються на відкритій земельній ділянці на відстані 2 км до с. Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521), на земельній ділянці з кадастровим номером 7420883200:04:001:0001.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 відкрито провадження у справі № 620/5004/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 постановлено провадження у справі №620/5004/25 за позовом Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії закрити. Матеріали справи №620/5004/25 за позовом Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії передати на розгляд до Господарського суду Чернігівської області, у провадженні якого перебуває справа №927/1455/23 про банкрутство Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.08.2025 постановлено справу №620/5004/25 прийняти для розгляду в межах справи № 927/1455/23 про банкрутство Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» (код ЄДРПОУ 00729853) за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін; номером справи визначити №927/1455/23(620/5004/25); розгляд справи № 927/1455/23(620/5004/25) розпочати спочатку; залучити арбітражного керуючого Лященко Павла Володимировича (свідоцтво №335 від 28.02.2013 року, РНОКПП НОМЕР_1 ) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2025 у справі №927/1455/23(620/5004/25) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» щодо невжиття заходів, спрямованих на ліквідацію (утилізацію, знищення та знешкодження) непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин, які зберігаються на відкритій земельній ділянці на відстані 2 км до с. Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521), на земельній ділянці з кадастровим номером 7420883200:04:001:0001. Зобов'язано Державне підприємство «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» вжити заходи щодо ліквідації (утилізації, знищення та знешкодження) непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин, які зберігаються на відкритій земельній ділянці на відстані 2 км до с. Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521), на земельній ділянці з кадастровим номером 7420883200:04:001:0001. Стягнуто з Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» на користь Чернігівської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано нормами статей 13, 16, 50 Конституції України, статті 35 Закону України «Про охорону земель», статей 1, 3, 12, 27 Закону України «Про управління відходами» та встановленими судом обставинами приналежності небезпечних відходів, розміщених на належній Дослідному господарству земельній ділянці, власне Дослідному господарству, а також невиконанням ним заходів, спрямованих на зберігання та ліквідацію цих відходів у встановленому законом порядку.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Державне підприємство «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував ст. ст. 12, 25 Закону України «Про управління відходами», п. 2 Порядку виявлення та обліку безхазяйних відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 №1217, ст. 1 Закону України «Про поводження з відходами», ст. ст. 328, 324 ЦК України, ст. 66 Господарського кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», порушив ст. 74 ГПК України та зробив неправильний висновок про те, що власником відходів є відповідач - ДП ДГ «Іванівка» ІСГ ПС НААН.
Заявник наполягає, що Ніжинською окружною прокуратурою не надано суду жодного належного і допустимого доказу того, що ДП ДГ «Іванівка» ІСГ ПС НААН є власником відходів, які знаходяться на земельній ділянці площею 4106,5583 га кадастровий номер 7420883200:04:001:0001, а саме доказів того, що відповідач створив ці відходи, володіє, користується та розпоряджається ними.
Відсутність доказів приналежності спірних відходів Дослідному господарству, за доводами заявника, унеможливлює задоволення позовних вимог.
Судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини справи, зокрема стосовно того, що відходи, які знаходяться на належній відповідачу на праві постійного користування земельній ділянці площею 4106,5583 га кадастровий номер 7420883200:04:001:0001 є саме хімічними засобами захисту рослин і що ці відходи є небезпечними.
Заявник підкреслює, що на належній ДП ДГ «Іванівка» ІСГ ПС НААН на праві постійного користування земельній ділянці вказані відходи з'явилися не з вини відповідача. Відповідач за вказаними у позовній заяві координатами будь-яких відходів не розміщував та не зберігає. Особа, яка викинула вказані відходи за вказаними координатами, відповідачу не відома.
Підсумовуючи, заявник вказує на те, що оскільки в силу приписів ст. 19 Конституції України, ст.ст. 12, 25 Закону України «Про управління відходами» збирання, перевезення та/або оброблення відходів, власник яких не встановлений та які виявлені за межами населених пунктів, мають організовувати місцеві державні адміністрації, передача відходів до суб'єкта господарювання у сфері управління відходами та усунення негативних наслідків, спричинених відходами, має здійснюватись за рахунок державного або місцевого бюджету, відповідно ДП ДГ «Іванівка» ІСГ ПС НААН не може бути й належним відповідачем у справі.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2025 у справі №927/1455/23(620/5004/25) та призначено її розгляд на 11.12.2025. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 14.11.2025. Ухвалою суду також витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/1455/23(620/5004/25).
