ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.01.2026Справа № 910/13201/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-поліс"
про стягнення 59 170,54 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-поліс» про стягнення 59 170,54 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно Договору страхування наземних транспортних засобів № 777.24.04882 від 08.08.2024, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.
29.10.2025 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13201/25. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
30.05.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову, зазначав, що позивач та потерпіла особа не зверталися до відповідача з повідомленням про настання ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування, та не запрошено на огляд пошкодженого транспортного засобу, що є порушенням ч.4 ст. 31 Закону № 3720-IX. Також відповідач зазначав, що позивач не узгоджував СТО з відповідачем та не є тією особою, яка має право на отримання страхового відшкодування передбаченого ст. 27 Закону України № 3720-IX.
Позивач правом на подання відповіді на відзив у встановлений строк не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
08 серпня 2024 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (далі - страховик, позивач) та ТОВ «Булава транс» (далі - страхувальник) укладено Договір страхування наземних транспортних засобів № 777.24.04882, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля марки «Mercedes-benz», державний номерний знак НОМЕР_1 .
08.06.2025 о 12 год. 50 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Opel» д.н.з. НОМЕР_2 , на 15 км + 650м автодороги М-05 сполучення Київ-Одеса, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Renault» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який також від удару по інерції здійснив зіткнення з автомобілем марки «Ford» д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який також від удару по інерції здійснив зіткнення з автомобілем марки «Mercedes-benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.07.2025 у справі № 369/10752/25 встановлено порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України та визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з Рахунком-фактурою № Z250002554 від 16.06.2025 на суму 59 170,54 грн., виставленими страхувальнику станцією технічного обслуговування ТОВ «Укравто на кільцевій», вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Mercedes-benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 59 170,54 грн.
Позивач з урахуванням умов Договору добровільного страхування наземного транспорту, склав страховий акт № 3.25.02649-1 від 20.06.2025, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Mercedes-benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 59 170,54 грн.
На підставі складеного страхового акту № 3.25.02649-1 від 20.06.2025 Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування», виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 59 170,54 грн на рахунок СТО (платіжна інструкція № 6581366068 від 25.06.2025).
Позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» (далі - відповідач) із Заявою про виплату страхового відшкодування вих. № ВИХ-0007014-07/3.25.02649 від 18.07.2025 на суму 59 170,54 грн, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, в зв'язку з чим, позивач звернувся з даним позовом до суду, у якому просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 59 170,54 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 993 ЦК України визначає, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
З урахуванням наведеного, Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування, отримало від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб марки «Opel» д.н.з. НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, знаходився під керуванням ОСОБА_1 .
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації транспортного засобу марки «Opel» д.н.з. НОМЕР_2 , відшкодовується ним як володільцем цього транспортного засобу.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність осіб внаслідок експлуатації автомобіля марки «Opel» д.н.з. НОМЕР_2 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Інтер-поліс» (далі - відповідач), згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/228473804.
Так, 01 січня 2025 року вступив в дію новий закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №3720-IX (далі Закон №3720-IX).
Згідно пункту 6 Перехідних положень вказаного Закону договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.
На договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону.
Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов'язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами).
Так, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів який укладено в 2025 році, тобто після введення в дію Закону №3720-IX.
Натомість Договір добровільного страхування наземного транспорту № 777.24.04882, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля марки «Mercedes-benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , було укладено між позивачем (страховиком) та страхувальником в 2024 році.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивач не узгоджував СТО з відповідачем та не є тією особою, яка має право на отримання страхового відшкодування передбаченого ст. 27 Закону України № 3720-IX.
Також, відповідач зазначає, що позивач та потерпіла особа не зверталися до відповідача з підстав визначення розміру шкоди та не запрошено на огляд пошкодженого транспортного засобу, що є порушенням ч.4 ст. 31 Закону № 3720-IX.
Однак, посилання відповідача на приписи Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX, суд відхиляє, оскільки по-перше, позивач не є потерпілою особою, а є особою, до якої відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування» після здійснення страхової виплати (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки, а по-друге, відносини потерпілої особи та позивача, регулюються Законом України «Про страхування», а не Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX, оскільки виникли на підставі Договору добровільного страхування, укладеного у 2024 році, а не Договорі обов'язкового страхування, укладеного у 2025 році.
Доказів неможливості встановити факт ДТП, причини і обставини її настання та розмір завданих страхувальнику позивача збитків відповідачем також не надано.
Отже, оскільки ОСОБА_1 експлуатував автомобіль марки «Opel» д.н.з. НОМЕР_2 , на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована відповідачем.
За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача (59 170,54 грн); визначені полісом № ЕР/228473804 ліміти відповідальності (250 000,00 грн.), франшизу (0,00 грн), суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу страхове відшкодування у розмірі 59 170,54 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму страхового відшкодування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на положення Закону України «Про судовий збір», оскільки позивач звернувся до суду з позовом в електронній формі через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви має визначатись з урахуванням наведених приписів.
Однак, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір без урахування коефіцієнту 0,8.
Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-поліс» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 69; ідентифікаційний код: 19350062) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" (04073, м. Київ, пр. Бандери Степана, буд. 22; ідентифікаційний код: 36086124) страхове відшкодування у розмірі 59 170 (п'ятдесят дев'ять тисяч сто сімдесят) грн 54 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 13.01.2026
Суддя О.А. Грєхова