вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" січня 2026 р. Справа № 910/7551/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Корсака В.А.
Євсікова О.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу заступника керівника Черкаської окружної прокуратури
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025
у справі № 910/7551/25 (суддя Усатенко І.В.)
за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерференц Систем"
про стягнення коштів,
Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури (далі - Прокурор; апелянт; скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради (надалі - позивач; Відділ освіти та спорту Чигиринської міської ради) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерференц Систем" (в подальшому - відповідач; ТОВ "Торговий дім "Інтерференц Систем"; Товариство) про стягнення 142 779,78 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з передачі товару за договором № 386 від 20.09.2024, у зв'язку з чим Прокурор вказує на існування заборгованості в розмірі 118 492,00 грн (вартість непереданого товару). Також Прокурором заявлено вимоги про стягнення з відповідача: пені за несвоєчасну поставку товару - 17 773,80 грн, нараховану за період з 01.01.2025 по 30.05.2025, 3% річних - 1 460,86 грн та інфляційних втрат - 5 053,12 грн, нарахованих за період з 01.01.2025 по 30.05.2025 за порушення відповідачем грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерференц Систем" на користь Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради заборгованість у розмірі 118 492 (сто вісімнадцять тисяч чотириста дев'яносто дві) грн, 3% річних - 964 (дев'ятсот шістдесят чотири) грн 17 коп., втрати від інфляції - 4 193 (чотири тисячі сто дев'яносто три) грн 71 коп. У частині позовних вимог про стягнення 3% річних - 496,69 грн, втрат від інфляції - 859,41 грн та пені - 17 773,80 грн - відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерференц Систем" на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2 097 (дві тисячі дев'яносто сім) грн. 84 коп. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що у зв'язку із відсутністю у грудні 2024 року пального на АЗС, позивач звертався до відповідача із претензією № 124 від 19.02.2025, у якій повідомив про відсутність пального на АЗС та неможливість використати талони та просив повернути суму сплачену за неотриманий товар. Станом на дату звернення до суду договір між сторонами припинив свою дію, у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено. Тим самим, викладені обставини свідчать про недобросовісну поведінку відповідача та ухилення останнього від отримання претензії та від повернення грошових коштів за неотриманий позивачем товар у розмірі 118 492,00 грн.
Також Прокурор просив стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну поставку товару в розмірі 17 773,80 грн, нараховану за період з 01.01.2025 по 30.05.2025. Крім того, Прокурором заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних - 1 460,86 грн та інфляційних втрат - 5 053,12 грн, нарахованих за період з 01.01.2025 по 30.05.2025 за порушення відповідачем грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати.
Суд першої інстанції зазначив, що до звернення позивача з вимогою про повернення сплаченої за товар суми, у відповідача існував обов'язок з поставки товару, що є не грошовим. Тобто, лише після звернення позивача з претензією про повернення суми сплаченої за не отриманий товар зобов'язання відповідача стало грошовим. Так, оскільки вимога позивача датована 19.02.2025, відповідач, в силу норм ЦК України про початок перебігу строків, 20.02.2025 зобов'язаний був повернути отримані від позивача кошти. Отже прострочення відповідача з повернення коштів настало з 21.02.2025.
Суд першої інстанції здійснив перерахунок 3% річних та втрат від інфляції за період з 21.02.2025 по 30.05.2025, розмір яких склав: 964,17 грн та 4 193,71 грн відповідно.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, заступник керівника Черкаської окружної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі № 910/7551/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове про задоволення позовних вимог повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевий господарський суд невірно застосував норми матеріального права (ст.ст. 549, 693 ЦК України), без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 918/631/19 від 22.09.2020, постанов Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/15531/21 від 14.02.2023, від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18, та дійшов безпідставного висновку про відсутність підстав для стягнення пені та часу виникнення грошового зобов'язання за договором як підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за неповернення суми попередньої оплати.
Апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що початок перебігу строку прострочення виконання зобов'язання розпочався 21.02.2025 у зв'язку з тим, що зазначене зобов'язання стало грошовим тільки з моменту пред'явлення претензії відповідачу про повернення коштів, - є невірним та суперечить нормам матеріального права та усталеній судовій практиці. Так, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, правовідношення, де після фактичного спливу строку виконати господарське зобов'язання (з постачання) у постачальника чи продавця, виникло зобов'язання повернути отриману ним суму попередньої оплати покупцю (грошове зобов'язання), а саме сплатити суму коштів відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України. Тобто на випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України, поширюються норми відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. Отже, на це грошове зобов'язання мають нараховуватись інфляційні та три відсотки річних, що передбачає ч. 2 ст. 625 ЦК України. Отже, зобов'язання повернути суму попередньої оплати виникає з наступного дня після спливу строку постачання.
Виходячи з наведеного скаржник вказує, що початок перебігу строку прострочення виконання зобов'язання - обов'язок сплатити суму попередньої оплати за товар який не поставлено, виник у відповідача на наступний день після закінчення терміну дії договору, зважаючи на те, що факт неможливості використати скретч-картки зафіксовано 25.12.2024, хоча за період з 25.12.2024 по 31.12.2024 (діяв договір), Прокурор все ж визначив, що період нарахування пені та інфляційних втрат та 3% річних необхідно здійснювати з моменту встановлення факту невиконання постачальником свого зобов'язання, тобто з дня наступного після дня закінчення дії договору. При цьому посилається на аналогічну позицію викладену в постановах Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 у справі № 927/373/25, від 22.01.2025 у справі № 910/9193/24 де Товариство є відповідачем у даній справі.
Окремо Прокурор акцентував, що суд 1-ої інстанції відмовив у стягненні 17 773,80 грн пені зважаючи на те, що п. 8.1 договору № 386 від 20.09.2024 передбачено право постачальника сплатити пеню за порушення строків поставки партії товару у розмірі 0,1 відсотка вартості непоставленої/невчасно поставленої партії товару за кожен день прострочення. Однак відповідачем порушено своє зобов'язання за договором щодо строків поставки товару (в тому числі нездійснення поставки партії товару), а відтак, як вважає апелянт, у позивача наявні підстави для стягнення пені в розмірі 0,1 відсотка вартості непоставленої/невчасно поставленої партії товару за кожен день прострочення.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2025 апеляційна скарга у справі № 910/7551/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Черкаської окружної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі № 910/7551/25, вирішено справу призначити до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Про перегляд справи в апеляційному порядку учасники справи повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку документа до електронних кабінетів останніх.
Судовою колегією зазначається, що відзиву/пояснень на апеляційну скаргу від ТОВ «Торговий дім «Інтерференц Систем» та Відділу освіти та спорту Чигиринської міської ради відповідно на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходило, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.
За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
06.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/7551/25.
Відповідно до статті 269 частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 20.09.2024 між Відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц Систем» (Постачальник) укладено договір про закупівлю та зберігання товарів № 386 (скорочено - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується у 2024 році поставити замовнику: дизельне паливо та бензин А-95 (талони) (далі - паливно-мастильні матеріали, скорочено ПММ) - товар, зазначений у п. 1.2 договору, а замовник - прийняти і оплатити такі ПММ.
Згідно п.п. 1.2, 1.3 договору найменування товару: код державної класифікації продукції: ДК 021:2015:09130000-9 нафта та дистиляти (талони). Кількість товару, асортимент, одиниця виміру, вартість за одиницю та загальна вартість ПММ зазначається у специфікації (додаток 1), яка є невід'ємною частиною цього договору.
Розділом 2 договору передбачене визначення термінів, відповідно до якого: нафта та дистиляти - усі види паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ), які Постачальник реалізує через АЗС, а саме - дизельне паливо та бензин АЗС - автозаправна станція Постачальника, на якій Замовник має право отримати ПММ відповідно до умов даного Договору. Талон - це спеціальний емітований Постачальником Дозвіл на відпуск (документ), встановленого зразку та форми, з певним ступенем захисту, одноразового використання та встановленою відпускною ціною, обумовленого номіналу, який не є засобом платежу та підтверджує право його пред'явника на отримання на АЗС ПММ певного найменування і марки, які позначені на ньому. Необхідними елементами його змісту є індивідуальний номер, марка та кількість пального, штрих-код, термін дії, інші реквізити, передбачені Постачальником і є документом, що підтверджує прийняття Постачальником на зберігання товару відповідного виду та у визначеній кількості, а також підставою для одержання зазначеного товару їхнім пред'явником на АЗС Постачальника. У випадках, коли Замовник не оплатив вартість товару, талони є тільки документом, що підтверджує право одержати його шляхом заправлення транспортного засобу. Передача пред'явнику талону не є продажем (реалізацією) товару, а пред'явник талону на заправлення товаром відповідно, не є Замовником (п. 2.1, 2.2, 2.3 договору).
Ціна договору становить 232 380,00 грн (п. 4.1 договору).
Згідно п.п. 6.1, 6.2 договору строк поставки ПММ: до 31.12.2024. Постачальник зобов'язується поставити ПММ замовнику на місце поставки протягом 3 календарних днів з моменту отримання заявки, а замовник прийняти ПММ. Місце поставки товару: м. Чигирин, вул. Богдана Хмельницького, 13А.
Пунктом 7.3.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку ПММ у строки встановлені цим Договором.
Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 " Про введення воєнного стану в Україні", але не пізніше ніж до 31.12.2024, а в частині проведення взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань (п. 11.1 договору).
26.09.2024 між Відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради та ТОВ «ТД'ІФС» укладено додаткову угоду № 1 до договору № 386 від 20.09.2024, якою внесено зміни до розділу 15 щодо банківських реквізитів замовника; до додатку № 1 до договору № 386 від 20.09.2024, зокрема Специфікації та до п.п. 4.2, 8.2, 9.1, 11.2, 12.1 та 12.3 договору.
Пунктом 12.3 договору в редакції додаткової угоди № 1 передбачено, що у випадку закінчення терміну дії талону і неотримання Замовником ПММ за цими талонами Замовник може замінити ці талони на нові з доплатою різниці в ціні між ціною, що була сплачена за ПММ за простроченим талоном, та ціною на ПММ за талоном, на який здійснюється обмін простроченого талону, у випадку підвищення ціни на ПММ. Якщо Замовник відмовляється здійснити обмін на зазначених умовах, Постачальник має право не міняти талони та не поставити ПММ Замовнику.
Специфікацією № 1 в редакції додаткової угоди № 1 обумовлено поставку бензину А-95 скретч-картки номіналом 20 літрів у кількості 30 штук (600 л); та поставку дизельного палива, скретч-картки номіналом 20 л у кількості 200 штук (4000 л). Бензин А-95 скретч-картки номіналом 20 літрів (з № 303611741970 по № 303611735999) та дизельне пальне скретч-картки номіналом 20 літрів (з № 304622843060 по № 304622843239; з № 304622843020 по № 304622843039).
В матеріалах справи міститься видаткова накладна № 1574 від 26.09.2024 на суму 232 380,00 грн.
Позивачем сплачено на користь відповідача грошові кошти за договором у сумі 232 380,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 7830 від 27.09.2024.
19.02.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією № 124 від 19.02.2025, в якій зазначив про неотоварення талонів на загальну суму 118 492,00 грн, у зв'язку з відсутністю ПММ на АЗС, та наявністю на в'їзді знаку: «В'їзд заборонено". Позивач просив розглянути претензію протягом 14 днів з моменту її отримання. Також просив повернути кошти за раніше оплачені талони у сумі 118 492,00 грн. Докази направлення претензії наявні в матеріалах справи (а.с. 33 - 35 т. 1).
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку Прокурора, виконанням відповідачем зобов'язання з передачі товару на підставі договору, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 118 492,00 грн.
Приймаючи до уваги фактичні обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.
Укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем відповідачу 232 380,00 грн. за ПММ на підставі договору.
