ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
14 січня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1618/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктус Тім"
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.12.2025 (про відмову у задоволенні заяви про поновлення строку для подання клопотання про призначення експертизи, суддя Бездоля Д.О.)
по справі №916/1618/25
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг"
до відповідачів:
1) Фізичної особи ОСОБА_1
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктус Тім"
про стягнення 1 534 414,42 грн,
(суддя першої інстанції: Бездоля Д.О., дата та місце прийняття ухвали: 05.12.2025, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29),
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктус Тім" та фізичної особи ОСОБА_1 , в якій, з урахуванням поданої суду заяви про зменшення розміру позовних вимог, просило суд солідарно стягнути з Відповідачів на користь Позивача грошові кошти у розмірі 1534414,42 грн, з яких: основний борг в сумі 907402,32 грн; пеня в сумі 160407,66 грн; відсотки річних в сумі 200794,91 грн; штраф в сумі 170137,94 грн; інфляційні втрати в сумі 95671,59 грн.
В обґрунтування підстав позову Позивач посилався на обставину порушення Відповідачем-1 умов укладеного з Позивачем Договору поставки від 19.03.2024 №АП-19-0278, за виконання якого перед Позивачем поручився Відповідач-2, уклавши відповідний Договір поруки від 19.03.2024 №АП-19-0278.
04.12.2025 до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктус Тім" надійшло клопотання, в якому Відповідач-2 просив місцевий господарський суд поновити йому строк для подання клопотання про проведення судової експертизи у цій справі та призначити у справі почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання щодо обставин підписання чи не підписання ОСОБА_1 . Договору поруки від 19.03.2024 № АП-19-0278 та щодо проставлення печатки ТОВ "Фруктус Тім" на вказаному договорі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.12.2025 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктус Тім" від 04.12.2025 про поновлення строку для подання клопотання про призначення експертизи у справі №916/1618/25 було відмовлено; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктус Тім" від 04.12.2025 про призначення у справі № 916/1618/25 експертизи залишено без розгляду.
Не погоджуючись з такою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фруктус Тім" звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.12.2025 по справі № 916/1618/25, якою було залишено без задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктус Тім" щодо поновлення строку для подання клопотання про призначення судової експертизи та залишено без розгляду клопотання Відповідача-2 щодо призначення судової експертизи та постановити нову ухвалу, якою поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фруктус Тім" строк для подання клопотання про призначення судової експертизи.
У своїй апеляційній скарзі Апелянт зазначає, він не заявляв самостійного клопотання в підготовчому судовому засіданні саме тому, що таке клопотання було заявлено самим Відповідачем-1, а подання у справі двох однакових клопотань не має процесуального сенсу. Відповідач-2 не міг передбачити, що суд залишить без розгляду клопотання поручителя і в той же день закриє підготовче засідання, а подання клопотання адвокатом не на перше судове засідання після вступу у процес не може бути підставою для відмови в поновленні строків на його подання, оскільки представник вступив вже після закриття підготовчого і строки на подання клопотання про призначення експертизи і так вже були пропущені. Крім того, на протязі кількох засідань суд розглядав інші клопотання подані представником Відповідача в порядку їх подання до суду. Крім того, у випадку задоволення поданих клопотань (залишення позову без розгляду, повернення у підготовче засідання), в подані клопотання про призначення експертизи або б не було б необхідності, або б не було необхідності поновлювати строки на таке подання.
Скаржник вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у призначенні експертизи, застосувавши надмірний формалізм та позбавивши Відповідача-2 реальної можливості довести свою позицію. Клопотання про експертизу було подано після відмови суду у всіх інших клопотаннях та закриття підготовчого провадження, хоча необхідність експертизи неодноразово обґрунтовувалась раніше. Суд необґрунтовано не повернувся до стадії підготовчого провадження, попри відповідну практику Верховного Суду.
Апелянт також зазначає на істотні процесуальні порушення: допуск до участі у справі представника Позивача без належних повноважень до 04.11.2025, вибіркове застосування процесуальних вимог до сторін, неприйняття наданих Відповідачем зразків підписів та порушення процедури розгляду клопотання про експертизу.
Скаржник стверджує, що експертиза є ключовою для встановлення дійсності договору поруки, який є єдиною підставою позову, а її непризначення перешкоджає повному та всебічному з'ясуванню обставин справи, порушує принципи змагальності, доступу до правосуддя та статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
17.12.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження у дані справі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктус Тім" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.12.2025 по справі №916/1618/25; вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктус Тім" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.12.2025 по справі №916/1618/25 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали оскарження ухвали від 05.12.2025 по справі №916/1618/25.
