Постанова від 20.11.2025 по справі 910/5012/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2025 р. Справа№ 910/5012/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Сибіги О.М.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Колодчина Р.В., прокурор відділу Київської міської прокуратури;

від відповідача 1: Литвиненко Ю.А., самопредставництво;

від відповідача 2: Калько Д.О., адвокат; ОСОБА_1;

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024

у справі № 910/5012/23 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури

до 1. Київської міської ради,

2. Обслуговуючого кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Облік"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У березні 2023 року Перший заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави (далі - прокурор, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач 1), Обслуговуючого кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Облік" (далі - ОК "Облік", відповідач 2) про:

- визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 09.12.2021 № 3981/4022 "Про передачу Обслуговуючому кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Облік" земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 77-А у Деснянському районі м. Києва";

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,7342 га по вул. Оноре де Бальзака, 77-А у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0005), укладеного між Київською міською радою та ОК "Облік", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О. та зареєстрований в реєстрі 27.12.2022 за №4680;

- зобов'язання ОК "Облік" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,7342 га по вул. Оноре де Бальзака, 77-А у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0005) у стані, придатному для її подальшого використання.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення Київської міської ради є незаконним та підлягає скасуванню з огляду на те, що земельна ділянка передана ОК "Облік" з порушенням вимог земельного законодавства не на конкурентних засадах. Також прокурор вказав на те, що площа земельної ділянки, яку передано відповідачу 2 в оренду, значно перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташовано.

Оскільки на підставі незаконного рішення між відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки, такий договір підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка підлягає поверненню територіальній громаді міста Києва у стані, придатному для її подальшого використання.

Мотивуючи наявність підстав для представництва інтересів держави та подання позову у даній справі в її інтересах, прокурор вказав, що у даному спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, а спір належить до передбачених законом (статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру") випадків, коли прокурор може звертатися до суду як позивач.

Суд першої інстанції з власної ініціативи протокольною ухвалою від 29.05.2023 залучив до участі у даній справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі - Департамент, третя особа), оскільки рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки вказаної особи.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Обґрунтовуючи ухвалене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 09.12.2021 за №3981/4022, що є самостійною підставою для відмови у позові у зазначеній частині, оскільки:

-за встановлених у справі обставин спірна земельна ділянка передавалася для експлуатації та обслуговування автостоянки із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ 12.04), а не для будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів дорожнього сервісу;

-земельна ділянка як об'єкт цивільних прав сформована саме площею 0,7342 га з присвоєнням кадастрового номеру 8000000000:62:701:0005, і саме на цій земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, яке належить на праві власності ОК "Облік", що обґрунтовано дає підстави останньому набути право оренди на підставі частин 2 статті 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України);

-передача в оренду спірної земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автостоянки не суперечить її цільову призначенню;

- прокурором належними доказами не доведено порушення Київською міською радою принципу раціонального використання землі у зв'язку з наданням земельної ділянки надмірною площею та для цілей, які не відповідають її функціональному призначенню;

- прокурором не доведено належними і допустимими доказами необхідності використання відповідачем 2 земельної ділянки у меншому розмірі, не зазначено норми права, що не враховані Київською міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення, не надано жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують проведення обрахунку площі земельної ділянки необхідної для обслуговування нерухомого майна, що має визначатися виходячи з площі нерухомого майна, функціонального використання та інших умов відповідно до норм містобудування та санітарних норм і правил, яка, на думку позивача, є завищеною і повинна обчислюватись в конкретно зазначеному випадку;

- прокуратурою не надано доказів відсутності законних прав на нерухоме майно у відповідача 2, а питання самочинності збудованого об'єкту не є предметом дослідження даної справи.

Крім того, суд першої інстанції в ухваленому рішенні виснував про обрання прокурором неефективного способу захисту, а отже наявність підстав для відмови у позові у повному обсязі з огляду на таке:

- позовна вимога про визнання правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування/повернення майна з володіння відповідача (подібний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.03.2024 у справі № 904/192/22);

-однак, на спірній земельній ділянці розміщене нерухоме майно відповідача 2, а отже вимога про повернення земельної ділянки та приведення її у придатний для подальшого використання стан, порушує право власності відповідача 2 на нерухоме майно, а тому суд першої інстанції не вбачає підстав для захисту прав позивача шляхом порушення прав відповідача 2;

- позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки відповідачу 2, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав держави, відновлення володіння, користування або розпорядження земельною ділянкою (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 та постановах Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 911/665/22, від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22);

- позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність прийнятого рішення органу місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання його незаконним та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 та постанові Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22.

Разом з тим суд першої інстанції визнав, що прокурор має право на звернення до суду із цим позовом, оскільки діє як самостійний позивач і не здійснює представництва інтересів держави в особі будь-якого з державних органів, що виконують функції контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено в повному обсязі; вирішено питання судових витрат.

Суд апеляційної інстанції мотивував таке рішення тим, що надання в оренду земельної ділянки комунальної власності у розмірах, що значно перевищують площу належного ОК "Облік" нежитлового приміщення (гаража) та за відсутності належно оформленого права власності чи права користування земельною ділянкою у попереднього власника нерухомого майна, надання земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування автостоянки без проведення аукціону свідчить про порушення Київською міською радою положень статей 120, 124, 134, 135 ЗК України.

Оскільки рішення Київської міської ради щодо спірної земельної ділянки є незаконним, то, за висновками суду апеляційної інстанції, договір, який укладений на виконання такого рішення, підлягає визнанню недійсним на підставі чинного законодавства.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що визнання незаконним рішення ради та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, свідчить про обґрунтованість вимог прокурора про зобов'язання ОК "Облік" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,7342 га по вул. Оноре де Бальзака, 77-А у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0005) у стані придатному для її подальшого використання.

Постановою Верховного Суду від 18.06.2025 задоволено частково касаційні скарги Київської міської ради і ОК "Облік", постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 у справі № 910/5012/23 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова мотивована тим, що встановивши наявність у держави права вимагати повернення земельної ділянки, що є предметом оренди за договором, який визнаний недійсним у судовому порядку з огляду на доведену незаконність і безпідставність передачі в оренду земельної ділянки комунальної власності без дотримання процедури проведення земельних торгів, що передбачено у чинному законодавстві України, суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин статтю 1 Першого протоколу до Конвенції і відповідну практику ЄСПЛ, незважаючи на те, що відповідач ОК "Облік" заперечував проти задоволення позову, посилаючись на наявність у нього права на користування спірною земельною ділянкою.

Крім того, у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що за актом про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 29.12.1998 № 412, затвердженим директором ДКП "Київелектротранс", в експлуатацію прийнято автостоянку № 4 на вул. Бальзака, 77 у Ватутінському районі (на даний час Деснянський) міста Києва, у складі: контрольно-пропускного пункту, металевої та залізобетонної огорожі, щебеневого покриття для паркування транспорту, залізобетонних опор освітлення.

ОК "Облік", заперечуючи проти позову, доводив, що на земельній ділянці, яка передана йому в оренду на підставі рішення Київської міської ради від 09.12.2021 № 3981/4022, наявне нерухоме майно, яке введено в експлуатацію як об'єкт закінченого будівництва площею 6300 кв. м на 223 машиномісць.

Водночас у матеріалах справи наявна копія заяви ОК "Облік", реєстраційний номер 334469953 від 20.08.2021 (т. 6 а.с. 13), у якій ОК "Облік" просив Київську міську раду видати рішення про передачу в оренду земельної ділянки на 15 років під існуючу автостоянку за адресою м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 77-А.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції не надав оцінки наведеним доводам ОК "Облік", наявним у матеріалах справи доказам та не застосував до спірних правовідносин практику ЄСПЛ щодо Першого протоколу до Конвенції, принципу належного урядування та правомірного очікування відповідача при зверненні до органу місцевого самоврядування з питання отримання в оренду земельної ділянки під існуючу автостоянку.

Тобто наведене вище свідчить, що, розглядаючи позовні вимоги, направлені на позбавлення відповідача права на мирне володіння майном, суди мають встановити порушення або відсутність порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у разі задоволення таких вимог та встановити, чи не було порушено принцип належного урядування за обставин, які встановлені судом.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору у справі, що розглядається, зазначене не врахував і, незважаючи на доводи відповідача ОК "Облік" під час розгляду справи щодо зазначених обставин, не встановив і в судовому рішенні не мотивував порушення/відсутність порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції та принципу належного урядування.

Разом із тим, оскільки такі обставини судом апеляційної інстанції не були встановлені, суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити застосування судом апеляційної інстанції положень Конвенції та практики ЄСПЛ за обставинами справи, яка розглядається.

Водночас суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги про зобов'язання ОК "Облік" повернути територіальній громаді міста Києва спірну земельну ділянку у стані, придатному для її подальшого використання, не врахував, що, як зазначено вище, є прийнятий в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт - автостоянка за наведеною адресою, а тому не визначив, в якому саме стані має бути повернута власнику спірна земельна ділянка.

Крім того, при вирішенні спору суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду щодо застосовування статей 16, 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), які викладені, зокрема, у постановах Великої Палата Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №923/466/17 та від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13, на які послалася Київська міська рада в обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, стосовно того, що вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою. Обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)), на які послалася Київська міська рада в обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення.

Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції ( стаття 300 Господарського процесуального кодексу України).

У зв'язку з наведеним, Верховний Суд у постанові від 18.06.2025 у даній справі визнав, що скаржниками доведено підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

Отже, предметом апеляційного перегляду у справі №910/5012/23 є новий розгляд рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 після скасування постановою суду касаційної інстанції від 18.06.2025 постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 у цій справі.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду приймає до уваги, що за приписами частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/5012/23 та прийняти нове рішення яким позов першого заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити та покласти судові витрати за подачу апеляційної скарги на відповідачів.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги прокурор зазначив, що рішення суду першої інстанції у даній справі прийнято з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права (статей 15, 16, 203, 215, 328, 375, 376 ЦК України, статей 5, 79-1, 116, 123, 124, 134, 135, 136 ЗК України, статей 2, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", підпункту 2.4.7 пункту 2.4 Державних санітарних правил та норм), а також з порушенням норм процесуального права (статей 73,74, 77, 86, 236 ГПК України), що відповідно до статті 277 ГПК України є підставою для його скасування.

Зокрема, узагальнені доводи прокурора зводяться до такого:

- помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що ОК "Облік" є власником об'єкта нерухомого майна, оскільки кооператив в силу положень статті 376 ЦК України не набув право власності на самочинно збудований об'єкт нерухомого майна, а тому вказане унеможливлює отримання в оренду земельної ділянки під цим об'єктом у неконкурентний спосіб на підставі частини 2 статті 134 ЗК України;

- суд першої інстанції залишив поза увагою, що звертаючись до Київської міської ради із заявами про видачу рішення про передачу в оренду земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автостоянки та гаражу загальною площею 77 кв. м, який є власністю ОК "Облік", тобто об'єкту дорожнього сервісу, а не для обслуговування об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства, право оренди на землю відповідно до статті 134 ЗК України обслуговуючий кооператив могло набути виключно на конкурентних засадах (земельних торгах);

- при прийнятті оспорюваного рішення Київська міська рада була достеменно обізнана та розуміла необхідність застосування статей 134, 135 ЗК України при наданні спірної земельної ділянки, однак, незважаючи на це, не взявши до уваги неспівмірність площі земельної ділянки до площі майна, прийняла незаконне рішення про надання без аукціону землі в оренду у розмірі, що в 95 разів перевищує площу гаражного боксу, який розташований на ділянці;

- відповідно до пояснювальної записки до проекту спірного рішення Київської міської ради від 30.09.2021 № ПЗН-28977 на земельній ділянці по вул. Оноре де Бальзака, 77-а у Деснянському районі міста Києва розташовано автостоянку та гараж загальною площею 77 кв.м, який є власністю ОК "Облік", зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.08.2016, при цьому автостоянка належить до об'єктів дорожнього сервісу з урахуванням положень статті 1 Закону України "Про автомобільні дороги";

- правова позиція щодо необхідності проведення земельних торгів для експлуатації об'єктів дорожнього сервісу викладена у постановах Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 910/23595/17, від 01.07.2020 № 910/9028/19, що судом першої інстанції враховано не було;

- з власної ініціативи ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 у справі № 910/5012/23 призначено судову експертизу, та висновком експертів за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи від 21.03.2024 № 22913/23-41, зокрема, встановлено, що для експлуатації та обслуговування нерухомого майна - гаражу площею 77 кв. м, яке належить ОК "Облік" і розташоване в межах земельної ділянки площею 0,7342 га, необхідна земельна ділянка площею 0,0264 га (264 кв.м) та конфігурацією - неправильний чотирикутник;

- оскарження в судовому порядку правовстановлювального рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке є підставою (юридичним фактом) виникнення у фізичних та юридичних осіб цивільних прав, зокрема набуття земельних ділянок, є належним способом захисту порушеного права;

- у зв'язку з тим, що на підставі незаконного рішення між відповідачами укладено договір оренди землі від 27.12.2022, останній підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України;

- задоволення позовної вимоги прокурора в інтересах держави про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки без пред'явлення позовної вимоги про зобов'язання повернути Київській міській раді спірну земельну ділянку є неефективним способом захисту права держави відповідно до правових позицій Верховного Суду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2025 справу № 910/5012/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Сибіги О.М., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 зазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/5012/23, справу № 910/5012/23 призначено до розгляду на 16.09.2025 о 14 год 10 хв.

