Справа № 361/399/25
Провадження № 2-а/361/8/25
27.10.2025
27 жовтня 2025 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючої судді Гізатуліної Н.М.
за участю секретаря судового засідання Охріменко Є.І.
представника позивача - адвоката Мартиненка О.В.
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.
Позов мотивував тим, що 24 грудня 2024 року він рухався із м. Бровари у напрямку м. Київ, на блок пості його зупинили, повідомили, що він перебуває у розшуку, доставили до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зауважив, що у застосунку «Резерв +» у цей день жодних повідомлень або застережень не було.
Він двічі запитував про причини розшуку, проте, відповіді так і не отримав. Його запитували - чи має він право на відстрочку. Він пояснив, що знаходиться під слідством у двох кримінальних справах, на підтвердження чого надав витяг із застосунку «Дія».
Працівник ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив його про необхідність написання пояснень про те, що він відмовляється від повістки, проходження військово-лікарської комісії, попросив надати довідку про притягнення до відповідальності, для того, щоб його відпустили, від надання ним копій медичних документів відмовився.
Зазначив, що ним були написані пояснення, які надиктував працівник ІНФОРМАЦІЯ_1 , його відпустили. На його запитання - чи знятий він з розшуку, йому повідомили, що надійде лист із роз'ясненнями.
06 січня 2025 року у відділені поштового зв'язку № 07406 він отримав лист від відповідача із оскаржуваною постановою, про порушення ним абзацу 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв'язку із відмовою від проходження медичного огляду.
Вважає зазначену постанову незаконною, прийнятою з порушенням законодавства.
Так, у постанові не відображено об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, не вказані докази на підставі яких прийнято рішення про накладення адміністративного стягнення.
Зазначив, що постанова не містить ані підпису уповноваженої особи, ані печатки установи.
Крім цього, на його думку, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 грубо порушений порядок притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки у нього не було можливості надати пояснення, медичні документи, його не ознайомлено ані з протоколом про адміністративне правопорушення, ані з постановою.
На підставі викладеного, просив суд постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 про адміністративне правопорушення від 23 грудня 2024 року № 559 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 25 500 грн скасувати, а провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП України - закрити.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Копія зазначеної ухвали направлена на адресу позивача, яка зазначена у позовній заяві засобами поштового зв'язку Акціонерного товариства «Укрпошта».
За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялась ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, яка отримана його представником - 31 січня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0610227022453 (а. с. 20).
Відповідно до розпорядження керівника апарату суду Овдієнко Л.П. від 01 квітня 2025 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 квітня 2025 року вищевказану цивільну справу передано на розгляд судді Гізатуліній Н.М.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2025 року цивільну справу прийнято до провадження у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Розгляд справи неодноразово відкладався з різних підстав.
Позивач, його представник до суду додаткових заяв, пояснень не подавали, відповідач не використав право подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові.
Відповідач не забезпечив явку його представника у судове засідання. Про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у справі доказами, а саме судова повістка - повідомлення були доставлені до електронного кабінету представника відповідача Нестерешина Я.С. Причини неявки суду не відомі.
У справах, зокрема, з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (стаття 268 КАС України).
Відповідно до статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями частини 5 статті 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Суд встановив, що 23 грудня 2024 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 прийняв постанову № 559 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , офіційно не працює.
Установив, що ОСОБА_1 відмовився від проходження військово-лікарської комісії та відмовився отримувати 23 грудня 2024 року о 12 год. 45 хв. направлення ІНФОРМАЦІЯ_1 на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за адресою: АДРЕСА_2 , чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Свою провину у скоєному правопорушенні ОСОБА_1 не визнав. Обставин, що пом'якшують відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, при розгляді справи не встановлено.
Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, постановив накласти на нього штраф у сумі 25 500 грн.
Постанова від 23 грудня 2024 року № 559 не містить підпису начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та печатки установи (а. с. 11).
Зазначена постанова направлена на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» та отримана ним особисто (а. с. 12 -14).
Згідно з витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ФОВМ-002441877, наданого Департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, станом на 08 листопада 2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відомості про притягнення до кримінальної відповідальності:
КП 12013110040012988 від 08 серпня 2013 року, повідомлено про підозру 19 серпня 2015 року, Орган П-РА м. Києва, статті: 28 ч. 3, 357 ч. 2, 187 ч. 3, 187 ч. 4 КК України, 21 серпня 2015 року направлено до суду з обвинувальним актом;
КП 12019110130002774 від 28 вересня 2019 року, повідомлено про підозру 23 вересня 2020 року, Орган Броварський відділ поліції ГУНП в Київській області, статті: 307 ч. 3, 358 ч. 1, 357 ч. 3, 358 ч. 4 КК України, 30 жовтня 2020 року направлено до суду з обвинувальним актом.
Відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості - відсутні.
Відомості про розшук - відсутні (а. с. 15).
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Водночас суд зазначає, що порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюється нормами КУпАП.
Так, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
За визначенням, наведеним у статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення згідно зі статті 10 КУпАП визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків.
У розумінні статті 11 зазначеного вище Кодексу адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Отже, необхідними елементами складу адміністративного правопорушення є, зокрема:
- об'єктивна сторона, тобто конкретне протиправне діяння (дії чи бездіяльність), зміст яких розкрито у диспозиціях відповідних статей (частин статей) КУпАП;
- суб'єктивна сторона, однією зі складових якої є вина у формі умислу чи необережності.
Відсутність будь-якого з цих елементів безумовно виключає наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення.
До завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення, як унормовано статтею 245 КУпАП, належить своєчасне, всебічне і повне з'ясування обставин кожної справи і вирішення її у точній відповідності з законом.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, встановлені статтею 279-9 КУпАП.
За правилами, передбаченими у частині першій статті 279-9 КУпАП, у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
Відповідно до частини 2 наведеної вище статті керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов'язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Отже, на процедуру розгляду органами ТЦК та СП справ про порушення прави військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію поширюються встановлені статтею 268 КУпАП загальні вимоги щодо належного повідомлення особи про час і місце розгляду справи з наданням їй реальної можливості взяти участь у розгляді справи й обстоювати власну правову позицію засобами, передбаченими цим Кодексом. Особливостями провадження у справах цієї категорії є лише можливість звернення суб'єкта правопорушення до уповноваженої службової особи з заявою про визнання фактичних обставин інкримінованого їй проступку, винуватості у його вчиненні, згоду на розгляд справи за її відсутності і відповідно право органу ТЦК та СП за наведених обставин розглянути справу без участі правопорушника.
За вимогами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як визначено у частині першій статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків (за наявності), документами.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення за приписами частини 2 статті 283 КУпАП повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи, і зазначення нормативного акту, що передбачає адміністративну відповідальність за вчинений проступок.
Зі змісту наведених правових норм випливає, що одним із засадничих принципів провадження у справах про адміністративні правопорушення є обґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Прийняття такого рішення можливе лише за умови наявності події адміністративного правопорушення і складу такого правопорушення у діях особи, що підтверджено належними, допустимими і достатніми доказами. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними фактами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі про накладення адміністративного стягнення, повинно бути вмотивованим.
Так, ч. 3 ст. 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до частини третьої якої вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Наведена норма є бланкетною, тобто відсилає до положень спеціальних нормативно-правових актів, якими встановлено правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у особливий період.
Громадяни зобов'язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію»).
Суд наголошує на тому, що дії військовозобов'язаного можуть бути кваліфіковані як ухилення (відмова) від проходження військово-лікарської комісії лише у разі дотримання процедури вручення відповідного направлення посадовими особами ТЦК у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон про мобілізацію не визначає порядок прийняття та оформлення такого рішення. Натомість, питання організації медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), та Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджено наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У спірних правовідносинах обставини направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду підтверджується направленням, що сформовано за допомогою Єдиного державного реєстру з накладенням кваліфікованого електронного підпису у день його формування. Таке направлення обов'язково реєструється в журналі. Одночасно під час вручення направлення військовозобов'язаним роз'яснюють їх права та обов'язки, а також відповідальність за ухилення від проходження військово-лікарської комісії. Це гарантує, що вони будуть обізнані про наслідки своїх дій. Направлення обов'язково видається під особистий підпис військовозобов'язаному, що підтверджує факт його отримання та інформування про процедуру.
Такий Порядок спрямований на забезпечення прозорості та правової визначеності процесу мобілізації, що сприяє дотриманню прав військовозобов'язаних і виключає можливість зловживань з боку органів державної влади.
Формування направлення за допомогою Єдиного державного реєстру з накладенням кваліфікованого електронного підпису та реєстрація направлення у відповідному журналі є необхідною процесуальною дією, що має виконуватись до вручення направлення. Не здійснення ТЦК таких дій виключає адміністративну відповідальність військовозобов'язаного за відмову від проходження військово-лікарської комісії.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності відповідних актів законодавець покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд враховує, що відповідач не спростував доводів позивача про незаконність винесеної постанови та не надав доказів зворотного.
Крім цього, Європейський суд з прав людини згідно зі своєю усталеною практикою, з огляду на каральну і профілактичну мету адміністративних стягнень, а також їх зміст і процедуру накладення, прирівнює провадження у справах про адміністративні правопорушення до кримінальних і поширює на них гарантії, встановлені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див., зокрема, рішення у справах: «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року, п.п.21-22; «Лучанінова проти України», п.39).
Виходячи з наведеного, у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності всі сумніви щодо винності особи у вчиненні адміністративного проступку суд тлумачить на її користь.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.
Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Дослідивши подані позивачем, відповідачем докази в сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, суд дійшов висновку про недоведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Крім цього, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо неналежного оформлення постанови від 23 грудня 2024 року № 559.
Пунктом 3 частини 3 статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та закриття провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 77, 246, 255, 268, 286 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 про адміністративне правопорушення від 23 грудня 2024 року № 559 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 25 500 грн - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП України - закрити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце знаходження: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ - НОМЕР_2 .
Суддя Н.М. Гізатуліна