Справа № 398/4520/25
н/п : 2/397/96/26
Іменем України
05.01.2026 селище Олександрівка
Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді Максимовича І.В.,
за участю: секретаря судового засідання - Рум'янцевої О.І.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
Позивач, на підставі ст. 512, 514, 516, 525, 598, 599, 610, 615, 625, 1050 ЦК України, звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором №77522387 від 07.09.2021 у розмірі 18975,41 грн., а також понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 2422,40 грн. та оплату витрат на правову допомогу у розмірі 9000 грн.
В обгрунтування позову представник позивача вказала, що 07.09.2021 між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 , дистанційно, в електронній формі, був укладений Договір №77522387, відповідно до умов п.1, п.2 якого позикодавець зобов'язався передати позичальнику у власність грошові кошти (позику), на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Сума позики становить - 7000,00 гривень; процентна ставка (базова, фіксована) - 1,99%, яка нараховується за кожен день користування позикою.
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору.
Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
22.02.2022 було укладено договір №22/02/2022, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №77522387.
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №77522387.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №77522387.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №77522387 від 07.09.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості становить 18975,41 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 7000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 11974,26 грн.; нараховані 3% річних - 1,15 грн.
Також, просять стягнути з відповідача понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн.
Ухвалою судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01.09.2025 справу передано за підсудністю до Олександрівського районного суду Кіровоградської області (а.с. 95).
Ухвалою судді Олексанрівського районного суду Кіровоградської області Максимовича І.В. від 23.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 103-105).
09.10.2025 відповідачем подано відзив на позов, в якому просив стягнути з нього на користь позивача заборгованість за тілом кредиту у сумі 4347,76 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити (а.с. 116-118). У відзиві вказав, що позивач свої вимоги обгрунтовує, зокрема, розрахунком заборгованості за договором №77522387 за період з 07.09.2021 по 05.01.2022, з якого можна зробити висновок, що сам позивач ніяких нарахувань не вчиняв, а первісний кредитор ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» нарахувало відсотки за користування відповідачем кредитом поза межами строку кредитування.
В той же час, Велика Палата Верховного Суду у п.54 постанови від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 висловила правову позицію, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України.
У відповідності до договору позики №77522387 від 07.09.2021, сторонами було передбачено тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за користування кредитом).
Отже, оскільки строк кредитування за кредитним договором №77522387 від 07.09.2021 закінчився 07.10.2021, то відповідач обгрунтовано вважає, що доведеним є розмір заборгованості за тілом кредиту - 4347,76 грн. Оскільки позивач сам підтверджує у своєму розрахунку, що відповідачем було проведено сплат на суму - 4741,74 грн. Таким чином, на дату закінчення строку договору, а саме на 07.10.2021, відповідач повинен був сплатити кошти в розмірі: 7000 грн. тіло кредиту та 2089,50 грн. проценти за користування кредитними коштами. Оскільки відповідачем було сплачено на погашення заборгованості кошти у сумі 4741,74 грн., тому залишок несплаченого тіла кредиту - 4347,76 грн., несплачених процентів за користування кредитними коштами - 0 грн.
Свою позицію відповідач обгрунтовує на висновках Великої Палати Верховного Суду, зроблених у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 про те, що якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру (п.100).
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 9000 грн., зазначив, що підтверджуючих документів щодо понесення витрат на правову допомогу позивачем не надано. Окрім того, розмір гонорару, визначений стороною позивача та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.
Вважає, що підготовка позовної заяви у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи, також надання усної консультації протягом 2 годин робочого часу є явно перебільшеним. Тобто, заявлена позивачем сума судових витрат на правову допомогу у розмірі 9000 грн. є завищеною і непропорційною до предмету спору, а також відсутні підтверджуючі документи щодо понесених позивачем витрат.