У судовому засіданні 16.09.2025 колегією суддів оголошена перерва до 15 год 00 хв 21.10.2025.

Однак, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. з 16.10.2025 по 22.10.2025, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі №910/5012/23 призначено на 20.11.2025 о 10 год 40 хв.

Позиція інших учасників справи.

11.02.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ОК "Облік" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач 2 просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, вважаючи доводи прокурора необґрунтованими та безпідставними з огляду на таке:

- на земельній ділянці, що передана в оренду ОК "Облік" на підставі рішення Київської міської ради № 3981/4022 від 09.12.2021, наявне нерухоме майно, яке введено в експлуатацію, як об'єкт закінченого будівництва площею 6300 кв.м на 223 машиномісць, що спростовує доводи прокурора про самочинність вказаного будівництва;

- Київська міська рада, приймаючи рішення від 28.03.2002 № 380-1/1814 про затвердження проекту відведення земельних ділянок Деснянській районній у м. Києві державній адміністрації для експлуатації та обслуговування автостоянок вздовж лінії швидкісного трамваю (Троєщина-Осокорки) на вул. Оноре де Бальзака у Деснянському районі м. Києва , розроблений ТОВ "Транспроект", за яким було сформовано 16-ть земельних ділянок загальною площею 13,62 га, в тому числі і спірну, діяла у повній відповідності до статті 19 Конституції України;

- суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, зазначивши, що прокурором не доведено належними і допустимими доказами необхідності використання ОК "Облік" земельної ділянки у меншому розмірі, не зазначено норми права, які не враховані Київською міською радою при прийнятті оспорюваного рішення, не надано жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують проведення обрахунку площі земельної ділянки необхідної для обслуговування нерухомого майна, що має визначатися виходячи з площі нерухомого майна, функціонального використання та інших умов відповідно до норм містобудування та санітарних норм і правил, яка на думку позивача є завищеною і повинна обчислюватись в конкретно зазначеному випадку;

- обраний прокурором спосіб захисту не є ефективним, не призводить до реального поновлення порушеного права, захисту інтересів територіальної громади, реальної охорони земель комунальної власності та зумовить повторність звернення до суду, а наслідком такого буде порушення прав землекористувача.

Відповідач 1 та третя особа своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу (пояснення) не скористалися. Проте, зазначене не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку.

При новому розгляді апеляційної скарги прокурора ОК "Облік" подано 26.09.2025 до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення у справі, в яких останній просить позовні вимоги прокурора залишити без задоволення, посилаючись на доводи, зазначені у відзиві на апеляційну скаргу, та акцентуючи увагу на тому, що заявляючи вимогу про зобов'язання відповідача 2 повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,7342 га по вул. Оноре де Бальзака,77-а у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0005) у стані, придатному для її подальшого використання, прокурор належним чином не обґрунтував, що саме та яким чином порушив відповідач 2.

Явка представників сторін.

У судове засідання 20.11.2025 з'явились представники прокуратури, відповідача 1 та відповідача 2.

Третьою особою до суду апеляційної інстанції 21.10.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" подано клопотання про проведення розгляду справи №910/5012/23 у всіх подальших судових засіданнях без участі представника Департаменту.

Представник прокуратури у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просить суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні просить залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача 2 заперечив вимоги апеляційної скарги, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Матеріалами справи підтверджується, що за Актом про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 29.12.1998 № 412, затвердженим директором ДКП "Київелектротранс", в експлуатацію прийнято автостоянку № 4 на вул. Бальзака, 77 у Ватутінському районі (на даний час Деснянський) міста Києва, у складі: контрольно-пропускного пункту, металевої та залізобетонної огорожі, щебеневого покриття для паркування транспорту, залізобетонних опор освітлення.

Рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 380-1/1814 затверджено проект відведення земельних ділянок Деснянській районній у м. Києві державній адміністрації для експлуатації та обслуговування автостоянок вздовж лінії швидкісного трамваю (Троєщина - Осокорки) на вул. Оноре де Бальзака у Деснянському районі м. Києва , розроблений ОВ "Транспроект", за якими було сформовано 16-ть земельних ділянок загальною площею 13,62 га, у тому числі і спірну.

За технічною документацію (геодезичні роботи) по перенесенню в натуру (на місцевість) зовнішніх меж та складання договору короткострокової оренди для передачі земельних ділянок Деснянській районній у м. Києві державній адміністрації для експлуатації та обслуговування автостоянок вздовж лінії швидкісного трамваю (Троєщина - Осокорки) на вул. Оноре де Бальзака у Деснянському районі м. Києва , коди ділянок 8000000000:62:701:0002-0003, 0000:62:701:0005-0009, 8000000000:62:701:0017-0019, 0000:62:701:0025-0030, уточнені та визначені в натурі (на місцевості) межі земельних ділянок, які були сформовані Проектом 2002, у тому числі земельної ділянки № 4 (земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:701:0005, площею 0,7342 га).

На підставі рішення Київської міської ради від 28.03.2002 № 380-1/1814 між Київською міською радою та Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки від 16.12.2003, зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів 16.12.2003 за №12-6-00099, за яким Деснянській районній у м. Києві державній адміністрації надано в оренду земельну ділянку площею 0,7342 га, для експлуатації та обслуговування автостоянок № 4 на вул. Оноре де Бальзака вздовж лінії швидкісного трамваю (Троєщина - Осокорки) у Деснянському р-ні м. Києва.

Згідно із відомостями Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.12.2022 № НВ-9906569372022 на підставі документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ФОП Фалько І.Ю., 02.06.2020 у Державному земельному кадастрі проведена державна реєстрація ділянки кадастровий номер 8000000000:62:701:0005, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Державна реєстрація зазначеної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі проведена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОК "Облік" код - 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, для експлуатації та обслуговування автостоянки за наведеною адресою, розробленої ФОП Фалько І.Ю. в 2017 році.

Також судом першої інстанції установлено, що 10.11.2015 між громадянином України ОСОБА_1 (продавець) та громадянином України ОСОБА_2 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу гаража, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курило Я.О. та зареєстрований в реєстрі за №1816, за умовами якого продавець продав та передав покупцю, а покупець купив та прийняв від продавця гараж № НОМЕР_1 в обслуговуючому кооперативі міста Києва "Облік", що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Бальзака, 77 А. Гараж, що відчужується за даним Договором, загальною площею 77,00 кв. м (пункти 1, 3).

Право власності продавця на гараж підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28.10.2015 № 46512121 (пункт 2 Договору купівлі-продажу гаража).

