вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" січня 2026 р. Справа№ 911/737/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Барсук М.А.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Пономаренко Є.Ю. (головуючий суддя), судді - Руденко М.А., Барсук М.А. від розгляду справи №911/737/22 за позовом ОСОБА_1 до Садового товариства "Заліське", за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів.
ВСТАНОВИВ наступне.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.12.2025 у справі №911/737/22 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Карпечкіна Т.П. у провадженні про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами у справі № 911/737/23 залишено без розгляду.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2025 у справі №911/737/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 02.12.2025 про залишення заяви про відвід судді без розгляду у справі №911/737/22 повернуто скаржнику з доданими до неї документами.
Так, колегія суддів виходила з того, що ухвала про залишення без розгляду заяви про відвід судді не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, а заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду (що підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема постанова від 16.06.2020 у справі № 904/1339/19, від 10.03.2020 у справі № 910/24075/16).
22.12.2025 від позивача до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: Пономаренко Є.Ю. (головуючий суддя), судді - Руденко М.А., Барсук М.А. від розгляду справи №911/737/22.
Вказана заява мотивована наявністю у позивача сумніву щодо неупередженості та об'єктивності колегії суддів, з огляду на те, що, за висновком заявника, Суд, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 02.12.2025 про залишення заяви про відвід судді без розгляду у справі №911/737/22, в ухвалі дійшов до двох протилежних висновків, а саме що ухвала про залишення без розгляду заяви про відвід судді не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, а заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду; оскаржувана ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Враховуючи перебування з 22.12.2025 по 09.01.2026 судді Барсук М.А. у відпустці, судді Руденко М.А. - з 24.12.2025 по 26.12.2025 та з 29.12.2025 по 11.01.2026, а також судді Пономаренко Є.Ю. - з 29.12.2025 по 11.01.2026, вказана заява позивача розглядається у перший день виходу колегії суддів з відпустки.
Колегія суддів апеляційного суду, обговоривши доводи, які викладені у Заяві про відвід, дійшла висновку, що заявлений позивачем відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Пономаренко Є.Ю. (головуючий суддя), судді - Руденко М.А., Барсук М.А. від розгляду справи №911/737/22 є необґрунтованим, з огляду на наступне.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" (Заява №7577/02) від 03.05.2007 суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
В рішенні у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 зазначено наступне. (104) Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ІІ) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах "Фей проти Австрії", від 24.02.1993, Series A N 255, пп. 28 та 30, та "Веттштайн проти Швейцарії", заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). (105) Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру", заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", п. 32, Reports 1996-III). (106) У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26.10.1984 у справі "Де Куббер проти Бельгії", Series A, №86). (107) Насамкінець, концепції незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (див. рішення у справі "Сасілор-Лормін проти Франції", заява №65411/01, п. 62, ECHR 2006-XIII).
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі.
Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції.
Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
В рішенні у справі "Білуха проти України" (Заява №33949/02) від 09.11.2006 сказано: "стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".
Як вже вказувалося, право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Водночас, згідно із п. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Стосовно доводів заявника відводу про те, що суд в ухвалі дійшов до двох протилежних висновків, а саме що ухвала про залишення без розгляду заяви про відвід судді не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, а заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду, слід зазначити наступне.
Згідно з частиною 2 статті 254 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 26.02.2019 у справі №910/12099/17, постанова від 24.02.2020 від 24.02.2020) у пункті 14 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України йдеться про залишення без розгляду заяв, поданих по суті справи, перелік яких наведено у частині 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, що закріплена у § 1 "Заяви по суті справи" гл. 1 розділу II, згідно з якою заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Тобто, на підставі пункту 14 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про залишення без розгляду заяви виключно за умови, якщо така ухвала має "завершальне" значення щодо можливості судового розгляду та перешкоджає провадженню у справі. Ухвала про залишення без розгляду заяви про відвід судді направлена на вирішення окремого процесуального питання, тобто така ухвала не перешкоджає провадженню у справі.
У даному випадку судом першої інстанції була залишена без розгляду заява з процесуальних питань (а не заява по суті).
Отже, ухвала про залишення без розгляду заяви про відвід судді не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, а заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду (що підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема постанова від 16.06.2020 у справі № 904/1339/19, від 10.03.2020 у справі № 910/24075/16).
Таким чином, висновки суду, наведені в ухвалі від 19.12.2025 у справі №911/737/22 є однозначними та чіткими.
Тобто те, що така ухвала не підлягає оскарженню окремо не суперечить тому, що заперечення щодо такої процесуальної дії суду можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення по суті спору, як підстава його скасування, та гармонійно доповнює перше, що забезпечує право на оскарження.
Суд зазначає, що згідно вимог апеляційної скарги позивач оскаржує два окремі процесуальні документи суду першої інстанції - ухвалу Господарського суду Київської області від 02.12.2025 про залишення заяви про відвід судді без розгляду у справі №911/737/22 та ухвалу Господарського суду Київської області від 05.11.2025 про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі №911/737/22.
Повернення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги позивача відбулося лише в частині оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 02.12.2025 про залишення заяви про відвід судді без розгляду у справі №911/737/22.
Одночасно Суд вказує, що наведене не є перешкодою для розгляду доводів скаржника щодо його непогодження з залишенням судом першої інстанції заяви про відвід судді без розгляду при перегляді ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Так, заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Пономаренко Є.Ю. (головуючий суддя), судді - Руденко М.А., Барсук М.А. від розгляду справи №911/737/22 не містить обставин, які підтверджують сумнів у неупередженості або об'єктивності вказаної колегії суддів.
Фактично заява позивача про відвід колегії суддів зводиться до незгоди із прийнятим процесуальним рішенням колегії суддів (повернення апеляційної скарги в частині оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 02.12.2025 про залишення заяви про відвід судді без розгляду у справі №911/737/22) та його мотивуванням.
Наведене, в свою чергу, не є підставою для відводу згідно з вищезазначеними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Частиною третьої статті 39 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 35, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Визнати заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Пономаренко Є.Ю. (головуючий суддя), судді - Руденко М.А., Барсук М.А. від розгляду справи №911/737/22 - необґрунтованою.
2. Передати справу для вирішення питання про відвід суддів в порядку, встановленому частиною першою ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
М.А. Барсук