13.11.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Прокурора на апеляційну скаргу, у якому Прокурор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Вважає, що зазначені у апеляційній скарзі відповідача доводи не спростовують докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та не спростовують висновків суду, викладених у рішенні Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2025.
Прокурор підкреслює, що непридатні та заборонені до використання хімічні засоби захисту рослин (далі - ХЗЗР) відповідно до актів інвентаризації 2021-2024 років, виявлено на земельній ділянці з кадастровим номером 7420883200:04:001:0001, яка перебуває у постійному користуванні ДП ДГ «ІВАНІВКА» ІСГПС НААН, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, тобто безпосередньо пов'язана із використанням агрохімікатів, а тому власником цих відходів є ДП ДГ «ІВАНІВКА» ІСГПС НААН.
Позивач у справі, а також ОСОБА_1 та третя особа у справі - арбітражний керуючий Лященко Павло Володимирович у судове засідання, призначене на 11.12.2025 своїх уповноважених представників не направили, про день, місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
Судова колегія, вислухавши думку учасників справи щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності третьої особи, позивача та кредитора у справі про банкрутство дійшла висновку про наявність підстав для розгляду справи без участі учасників справи, які не з'явилися.
Так, згідно з частинами 1 та 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Водночас, колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Прокурор висловив заперечення проти апеляційної скарги, вказуючи на безпідставність її доводів та вимог, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду - залишити без змін.
11.12.2025 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України», відзиву Прокурора на апеляційну скаргу, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, розпорядженням голови Ніжинської РДА від 16.12.2021 № 256 утворено робочу комісію з комплексної інвентаризації та утилізації непридатних до використання невпізнаних хімічних засобів захисту рослин. Упродовж грудня 2022 - січня 2023 років та грудня 2023 - січня 2024 років цією Комісією проведено інвентаризацію місць накопичення заборонених і непридатних до використання в сільському господарстві хімічних засобів захисту рослин (далі - ХЗЗР), які залишаються на території Борзнянської міської територіальної громади Ніжинського району.
Відповідно до Актів інвентаризації Комісії від 10.01.2023 та 04.01.2024, встановлено що на відкритій неогородженій земельній ділянці, без попереджувальних/заборонних знаків на відстані 2 км від с. Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521) виявлено орієнтовно в обсязі 29,0 тонн (100 мішків - 15 тонн та пролиті, розсипані пестициди - 14 тонн), власник відсутній, відходи класифікуються як безхазяйні, непридатні до використання ХЗЗР.
За висновками Комісії вказані безхазяйні, непридатні до використання ХЗЗР зберігаються у непридатному стані, у зв'язку з чим комісією надано пропозицію щодо необхідності їх перезатарення та вивезення для утилізації.
При цьому, у листі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №14-25-0.2-4350/2-24 від 30.07.2024 зазначено, що вказаній земельній ділянці, яка розташована біля с. Іванівка та на якій знаходяться непридатні до використанні ХЗЗР, присвоєно кадастровий номер 7420883200:04:001:0001. Площа земельної ділянки складає 4106,5583 га та перебуває в постійному користуванні ДП «ДГ «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, серії ЯЯ № 376879 від 22.12.2011, земельна ділянка з кадастровим номером 7420883200:04:001:0001 перебуває у постійному користуванні ДП ДГ «ІВАНІВКА» ІСГПС НААН згідно державного акту на право постійного користування землею.
Згідно з Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, вказану земельну ділянку віднесено до земель сільськогосподарського призначення.
26.12.2024 Комісією за участі представників Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та ДП ДГ «ІВАНІВКА» ІСГПС НААН проведено інвентаризацію вказаного місця зберігання ХЗЗР. Відповідно до акту інвентаризації місць накопичення заборонених і непридатних до використання в сільському господарстві хімічних засобів захисту рослин від 26.12.2024 та встановлено, що на відкритій неогородженій земельній ділянці, без попереджувальних/заборонних знаків, без насипу та дренажної системи для стоку поверхневих вод на відстані 2 км до с. Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521) виявлено орієнтовно 20 тонн безхазяйних непридатних до використання ХЗЗР. Також вказано про ризик підтоплення місця зберігання ХЗЗР дощовими водами. Комісія прийшла до висновків, що безхазяйні, невпізнані і непридатні до використання ХЗЗР зберігаються в незадовільному стані. При цьому, комісією зазначено, що внаслідок займання сухої рослинності біля місця зберігання вигоріло та випарувалося в повітря біля 9 тонн речовин. Решта 20 тонн потребують перезатарення та вивезення на утилізацію (відповідальне зберігання).
Згідно листа №01-16/1424 від 25.02.2025 Ніжинської районної державної адміністрації Ніжинську окружну прокуратуру повідомлено, що копії актів з супровідними листами надіслано до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (10.01.2025), Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (21.01.2025) та ДП ДГ «ІВАНІВКА» ІСГПС НААН (10.01.2025).
Відповідно до листа Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 18.03.2025 №04/775, наданого у відповідь на лист Ніжинської окружної прокуратури (від 06.03.2025 №52-77-1471ВИХ-25), повідомлено, що Інспекцією проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП ДГ «ІВАНІВКА» ІСГПС НААН у вересні 2020 року, про що складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №85/08 від 02.09.2020. Під час перевірки встановлено, що на балансі ДП ДГ «ІВАНІВКА» ІСГПС НААН знаходиться складське приміщення, в якому зберігались ХЗЗР. Саме приміщення, на момент перевірки, знаходилося у напівзруйнованому, незадовільному стані. Зі слів керівництва, в ході вжиття заходів по утилізації невпізнаних та непридатних до подальшого використання хімічних засобів рослин, що проводились у Борзнянському районі в 2012 році, ХЗЗР були винесені назовні зі складу, у зв'язку з чим була частково розібрана стіна. ХЗЗР були перезатарені в нову мішкову тару та підготовлені для завантаження в бігбеги для подальшої передачі на утилізацію. Роботи проводились спеціалізованою фірмою. Подальші роботи по знешкодженню ХЗЗР не проведені. В ході проведення заходу контролю, керівництвом ДП ДГ «ІВАНІВКА» ІСГПС НААН надано довідку про те, що дані ХЗЗР зняті з балансу підприємства при передачі спеціалізованій фірмі.
Предметом спору у справі, що переглядається, є вимога Прокурора про визнання бездіяльності Дослідного господарства щодо невжиття заходів, спрямованих на ліквідацію (утилізацію, знищення та знешкодження) непридатних до використання ХЗЗР, які зберігаються на відкритій земельній ділянці на відстані 2 км до с. Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521), на земельній ділянці з кадастровим номером 7420883200:04:001:0001 - протиправною та про зобов'язання провести заходи, передбачені чинним законодавством щодо утилізації ХЗЗР.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції погодився з доводами Прокурора та задовольнив позов у повному обсязі, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до ст. 13, 16 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, а забезпечення екологічної безпеки підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.
Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
Статтею 16 Конституції України передбачено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Закон України «Про охорону земель» визначає правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля.
Зокрема, відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, у тому числі дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України,- проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.
Природоохоронним законодавством визначено, що охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.
З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.
Правові, організаційні, економічні засади діяльності щодо запобігання утворенню, зменшення обсягів утворення відходів, зниження негативних наслідків від діяльності з управління відходами, сприяння підготовці відходів до повторного використання, рециклінгу і відновленню з метою запобігання їх негативному впливу на здоров'я людей та навколишнє природне середовище визначає Закон України «Про управління відходами».
Статтею 3 Закону України «Про управління відходами» визначено, що основними цілями державної політики у сфері запобігання утворенню та управління відходами є, зокрема, захист здоров'я людей та навколишнього природного середовища від негативного впливу відходів. Положенням ст. 7 Закону України «Про управління відходами» визначено що відходи поділяються на два класи: небезпечні відходи та відходи, що не є небезпечними.
Статтею 1 Закону України «Про управління відходами» визначено, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися; небезпечні відходи - відходи, що мають одну чи більше властивостей, що роблять їх небезпечними, наведених у Переліку властивостей, що роблять відходи небезпечними (додаток 3); видалення відходів - операція, що не є відновленням відходів, навіть якщо одним із наслідків такої операції є використання речовин або енергії. Перелік операцій з видалення відходів наведено в додатку 1 (згідно якого розміщення на поверхні чи в землі, у тому числі захоронення тощо є однією з операцій з видалення відходів); оброблення відходів - операція з відновлення або видалення відходів, включаючи підготовку відходів до таких операцій; власник відходів - фізична або юридична особа, яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами.