15.10.2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «Коллект Центр» надійшла відповідь на відзив, в якій вона просить позовну заяву ТОВ «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі (а.с. 122-127). В обгрунтування своєї позиції зазначила, що підписанням договору позики відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п.п.5.1 договору позики). Також відповідач погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм, зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі (п.п. 5.2 договору позики). У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. При цьому, перевірити правильність розрахунків можливо за допомогою елементарних математичних операцій множення, ділення та додавання. Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перебувають у загальному доступі, будучи опублікованими на сайті кредитодавця. До матеріалів справи додано Правила в редакції від 12.08.2021. Доказів того, що на дату укладення договору Первісним кредитором було прийнято Правила в новій редакції матеріали справи не містять. Відповідно до п.6.5 Правил у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) нараховуються проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування. Із вищезазначеного слідує, що умовами договору та Правилами передбачено нарахування відсотків за фактичний строк користування позикою поза межами 10-денного (пільгового) строку користування позикою. Отже, продовження строку кредитування та автопролонгація договору передбачені розділом 7 Правил. З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач частково сплачував відсотки та продовжував строк кредитування, а в подальшому строк кредитування було автоматично продовжено у зв'язку із наявною заборгованістю. Доказів того, що відповідач повідомляв кредитора про небажання продовжувати строк кредитування згідно з п.7.11 Правил, матеріали справи не містять. Відповідачем було укладено Кредитний договір за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням кредитного договору Позичальник отримав від Кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами Договору та правильно зрозумів суть фінансової послуги. Під час укладання Договору, відповідач усвідомлював всі ризики, пов'язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору. Зокрема, відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків. Відповідно до правового висновку викладеного в постанові Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 12.04.2022 по справі №756/6038/20 незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування, за відсутності зауважень щодо змісту та умов кредитного договору під час його укладення, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства. Звертає увагу суду, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження належного виконання умов договору та контр-розрахунок заборгованості, здійснений відповідачем. Таким чином, відсутні підстави для сумніву у правильності здійснених кредитором розрахунків. На момент укладення кредитного договору відповідач не звертався до кредитора із заявами про надання роз'яснень незрозумілих йому умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, що свідчить про прийняття та згоду зі всіма умовами такого договору, в тому числі із спірними умовами про продовження строку кредитування. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу вказала, що у постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц Велика Палата вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, відповідач не наводить обгрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. При цьому, сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, такі твердження є припущеннями. Що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/921515-ц, п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19). Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.
Представник позивача у судове засідання не з?явилася, просила про розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечувала проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення (а.с.1-5).
Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.132), про причини неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не подав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 07.09.2021 між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 , дистанційно, в електронній формі, був укладений Договір позики №77522387 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), відповідно до умов п.1, п.2 якого позикодавець зобов'язався передати позичальнику у власність грошові кошти (позику), на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики; сума позики - 7000,00 гривень; строк позики (строк договору) 30 днів; дата надання позики - 07.09.2021; дата повернення позики (останній день) - 07.10.2021; процентна ставка (базова) - 1,99% (фіксова) день; знижена процентна ставка - 1,00% в день (застосоавується у відповідності до умов Програми лояльності); процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день - 2,70% (не застосовується у період карантину); орієнтовна реальна річна процентна ставка - 2300% (а.с. 6).
Відповідно до п.5.2 договору позики, позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Відповідно до п.12 Договору цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електродного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Відповідно до п.6.5 Правил надання грошових коштів в позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення Позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) Товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування Позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та Процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на Позику (або її частину) за понадстрокове користування Позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на Позику за понадстрокове користування (а.с. 10-15).
Як вбачається з Довідки вих. № КД-000033703/ТНПП від 14.06.2025, виданої ТОВ «ФК «Фінекспрес», ТОВ «ФК «Фінекспрес», яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: дата - 07.09.2021; номер платежу 3882ec93-9a22-4f77-ad2f-1b3ca7a0a9a2; сума - 7000,00 грн; отримувач - Носов Борис - ЕПЗ номер НОМЕР_1 . Оскільки компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються (а.с.16).
Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.5, 7 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
Згідно з ч.3-6, 8, 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За нормою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до приписів ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
22.02.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 22/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 за договором позики №77522387 від 07.09.2021, що укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та боржником ОСОБА_1 , що також підтверджується Актом приймання-передавання Реєстру боржників в електронному вигляді за Договором факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022, Реєстром боржників №1 до Договору факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022, платіжним дорученням №333740001 від 23.02.2022, інформацією ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» вих. №16/06/25-7 від 16.06.2025 (а.с. 18-19, 20-28, 29, 30, 31-33, 34).
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до боржників, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 77522387 від 07.09.2021, що укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та боржником ОСОБА_1 , що підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру боржників за Договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, Реєстром боржників до Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, Актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 (а.с. 36-46, 47-48, 49, 50-52, 53).
Отже, позивач ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги за договором позики № 77522387 від 07.09.2021, що укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та боржником ОСОБА_1 .
Що стосується розміру заборгованості за кредитним договором, то суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відповідно до умов договору позики № 77522387 від 07.09.2021 отримав грошові кошти в розмірі 7000,00 грн. строком на 30 днів, тобто до 07.10.2021 року.
За даними розрахунків заборгованості, ОСОБА_1 має заборгованість за Договором № 77522387 від 07.09.2021 станом на 25.06.2025, що становить 18975,41 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7000,00 грн, заборгованість за відсотками - 11974,26 грн., 3 % річних (за період з 22.02.2022 по 23.02.2022) - 1,15 грн. (а.с.8-9, 35, 54).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зазначила, що припис абзацу другого ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Подібних висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19) та вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.
Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28).
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за статтею 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за «користування кредитом», розмір якої не може бути зменшений судом.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Як встановлено вище, згідно п.1 Договору позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Відповідно до п.2.1 Договору про надання позики сума позики становить 7000,00 грн.; строк позики становить 30 днів; дата повернення кредиту - 07.10.2021 року; процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,70 %; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 2300%; орієнтовна загальна вартість позики - 9089,50 грн.
Тобто, сума кредиту складає 9089,50 грн, про що також вказано у п.2.3 договору позики та таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (додаток №1 до договору позики).
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази підписання відповідачем Правил надання грошових коштів в позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», згідно з якими передбачено пролонгацію строку кредитування та у відповідності до п.6.5 яких у позичальника виникає обов'язок сплати відсотків за додаткових 90 календарних днів за понад строкове використання коштів. Водночас питання пролонгації безпосередньо умовами договору не врегульовано.
Таким чином, нараховані відсотки за користування кредитом поза межами строку кредитування, з огляду на наведену вище практику Верховного Суду та встановлені судом обставини справи стягненню не підлягають.
Разом з тим, до стягнення з відповідача підлягають відсотки, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки у позовній заяві позивачем зроблено розрахунок нарахованих 3% річних в сумі 1,15 грн, а суд, в силу положень ст.13 та ч.2 ст. 264 ЦПК України, не може виходити за межі позовних вимог, тому сума 3% річних, які підлягають стягненню, становить 1,15 грн. (за період з 22 по 23 лютого 2022).
При визначенні розміру заборгованості відповідача за договором позики судом також враховується, що останнім здійснено часткову сплату коштів на погашення заборгованості у розмірі 4741,74 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 8-9).
Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи із принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови договору позики, добровільно заборгованість не сплатив, тому позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь ТОВ «Колект Центр» заборгованість за договором позики в сумі 4348,91 грн., а саме: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) у сумі 4347,76 грн. (враховуючи часткову сплату відповідачем коштів за договором позики у сумі 4741,74 грн.), нараховані 3% річних за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України у сумі 1,15 грн., а в іншій частині позовних вимог - відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 259, 263, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова,3 офіс 306) заборгованість за Договором позики №77522387 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 07.09.2021 у загальному розмірі 4348 (чотири тисячі триста сорок вісім) гривень 91 (дев'яносто одна) копійка, яка складається з заборгованості за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) у сумі 4347 гривень 76 копійок та нарахованих 3% річних за користування грошовими коштами у сумі 1 гривня 15 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова,3 офіс 306) судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 555 (п'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень 21 (двадцять одну) копійку та витрати на правову допомогу у розмірі 2062 (дві тисячі шістсот дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 09.01.2026.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місце знаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова,3 офіс 306, код ЄДРПОУ- 44276926)
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 )
Суддя: І.В. Максимович