У свою чергу, виконуючи свої зобов'язання за договором, відповідач передав позивачу талони на Бензин А-95 та дизельне паливо у загальній кількості 4600 літрів, що підтверджується видатковою накладною № 1574 від 26.09.2024.
Водночас, за твердженням Прокурора відповідач лише частково передав позивачу оплачений товар.
Як вже зазначалось, у зв'язку із відсутністю у грудні 2024 року пального на АЗС, позивач звертався до відповідача з претензією № 124 від 19.02.2025, в якій повідомив про відсутність пального на АЗС та неможливість отоварити талони та просив повернути суму сплачену за не отриманий товар. Станом на дату звернення договір між сторонами припинив свою дію, в зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.
Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Актом про відмову відпуску продукції - бензину марки А-95 та дизельного палива за допомогою відпускної облікової скретч-картки/талону від 25.12.2024 складеного представником АЗС Авіас, що розташована за адресою: Черкаська область, м. Чигирин, вул. Черкаська, 79, та представниками Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Чигиринської міської ради зафіксовано факт відмови відпуску продукції - бензину А-95 в кількості 80 літрів за скретч-картками/талонами: № 303611741974-303611741977 та дизельного пального в кількості 2280 літрів за скретч-картками/талонами № 304622843080-304622843099, № 304622843100-304622843119, № 304622843120-304622843139, № 304622843140-304622843159, № 304622843160-304622843179, № 304622843188-304622843199, № 304622843234-304622843235, позивач вчинив залежні від нього дії для повідомлення відповідача про його обов'язок повернути кошти, проте отримання поштового відправлення відповідачем виходить за межі контролю позивача.
Відтак, як зазначено місцевим господарським судом, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання із сплати на користь позивача 118 492,00 грн. за не переданий на підставі договору товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
З відповідними висновками суду попередньої інстанції погоджується й колегія суддів, та вважає такі вмотивованими.
В той же час, оскаржуване рішення щодо стягнення основного боргу не оскаржується.
Поряд із цим, Прокурором у позові заявлялись вимоги про стягнення з відповідача: пені за несвоєчасну поставку товару - 17 773,80 грн, нарахованої за період з 01.01.2025 по 30.05.2025, 3% річних - 1 460,86 грн та інфляційних втрат - 5 053,12 грн, нарахованих за період з 01.01.2025 по 30.05.2025 за порушення відповідачем грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати.
Так, оскаржуваним рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних - 964 (дев'ятсот шістдесят чотири) грн 17 коп та втрат від інфляції - 4 193 (чотири тисячі сто дев'яносто три) грн 71 коп.
Водночас, відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 17 773,80 грн пені за несвоєчасну поставку товару, 3% річних - 496,69 грн та втрат від інфляції - 859,41 грн, що і є предметом даного апеляційного розгляду.
В межах наведеного колегією суддів зазначається, що відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 8.1 договору за порушення строків поставки партії товару (в тому числі не здійснення/несвоєчасне здійснення поставки партії товару) постачальник має право сплатити пеню у розмірі 0,1% вартості непоставленої/несвоєчасно поставленої партії товару за кожен день прострочення.
За ч.ч. 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Умови чинного законодавства пов'язують можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
В силу положень укладеного між позивачем та відповідачем договору, останніми не передбачено прямого обов?язку зі сплати пені. Однак, саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку.
Відтак, за висновками судової колегії, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені, оскільки сторони в договорі обумовили право, а не обов'язок Товариства сплачувати пеню.
Щодо заявлених Прокурором вимог про стягнення з відповідача 3% річних - 1 460,86 грн та інфляційних втрат - 5 053,12 грн, нарахованих за період з 01.01.2025 по 30.05.2025 за порушення відповідачем грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати, а відповідно й висновків місцевого господарського суду про часткове їх задоволення, колегія суддів вказує на таке.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами позивача, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Суд апеляційної інстанції акцентує, що позивач звернувся до відповідача з претензією № 124 лише 19.02.2025. При цьому, претензія не містить посилань на ст. 693 Цивільного кодексу України, і має чіткий перелік вимог, а саме про: її розгляд та надання на неї відповіді протягом 14 днів з моменту її отримання; повернення коштів за раніше оплачені талони в сумі 118 493,00 грн.
Тобто, судова колегія вважає, що позивач з 01.01.2025 (з урахуванням закінчення строку дії договору 31.12.2024) до 19.02.2025 (направлення претензії на адресу відповідача) не вважав свої права порушеними, про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів звернень з боку позивача до відповідача із подібними вимогами раніше. В свою чергу, позивач не наполягав поверненні коштів на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.
Позивач лише в квітні 2025 року звернувся до Прокурора з листом № 234 від 08.04.2025 в питанні сприяння у відшкодуванні 118 492 грн за товар, посилаючись на претензію № 124 від 19.02.2025, що вказує про реальність дій позивача про необхідність повернення коштів за товар починаючи тільки з лютого 2025 року, чим останнім фактично визначено варіант поведінки відповідача як боржника у зв'язку з порушенням обов'язку з поставки.
В зазначеному судом апеляційної інстанції враховано правові висновки (щодо приписів ст. 693 Цивільного кодексу України, «неповернення відповідачем суми попередньої оплати на вимогу позивача відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України»), яких дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах: від 03 жовтня 2024 року у справі № 910/1406/23, від 09 листопада 2023 року у cправі № 902/919/22.
Беручи до уваги вказане, колегією суддів зазначається, що наведені Прокурором спірні правовідносини у справі № 918/631/19, що розглядалась Великою Палатою Верховного Суду, у порівнянні зі справою № 910/7551/25, з огляду на їх предмети та підстави позовів, фактичні обставини, є лише близькими за змістом.
Таким чином, з урахуванням визначених Прокурором підстав відповідного позову, аргументи скаржника про необґрунтованість оскаржуваного рішення через його прийняття судом першої інстанції без урахування висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, - судовою колегією оцінюються критично.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що з урахуванням претензії позивача від 19.02.2025, грошове зобов?язання у відповідача виникло з 20.02.2025. Отже прострочення відповідача з повернення коштів настало з 21.02.2025.
Про це, за висновками судової колегії, обґрунтовано вказав й суд першої інстанції.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за відповідні періоди, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при їх обчисленні позивачем, останнім допущено арифметичну помилку, зважаючи на дату початку прострочення відповідача з повернення коштів.
Так, судова колегія вважає вмотивованими висновки суду попередньої інстанції, що відповідна частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню згідно арифметично правильних розрахунків 3% річних та втрат від інфляції, проведених та визначених господарським судом, що за періоди з 21.02.2025 по 30.05.2025 складає:
а) Розрахунок здійснюється за формулою:
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
......
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період
IIc (101,50 : 100) (100,70 : 100) (101,30 : 100) = 1.03539236
Інфляційне збільшення:
118 492,00 x 1.03539236 - 118 492,00 = 4 193,71 грн;
б)
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 21/02/2025 до 30/05/2025 118 492,00 x 3 % x 99 : 365 : 10099964,17 грн
У іншій частині позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції задоволенню не підлягають. Аналогічних правомірних висновків дійшов й суд 1-ої інстанції.
Окремо колегія суддів вказує, що інші доводи апелянта, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті до уваги апеляційним господарським судом однак вони не спростовують вищенаведені висновки про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у цій постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникали при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За висновками колегії суддів, доводи апеляційної скарги про те, що місцевий господарський суд невірно застосував норми матеріального права (ст.ст. 549, 693 ЦК України), без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 918/631/19 від 22.09.2020, постанов Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/15531/21 від 14.02.2023, від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18, та дійшов безпідставного висновку про відсутність підстав для стягнення пені та часу виникнення грошового зобов'язання за договором як підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за неповернення суми попередньої оплати, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі № 910/7551/25 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.
В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (позивача в справі).
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу заступника керівника Черкаської окружної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі № 910/7551/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі № 910/7551/25 ? залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Черкаську окружну прокуратуру.
4. Справу № 910/7551/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді В.А. Корсак
О.О. Євсіков