Статтею 12 Закону України «Про управління відходами» визначено, що власник або користувач земельної ділянки, на якій виявлено відходи, власник яких не встановлений, невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту виявлення таких відходів, інформує про це орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, земельна ділянка з кадастровим номером 7420883200:04:001:0001, на якій знаходяться непридатні до використанні ХЗЗР, перебуває у постійному користуванні ДП ДГ «ІВАНІВКА» ІСГПС НААН згідно державного акту на право постійного користування землею.
Судом першої інстанції також встановлено, що з 26.12.2024 за результатами інвентаризації місць накопичення заборонених і непридатних до використання в сільському господарстві хімічних засобів захисту рослин Комісією в т.ч. за участю представника відповідача, останньому стало достеменно відомо, що на земельній ділянці, що перебуває у його користуванні на відкритій неогородженій земельній ділянці, без попереджувальних/заборонних знаків, без насипу та дренажної системи для стоку поверхневих вод на відстані 2 км до с. Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521) виявлено орієнтовно 20 тонн безхазяйних непридатних до використання ХЗЗР, згідно Акту Комісії.
Листом від 10.01.2025 № 01-16/318 Ніжинська РДА повідомила відповідача про необхідність вжиття заходів з утилізації непридатних ХЗЗР, що знаходяться на земельній ділянці належній відповідачу.
Водночас, Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №85/08 від 02.09.2020 встановлено, що на балансі ДП ДГ «ІВАНІВКА» ІСГПС НААН знаходиться складське приміщення, в якому зберігались ХЗЗР. Саме приміщення, на момент перевірки, знаходилося в напівзруйнованому, незадовільному стані. Зі слів керівництва, у ході заходів по утилізації невпізнаних та непридатних до подальшого використання хімічних засобів, що проводились у Борзнянському районі в 2012 році, ХЗЗР були винесені назовні зі складу, у зв'язку з чим була частково розібрана стіна. ХЗЗР були переміщені в нову мішкову тару та підготовлені для завантаження в біг-беги для подальшої передачі на утилізацію. Роботи проводились спеціалізованою фірмою. Подальші роботи по знешкодженню ХЗЗР не проведені. В ході проведення заходу контролю, керівництвом ДП ДГ «ІВАНІВКА» ІСГПС НААН надано довідку про те, що дані ХЗЗР зняті з балансу підприємства при передачі спеціалізованій фірмі. Тобто про наявність небезпечних відходів на належній відповідачу ділянці, ДП ДГ «ІВАНІВКА» ІСГПС НААН було відомо ще у 2020 році.
Як правильно зауважено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів невідкладного інформування Дослідним господарством, як користувачем земельної ділянки, на якій виявлено відходи та власник яких не встановлений, органу місцевого самоврядування або місцевого органу виконавчої влади, про виявлення таких відходів ні в 2020 році, ні в 2025 році.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що власником небезпечних відходів, а саме непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин, які зберігаються на відкритій земельній ділянці на відстані 2 км до с. Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521), на земельній ділянці з кадастровим номером 7420883200:04:001:0001 є Дослідне господарство.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів відхиляє доводи Дослідного господарства про те, що матеріалами справи не підтверджується факт приналежності спірних відходів саме йому, оскільки ці відходи насправді є безхазяйними.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Переглядаючи спір в апеляційному порядку, колегія суддів приходить до висновку, що Прокуратурою надано достатньо доказів на підтвердження того, що власником спірних відходів є саме Дослідне господарство.
Так, зі змісту Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 7420883200:04:001:0001 перебуває у постійному користуванні ДП ДГ «ІВАНІВКА» ІСГПС НААН згідно державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ № 376879 від 22.12.2011.
Акти інвентаризації від 10.01.2023 та 04.01.2024 встановлюють факт розміщення спірних відходів на земельній ділянці з кадастровим номером 7420883200:04:001:0001. Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №85/08 від 02.09.2020 засвідчує обставини того, що ці відходи утворились внаслідок господарської діяльності Дослідного господарства та навіть певний час зберігались у приміщенні, належному господарству.