Згідно з Актом приймання-передачі нерухомого майна, що передається як пайовий внесок члена (засновника) ОК "Облік" від 16.08.2016 громадянин України ОСОБА_2 передав нерухоме майно: гараж загальною площею 77,00 кв. м, що знаходиться за адресою: ОК "Облік", 02232, Україна, м. Київ, вулиця Бальзака, будинок 77-А, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 761679480000, а ОК "Облік" прийняв у власність це нерухоме майно шляхом внесення пайового внеску члена (засновника).

25.08.2016 зареєстровано право власності ОК "Облік" на гараж, загальною площею 77,00 кв. м, за адресою: м. Київ, вулиця Оноре де Бальзака, 77-А , який розташований на земельній ділянці: кадастровий номер 8000000000:62:701:0005, цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, площа 0,7342 га, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.03.2023.

За інформацією з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (витяг № НВ-9906569372022 від 23.12.2022) право власності Київської міської ради на земельну ділянку: загальною площею 0,7342 га, місце розташування: вул. Оноре де Бальзака, 77-А у Деснянському районі міста Києва ; кадастровий номер: 8000000000:62:701:0005; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку , енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для експлуатації та обслуговування автостоянки), зареєстровано 02.06.2020.

Матеріалами справи підтверджується, що ОК "Облік" звернувся до Київської міської ради через ЦНАП із заявою від 19.08.2021 №67005-006104823-031-03 та через Департамент земельних ресурсів із заявою від 19.08.2021, яка зареєстрована останнім 20.08.2021 за номером 334469953, у якій ОК "Облік" просив Київську міську раду видати рішення про передачу в оренду земельної ділянки на 15 років під існуючу автостоянку за адресою м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 77-А.

09.12.2021 Київською міською радою ІІ сесії ІХ скликання прийнято рішення №3981/4022 "Про передачу Обслуговуючому кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Облік" земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування автостоянки на вулиці Оноре де Бальзака, 77-а у Деснянському районі міста Києва" (далі - Рішення № 3981/4022 від 09.12.2021, спірне Рішення).

Київська міська рада при його прийнятті, розглядаючи заяву ОК "Облік" від 19.08.2021 №67005-006104823-031-03, керувалася нормами статей 9, 83, 93, 116, 122, 123, 124 Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та врахувала те, що земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.09.2021 №НВ-0007611102021), право комунальної власності територіальної громади міста Києва на яку зареєстровано в установленому порядку (номер запису про право власності 44250123 від 27.09.2021).

Зі змісту спірного Рішення убачається, що Київською міською радою вирішено:

1) передати ОК "Облік", за умови виконання пункту 2 цього рішення, в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,7342 га (кадастровий номер 8000000000:62:701:0005) для експлуатації та обслуговування автостоянки (код виду цільового призначення - 12.04, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) на вул. Оноре де Бальзака, 77-А у Деснянському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.08.2021, номер запису про право власності 16151015 (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.09.2021 №277514283) (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, справа №334469953);

2) ОК "Облік":

- виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України;

- у місячний строк надати до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документи, визначені чинним законодавством, необхідні для укладення договору оренди земельної ділянки;

- питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку;

- забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки;

- під час використання земельної ділянки дотримуватись обмежень у її використанні, зареєстрованих у Державному земельному кадастрі;

- питання сплати відновної вартості зелених насаджень або укладення охоронного договору на зелені насадження вирішувати відповідно до рішення Київської міської ради від 27.10.2011 №384/6600 "Про затвердження Порядку видалення зелених насаджень на території міста Києва" (із змінами і доповненнями;

-земельну ділянку в межах червоних ліній використовувати з обмеженнями відповідно до вимог містобудівного законодавства;

3) передбачити у договорі оренди земельної ділянки, що на земельній ділянці заборонено проведення будь-яких будівельних робіт щодо спорудження об'єктів нерухомого майна;

4) передбачити у договорі оренди земельної ділянки, що уразі необхідності надання земельної ділянки для суспільних потреб договір розривається за рішенням Київської міської ради в односторонньому порядку;

5) попередити землекористувача, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог статей 141, 143 Земельного кодексу України;

6) виключити з переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" відповідно до таблиці №1 додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" (зі змінами), земельну ділянку за адресою: вул. Оноре де Бальзака, 77-А (вздовж лінії швидкісного трамвая);

7) контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань архітектури, містобудування, архітектури та земельних відносин.

27.12.2022 між Київською міською радою (орендодавець) та ОК "Облік" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О., зареєстрований в реєстрі за №4680 (далі - Договір оренди, оспорюваний Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору оренди орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 09.12.2021 № 3981/4022 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим Договором, для експлуатації та обслуговування автостоянки. Земельна ділянка, яка є об'єктом оренди, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Пунктом 2.1 Договору оренди передбачено, що об'єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 09.12.2021 №3981/4022 та цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- кадастровий номер - 8000000000:62:701:0005;

- місце розташування - вул. Оноре де Бальзака, 77-А у Деснянському районі м. Києва;

- категорія земель - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення;

- цільове призначення - 12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для експлуатації та обслуговування автостоянки);

- розмір (площа) 0,7342 га.

Відповідно до витягу з технічної документації Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 19.01.2022 № 145/86-22 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення Договору становить 6 187 786,23 грн (пункт 2.2 Договору оренди).

У пункті 3.1 Договору оренди сторони погодили, що його укладено на 15 (п'ятнадцять) років.

Згідно з пунктом 4 Договору оренди визначена цим Договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі, а річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки.

Згідно з розрахунком розміру орендної плати за земельну ділянку від 20.06.2022 за №НГО/2022-42062 (за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 за №1724) річна орендна плата за земельну ділянку становить 185 633, 59 грн на рік.

Право на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (пункт 6.2 Договору оренди).

За приписами пункту 14.1 Договору оренди сторони погодили, що цей Договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

Як убачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 327443412 від 30.03.2023) право оренди земельної ділянки за ОК "Облік" на підставі оспорюваного Договору зареєстровано 27.12.2022 (номер запису про інше речове право: 48850093) згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 65947348 від 27.12.2022.

Вказуючи на незаконність спірного Рішення та недійсність Договору оренди прокурор в інтересах держави звернувся з позовом у даній справі про визнання незаконним і скасування рішення Київської міської ради від 09.12.2021 № 3981/4022, визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 27.12.2022, укладеного між відповідачами, та зобов'язання ОК "Облік" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,7342 га по вул. Оноре де Бальзака, 77-А у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0005) у стані, придатному для її подальшого використання.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Перевіряючи дотримання прокурором вимог статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" при поданні позовної заяви у даній справі в інтересах держави до Київської міської ради та ОК "Облік", колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, право розпорядження якою належить територіальній громаді міста Києва, а функції власника зазначеної земельної ділянки виконує Київська міська рада, яка повинна діяти в інтересах відповідної територіальної громади. При цьому у разі, якщо орган місцевого самоврядування приймає рішення всупереч закону та інтересам мешканців міста та Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених державних інтересів шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку відповідний орган - Київська міська рада - набуває статусу відповідача.

Поряд з цим, колегія суддів враховує, що у правовідносинах, які склались у цій справі, Держгеокадастр має виконувати функції державного контролю за використанням та охороною земель. Реалізуючи державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, Держгеокадастр повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено дії, які має вчиняти Держгеокадастр, зокрема, у випадку виявлення невідповідності законодавству рішення, прийнятого, зокрема, органом місцевого самоврядування - вносити до цього органу відповідне клопотання.

Водночас статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", пунктом 51 Положення від 14.01.2015 № 15 також визначено перелік позовів, з якими Держгеокадастр має право звертатись до суду, виконуючи функції державного контролю за використанням та охороною земель.

Отже, органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - у випадках, які визначені у відповідних нормативно-правових актах, що регламентують повноваження Держгеокадастру (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився).

Таким чином, Держгеокадастр, здійснюючи функції щодо нагляду за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, не наділений правом на звернення до суду з позовами про скасування рішень органу місцевого самоврядування.

Враховуючи наведене, у даному спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, а спір належить до передбачених законом випадків, в яких прокурор може звертатися до суду як позивач.

Зважаючи на викладене вище, прокурор не повинен був попередньо, до звернення до суду, повідомляти про це Київську міську раду та/або Держгеокадастр.

При цьому звертаючись із позовом, прокурор наголосив, що його звернення до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час передачі спірної земельної ділянки, оскільки Київська міська рада, як орган, уповноважений діяти виключно в інтересах територіальної громади міста, при прийнятті оспорюваного рішення, внаслідок допущених порушень розпорядилась земельною ділянкою поза конкурентними засадами, а відтак діяла всупереч інтересам територіальної громади міста та, відповідно, і держави.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що належним позивачем у даній справі є саме прокурор, який діє як самостійний позивач і не здійснює представництва інтересів держави в особі будь-якого з державних органів, що виконують функції контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18.

Як вже зазначалося судом апеляційної інстанції, положеннями статті 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Київської міської ради в галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб та надання земельних ділянок у користування.

Згідно з положеннями статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із зазначеною нормою Конституції кореспондуються положення частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", якими встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Порядок надання земельних ділянок у власність чи користування, наведений у статті 123 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що рішення органів про надання земельних ділянок приймаються на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки зі зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання в користування земельної ділянки, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання в користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Частиною 1 статті 124 ЗК України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (частина 3 статті 124 ЗК України).

За приписами частини 1 статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (абзац 2); будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу) (абзац 14).

З наведеного убачається, що за загальним правилом земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (частина 2 статті 124, частина 1 статті 134, частина 1 статті 135 ЗК України).

Виключення з цього правила чітко визначені у вичерпному переліку, який закріплено законодавцем у частині 2 статті 134 ЗК України.

Зокрема, враховуючи норму абзацу 14 частини 2 статті 134 ЗК України в кореспонденції з положеннями частини 2 статті 124, частин 1, 2 статті 135 ЗК України (у редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин), земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) для експлуатації та обслуговування саме об'єктів дорожнього сервісу підлягали виключно продажу, передачі на земельних торгах.

Так, Київською міською радою прийнято Рішення № 3981/4022 від 09.12.2021 про передачу ОК "Облік" в оренду на 15 років земельної ділянки площею 0,7342 га (кадастровий номер 8000000000:62:701:0005) по вул. Оноре де Бальзака, 77-А у Деснянському районі міста Києва для експлуатації та обслуговування автостоянки (код виду цільового призначення -12.04, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про автомобільні дороги" (у редакції, чинній на момент прийняття відповідачем 1 спірного Рішення), під об'єктами дорожнього сервісу розуміються спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів, майданчики для стоянки транспортних засобів, майданчики відпочинку, видові майданчики, автозаправні станції, пункти технічного обслуговування, мотелі, готелі, кемпінги, торговельні пункти (у тому числі малі архітектурні форми), автозаправні комплекси, складські комплекси, пункти медичної та технічно-евакуаційної допомоги, пункти миття транспортних засобів, пункти приймання їжі та питної води, автопавільйони, а також інші об'єкти, на яких здійснюється обслуговування учасників дорожнього руху та які розміщуються на землях дорожнього господарства або потребують їх використання для заїзду та виїзду на автомобільну дорогу.

Як убачається з матеріалів справи, за актом про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 29.12.1998 № 412, затвердженим директором ДКП "Київелектротранс" в експлуатацію прийнято автостоянку № 4 на вул. Бальзака, 77 у Ватутінському районі (на даний час Деснянський) міста Києва, у складі: контрольно-пропускного пункту, металевої та залізобетонної огорожі, щебеневого покриття для паркування транспорту, залізобетонних опор освітлення.

Рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 380-1/1814 затверджено проект відведення земельних ділянок Деснянській районній у м. Києві державній адміністрації для експлуатації та обслуговування автостоянок вздовж лінії швидкісного трамваю (Троєщина - Осокорки) на вул. Оноре де Бальзака у Деснянському районі м. Києва, розроблений "ОВ "Транспроект" (далі - Проект 2002), за якими було сформовано 16-ть земельних ділянок загальною площею 13,62 га, в тому числі і спірну, які передані Деснянській районній у м. Києві державній адміністрації в короткострокову оренду на 5 років.

За технічною документацію (геодезичні роботи) по перенесенню в натуру (на місцевість) зовнішніх меж та складання договору короткострокової оренди земельні ділянки Деснянській районній у м. Києві державній адміністрації для експлуатації та обслуговування автостоянок вздовж лінії швидкісного трамваю (Троєщина - Осокорки) на вул. Оноре де Бальзака у Деснянському районі м. Києва, коди ділянок 8000000000:62:701:0002-0003, 0000:62:701:0005-0009, 8000000000:62:701:0017-0019, 0000:62:701:0025-0030 (далі - Техдокументація 2002), уточнені та визначені в натурі (на місцевості) межі земельних ділянок, які були сформовані Проектом 2002, у тому числі земельної ділянки № 4 (земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:701:0005, площею 0,7342 га, далі - Ділянка 0005).

На підставі рішення Київської міської ради від 28.03.2002 № 380-1/1814 Київською міською радою та Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки 16.12.2003, зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів 16.12.2003 за №12-6-00099, за яким Деснянській районній у м. Києві державній адміністрації надано в оренду земельну ділянку площею 0,7342 га, для експлуатації та обслуговування автостоянки № 4 на вул. Оноре де Бальзака вздовж лінії швидкісного трамваю (Троєщина - Осокорки) у Деснянському районі м. Києва.

Зі змісту оспорюваного Рішення № 3981/4022 від 09.12.2021 слідує, що зазначена земельна ділянка, розташована за адресою: вул. Оноре де Бальзака, 77-А (вздовж лінії швидкісного трамваю), рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" (таблиця №1 додатка 5, зі змінами), була включена до переліку паркувальних майданчиків та закріплена за Комунальним підприємством "Київтраспарксервіс".

Таким чином, об'єкт, розміщений на спірній земельній ділянці, належить до об'єктів дорожнього сервісу, оскільки прямо зазначений у переліку таких об'єктів, наведених у статті 1 Закону України "Про автомобільні дороги", зокрема: майданчики для стоянки транспортних засобів.

Крім того, згідно з наявною в матеріалах справи пояснювальною запискою №ПЗ-28977 від 30.09.2021 до проєкту рішення Київської міської ради (до кадастрової справи №334469953) у відомостях про земельну ділянку (кадастровий 8000000000:62:701:0005) зазначено, що вид використання даної земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування автостоянки.

Натомість, зазначені обставини у сукупності підтверджують, що на спірній земельній ділянці, яка передана в оренду ОК "Облік" за Рішенням №3981/4022 від 09.12.2021 знаходиться об'єкт дорожнього сервісу, про особливості продажу якої або права на неї і зауважено в абзаці 14 частині 2 статті 134 ЗК України.

Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду бере до уваги, що відповідно до наведених норм, зокрема частини 2 статті 124 і абзацу 2 частини 2 статті 134 ЗК України, незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається у випадку, зокрема, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації вже існуючих об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці, та які належать на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.

Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об'єктів надмірного тягаря, пов'язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання приписів законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об'єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об'єктів (такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 01.04.2021 у справі № 910/10500/19, від 04.10.2023 у справі № 916/2319/22, від 09.10.2024 у справі № 916/3287/23, від 27.11.2024 у справі № 911/2732/23, від 02.04.2025 у справі № 922/3614/21).

Такі положення законодавства спрямовані на забезпечення принципу цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований (слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована), закріплений у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час набуття ОК "Облік" права власності на майно, розташоване на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення містить стаття 377 ЦК України (у відповідній редакції), відповідно до положень якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, зміст якого розкривається у наведених нормах, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18).

Таким чином, якщо раніше у законному користуванні продавця (попереднього власника) нерухомого майна (будівель, споруд) вже перебувала земельна ділянка певною площею, то до набувача вказаного нерухомого майна переходить право користування земельною ділянкою такої ж площі, як у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 ЗК України) та на тому ж самому юридичному титулі.

Натомість норма частини 2 статті 120 ЗК України не застосовується у разі, якщо на дату набуття нерухомого майна у його продавця було відсутнє будь-яке право на земельну ділянку, на якій таке майно розташоване. При вирішенні спорів щодо площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщених на ній будівель та споруд, суд може брати до уваги площу земельної ділянки, яка надавалася попередньому власнику будівлі, але право на яку не перейшло до набувача вказаного нерухомого майна в порядку статті 120 ЗК України. В той же час це не виключає можливості землекористувача та відповідного органу визначати площу земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщених на ній будівель та споруд, шляхом розробки (затвердження, погодження) нового проекту землеустрою чи технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з відповідним обґрунтуванням необхідності збільшення чи зменшення її площі з урахуванням незмінності цільового та функціонального призначення (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 922/461/21, від 21.03.2023 у справі № 922/3613/21).

Як підтверджується матеріалами справи та правильно встановлено судом першої інстанції, оспорюваним Рішенням №3941/4022 від 09.12.2021 Київською міською радою передано ОК "Облік" в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,7342 га (кадастровий номер 8000000000:62:701:0005), розташовану за адресою: вул. Оноре де Бальзака, 77-А у Деснянському районі міста Києва , із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.08.2016, номер запису про право власності 16151015) (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення).

Тобто, процедурі передачі в оренду відповідачем 1 відповідачу 2 за оспорюваним Рішенням передувало саме набуття відповідачем 2 у власність нерухомого майна - гаража загальною площею 77 кв м, розташованого на земельній ділянці: кадастровий номер 8000000000:62:701:0005, право користування вказаною земельною ділянкою за попереднім власником нерухомого майна оформлене не було.

Так, за укладеним 10.11.2015 між громадянином України ОСОБА_1 (продавець) та громадянином України ОСОБА_2 (покупець) договором купівлі-продажу гаража, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курило Я.О. та зареєстрованим в реєстрі за №1816, продавець продав та передав покупцю, а покупець купив та прийняв від продавця гараж № НОМЕР_1 в обслуговуючому кооперативі міста Києва "Облік", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 77,00 кв м. Право власності продавця на гараж підтверджено Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 46512121 від 28.10.2015.

В подальшому, за Актом приймання-передачі нерухомого майна, що передається як пайовий внесок члена (засновника) Обслуговуючого кооперативу "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Облік" від 16.08.2016 громадянин України ОСОБА_2 передав нерухоме майно: гараж загальною площею 77,00 кв. м, що знаходиться за адресою: Обслуговуючий кооператив "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Облік", 02232, Україна, м. Київ, вулиця Бальзака, будинок 77-А, реєстраційний № об'єкта нерухомого майна 761679480000, а Обслуговуючий кооператив "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Облік" прийняв у власність вищезазначене нерухоме майно, шляхом внесення пайового внеску члена (засновника).

25.08.2016 за ОК "Облік" зареєстровано право власності на гараж, загальною площею 77,00 кв. м, за адресою: м. Київ, вулиця Оноре де Бальзака, 77-А , який розташований на земельній ділянці: кадастровий номер 8000000000:62:701:0005, цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, площа 0,7342 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових правна нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.03.2023.

Згідно з даними Державного земельного кадастру про земельну ділянку (витяг №НВ-9906569372022 від 23.12.2022) право власності Київської міської ради на земельну ділянку: загальною площею 0,7342 га, місце розташування: вул. Оноре де Бальзака, 77-А у Деснянському районі міста Києва ; кадастровий номер: 8000000000:62:701:0005; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку , енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для експлуатації та обслуговування автостоянки) зареєстровано 02.06.2020.

Відповідно до статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Згідно зі статтею 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

З матеріалів справи убачається, що земельна ділянка як об'єкт цивільних прав, сформована саме площею 0,7342 га з присвоєнням кадастрового номеру 8000000000:62:701:0005, і саме на цій земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, що належить відповідачу 2, що обґрунтовано дає підстави йому набути право оренди на підставі частини 2 статті 134 ЗК України.

Поряд з цим, колегія суддів зважає на те, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення із класифікацією виду цільового призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (код КВЦПЗ 12.04), а отже передача в оренду спірної земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автостоянки не суперечить її цільову призначенню.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин, розташування на спірній земельній ділянці належного ОК "Облік" нерухомого майна (нежитлових будівель), що зумовлює застосування щодо процедури надання земельної ділянки в оренду виняткового застереження, передбаченого абзацом 2 частини 2 статті 134 ЗК України, а отже суд першої інстанції правомірно виснував про відсутність підстав для застосування суб'єктом права комунальної власності на землю конкурентних засад (земельних торгів) при передачі в оренду спірної земельної ділянки, що спростовує помилкові доводи прокурора про протилежне.

Щодо тверджень прокурора про те, що Київська міська рада прийняла незаконне Рішення про надання в оренду спірної земельної ділянки без аукціону, оскільки не взяла до уваги неспівмірність площі земельної ділянки до площі належного відповідачу 2 майна, що в 95 разів перевищує площу гаражного боксу, який розташований на ній.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про те, що прокурором належними доказами не доведено порушення Київською міською радою принципу раціонального використання землі у зв'язку з наданням земельної ділянки надмірною площею та для цілей, які не відповідають її функціональному призначенню, з огляду на таке.

Відповідно до Висновку експертів за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи від 21.03.2024 за №22913/23-41, площа земельної ділянки необхідна для експлуатації нерухомого майна, що належить відповідачу 2, складає 0,0264 га з конфігурацією у вигляді неправильного чотирикутника.

Проте, як правильно виснував суд першої інстанції, надаючи оцінку вказаному Висновку експертів, площа та конфігурація визначались експертами:

- з урахуванням існуючого металевого паркану та принципу раціонального використання земель без урахування протипожежних вимог щодо під'їзду та розвороту пожежних машин;

- без врахування того, що гараж використовується як будівля для зберігання транспортних засобів та як контрольно-пропускний пункт автостоянки;

- без врахування того, що рішення відповідача 1 (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) в оренду надано не новосформовану земельну ділянку, а земельну ділянку, яка як об'єкт цивільних прав сформована у 2002 році та яка з часу її формування по час проведення експертизи використовується для експлуатації та обслуговування автостоянок;

- земельна ділянка надана для експлуатації та обслуговування існуючої автостоянки, а не для будівництва нової.

Відхиляючи Висновок експертів, суд першої інстанції правомірно відзначив, що експертами може бути визначено площу та конфігурацію земельної ділянки, необхідної для експлуатації нерухомого майна відповідача 2, проте, право передавати в оренду земельну ділянку в певному обсязі та конфігурації надано саме відповідачу 1, що віднесено до його дискреційних повноважень.

Сама по собі констатація факту того, що площа відведеної земельної ділянки є більшою у математичному порівнянні з площею нерухомості, без обґрунтування належними та допустимими доказами, не може вважатися належним обґрунтуванням позову та не дає підстав для його задоволення.

Доведення обставин, пов'язаних з обґрунтованістю землевпорядної документації, в тому числі щодо розміру земельної ділянки покладається на сторони в судовому процесі. При цьому відповідно до загальних засад господарського судочинства, визначених статтями 2, 13, 14, 74, 86, 237, ГПК України, позивач у справах зазначеної категорії повинен довести належними доказами ту обставину, що неналежними доказами є розроблений на замовлення відповідача проект землеустрою чи технічна документація із землеустрою, в яких власне і визначається конкретна площа земельної ділянки, необхідна орендарю для експлуатації та функціонування належної йому будівлі (ведення господарської діяльності). У той же час відповідно до тих же положень норм ГПК України на відповідача у справі покладається обов'язок доведення обґрунтованості та необхідності виділення земельної ділянки саме в такому розмірі.

Таким чином, сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об'єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову. У зв'язку з цим, оскаржуючи законність передачі земельної ділянки у користування з мотивів неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, саме позивач повинен належними і допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 ГПК України (аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №922/1323/20).

Як вже зазначалося судом апеляційної інстанції, за Актом про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 29.12.1998 № 412, затвердженим директором ДКП "Київелектротранс" в експлуатацію прийнято автостоянку № 4 на вул. Бальзака, 77 у Ватутінському районі (на даний час Деснянський) міста Києва, у складі: контрольно-пропускного пункту, металевої та залізобетонної огорожі, щебеневого покриття для паркування транспорту, залізобетонних опор освітлення.

Рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 380-1/1814 затверджено проект відведення земельних ділянок Деснянській районній у м. Києві державній адміністрації для експлуатації та обслуговування автостоянок вздовж лінії швидкісного трамваю (Троєщина - Осокорки) на вул. Оноре де Бальзака у Деснянському районі м. Києва , розроблений ТОВ "Транспроект" (Проект 2002), за якими було сформовано 16-ть земельних ділянок загальною площею 13,62 га, в тому числі і спірну.

За технічною документацію (геодезичні роботи) по перенесенню в натуру (на місцевість) зовнішніх меж та складання договору короткострокової оренди земельні ділянки Деснянській районній у м. Києві державній адміністрації для експлуатації та обслуговування автостоянок вздовж лінії швидкісного трамваю (Троєщина - Осокорки) на вул. Оноре де Бальзака у Деснянському ні м. Києва , коди ділянок 8000000000:62:701:0002-0003, 0000:62:701:0005-0009, 8000000000:62:701:0017-0019, 0000:62:701:0025-0030 (Техдокументація 2002), уточнені та визначені в натурі (на місцевості) межі земельних ділянок, які були сформовані Проектом 2002, у тому числі земельної ділянки № 4 (земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:701:0005, площею 0,7342 га, далі - Ділянка 0005).

На підставі рішення Київської міської ради від 28.03.2002 № 380-1/1814 Київською міською радою та Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки 16.12.2003, зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів 16.12.2003 за № 12-6-00099, за яким Деснянській районній у м. Києві державній адміністрації надано в оренду земельну ділянку площею 0,7342 га, для експлуатації та обслуговування автостоянки № 4 на вул. Оноре де Бальзака вздовж лінії швидкісного трамваю (Троєщина - Осокорки) у Деснянському районі м. Києва.

Згідно із відомостями Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.12.2022 № НВ-9906569372022 на підставі документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ФОП Фалько І.Ю., 02.06.2020 у Державному земельному кадастрі проведена державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:62:701:0005, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Державна реєстрація вказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі проведена на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Обслуговуючий кооператив "Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва "Облік" код - 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, для експлуатації та обслуговування автостоянки за адресою: вул. Оноре де Бальзака, 77-А у Деснянському районі м. Києва , розробленої ФОП Фалько І.Ю. в 2017 році на замовлення відповідача 2.

Тобто рішення про формування земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:62:701:0005 було прийнято у 2002 році шляхом затвердження проекту відведення земельних ділянок Деснянській районній у м. Києві державній адміністрації для експлуатації та обслуговування автостоянок вздовж лінії швидкісного трамваю технічної документації, а у 2017 році з метою передачі її відповідачу 2 для обслуговування автостоянки була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Отже, прокурором не доведено належними і допустимими доказами необхідності використання відповідачем 2 земельної ділянки у меншому розмірі, не зазначено норми права, що не враховані Київською міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення, не надано жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують проведення обрахунку площі земельної ділянки необхідної для обслуговування нерухомого майна, що має визначатися виходячи з площі нерухомого майна, функціонального використання та інших умов відповідно до норм містобудування та санітарних норм і правил, яка на думку позивача, є завищеною і повинна обчислюватись в конкретно зазначеному випадку.

Також, прокурором не надано доказів відсутності законних прав на нерухоме майно у відповідача 2, а питання самочинності збудованого об'єкту не є предметом дослідження даної справи.

За таких обставин, дослідивши наявні у справі докази та встановивши на їх підставі відповідні обставини та надавши їм оцінку, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що оспорюване прокурором Рішення №3981/4022 від 09.12.2021 прийнято Київською міською радою у відповідності до вимог чинного законодавства.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору також надав оцінку належності та ефективності обраного прокурором способу захисту стосовно позовної вимоги про визнання рішення Київської міської ради № 3981/4022 від 09.12.2021, врахувавши при цьому правові висновки Верховного Суду щодо застосування статей 16, 21 ЦК України, за якими позовні вимоги про визнання недійсними (незаконними) та скасування рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, не є ефективним способом захисту, оскільки не призводять до поновлення прав держави, відновлення володіння, користування та розпорядження відповідною земельною ділянкою. Обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

Водночас позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність прийнятого рішення органу місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання його незаконним та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 та постанові Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22).

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним укладеного відповідачами Договору оренди земельної ділянки від 27.12.2022, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до норм статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Оскільки відсутні підстави для визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради №3981/4022 від 09.12.2021, на підставі якого оспорюваний Договір оренди було укладено, вказаний правочин є таким, що не суперечить вимогам законодавства, а тому не підлягає визнанню недійсним.

Відповідно позовна вимога про зобов'язання відповідача 2 повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,7342 га по вул. Оноре де Бальзака, 77-А у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0005) у стані, придатному для її подальшого використання, як похідна від вимоги про визнання правочину недійсним, також не підлягає задоволенню у відповідності до встановлених у даній постанові обставин.

Водночас, на виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 18.06.2025 у даній справі, суд апеляційної інстанції надає оцінку доводам ОК "Облік" та застосовує до спірних правовідносин практику ЄСПЛ щодо Першого протоколу до Конвенції, принципу належного урядування та правомірного очікування відповідача при зверненні до органу місцевого самоврядування з питання отримання в оренду земельної ділянки під існуючу автостоянку.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина 1 статті 321 ЦК України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

З огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практична реалізація Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10. 2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07).

Водночас, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, ЄСПЛ загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (рішення та ухвали ЄСПЛ у справах "Раймондо проти Італії" від 22.02.1994, "Філліпс проти Сполученого Королівства" від 05.07.2001, "Аркурі та інші проти Італії" від 05.07.2001, "Ісмаїлов проти Російської Федерації" від 06.11.2008).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 24.05.2022 у справі № 916/731/21).

При цьому рішення ЄСПЛ мають бути застосовані судами обов'язково, але таке застосування у кожній справі повинно бути обґрунтованим, виваженим, таким, що не є формальним, а відповідає суті рішення ЄСПЛ, змісту та характеру правовідносин, що розглядаються (подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 911/1014/20).

Як убачається з матеріалів справи, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за Актом про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 29.12.1998 № 412, затвердженим директором ДКП "Київелектротранс", в експлуатацію прийнято автостоянку № 4 на вул. Бальзака, 77 у Ватутінському районі (на даний час Деснянський) міста Києва, у складі: контрольно-пропускного пункту, металевої та залізобетонної огорожі, щебеневого покриття для паркування транспорту, залізобетонних опор освітлення.

Також відповідачем 2 наданими до матеріалів справи доказами доведено, що на земельній ділянці, яка передана йому в оренду Київською міською радою на підставі Рішення №3981/4022 від 09.12.2021, наявне нерухоме майно, яке введено в експлуатацію як об'єкт закінченого будівництва площею 6300 кв. м на 223 машиномісць.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції в матеріалах справи наявна заява ОК "Облік" від 19.08.2021, зареєстрована ЦНАП за №67005-006104823-031-03 та Департаментом земельних ресурсів 20.08.2021 за номером 334469953, у якій ОК "Облік" просив Київську міську раду видати рішення про передачу в оренду земельної ділянки на 15 років під існуючу автостоянку за адресою м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 77-А.

Пунктами 32-35 рішення ЄСПЛ у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24.06.2003 визначено, що майном у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади; наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. У цій справі ЄСПЛ дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції". ЄСПЛ також зазначив про те, що є неприпустимими визнання недійсним договору, відповідно до якого покупець отримав певні права від держави, та подальше позбавлення його цього права на підставі того, що державний орган порушив закон.

У справі "Федоренко проти України" Суд акцентує увагу на тому, що, звертаючись із заявою до уповноважених органів та, виконуючи визначені чинним законодавством умови, та, дотримуючись відповідного порядку, відповідач мав право очікувати про набуття майнового права в значенні статті 1 Першого Протоколу Конвенції.

У справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" (рішення від 23.10.1991) ЄСПЛ зазначив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

ЄСПЛ у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (рішення у справах "Хендісайд проти Сполученого Королівства" від 07.12.1976, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.01.1986).

Відповідно до пункту 71 рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) від 20.10.2011 ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З огляду на встановлені у даній справі обставини щодо надання відповідачу 2 в оренду спірної земельної ділянки, яка була сформована у відповідних межах та площі ще у 2002 році, розміщена на ній автостоянка введена в експлуатацію як об'єкт закінченого будівництва площею 6300 кв. м на 223 машиномісць, на спірній земельній ділянці розташоване нерухоме майно (гараж загальною площею 77 кв. м) належне відповідачу 2 на праві власності, що в сукупності дає підстави вважати, що задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсним Договору оренди та зобов'язання відповідача 2 повернути територіальній громаді міста Києва спірну земельну ділянку у стані, придатному для її подальшого використання (при цьому без визначення, в якому саме стані має бути повернута власнику спірна земельна ділянка), призведе до порушення права відповідача 2 на належне йому майно, до недотримання критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном та порушення справедливого балансу між інтересами держави, пов'язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає такого втручання - ОК "Облік", що є несумісним із вказаними гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Ураховуючи наведене, доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегією суддів апеляційного господарського суду відхиляються як безпідставні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржниками не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі №910/5012/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі №910/5012/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/5012/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

У зв'язку з відпусткою суддів Кравчука Г.А. та Коробенка Г.П. з 29.12.2025 по 11.01.2026 повний текст постанови складено 12.01.2026.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

О.М. Сибіга