22.12.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали від 05.12.2025 по справі №916/1618/25.
Представники Позивача та Відповідача-1 своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися відзив на апеляційну скаргу в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення в апеляційному порядку.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Співставляючи стадії процесу доказування та стадії судового процесу, судова колегія враховує, що згідно із статтею 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Відповідно до частини першої статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, Відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Поряд з цим, згідно статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи також мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі (ст. 99 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч.1 ст.181 Господарського процесуального кодексу України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Пунктами 4, 8, 10 ст.182 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що саме у підготовчому засіданні суд, вирішує питання про вступ у справу інших осіб, питання про призначення експертизи, заяви та клопотання учасників справи.
Згідно з ч.1 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.
Проаналізувавши зазначені норми законодавства, суд апеляційної інстанції зазначає, що клопотання учасників справи про призначення експертизи в суді першої інстанції може бути заявлене лише на стадії підготовчого провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Згідно з ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду; закриття провадження у справі; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Колегія суддів відзначає, що стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя та завданням господарського судочинства.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 закрито підготовче провадження у справі №916/1618/25. Призначено справу №916/1618/25 до судового розгляду по суті на 05.09.2025.
В свою чергу, як було зазначено раніше 04.12.2025 до Господарського суду Одеської області від ТОВ "Фруктус Тім" надійшло клопотання, в якому Відповідач-2 просив місцевий господарський суд поновити йому строк для подання клопотання про проведення судової експертизи у цій справі та призначити у справі почеркознавчу експертизу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.12.2025 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктус Тім" від 04.12.2025 про поновлення строку для подання клопотання про призначення експертизи у справі №916/1618/25 було відмовлено; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктус Тім" від 04.12.2025 про призначення у справі № 916/1618/25 експертизи залишено без розгляду.
Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання суд першої інстанції зазначив, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежував Відповідача-2 у можливості заявити клопотання про призначення експертизи на стадії підготовчого провадження у залежності чи заявлено таке клопотання іншим учасником справи, розгляд клопотання Відповідача-1 про призначення експертизи було здійснено судом у підготовчому засіданні 15.07.2025, в цей же день підготовче провадження було закрито судом, натомість Відповідачем-2 клопотання про призначення експертизи заявлено до суду 04.12.2025, тобто після спливу більше ніж 4 місяців від дня розгляду судом відповідного клопотання Відповідача-2.
Враховуючи наведене, місцевий господарський суд виснував, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фруктус Тім" не довело наявності причин, які за об'єктивних, тобто не залежних від нього обставин унеможливлювали або істотно утруднювали подання ним клопотання про призначення у справі експертизи у встановлений законом строк, при цьому суд першої інстанції зауважив, що саме Відповідач-2 несе ризик настання наслідків, пов'язаних з невчиненням ним процесуальних дій.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною першою статті 116 стаття Господарського процесуального кодексу України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з Господарським процесуальним кодексом України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, враховуючи приписи статті 182 Господарського процесуального кодексу України право на подання клопотання про проведення експертизи може бути реалізовано Відповідачем виключно у період підготовчого провадження у справі, оскільки в підготовчих засіданнях якого суд першої інстанції вирішує заяви та клопотання учасників справи, зокрема вирішує питання про призначення експертизи.
Проте, як встановлено раніше, Відповідач-2 правом подання клопотання про проведення судової експертизи в строк встановлений законом не скористався, а вказане клопотання подано до суду першої інстанції лише 04.12.2025, після закриття підготовчого провадження у даній справі, тобто поза межами строку для подання вказаного клопотання.
Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої, третьої і четвертої статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню із відповідною заявою, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чітко встановлених законом або судом процесуальних строків.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних доказів.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених положеннями Господарського процесуального кодексу України. Отже, вирішуючи це питання, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).
Колегія суддів зазначає, що правовий інститут строків звернення до суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Подібний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №9901/405/19.
Так, при встановлені наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від заявника підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання заяви має вирішуватись судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
За приписами ч.3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків по суті є пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків. Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 13.05.2024 у справі №922/2825/23, від 18.08.2023 у справі №32/257-10, від 03.04.2023 у справі №906/1357/20, від 01.09.2022 у справі №904/8456/21.