Колегія суддів погоджується з позицією Прокурора про те, що оскільки непридатні та заборонені до використання хімічні засоби захисту рослин відповідно до актів інвентаризації 2021-2024 років, виявлено на земельній ділянці з кадастровим номером 7420883200:04:001:0001, яка перебуває у постійному користуванні ДП ДГ «ІВАНІВКА» ІСГПС НААН, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, тобто безпосередньо пов'язана із використанням агрохімікатів, то, з огляду на обсяг цих відходів (20 тонн), а також відсутність доказів вжиття Дослідним господарством заходів, передбачених чинним законодавством у випадку виявлення господарством розміщення сторонніми особами відходів у таких обсягах, зокрема, але не виключно, звернення до компетентного органу з вимогою про звільнення належної йому земельної ділянки від «безхазяйних» відходів, то власником цих відходів є ДП ДГ «ІВАНІВКА» ІСГПС НААН.
Колегія суддів також зауважує, що Дослідним господарством не спростовано обставини, викладені у Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №85/08 від 02.09.2020, а також не надано жодних доказів, які б пояснювали факт розміщення на належній йому земельній ділянці 20 тонн відходів у період з 2012 року (що зафіксовано у акті) та до 2025 року.
Усі доводи Дослідного господарства зводяться до надання поданим Прокурором доказам іншого тлумачення, ніж надано судом першої інстанції. Однак, «інакше бачення» ситуації, яка склалась на належній Дослідному господарству земельній ділянці не є достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
З огляду на встановлене, колегія суддів, керуючись нормами ст. ст. 73, 74, 79 ГПК України, вважає обставину приналежності спірних відходів Дослідному господарству доведеною та такою, що не спростована Дослідним господарством.
Статтею 27 Закону України «Про управління відходами» визначено, що утворювачі та власники небезпечних відходів, крім небезпечних відходів у складі побутових відходів, зобов'язані: 1) зберігати небезпечні відходи окремо від інших видів відходів у спосіб, що не становить загрози для здоров'я людини та навколишнього природного середовища; 2) забезпечувати збирання, перевезення, оброблення відходів самостійно, за наявності дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів та ліцензії на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами, або шляхом укладення договору з суб'єктом господарювання у сфері управління відходами; 3) не допускати передачі небезпечних відходів суб'єктам господарювання, які не мають дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів та ліцензії на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами.
Всупереч прямої вимоги закону Дослідним господарством упродовж тривалого часу не вжито належних заходів, спрямованих на ліквідацію (утилізацію, знищення та знешкодження) ХЗЗР та усунення вказаної загрози для навколишнього природного середовища і місцевих мешканців.
Враховуючи встановлені під час судового розгляду обставини приналежності спірних відходів Дослідному господарству та розташування цих відходів на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні господарства, з огляду на відсутність доказів вжиття ним протягом тривалого часу заходів, спрямованих на ліквідацію (утилізацію, знищення та знешкодження) непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин, а також беручи до уваги те, що державна екологічна політика держави спрямована на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захист життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів зауважує на помилковості доводів Дослідного господарства про те, що суд першої інстанції неправильно застосував ст. ст. 12, 25 Закону України «Про управління відходами», п. 2 Порядку виявлення та обліку безхазяйних відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 №1217, ст. 1 Закону України «Про поводження з відходами», ст. ст. 328, 324 ЦК України, ст. 66 Господарського кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Те, що спірні відходи не перебувають на балансі Дослідного господарства не є беззаперечним доказом того, що він не є їх власником.
Колегія суддів також відхиляє доводи Дослідного господарства про те, що розташовані на його земельній ділянці відходи не є хімічними засобами захисту рослин і що ці відходи є безпечними, оскільки ці доводи ґрунтуються виключно на словесних запевненнях господарства, які, з огляду на норму ст. 73 ГПК України, не є засобами доказування.
Оскільки Дослідним господарством не оскаржується наявність підстав для представництва Прокурором інтересів держави, колегія суддів, з огляду на норму ст. 269 ГПК України, не вбачає підстав для перегляду рішення суду першої інстанції у цій частині.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України», колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2025 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Колегія суддів також враховує доводи відзиву на апеляційну скаргу у тій мірі, у якій вони узгоджуються з висновками суду, зробленими за наслідками апеляційного провадження.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Державне підприємство «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України».
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2025 у справі №927/1455/23(620/5004/25) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2025 у справі №927/1455/23(620/5004/25) залишити без змін.
3. Матеріали справи №927/1455/23(620/5004/25) повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст складено 14.01.2026.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко