Справа: № 2а-4557/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
Іменем України
"03" грудня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Губської О.А. та Земляної Г.В., при секретарі Бурді Л.М., за участю представника апелянта ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та визнати не дійсними податкові повідомлення-рішення № 0001761705/0 від 20 липня 2009 року та № 0001771705/0 від 20 липня 2009 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач під час перевірки діяв в межах, наданих йому повноважень, то прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001761705/0 від 20.07.2009 року та № 0001771705/0 від 20.07.2009 року є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.
З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2009 року посадовими особами державної податкової служби було здійснено перевірку дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 та складено акт № 4078/17-05/НОМЕР_1
В ході перевірки встановлений факт порушення позивачем вимог п. 4 ст. 4 р. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», пп. 4.1.4 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 4.2.8 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ч.ч. 2, 3 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, абз. 4 п. 9.4, п. 9.6 ст. 9, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 12.1 п. 12 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за № 208/4429.
На підставі вказаного акту відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0001761705/0 від 20.07.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 13205,00 грн., та № 0001771705/0 від 20.07.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 31319,00 грн.
Згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством із цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Таким спеціальним законодавством, зокрема, є Указ Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(далі -Указ), яким запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.
Положеннями ст. 1 Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом вимог.
При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог цього Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Водночас порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу, у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.
Таким чином, несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Зазначене стосується також і відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним Указом.
Згідно зі ст. 5 Указу в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
У той же час зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.
За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.
Згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку (зокрема, податку на додану вартість), коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 грн. (без урахування податку на додану вартість).
Положення пункту 9.4 статті 9 зазначеного Закону вказує, якщо обсяг оподатковуваних операцій суб'єкта господарювання протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, то така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за звітним податковим періодом.
Як вбачається з матеріалів справи, обсяг виручки, отриманий позивачем за 3 квартали 2008 року становив 538759,79 грн., а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач перевищив допустимі граничні норми, встановлені п. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», у зв'язку з чим з 01.10.2008 позивач здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування.
Згідно з п.п. 9.12.1, 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до змісту п.п. «а», «в»п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»платники податку з доходів фізичних осіб зобов'язані: вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним додатковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики; подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов'язковим; на вимогу податкового органу та1 у межах його компетенції, визначеної законодавством, пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкового кредиту, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у декларації з цього податку.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем занижено сукупний чистий доход за 2008 рік - 79926,59 грн. та за 1 квартал 2009 року -13569,75 грн.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб у розмірі 11196,09 грн. та 2009,36 грн., що становить 15 % від суми заниженого позивачем за 2008 рік та за 1 квартал 2009 року сукупного чистого доходу у розмірі 79926,59 грн. та відповідно у розмірі 13569, 75 грн., є такими, що відповідають чинному законодавству.
Щодо правомірності застосування штрафних санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0001761705/0 від 20.07.2009 року, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання; згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку (абз. 1 пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
Згідно з пп. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, оскільки позивач не подавав декларації з ПДВ протягом жовтня-листопада 2008 року, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність нарахування штрафних санкцій у розмірі 10293,00 грн.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що податкові повідомлення-рішення № 0001761705/0 від 20 липня 2009 року та № 0001771705/0 від 20 липня 2009 року є правомірними та такими, що скасуванню не підлягають.
Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.В. Межевич
Суддя О.А. Губська
Суддя Г.В. Земляна