В обґрунтування поновлення строку Відповідачем-2, зазначено, що у зв'язку з тим, що в даній справі ОСОБА_1 виступає в двох статусах: як директор та як фізична особа, і було заявлено клопотання тільки від фізичної особи про проведення судової почеркознавчої експертизи. В цей же час, як зазначає Відповідач - 2, протокольною ухвалою від 15.07.2025 судом було відмовлено в призначенні судової почеркознавчої експертизи та закрито підготовче засідання по справі, при цьому Відповідач-2 наполягає на тому, що суд враховував думку представника Позивача, який на той час не мав права представляти інтереси Позивача у справі, оскільки були відсутні документи на здійснення таких повноважень. Оскільки на підставі Договору поруки Позивачем заявлені вимоги про солідарне стягнення боргу з Відповідачів, ТОВ "Фруктус Тім" наполягає на тому, що проведення експертизи у справі є необхідним для вирішення спору судом.
З урахуванням вищевикладеного, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фруктус Тім" вважає, що наведені обставини вказують на поважність причин пропуску строку на подання клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та наявність підстав для поновлення строку.
Однак, колегія суддів зазначає, що процесуальний строк для подання клопотання про призначення експертизи, передбачений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи та спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, проте Товариство з обмеженою відповідальністю "Фруктус Тім" не проявило необхідної старанності та звертаючись з клопотання про призначення почеркознавчої експертизи поза визначеним законом строком, не надало до суду переконливих доказів на підтвердження наявності у неї перешкод для реалізації права на звернення з таким клопотанням сумлінно та своєчасно, тобто з урахуванням періоду часу, який об'єктивно необхідний для подання клопотання про призначення експертизи, не надано доказів того, що у нього виникали перешкоди в межах процесуального строку для завчасного звернення до суду першої інстанції, відтак несвоєчасне подання клопотання про призначення почеркознавчої експертизи зумовлене лише волевиявленням самого Відповідача-2, тобто має суб'єктивний характер, що не є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки в силу частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Колегія суддів зазначає, що посилання Відповідача-2 в його апеляційній скарзі на те, що пропуск процесуального строку для подання клопотання про призначення почеркознавчої експертизи зумовлений незаявленням ним відповідного клопотання у зв'язку з поданням аналогічного клопотання Відповідачем-1, є безпідставними та відхиляються судом апеляційної інстанції.
Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України жодна зі сторін судового процесу не обмежена у реалізації свого права на подання заяв та клопотань, у тому числі клопотань про призначення експертизи, незалежно від того, чи було аналогічне клопотання подано іншою стороною у справі. Таким чином, наявність клопотання Відповідача-1 не позбавляла Відповідача-2 можливості своєчасно заявити власне клопотання.
Разом з тим судова колегія зазначає, що клопотання Відповідача-1 про призначення експертизи було розглянуто судом у підготовчому засіданні 15.07.2025, у той же день підготовче провадження у справі було закрито. Водночас Відповідач-2 звернувся до суду першої інстанції з власним клопотанням про призначення експертизи лише 04.12.2025, тобто після закриття підготовчого провадження та після спливу тривалого часу з моменту розгляду відповідного клопотання іншого Відповідача. Зазначене додатково свідчить про відсутність поважних причин для несвоєчасного подання Відповідачем-2 відповідного клопотання та підтверджує обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо відмови в його задоволенні.
Згідно вимог частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Чірікоста і Віола проти Італії" ("Ciricosta and Viola v. Italy", заява №19753/92) зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв "розумності строку" є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 09.06.2020 у справі №910/3980/16, від 24.02.2021 у справі №916/160/20, від 05.07.2022 у справі №914/1804/18).
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України").
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Відповідачем-2 без поважних причин пропущено строк на подання клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, а тому, клопотання про поновлення пропущеного строку для подання клопотання про проведення почеркознавчої експертизи не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив Відповідачу-2 у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання клопотання про призначення експертизи та правомірно залишив зазначене клопотання без розгляду.
Доводи апеляційної скарги Позивача спростовуються наведеними обставинами справи та правовими нормами.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктус Тім" задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Одеської області від 05.12.2025 у цій справі залишається без змін.
Судовий збір за оскарження ухвали суд першої інстанції покладається на скаржника з огляду на приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктус Тім" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.12.2025 у справі №916/1618/25 - залишити без задоволення,
2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.12.2025 у справі №916/1618/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош