Справа № 569/497/26
13 січня 2026 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді Бучко Т.М.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аналог" про стягнення боргу за договором позики, інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Одночасно позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, поданою представником позивача ОСОБА_2 , в якій просить накласти арешт на кошти та нерухоме майно, які належать ТОВ "Аналог", в межах суми позовних вимог.
Заяву мотивує тим, що згідно з розпискою від 19 липня 2017 року директор ТОВ "Аналог" ОСОБА_3 отримала у борг від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 186800 грн для поповнення обігових коштів прідприємства, які мали бути повернуті частинами не пізніше 22 лютого 2018 року. Однак, зобов'язання у встановлені строки в повному обсязі виконані не були. Кошти були повернуті лише частково і станом на вересень 2021 року борг ТОВ "Аналог" за розпискою становив 153000 грн. 18 вересня 2021 року директор ТОВ "Аналог" Ковальчук Л.М. написала розписку про те, що отримала в тимчасове користування для поповнення обігових коштів підприємства у ОСОБА_1 153000 грн зі строком повернення 30 квітня 2022 року. Проте і у даному випадку кошти не були повернуті в повному обсязі у встановлені строки. ОСОБА_1 24 березня 2025 року звернувся з претензією-вимогою добровільно у строк до 05 квітня 2025 року повернути суму боргу в розмірі 104100 грн. Після проведеної звірки директор ТОВ "Аналог" ОСОБА_4 власноручно знову написала розписку від 30 квітня 2025 року про отримання у борг від ОСОБА_1 грошей в сумі 72000 грн, які зобов'язувалася повернути до 09 травня 2024 року. Однак, у строк, який зазначений у розписці, позичені кошти не повернуті. Зважаючи на те, що сума боргу є досить значною, а відповідач порушив строки виконання взятих на себе зобов'язань, повертати кошти добровільно не хоче, є необхідність вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та грошові кошти, які належать ТОВ "Аналог", адже невжиття заходів забезпечення позову у разі задоволення позовних вимог може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Суд, вивчивши додані до заяви про забезпечення позову докази, дійшов таких висновків.
Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За положеннями ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, серед іншого, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 02 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не доведено учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У заяві про забезпечення позову заявник не навів жодного доводу щодо того, як невжиття визначеного позивачем заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, та не довів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Сама лише наявність спору між сторонами не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову у вказаний позивачем спосіб.
Оскільки відсутні факти, які б вказували на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, не доведено співмірність заходів забезпечення позову із заявленими вимогами, у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст.153, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя