ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.01.2026Справа №910/4697/25
За позовомПриватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Технолог"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс"
про стягнення заборгованості у розмірі 214 517,24 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники сторін:
від позивача:Ющенко С.О.
від відповідача:Магратій Я.В.
У квітні 2025 року Приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Технолог" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" про стягнення заборгованості у розмірі 107 372,94 грн.
В обґрунтування позовних вимог Приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Технолог" вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс", як повіреним позивача згідно Договору доручення №01/2019 від 01.11.2019 та Договору доручення №03/2019 від 01.11.2019, було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" Договір оренди №TUA0878 від 01.11.2021 та з Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" Договір оренди №ЛВ0005 від 01.01.2019, які передбачали надання Приватному акціонерному товариству "ВФ Україна" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" в оренду частини площі даху нежитлової будівлі, що розташована за адресою: 04074, м. Київ, вул. Новозабарська, буд.2/6 "А'". В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" повинне було отримані по укладеним договорам оренди кошти перераховувати, в тому числі позивачу, як довірителю-3, на його розрахунковий рахунок пропорційно долі останнього у спільній частковій власності, а саме - у частці 13,63% від загальної площі.
Проте, як стверджує позивач, з березня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" в порушення умов договорів доручення, припинило перерахування Приватному підприємству "Науково-виробниче підприємство "Технолог" частки орендної плати від здачі частини даху будівлі по договорам оренди, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" та з Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна", у зв'язку з чим у відповідача виник борг перед позивачем за період з березня 2023 року по березень 2025 року у розмірі 92 530,75 грн.
Крім того, посилаючись на порушення відповідачем грошових зобов'язань за Договорами доручення №01/2019 від 01.11.2019 та №03/2019 від 01.11.2019, Приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Технолог" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" 3% річних у розмірі 3 005,67 грн та інфляційних втрат у розмірі 11 836,52 грн, нарахованих за період з березня 2023 року по березень 2025 року.
У змісті позовної заяви Приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Технолог" вказує, що ним були здійснені витрати, пов'язані з розглядом справи на загальну суму, згідно з попереднім розрахунком, 12 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, які стали підставою для залишення її без руху, згідно ухвали суду від 18.04.2025) відкрито провадження у справі №910/4697/25; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
06.05.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що у зв'язку з розірванням Договору оренди №ЛК0003 від 01.01.2019 та Договору оренди №ЛВ0005 від 01.01.2019 всі зобов'язання між сторонами припинилися, тим більше жодної заборгованості за вказаними правочинами у відповідача перед позивачем немає, а всі кошти, які були отримані відповідачем від оренди, перераховані позивачу у визначеному розмірі - 13,63%. Відтак, на думку відповідача, є безпідставним твердження позивача, що Договір доручення №03/2019 від 01.01.2019 та Договір доручення №01/2019 від 01.01.2019 подовжили свою дію та можуть застосовуватись до інших правочинів - Договору оренди №ТОА08078 від 01.11.2021 та Договору оренди №ЛФ0009 від 01.01.2022. Також відповідач вказує, що ТОВ "Ледже Артіс" є власником частини нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6 , літ. "А'" площею 5 113,65 кв.м., що є 77,55% від загальної площі будівлі, в той час як за ПП "Науково-виробниче підприємство "Технолог" не зареєстровано жодного об'єкту нерухомого майна за цією адресою. При цьому, відповідач стверджує, що йому стало відомо, що позивач здійснив відчуження своїх нежитлових приміщень третій особі, при цьому, письмово не повідомив інших співвласників про намір їх продати. Відповідач вважає, що у разі заявлення вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі частки 13,63%, позивач спочатку має надати документи в підтвердження права власності, виділеної в натурі частки із спільного майна, станом на 2019-2025 роки, оскільки частки інших власників не змінилися, а от частка (зрозуміло якщо вона була виділена) позивача змінилась. До того ж відповідач вважає, що передано третім особам в оренду площу даху в межах його частки в спільному майні від загальної площі будівлі 6 593,5 кв.м. У змісті відзиву на позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" вказує, що ним були здійснені витрати, пов'язані з розглядом справи на загальну суму, згідно з попереднім розрахунком, 36 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 призначено у справі №910/4697/25 судове засідання на 27.05.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 в задоволенні заяви Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Технолог" про забезпечення відмовлено повністю.
13.05.2025 через систему "Електронний суд" від Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Технолог" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідач, в порушення всіх попередніх домовленостей, бажає привласнити собі весь дохід від комерційного використання майна, що знаходиться у сумісній власності, посилаючись на різні надумані підстави: найбільшу частку у спільному майні (77,55%), розміщення обладнання орендарів на "своїй" частині у спільному майні, переукладанням договорів оренди та запереченням їх правонаступництва. При цьому, позивач вказує, що частину від нежилих приміщень площею 1 003,6 кв.м. у нежитловій будівлі за адресою: м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6, літ."А'", ПП "НВП "Технолог" придбано за комерційним конкурсом згідно Договору купівлі продажу від 17.07.2001 майна у ВАТ "Полюс". Право власності ПП "НВП "Технолог" на вказане придбане майно (приміщення) зареєстровано в Київському БТІ 06.08.2001 за реєстровим №2612-П в реєстровій книзі Д6-31. Згідно до Договору купівлі-продажу від 12.10.2001 частину з придбаних приміщень - 105,6 кв.м. ПП "НВП "Технолог" продано. Вказана операція також зареєстрована в Київському БТІ. Як вказує позивач, згідно до умов Договору купівлі-продажу майна (приміщень) від 17.07.2001 у ВАТ "Полюс", дах будівлі по вул. Новозабарська 2/6 літ. А' в м. Києві є спільною власністю покупців, в т.ч. ТОВ "Ледже Артіс" та ПП "НВП "Технолог". Водночас покупці вказане неодноразово підтверджували, сумісно (фінансово) виконуючи неодноразові роботи по ремонту даху, облаштування та утеплення фасаду будівлі, ремонт та налагодження систем водопостачання, каналізаційних мереж та інші роботи, що передбачено нормами ст. 360 Цивільного кодексу України.
19.05.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" надійшли письмові пояснення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що відповідач є орендодавцем, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" та Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" є орендарями. Тобто у правовідносинах, про які йдеться у зазначених договорах, позивач не набував жодних прав, не приймав на себе зобов'язання з отримання оплати за послуги з оренди - частку в 13,63% від суми орендної плати. До того ж відповідач вказує, що за спірний період не можливо перевірити на підставі правовстановлюючих документів, чи дійсно частина від нежитлових приміщень площею 898,00 кв.м. (а не загальною площею 1 003,6 кв.м., як стверджує позивач) не мають іншого власника, і права інших осіб не порушувались. Також відповідач вказує, що реєстраційне посвідчення КМБТІ від 06.08.2001 не є правовстановлюючим документом, тому не зрозуміло до якого правовстановлюючого документа долучається реєстраційне посвідчення КМБТІ від 06.08.2001. На думку відповідача, неможливо встановити, що після відчуження 105,60 кв.м. інша частина від нежитлових приміщень до 2025 року перебувала у власності позивача. Більше того, відповідач звертає увагу суду, що закупівля та подача електричної енергії до обладнання базової станції (RBS) стільникового зв'язку та антено-фідерних пристроїв RBS ПАТ "Київстар" (ТОВ "ЮТК") та ПАТ "ВФ Україна", які були розташовані на даху нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6 літ. "А'", здійснювалось через електромережу відповідача, а не через інші електромережі третіх осіб - позивача.
27.05.2025 через систему "Електронний суд" від Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Технолог" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, яка за своєю суттю є заявою про зміну предмету позову, зі змісту якої вбачається, що позивач просив суд стягнути з відповідача борг у розмірі 92 530,75 грн, 3% річних у розмірі 3 005,67 грн, інфляційні втрати у розмірі 11 836,52 грн, пеню у розмірі 29 429,99 грн та моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн. А також позивач просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" відновити регулярні платежі за здачу в оренду спільного майна, а також забезпечити вільний доступ та право безперешкодного користування Приватному підприємству "Науково-виробниче підприємство "Технолог" дахом будівлі, що розташована за адресою: 04074, м. Київ, вул. Новозабарська, буд.2/6 "А'".
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 залишено заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, яка за своєю суттю є заявою про зміну предмету позову, без руху; встановлено строк для усунення недоліків заяви, шляхом надання доказів сплати судового збору, - протягом 5 днів; задоволено клопотання відповідача про витребування доказів; витребувано у Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" інформацію по договорам оренди частини даху нежитлової будівлі, що розташована в м. Київ по вул. Новозабарська, буд.2/6 "А'", за період з 01.01.2023 по 12.05.2025, а саме: засвідчені копії договору/договорів оренди, з усіма додатковими угодами до них, відомості про сплачені кошти за такими договорами, а також пояснення щодо наявності повноважень, на їх думку, у орендодавця на розпорядження цим орендованим майном; витребувано у Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" відомості щодо власника/співвласників нежитлових приміщень будівлі, що розташована в м. Київ по вул. Новозабарська, буд.2/6 "А'"; встановлено Приватному акціонерному товариству "ВФ Україна", Товариству з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" та Комунальному підприємству Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" строк для надання доказів - 7 днів з моменту отримання ухвали суду; попереджено акціонерне товариство "ВФ Україна", Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" та Комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації", що у відповідності до ч. 8 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд вправі застосувати заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом; оголошено перерву в судовому засіданні до 26.06.2025.
28.05.2025 через систему "Електронний суд" від Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Технолог" надійшла заява про виконання вимог ухвали суду від 27.05.2025, до якої додано докази сплати судового збору.
29.05.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" надійшли заперечення щодо прийняття до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог, в яких відповідач вказує на, ще що у прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог від 26.05.2025, яка подана позивачем, слід відмовити оскільки за такою заявою заявляються вимоги, які є новими, що не є за своїм змістом збільшенням розміру позовних вимог і суперечить вимогами ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.
09.06.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" надійшли письмові пояснення, в яких останнє зазначає, що ТОВ "Ледже Артіс" та ТОВ "ЮТК" був укладений договір оренди №TUA 0878 від 01.10.2024 щодо об'єкту, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Новозабарська, 2\6, літ. "А", який діє до 30.09.2025. За договором оренди №TUA 0878 від 01.11.2021 ТОВ "ЮТК" сплатило за орендне користування ТОВ "Ледже Артіс" 117 315, 00 грн, за договором оренди №TUA 0878 від 01.10.2024 ТОВ "ЮТК" сплатило за орендне користування ТОВ "Ледже Артіс" 279 031,50 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 залишено без розгляду заяву Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Технолог" про збільшення розміру позовних вимог, яка за своєю суттю є заявою про зміну предмету позову.
13.06.2025 засобами поштового зв'язку від Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" надійшли витребувані ухвалою суду від 27.05.2025 докази.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2025 зупинено провадження у справі №910/4697/25 до вирішення Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Технолог" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі №910/4697/25 та повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва; матеріали справи №910/4697/25 вирішено надіслати до Північного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Технолог" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі №910/4697/25.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 у справі №910/4697/25 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Технолог" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі №910/4697/25 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі №910/4697/25 залишено без змін. Витрати по сплаті судового збору покладено на Приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Технолог".
Ухвалою Верховного Суду від 15.09.2025 у справі №910/4697/25 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Технолог" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 у справі №910/4697/25.
22.09.2025 матеріали справи №910/4697/25 повернулись до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 поновлено провадження у справі №910/4697/25; призначено судове засідання у справі №910/4697/25 на 09.10.2025.
26.09.2025 через систему "Електронний суд" від Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Технолог" надійшла заява про повернення судового збору, в якій заявник просить повернути йому надмірно сплачений судовий збір у розмірі 6 056,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2025 повернуто Приватному підприємству "Науково-виробниче підприємство "Технолог" з Державного бюджету України 6 056,00 грн судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією в національній валюті №500 від 27.05.2025.
06.10.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" надійшли письмові пояснення, в яких відповідач вказує, що ТОВ "Ледже-Артіс" було сплачено податки, які вирахувані з суми орендних платежів та інших послуг з оренди за договором оренди №ЛФ0009 від 01.01.2022, договором оренди нежилих приміщень №ЛФ01425 від 01.01.2025, за договором оренди №TUA0878 від 01.11.2021 та за договором оренди №TUA0878 від 01.10.2024 Тому, на думку відповідача, якщо врахувати цю обставину, то позовні вимоги позивача є необґрунтованими про стягнення частини орендної плати (у відповідній частці - 13,63% з ПДВ), адже позивач мав би стягувати лише ту частину плати, яка не була йому сплачена, тобто різницю між повною сумою оплати (13,63%) орендної плати, інших послуг з суборенди та сумою податків. Крім того, відповідач вказує про здійснення позивачем добудови нежитлових приміщень до будівлі за адресою: Київ, вул. Новозабарська, 2/6 літ. "А'", що в свою чергу вказує, на зовсім іншу площу, яка перебуває у власності ПП "Науково-виробниче підприємство "Технолог".
07.10.2025 через систему "Електронний суд" від Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Технолог" надійшла відповідь (заперечення) на письмові пояснення відповідача, в яких позивач вказує, що з умов укладених ТОВ "Ледже Артіс" договорів оренди з ТОВ "ЮТК" та ПАТ "ВФ Україна" слідує, що додаткові витрати відповідача по здачі приміщень в оренду орендарі оплачували окремо від вартості оренди приміщень (спільного майна).
08.10.2025 через систему "Електронний суд" від Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Технолог" надійшла заява, в якій позивач просить суд розглянути справу №910/4697/25 за правилами загального позовного провадження.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 09.10.2025 задоволено заяву позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження; постановлено розгляд справи №910/4697/25 здійснювати за правилами загального позовного провадження; запропоновано позивачу подати заяву про збільшення розміру позовних вимог у строк - 5-10 днів, та встановлено відповідачу термін - до 28.10.2025 для подання відзиву на позов з урахуванням заяви про збільшення розміру; призначено підготовче провадження у справі на 28.10.2025.
21.10.2025 через систему "Електронний суд" від Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Технолог" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" заборгованість у розмірі 214 517,24 грн, з яких 138 725,80 грн заборгованість по виконанню умов Протоколів №01/2019 та 03/2019 від 01.01.2019 та Договорів доручення №01/2019 та 03/2019 від 01.11.2019, за період з березня 2023 року по вересень 2025 року (включно), 5 323,91 грн - компенсація в розмірі 3% річних; 17 360,90 грн - компенсація від інфляційних втрат; 53 106,63 грн - сума компенсації за неотримані вчасно грошові кошти (відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України); 50 000,00 грн - завданої моральної шкоди, протиправними та незаконними діями, що підривають довіру та ділову репутацію, а також принижують гідність та законність господарської діяльності ПП "НВП "Технолог". При цьому, позивач просив зазначити в прийнятому рішенні про нарахування компенсації в розмірі 3% річних та компенсації від інфляційних втрат, а також суми компенсації за неотримані вчасно грошові кошти (відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України) до моменту виконання рішення суду з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
22.10.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" надійшло клопотання про відмову у прийнятті збільшення розміру позовних вимог, яке обґрунтоване тим, що позивачем фактично змінено підстави та предмет позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2025 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог в частині вимог про стягнення заборгованості у розмірі 214 517,24 грн; прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог в іншій частині, яка за своєю суттю є зміною предмету позову шляхом доповнення позовною вимогою про стягнення моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов з урахуванням прийнятої заяви про збільшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову - тиждень; відкладено підготовче засідання на 06.11.2025.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 відмовлено у задоволенні усного клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі у зв'язку з оскарженням Товариством з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" протокольної ухвали суду; закрито підготовче провадження у справі №910/4697/25; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено розгляд справи №910/4697/25 по суті на 09.12.2025.
10.11.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" надійшла заява про закриття провадження у справі з підстав того, що зобов'язання за Договором доручення №03/2019 від 01.01.2019 та Договором доручення №01/2019 від 01.01.2019 між ТОВ "Ледже Артіс" та ПП "Науково-виробниче підприємство "Технолог" припинилися і не подовжили свою дію на укладені інші правочини - Договори оренди №TUА08078 від 01.11.2021 та №ЛФ0009 від 01.01.2022, в той час ПП "Науково-виробниче підприємство "Технолог" не є стороною Договорів оренди №TUА08078 від 01.11.2021 та №ЛФ0009 від 01.01.2022. Таким чином, на думку відповідача, у позивача та відповідача за Договорами доручення №03/2019 від 01.01.2019 та №01/2019 від 01.01.2019 не залишилося неврегульованих питань, оскільки самими сторонами договору врегульовано спірні питання в укладеному Договорі доручення №03/2019 від 01.11.2019, протоколі №03/2019 від 01.01.2019, Договорі доручення №01/2019 від 01.11.2019, протоколі №01/2019 від 01.01.2019. А за Договорами оренди №TUА08078 від 01.11.2021 та №ЛФ0009 від 01.01.2022 у сторін самого договору, а також у позивача та відповідача відсутні будь-які не врегульовані питання як до подачі позову, так і після його подачі.
03.12.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" надійшли письмові пояснення, в яких відповідач вказує, що зобов'язання за Договором доручення №03/2019 від 01.01.2019 та Договором доручення №01/2019 від 01.01.2019 між ТОВ "Ледже Артіс" та ПП "Науково-виробниче підприємство "Технолог" припинилися і не подовжили свою дію на укладені інші правочини - Договори оренди №TUА08078 від 01.11.2021 та №ЛФ0009 від 01.01.2022. В той час як ПП "Науково-виробниче підприємство "Технолог" не є стороною Договорів оренди №TUА08078 від 01.11.2021 та № ЛФ0009 від 01.01.2022. У позивача та відповідача за Договорами доручення №03/2019 від 01.01.2019 та №01/2019 від 01.01.2019 не залишилося неврегульованих питань оскільки самими сторонами договору врегульовано спірні питання в укладеному Договорі доручення №03/2019 від 01.11.2019, протоколі №03/2019 від 01.01.2019, Договорі доручення №01/2019 від 01.11.2019, протоколі №01/2019 від 01.01.2019. Відповідач вважає, що позивач не може вимагати частину орендної плати згідно Договорів оренди №TUА08078 від 01.11.2021 та №ЛФ0009 від 01.01.2022, якщо це не передбачено в самих договорах. Орендна плата, її розмір, форма та порядок виплат визначені саме Договорами оренди №TUА08078 від 01.11.2021 та № ЛФ0009 від 01.01.2022. У Договорах оренди №TUА08078 від 01.11.2021 та № ЛФ0009 від 01.01.2022 немає положень про розподіл орендної плати між довірителями, відтак відповідач вважає, що не зобов'язаний платити позивачу орендну плату у відповідній частці. Також відповідач зазначає, що дах нежитлової будівлі має приблизну площу 1 500 кв.м., а здається в оренду 22 кв.м., що взагалі ніяк не позбавляє позивача користуватись іншою частиною даху - 1 478 кв.м., тобто є вільних 1 478 кв.м., які можуть використовуватись позивачем. Крім того, відповідач вказує, що оскільки між сторонами не укладено жодного правочину, то у позивача не існувало жодної правової підстави для нарахування процентів у розмірі 53 106,63 грн на підставі ст. 536 Цивільного кодексу України. До того ж, відповідач вважає, що за однією і тією ж заборгованістю не можуть одночасно стягуватись і проценти за ст. 536 Цивільного кодексу України (за правомірне користування) і проценти за ст. 625 Цивільного кодексу України (за прострочення). Крім того, відповідач вказує, що матеріали позовної заяви не містять обґрунтування заподіяння позивачу моральної шкоди у вказаному розмірі, відсутні докази протиправних діянь відповідача, а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між вказаною шкодою та протиправними діями зі сторони відповідача. Між іншим відповідач зазначає, що в заяві про збільшення розміру позовних вимог від 21.10.2025, позивач змінив одночасно предмет і підстави позову шляхом доповненням позовних вимог новими вимогами, а саме: стягнення моральної шкоди, що принижує ділову репутацію та гідність позивача, що не заявлено у первісному позові; стягнення орендної плати за новий період з квітня 2025 року по вересень 2025 року, що не заявлено у первісному позові; стягнення 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків виконання грошових зобов'язань за новий період з квітня 2025 року по вересень 2025 року, що не охоплювався первісно заявленими вимогами; стягнення суми компенсації за не отримані вчасно грошові кошти (відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України), що не заявлено у первісному позові; про зазначення в прийнятому рішенні про нарахування компенсації в розмірі 3% річних та компенсації від інфляційних втрат суми заборгованих коштів, а також суми компенсації за неотриманні вчасно грошові кошти (відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України) до моменту виконання рішення суд, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, що не заявлено у первісному позові.
09.12.2025 через систему "Електронний суд" від Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Технолог" надійшли заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі, в яких, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 357 ЦК України, позивач вказує, що прибудова ПП НВП "Технолог" здійснена законно та не впливає на досягнуті домовленості сторін, в той час як співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Щодо закриття провадження у даній справі позивач заперечує та вказує, що спір щодо порушення умов комерційного використання спільного майна співласниками будівлі 2/6 літ. А' по вул. Новозабарська в м. Києві не вирішено, а ТОВ "Ледже Артіс" свідомо ухиляється від виконання зобов'язань перед ПП "НВП "Технолог", за договорами доручення, укладеними у письмовій формі згідно до рішення зборів співвласників будівлі та з березня 2023 року ТОВ "Ледже Артіс" самовільно вирішило припинити перерахування ПП НВП "Технолог" частки орендної плати - в розмірі 13,63% від отриманої суми коштів від здачі частини даху будівлі, по договорам оренди, укладеним з ТОВ "ЮТК" та ПАТ "ВФ Україна".
В судове засідання 09.12.2025 з'явились представники сторін, надали пояснення по суті спору, за змістом яких представник позивача позов підтримав та просив задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, оскільки закриття провадження можливе у випадку коли спір існував на момент подачі позову, а в подальшому перестав існувати, а отже в даному випадку підстави для закриття провадження відсутні.
Постановляючи дану ухвалу суд виходив і того, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
В даному спорі предметом позову є вимога позивача стягнути з відповідача коштів - заборгованості у розмірі 214 517,24 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Припинення (закриття) провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Аналогічна правова позиція викладена постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04 та від 03.09.2025 у справі №911/906/23, а також у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №905/1582/15, від 18.07.2018 у справі №905/1587/15, від 05.06.2018 у справі №905/1585/15 та 26.07.2018 у справі №910/23359/15, від 11.11.2025 у справі №905/55/24, від 10.07.2025 у справі №902/821/24, від 01.07.2025 у справі №914/3455/23, тобто є усталеною практикою судів касаційної інстанції.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів припинення існування вимоги позивача про стягнення коштів після відкриття провадження у справі №910/4697/25 (наприклад, доказів сплати відповідачем цих коштів), а відтак у суду відсутні підстави для закриття провадження у даній справі.
Принагідно суд також вбачає за доцільне звернути увагу відповідача, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, що складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такими обставинами є юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. При цьому, однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога. При цьому одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Також положеннями статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено саме право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 зазначено, що зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Поряд з цим суд зазначає, що зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц зробила висновок, зокрема про те, що заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову, та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.
Також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2022 у справі №234/11607/20 зроблено висновок, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на наведене, у суду відсутні підстави вважати, що позивачем було змінено і предмет, і підстави позову, оскільки фактично Приватним підприємством "Науково-виробниче підприємство "Технолог" збільшено свої майнові вимоги (в частині боргу, інфляційних втрат та 3% річних) та змінено предмет позову шляхом доповнення позовних вимог новими - про стягнення процентів в порядку ст. 536 Цивільного кодексу України та стягнення моральної шкоди при збереженні в ньому первісних обставин, на які воно посилалось, - порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" своїх зобов'язань за договорами доручення із перерахування позивачу частини коштів, отриманих за передання в оренду частини спільного майна.
Натомість встановлення нарахування в порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України не є позовною вимогою.
В судовому засіданні 09.12.2025 судом завершено розгляд справи №910/4697/25 по суті, та оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, яке буде проголошено 13.01.2026 об 09:45.
На проголошення судового рішення по справі №910/11819/25 з'явились представники сторін.
У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Як вбачається із Протоколу №01/2019 від 01.01.2019, 01.01.2019 відбулись загальні збори власників нежитлової будівлі, розташованої за адресою: 04074, м. Київ, вул. Новозабарська, буд. 2/6, літ. "А'", в яких взяли участь Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс", Приватне підприємство "Автомоторс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Паритет", Приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Технолог".
На вказаних зборах розглядалась пропозиція Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" укласти договір оренди нежитлової площі загальною площею 12 кв.м. (а саме: допоміжне приміщення загальною площею 8 кв.м. та майданчик на даху будинку площею 4 кв.м.) для розміщення телекомунікаційного обладнання.
Рішеннями загальних зборів власників нежитлової будівлі, розташованої за адресою: 04074, м. Київ, вул. Новозабарська, буд. 2/6, літ. "А'", оформленими Протоколом №01/2019 від 01.01.2019, було погоджено пропозицію Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" за умови погодження зі всіма власниками усіх відповідних документів, що стосується договору оренди та надання гарантій матеріальної відповідальності орендаря у випадку пошкодження покрівлі даху при монтажу, демонтажу та експлуатації телекомунікаційного обладнання і перегляду орендної плати в бік збільшення; обрали та затвердили повіреним для підписання та укладення договору оренди - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс"; вирішили розмір орендної плати розподіляти між співвласниками будівлі пропорційно долям у спільній частковій власності.
01.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" (орендар) укладено Договір оренди №ЛВ0005 (надалі - Договір №ЛВ0005), у відповідності до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове, платне, цільове користування нежитлові площі загальною площею 12 кв.м. (а саме: допоміжне приміщення, загальною площею 8 кв.м. та майданчик на даху буднику площею 4 кв.м.), розташовані за адресою: м, Київ, вул. Новозабарська, 2/6, літ "А'".
Об'єкт оренди використовується орендарем для встановлення на ньому телекомунікаційного обладнання (п. 1.3 Договору №ЛВ0005).
Відповідно п. 2.1 Договору №ЛВ0005 загальний розмір орендної плати, що сплачується орендарем, становить 11 160,84 грн, в тому числі ПДВ 1 860,14 грн, на місяць, з яких:
- 930,07 грн у т.ч. ПДВ за 1 кв.м. на місяць, що в сумі становить 3 720,28 грн у т.ч. ПДВ на місяць за майданчик на даху будинку площею 4 кв.м.
- 930,07 грн у т.ч. ПДВ за 1 кв.м. на місяць, що в сумі становить 7 440,56 грн у т.ч. ПДВ на місяць за допоміжне приміщення загальною площею 8 кв.м.
В розмір орендної плати не входять витрати пов'язані з утриманням об'єкту оренди та його експлуатацією (електро- та водопостачання, вивіз сміття тощо), які орендар сплачує орендодавцю окремо від орендної плати, згідно виставленого рахунку (п. 2.2 Договору №ЛВ0005).
Згідно пунктів 2.4, 2.5 Договору №ЛВ0005 орендна плата згідно даного Договору перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця не пізніше 5-го числа поточного місяця, за який здійснюється оплата. Інші платежі, передбачені цим Договором, орендар сплачує окремо від орендної плати протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку.
Цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2020 (п. 8.1 Договору №ЛВ0005).
01.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" (повірений), Приватним підприємством "Автомоторс" (довіритель 1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Паритет" (довіритель 2) та Приватним підприємством "Науково-виробниче підприємство "Технолог" (довіритель 3) укладено Договір доручення №01/2019 (надалі - Договір №01/2019), у відповідності до п. 1.1 якого довірителі доручають, а повірений приймає на себе зобов'язання від імені довірителів і в інтересах усіх сторін цього Договору, укласти договір оренди нежитлової площі загальною площею 12 кв.м. (а саме: допоміжне приміщення, загальною площею 8 кв.м. та майданчик на даху будинку площею 4 кв.м.) для розміщення телекомунікаційного обладнання на суттєвих умовах, визначених в Договорі оренди від 01.01.2019 №ЛВ0005, копія якого є додатком до цього Договору доручення.
У пункті 2.1 Договору №01/2019 визначено наступні обов'язки повіреного:
- виконати дане йому доручення відповідно до вказівок довірителів, передбачених цим Договором та Протоколом №01/2019 від 01.01.2019;
- за першою вимогою довірителів виготовити копії документів та передати їх довірителям;
- повідомляти довірителям на їх вимогу всі відомості про хід виконання цього Доручення;
- отримувати кошти за укладеним Договором оренди від 01.01.2019 №ЛВ0005 та розподіляти їх між довірителями з відрахуванням витрат повіреного на виготовлення копій документів, комісійної винагороди банку за отримані та перераховані кошти, вартості спожитої електроенергії тощо та перераховувати належні кошти довірителям на їх розрахункові рахунки у наступних частках:
- "Довіритель 1" має частку 1,60% від загальної площі;
- "Довіритель 2" має частку 7,65% від загальної площі;
- "Довіритель 3" має частку 13,63% від загальної площі;
- "Повірений" має частку 77,12% від загальної площі.
Згідно п. 5.1 Договору №01/2019 повірений має право відступити від вказівок довірителів лише за письмовою згодою останніх. Повірений має право відступити від вказівок довірителів, виключно у випадках, якщо таке відступлення здійснюється повіреним в інтересах довірителів і повірений не мав будь-якої змоги повідомити/запитати довірителів, або в 3 денний строк не отримав відповіді на свій запит.
За умовами пунктів 9.1, 9.2 Договору №01/2019 останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання його умов. Умови даного Договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документу. Дострокове розірвання Договору можливе лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено Договором або законодавством.
01.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" (орендар) укладено Договір оренди №ЛФ0009 (надалі - Договір №ЛФ0009), у відповідності до п. 1.1 якого за даним Договором орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове платне користування нежиле приміщення загальною площею 12 кв.м. (а саме: допоміжне приміщення загальною площею 8 кв.м. та майданчик на даху будинку площею 4 кв.м.), за адресою: м. Київ вул. Новозабарська, /6, літ. "А". Строк дії Договору - до 31.12.2022. Щомісячний орендний платіж - 12 304,80 грн, в тому числі ПДВ 2 050,80 грн, з яких: - 1 025,40 грн у т.ч. ПДВ за 1 кв.м., що в сумі становить 4 101,60 грн у т.ч. ПДВ за майданчик на даху будинку площею 4 кв.м.; - 1 025,40 грн у т.ч. ПДВ за 1 кв.м., що в сумі становить 8 203,20 грн у т.ч. ПДВ за допоміжне приміщення загальною площею 8 кв.м.
Згідно п. 6.3 Договору №ЛФ0009 орендною платою є щомісячний обов'язковий грошовий платіж, який орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцю до 05 числа кожного поточного календарного місяця, за поточний місяць користування приміщенням. Плата за неповний (перший та/або останній) місяць оренди нараховується і сплачується пропорційно до кількості днів, протягам яких орендар фактично користувався приміщенням. Плата за користування об'єктом оренди нараховується починаючи з дня підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення. Датою підписання акту приймання-передачі вважається дата зазначена в акті приймання-передачі приміщення, якщо інша дата не передбачена даним Договором.
Крім орендної плати, зазначеної у п. 6.3 цього Договору, орендар оплачує орендодавцю інші послуги з оренди - компенсує витрати на сплату комунальних послуг та енергоносіїв (теплова та електрична енергія, природній газ, послуги з водопостачання, водовідведення, вивезення сміття, охорони, інше, в разі наявності), земельного податку, податку на нерухоме майно та інших витрат, що несе орендодавець у зв'язку з діяльністю орендаря пропорційно площі орендованого нежитлового приміщення. Орендар оплачує інші послуги (в разі наявності) пов'язані з орендою на підставі рахунків, виставлених орендодавцем, протягом 3 банківських днів від дати одержання рахунку. У разі відсутності у орендаря рахунку на оплату інших послуг з оренди він зобов'язаний оплатити їх не пізніше 5 числа поточного місяця - здійснити авансований платіж, за поточний місяць, в період якого користується приміщенням (п. 6.4 Договору №ЛФ0009).
26.12.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" (орендар) укладено Додаткову угоду до Договору №ЛФ0009, в якій сторони погодили продовження строку дії Договору №ЛФ0009 до 31.12.2023 включно та встановили щомісячний орендний платіж у розмірі 14 856,00 грн з ПДВ.
31.12.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" (орендар) укладено Додаткову угоду до Договору №ЛФ0009, в якій сторони погодили продовження строку дії Договору №ЛФ0009 до 31.12.2024 включно та встановили щомісячний орендний платіж у розмірі 16 341,70 грн з ПДВ.
31.12.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" та Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" укладено Додаткову угоду про розірвання з 31.12.2024 Договору №ЛФ0009.
01.01.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" (орендар) укладено Договір №ЛФ01425 оренди нежитлових приміщень (надалі - Договір №ЛФ01425), у відповідності до п. 1.1 якого за даним Договором орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове платне користування нежиле приміщення площею 12 кв.м. за адресою: м. Київ вул. Новозабарська, /6, літ. "А'". Строк дії Договору - до 30.11.2027 включно. Щомісячний орендний платіж - 18 000,00 грн з ПДВ.
Згідно п. 6.3 Договору №ЛФ01425 орендною платою є щомісячний обов'язковий грошовий платіж, який орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцю до 20 числа кожного поточного календарного місяця, що передує місяцю за який здійснюється платіж та користування приміщенням. Плата за неповний (перший та/або останній) місяць оренди нараховується і сплачується пропорційно до кількості днів, протягам яких орендар фактично користувався приміщенням. Плата за користування об'єктом оренди нараховується починаючи з дня підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення. Датою підписання акту приймання-передачі вважається дата зазначена в акті приймання-передачі приміщення, якщо інша дата не передбачена даним Договором.
Крім орендної плати, зазначеної у п. 6.3 цього Договору, орендар обов'язково бере участь у витратах орендодавця на утримання приміщення (прибирання коридорів, туалетних приміщень, прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, поточний ремонт приміщень загального користування, охорона, освітлення місць загального користування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, вивезення сміття, обслуговування/утримання ліфтів, земельного податку, податку на нерухоме майно та інших витрат), шляхом компенсації вартості фактично спожитого їх обсягу згідно з чинними тарифами на дату розрахунку, а в неподільній частині - пропорційно до площі приміщення в будівлі, яку орендар займає. Перелік інших послуг з оренди та їх вартість по утриманню приміщення, що підлягають частковій компенсації орендарем орендодавцю, залежить у кожному випадку від конкретних обставин і не може бути вичерпним. Орендар зобов'язується компенсувати витрати вартості комунальних послуг (-тепло, -водо, -електро постачання) згідно засобів обліку споживання (п. 6.4 Договору №ЛФ01425).
Також 01.01.2019 відбулись загальні збори власників нежитлової будівлі, розташованої за адресою: 04074, м. Київ, вул. Новозабарська, буд. 2/6, літ. "А'", в яких взяли участь Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс", Приватне підприємство "Автомоторс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Паритет", Приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Технолог", на яких розглядалась пропозиція Приватного акціонерного товариства "Київстар" укласти договір оренди нежитлової площі на даху нежитлового приміщення загальною площею 10 кв.м. для розміщення та експлуатації обладнання базової станції (RBS) стільникового зв'язку ПАТ "Київстар" та антено-фідерних пристроїв вказаної RBS.
Рішеннями загальних зборів власників нежитлової будівлі, розташованої за адресою: 04074, м. Київ, вул. Новозабарська, буд. 2/6, літ. "А'", оформленими Протоколом №03/2019 від 01.01.2019, було погоджено пропозицію Приватного акціонерного товариства "Київстар" за умови погодження зі всіма власниками усіх відповідних документів, що стосується договору оренди та надання гарантій матеріальної відповідальності орендаря у випадку пошкодження покрівлі даху при монтажу, демонтажу та експлуатації телекомунікаційного обладнання і перегляду орендної плати в бік збільшення; обрали та затвердили повіреним для підписання та укладення договору оренди - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс"; вирішили розмір орендної плати розподіляти між співвласниками будівлі пропорційно долям у спільній частковій власності.
01.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Київстар" (орендар) укладено Договір оренди №ЛК0003 (надалі - Договір №ЛК0003), у відповідності до пунктів 1.1, 1.2 якого орендодавець передає, а орендар отримує у тимчасове платне користування площу на даху нежитлового приміщення загальною площею 10 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6 літ. "А'".
Об'єкт оренди надасться для розміщення та експлуатації обладнання базової станції (RBS) стільникового зв'язку ПрАТ "Київстар" та антенно-фідерних пристроїв вказаної RBS (п. 1.3 Договору №ЛК0003).
Пунктом 5.1 Договору №ЛК0003 передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує 11 160,84 грн в тому числі ПДВ 1 860,14 грн на місяць.
01.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" (повірений), Приватним підприємством "Автомоторс" (довіритель 1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Паритет" (довіритель 2) та Приватним підприємством "Науково-виробниче підприємство "Технолог" (довіритель 3) укладено Договір доручення №03/2019 (надалі - Договір №03/2019), у відповідності до п. 1.1 якого довірителі доручають, а повірений приймає на себе зобов'язання від імені довірителів і в інтересах усіх сторін цього Договору, укласти договір оренди нежитлової площі на даху нежитлового приміщення загальною площею 10 кв.м. для розміщення та експлуатації обладнання базової станції (RBS) стільникового зв'язку ПАТ "Київстар" та антено-фідерних пристроїв вказаної RBS, визначених у Договорі оренди від 01.01.2019 №ЛК0003, копія якого є додатком до цього Договору доручення.
У пункті 2.1 Договору №03/2019 визначено наступні обов'язки повіреного:
- виконати дане йому доручення відповідно до вказівок довірителів, передбачених цим Договором та Протоколом №03/2019 від 01.01.2019;
- за першою вимогою довірителів виготовити копії документів та передати їх довірителям;
- повідомляти довірителям на їх вимогу всі відомості про хід виконання цього Доручення;
- отримувати кошти за укладеним Договором оренди від 01.01.2019 №ЛК0003 та розподіляти їх між довірителями з відрахуванням витрат повіреного на виготовлення копій документів, комісійної винагороди банку за отримані та перераховані кошти, вартості спожитої електроенергії тощо та перераховувати належні кошти довірителям на їх розрахункові рахунки у наступних частках:
- "Довіритель 1" має частку 1,60% від загальної площі;
- "Довіритель 2" має частку 7,65% від загальної площі;
- "Довіритель 3" має частку 13,63% від загальної площі;
- "Повірений" має частку 77,12% від загальної площі.
Згідно п. 5.1 Договору №03/2019 повірений має право відступити від вказівок довірителів лише за письмовою згодою останніх. Повірений має право відступити від вказівок довірителів, виключно у випадках, якщо таке відступлення здійснюється повіреним в інтересах довірителів і повірений не мав будь-якої змоги повідомити/запитати довірителів, або в 3 денний строк не отримав відповіді на свій запит.
За умовами пунктів 9.1, 9.2 Договору №03/2019 останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання його умов. Умови даного Договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документу. Дострокове розірвання Договору можливе лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено Договором або законодавством.
31.10.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" та Приватним акціонерним товариством "Київстар" укладено Угоду про дострокове розірвання Договору №ЛК0003 з моменту укладення цієї угоди. У пункті 2 Угоди вказано, що грошові зобов'язання сторін до моменту розірвання Договору №ЛК0003 виконані в повному обсязі.
01.11.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" (орендар) укладено Договір оренди №TUA0878 (надалі - Договір №TUA0878), у відповідності до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар отримує у тимчасове платне користування площу на даху нежитлового приміщення загальною площею 10 кв.м., визначені ним Договором. Об'єкт оренди розташований за адресою: м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6 літ. "А".
Об'єкт оренди надається з мстою встановлення інфраструктури орендаря з правом розміщення телекомунікаційного обладнання операторів телекомунікаційного зв'язку, прокладенням антенно-фідерної траси, розміщення антенно-фідерних пристроїв, прокладенням оптоволоконної траси. Орендар має право використовувати об'єкт оренди відповідно до мети, визначеної в цьому пункті, крім того встановлювати будь-які засоби охорони обладнання, здійснювати інші права щодо об'єкту оренди згідно з Договором та законодавством (п. 1.2 Договору №TUA0878).
У пункті 5.1 Договору №TUA0878 сторонами погоджено, що за щомісячне користування майном орендарем сплачується щомісячна орендна плата:
- щомісячний орендний платіж з 01.11.2021 по 31.12.2021 - 12 304,82 грн з ПДВ;
- щомісячний орендний платіж з 01.01.2022 - 12 920,06 грн з ПДВ,
яка включає в себе всі податки, збори та будь-які інші обов'язкові платежі, що підлягають сплаті у відповідності до чинного законодавства України, якщо такі наявні, або підлягатимуть сплаті в будь-який момент в майбутньому.
Пунктом п. 5.8 Договору №TUA0878 встановлено, що орендар здійснює оплату орендної плати за листопад 2021 року до 20-го грудня 2021 року. Орендну плату з січня 2022 року до кінця строку дії договору за кожен повний місяць оренди орендар здійснює не пізніше 20 числа поточного місяця за поточний місяць шляхом банківського переказу на поточний рахунок орендодавця на підставі умов договору.
За умовами п.п. 5.11, 5.12 Договору №TUA0878 при використанні орендарем та/або оператором телекомунікацій електроенергії, вартість спожитої обладнанням електроенергії сплачується орендарем та/або оператором телекомунікацій по окремому договору згідно з обсягами її фактичного використання. За попередньою письмовою згодою орендодавця, орендар має право укласти з підприємствами (установами, організаціями), які здійснюють комунальне обслуговування, окремі Договори про надання відповідних послуг.
Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до 31.10.2022. Не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії Договору, сторона, яка бажає продовжити його дію з коригуванням умов Договору або припинити його дію, повинна письмово попередити про це іншу сторону. Якщо у вказаний термін зазначене повідомлення не було зроблене, договір вважається продовженим на той самий строк на тих же умовах (п. 11.1 Договору №TUA0878).
31.12.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" (орендар) укладено Додаткову угоду до Договору №TUA0878, якою, зокрема було продовжено строк дії даного Договору до 31.12.2023 та погоджено щомісячний орендний платіж у розмірі 14 850,00 грн з ПДВ.
31.12.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" (орендар) укладено Додаткову угоду до Договору №TUA0878, якою, зокрема було продовжено строк дії даного Договору до 30.09.2024 та погоджено щомісячний орендний платіж у розмірі 16 335,00 грн з ПДВ.
Крім того, у Додатковій угоді від 31.12.2023 сторонами було погоджено з 01 січня 2024 року доповнити Договір, зокрема наступним пунктом:
"5.21. Крім орендної плати та інших послуг з суборенди приміщення, зазначених у п. 5.1 цього Договору, орендар зобов'язаний компенсувати орендодавцю витрати на сплату технічного обслуговування електричних мереж (дольова участь) та поточний ремонт в межах до 10% від загальної суми вартості спожитих послуг з електропостачання. Сума кінцевих виплат встановлюється в акті наданих послуг або в рахунку на оплату. Оплата відбувається орендарем на рахунок орендодавця в строк до 15 числа місяця, наступного за звітнім, на підставі виставленого орендодавцем акту наданих послуг або рахунку на оплату, які можуть направлятися орендарю усіма передбаченими Договором засобами комунікації (поштовий зв'язок, електронний документообіг "Вчасно", "Медок" тощо). Орендар оплачує інші послуги (в разі наявності) пов'язані з орендою на підставі рахунків, виставлених орендодавцем, протягом 3 (трьох) банківських днів від дати одержання рахунку. У разі відсутності у орендаря рахунку на оплату інших послуг з суборенди він зобов'язаний оплатити їх не пізніше 5 (п'ятого) числа поточного місяця - здійснити авансований платіж, за поточний місяць в період якого користується приміщенням.".
01.10.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" (орендар) укладено Договір оренди №TUA0878 (надалі - Договір оренди №TUA0878), у відповідності до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування площу на даху нежитлового приміщення загальною площею 10,0 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6 літ "А'", з визначенням меж на відповідній план-схемі (код ДК 016:2010 - 68.20), підписаній сторонами, з метою встановлення інфраструктури орендаря з правом розміщення телекомунікаційного обладнання операторів телекомунікаційного зв'язку, прокладенням антенно-фідерної траси, розміщення антенно-фідерних пристроїв, прокладенням оптоволоконної траси. Орендар має право використовувати майно відповідно до мети, визначеної в цьому пункті, крім того встановлювані будь-які засоби охорони обладнання, здійснювані інші права щодо майна згідно з Договором та законодавством України.
У пунктах 1.2 та 1.4 Договору оренди №TUA0878 вказано, що майно належить орендодавцю на праві приватної власності. Вартість орендованого майна встановлюється згідно з балансовою документацією орендодавця. Орендодавець підтверджує своє право розпоряджались майном, включаючи надання в оренду та несе відповідальність перед орендарем та третіми особами за шкоду, завдану недостовірністю зазначеної інформації.
Пунктом 3.1 Договору оренди №TUA0878 погоджено, що за щомісячне користування майном орендарем сплачується щомісячна орендна плата з урахуванням всіх податків та зборів, яка є фіксованою на весь строк дії цього Договору, розмір якої з урахуванням її індексації становить 14 973,75 грн, крім того ПДВ 20% - 2 994,75 грн, загальна сума до сплати 17 968,50 грн з ПДВ. Визначена у цьому пункті орендна плата включає всі податки, збори та будь-які інші обов'язкові платежі, що підлягають сплаті у відповідності до чинного законодавства України, якщо такі наявні, або підлягатимуть сплаті в будь-який момент у майбутньому, за виключенням тих платежів, які орендар повинен здійснити окремо відповідно до вимог цього Договору, що зазначені нижче.
У пункті 3.8 Договору оренди №TUA0878 сторони погодили, що крім орендної плати, зазначеної у п. 3.1 цього Договору, орендар обов'язково бере участь у витратах орендодавця на утримання та обслуговування майна, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, втрат холостого ходу в трансформаторах, лініях електроживлення, компенсацію реактивної потужності, обслуговування електрогосподарства орендодавця та компенсація використаної електроенергії, згідно даних засобів обліку споживання, шляхом компенсації вартості фактично спожитого їх обсягу згідно з чинними тарифами на дату розрахунку. Перелік інших послуг з оренди та їх вартість по утриманню майна, що підлягають частковій компенсації орендарем орендодавцю, залежить у кожному випадку від конкретних обставин і не може бути вичерпним. Орендар оплачує інші послуги оренди (в разі наявності) на підставі рахунків, виставлених орендодавцем протягом 14 календарних днів з дати виставлення рахунку. Усі додаткові інші послуги оренди (обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, втрат холостого ходу в трансформаторах, лініях електроживлення, компенсацію реактивної потужності, обслуговування електрогосподарства орендодавця) можуть складати не більше 30 відсотків від суми компенсації за фактично споживану електроенергію за розрахунковий період. Враховуючи положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, сторони домовились, що якщо останній день строку компенсації припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем здійснення компенсації є перший за ним робочий день. Плата за спожиту електричну енергію вноситься орендарем на підставі рахунку або акту виконаних робіт, одержаного від орендодавця шляхом надсилання на електрону пошту energy@utcompany.net (в темі листа зазначити слово - де назва міста обласного центру).
Орендар здійснює оплату орендної плати до 20 числа поточного місяця за поточний на підставі цього Договору в національній валюті України шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок орендодавця (п. 3.11 Договору оренди №TUA0878).
Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до 30.09.2025 включно. За 2 місяці до закінчення строку дії Договору, сторона, яка бажає продовжити його дію з коригуванням умов Договору або припинити його дію, повинна письмово попередити про це іншу сторону. Якщо у вказаний термін зазначене повідомлення не було зроблене, Договір вважається продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах (п. 7.1 Договору оренди №TUA0878).
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача, як власника 13,63% від загальної площі у спірному будинку, що відповідачем, як власником 77,12% від загальної площі у спірному будинку, з березня 2023 року припинено виконання своїх зобов'язань як повіреного за Договорами №01/2019 та №03/2019, у тому числі із перерахування отриманих за передання в оренду об'єктів спільного майна коштів, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" станом на 01.10.2025 виник перед Приватним підприємством "Науково-виробниче підприємство "Технолог" борг у розмірі 138 725,80 грн.
Також, посилаючись на порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань, Приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Технолог" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" 3% річних у розмірі 5 323,91 грн, інфляційних втрат у розмірі 17 360,90 грн, процентів, нарахованих згідно ст. 536 Цивільного кодексу України, у розмірі 53 106,63 грн та моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказував на недоведеність тієї обставини, що Приватному підприємству "Науково-виробниче підприємство "Технолог" належать у буд. 2/6 літ. А' по вул. Новозабарська у м. Києві нежитлові приміщення та відповідно в якій площі.
Судом встановлено, що Приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Технолог" набуло у власність нежитлові приміщення площею 1 003,60 кв.м. у буд. 2/6 літ. А' по вул. Новозабарська у м. Києві ще у липні 2001 року (тобто до прийняття Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який набрав чинності 03.08.2004) та відповідно посвідчення права власності відбувалось згідно чинного на той час законодавства - зареєстровано в Київському БТІ 06.08.2001 за реєстровим №2612-П в реєстровій книзі Д6-31. Згідно до Договору купівлі-продажу від 12.10.2001 частину з придбаних приміщень - 105,6 кв.м. ПП "НВП "Технолог" продано. Вказана операція також зареєстрована в Київському БТІ.
Судом було оглянуто в судовому засіданні оригінал наданого Приватним підприємством "Науково-виробниче підприємство "Технолог" правовстановлюючого договору на нежитлові приміщення у буд. 2/6 літ. А' по вул. Новозабарська у м. Києві та у суду не виникло жодних сумнівів у його достовірності.
В свою чергу у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" не було жодних сумнівів у належності Приватному підприємству "Науково-виробниче підприємство "Технолог" нежитлових приміщень часткою 13,63% у буд. 2/6 літ. А' по вул. Новозабарська у м. Києві як станом на 01.01.2019 (дата проведення загальних зборів власників нежитлової будівлі 2/6 літ. А' по вул. Новозабарська у м. Києві, на яких вирішувались питання управління/розпорядження спільним майном), ні станом на 01.11.2019 (дати укладення договорів доручення), ні станом на лютий 2023 року (оскільки відповідач перераховував позивачу його частку від отриманих внаслідок передання в оренду належним на праві спільної власності нерухомих об'єктів коштів до березня 2023 року).
Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" щодо того, що Приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Технолог" після 01.01.2019 могло відчужити (частково) належні йому приміщення у спірному будинку є необґрунтованими, оскільки будь-яке відчуження в цей період в силу приписів Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" віднайшло б своє відображення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В той же час, із наданої відповідачем інформаційної довідки №424980202 від 01.05.2025 не вбачається будь-якого відчуження нежитлових приміщень у будівлі 2/6 літ. А' по вул. Новозабарська у м. Києві.
Також не заслуговують на увагу для вирішення даного спору доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" про те, що площа належних Приватному підприємству "Науково-виробниче підприємство "Технолог" нежитлових приміщень у будівлі 2/6 літ. А' по вул. Новозабарська у м. Києві змінилась, оскільки позивачем було побудовано прибудову, оскільки, по-перше, частиною 4 статті 357 Цивільного кодексу України передбачено, що співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
По-друге, навіть якщо припустити обґрунтованість доводів відповідача, що внаслідок здійснення прибудови належна позивачу у спірній будівлі площа змінилась, то остання могла змінитись виключно в сторону збільшення, а в такому б випадку збільшився б і відсоток частки Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Технолог" у будівлі, а тому такі доводи відповідача жодним чином не спростовують заявлених позивачем позовних вимог.
Попри наведене, поза увагою суду не залишилась взаємовиключність доводів відповідача, який спочатку (у відзиві) стверджував про недоведеність належності позивачу будь-яких приміщень у спірній будівлі та їх площі, в подальшому (після надання позивачем правовстановлюючого договору) стверджував про неналежність такого доказу, а після огляду судом оригіналу цього доказу почав стверджувати про недоведеність розміру площі, належних позивачу приміщень, через будівництво прибудови (хоча відповідач ще при поданні відзиву був обізнаний із належністю Приватному підприємству "Науково-виробниче підприємство "Технолог" нежитлових приміщень у будівлі 2/6 літ. А' по вул. Новозабарська у м. Києві та здійсненням ним прибудови).
Така непослідовна позиція відповідача дає суду підстави для висновку про недобросовісність виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" свого обов'язку із сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи (п. 2 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України); подання всіх наявних у нього доказів в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховування доказів (п. 4 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України); надання суду повних і достовірних пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні (п. 5 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України), що в свою чергу змушує суд критично оцінювати в цілому доводи і докази Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" у даному спорі.
Частиною 1 статті 355 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (ч. 4 ст. 355 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Частинами 1 та 2 статті 368 Цивільного кодексу України унормовано, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 статті 181 Цивільного кодексу України врегульовано, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.
Згідно частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Із аналізу наведених приписів законодавства вбачається, що якщо сторонами не було проведено виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, дах будівлі, несучі конструкції, покрівля, сходові клітки, підвали, техповерхи, інженерні мережі у такій будівлі належать співвласникам нежитлової будівлі на праві спільної сумісної власності.
В матеріалах справи відсутні докази виділу в натурі власниками нежитлових приміщень у спірній будівлі своїх часток у площах даху будівлі, несучих конструкціях, покрівлях, сходових клітках, підвалах, техповерхах, інженерних мережах будівлі 2/6 літ. А' по вул. Новозабарська у м. Києві, відтак суд дійшов висновку, що дані площі загального користування, необхідні для користування власниками своїм нерухомим майном, належні власникам приміщень на праві спільної сумісної власності.
За приписами статті 369 Цивільного кодексу України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
З метою передання в оренду приміщення загальною площею 8 кв.м. та майданчиків на даху будинку 2/6 літ. А' по вул. Новозабарська у м. Києві (тобто з метою розпорядження належним на спільній сумісній власності майном) 01.01.2019 було проведено загальні збори власників нежитлової будівлі, розташованої за адресою: 04074, м. Київ, вул. Новозабарська, буд. 2/6, літ. "А'", в яких взяли участь Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс", Приватне підприємство "Автомоторс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Паритет", Приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Технолог".
За наслідками проведення таких зборів, власники нежитлової будівлі надали згоду на передання в оренду належного на спільній сумісній власності майна та затвердили повіреним для підписання та укладення договорів оренди - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс". При цьому, власники нежитлової будівлі вирішили розмір орендної плати розподіляти між співвласниками будівлі пропорційно долям у спільній частковій власності.
В подальшому, після укладення Товариством з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" Договорів оренди №ЛК0003 та №ЛВ0005 від 01.01.2019), власники нежитлової будівлі уклали Договори доручення №01/2019 та №03/2019 від 01.11.2019, якими уповноважили Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" від імені інших співвласників будівлі (довірителів) і в інтересах усіх сторін цього Договору укласти договори оренди.
Із наведених обставин вбачається, що сторони та відповідач зокрема як станом на 01.01.2019, так і станом на лютий 2023 року (оскільки відповідач перераховував іншим співвласникам отримані в якості орендної плати кошти пропорційно до площі кожного власника у будівлі до березня 2023 року) визнавали належність переданого в оренду майна (приміщення та даху) всім власникам нежитлової будівлі на праві спільної сумісної власності та відповідно необхідність для розпорядження таким майном згоди всіх співвласників.
Більш того, передання в оренду спірних об'єктів нерухомого майна відбувалось на підставі прийнятих рішень загальних зборів власників нежитлової будівлі, розташованої за адресою: 04074, м. Київ, вул. Новозабарська, буд. 2/6, літ. "А'", від 01.01.2019, оформлених Протоколами №01/2019 від 01.01.2019 та №03/2019 від 01.01.2019, а не на підставі Договорів доручення №01/2019 та №03/2019 від 01.11.2019, оскільки останні були укладені через 10 місяців після передання спірного майна в оренду.
Таким чином, за взаємною згодою власники нежитлової будівлі розпорядились належним їм майном наступним чином: 1) вирішили передати частину місць загального користування будівлі в оренду; 2) уповноважили відповідача представляти їх інтереси у правовідносинах із орендарями; 3) вирішили отриману орендну плату за передане в оренду майно розподіляти між співвласниками будівлі пропорційно долям у спільній частковій власності.
За приписами статті 189 Цивільного кодексу України продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Прийняті рішення загальних зборів власників нежитлової будівлі від 01.01.2019 є безстроковими та саме із них виникає обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" (як одного із співвласників спірної будівлі) розподіляти між співвласниками спірного майна отримані від орендарів кошти за користування об'єктами нерухомого майна, які належать співвласникам будівлі на праві спільної сумісної власності в незалежності від чинності / припинення Договорів доручення №01/2019 та №03/2019 від 01.11.2019.
Відтак отримана від орендарів плата за користування належним на праві спільної сумісної власності майном (дохід, який одержується із речі - частини будівлі, що належить всім співвласникам будівлі) підлягає розподілу між власниками у погодженому ними розмірі - пропорційно долям у спільній власності (тобто пропорційно до площ нежитлових їм приміщень у спірній будівлі).
Відтак навіть якщо припустити, що Договори доручення №01/2019 та №03/2019 від 01.11.2019 і Договори оренди №ЛК0003 та №ЛВ0005 від 01.01.2019 припинили свою дію з тих чи інших підстав, то у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" наявний обов'язок розподіляти отриману орендну плату між співвласниками нежитлових приміщень у будівлі в силу приписів ст.ст. 189, 368, 369 Цивільного кодексу України.
У суду наявні підстави вважати, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" розуміло наявність у нього такого обов'язку, оскільки незважаючи на те, що договори оренди переукладались (тобто змінювались їх реквізити, хоча Договори доручення №01/2019 та №03/2019 від 01.11.2019 містили посилання на Договори оренди №ЛК0003 та №ЛВ0005 від 01.01.2019), а також змінювався орендар (01.11.2021 замість Приватного акціонерного товариства "Київстар" орендарем стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані") відповідач до лютого 2023 року продовжував перераховувати позивачу частину орендної плати пропорційної до площі належних Приватному підприємству "Науково-виробниче підприємство "Технолог" приміщень.
Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" з приводу того, що передані в оренду приміщення та частини даху (зони спільного користування) належать йому, як власнику 77,12% від загальної площі у спірному будинку, не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано доказів виділу частки позивача у спільній сумісній власності в натурі.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" зобов'язане було розподіляти отриману від орендарів орендну плату (дохід) між всіма власниками будівлі, проте із березня 2023 року припинило виконання таких своїх зобов'язань.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Згідно з ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Відтак, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" було збережено за рахунок Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Технолог" кошти у розмірі порційному до належної позивачу площі нежитлових приміщень у будівлі від розміру отриманих відповідачем від орендарів в якості орендної плати за користування спільним сумісним майном коштів.
Щодо доводів відповідача, що ним було понесено витрати на утримання майна, переданого в оренду, що підлягає врахуванню при розподілі отриманих від орендарів коштів, то наведені доводи спростовуються змістом наявних в матеріалах справи договорів оренди, якими встановлено обов'язок орендарів компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" витрати, понесені останнім на утримання спірного майна.
Також не заслуговують на увагу доводи відповідача, що при визначені розміру коштів, які підлягають розподілу між співвласниками будівлі, необхідно враховувати сплату податків, оскільки об'єкт у спірний період оподатковується лише один раз. Тобто після розподілу отриманих в якості орендної плати коштів Приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Технолог" повинне буде задекларувати прибуток та сплатити відповідні податки (ті самі, що платив і відповідач з урахуванням пропорційності), а відтак Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" повинне буде провести коригування своєї податкової звітності та відобразити менший дохід (пропорційно до розміру коштів, що підлягають сплаті позивачу), тим самим зменшити свої податкові зобов'язання за спірний період.
Із наявних в матеріалах справи договорів оренди з Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" вбачається, що за період з березня 2023 року по вересень 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані" повинне було перерахувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" орендну плату у загальному розмірі 511 137,00 грн (10 місяців х 14 850,00 грн з ПДВ орендної плати за Додатковою угодою від 31.12.2022 до Договору №TUA0878 + 9 місяців х 16 335,00 грн з ПДВ орендної плати за Додатковою угодою від 31.12.2023 до Договору №TUA0878 + 12 місяців х 17 968,50 грн орендної плати за Договором оренди №TUA0878 від 01.10.2024), з яких кошти у розмірі 69 667,97 грн (511 137,00 грн загального розміру орендної плати за період з березня 2023 року по вересень 2025 року х 0,1363) підлягали перерахуванню відповідачем позивачу.
Також із наявних в матеріалах справи договорів із Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" вбачається, що за період з березня 2023 року по вересень 2025 року Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" повинне було перерахувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" орендну плату у загальному розмірі 506 660,40 грн (10 місяців х 14 856,00 грн з ПДВ згідно Додаткової угоди від 26.12.2022 до Договору №ЛФ0009 + 12 місяців х 16 341,70 грн з ПДВ згідно Додаткової угоди від 31.12.2023 до Договору №ЛФ0009 + 9 місяців х 18 000,00 грн з ПДВ згідно Договору №ЛФ01425), з яких кошти у розмірі 69 057,81 грн (506 660,40 грн загального розміру орендної плати за період з березня 2023 року по вересень 2025 року х 0,1363) підлягали перерахуванню відповідачем позивачу.
Таким чином, відповідачем було безпідставно збережено за рахунок позивача кошти у загальному розмірі 138 725,78 грн.
Для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17).
У постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 Велика Палата Верховного Суду, відступивши від висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду від 02.02.2021 у справі №330/2142/16-ц та постановах Касаційного господарського суду від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 17.08.2021 у справі №913/371/20 та від 27.03.2019 у справі №905/1313/18, наголосила, що зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов'язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
Верховний Суд вже висловлювався щодо застосування статті 1212 Цивільного кодексу України у тотожних правовідносинах, зазначивши, що обов'язок поновлення порушеного права шляхом повернення безпідставно отриманих коштів виникає у набувача наступного дня після їх отримання (постанови від 13.11.2024 у справі №911/23/24; від 11.02.2025 у справі №910/14481/23).
За таких обставин, вимога Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Технолог" про стягнення частки орендної плати від здачі частини даху та приміщень будівлі по договорам оренди підлягає частковому задоволенню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" підлягають стягненню кошти у розмірі 138 725,78 грн.
Крім того, посилаючись на порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань, Приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Технолог" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" 3% річних у розмірі 5 323,91 грн, інфляційних втрат у розмірі 17 360,90 грн, процентів, нарахованих згідно ст. 536 Цивільного кодексу України, у розмірі 53 106,63 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, дія ст. 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення. Тому, у разі прострочення виконання зобов'язання нараховуються 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15, від 01.10.2014 №6-113цс14 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18.
Отже, зважаючи на юридичну природу цих правовідносин між сторонами як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (така правова позиція викладена також Верховним Судом України у справі №910/17078/15 (3-610гс16), а також Верховним Судом у постанові від 15.03.2018 у справі №910/9978/15).
З огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" порушило грошове зобов'язання, у Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Технолог" виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" в межах встановленої судом суми боргу з урахуванням визначеного позивач періоду нарахування, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 17 360,90 грн та 3% річних у розмірі 5 323,91 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів, нарахованих згідно ст. 536 Цивільного кодексу України, у розмірі 53 106,63 грн, то суд відзначає, що відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
В пункті 36 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №908/639/18 викладено висновок щодо застосування норм статті 536, частини 2 статті 625, та частини 5 статті 694 ЦК України, у відповідності до якого проценти річних, про які йдеться у частині 2 статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 цього Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).
Передбачене статтею 536, частиною третьою статті 693, частиною першою статті 1048, частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України право сторін на встановлення плати за користування грошовими коштами (попередньою оплатою, позикою) з урахуванням положень статті 6 та частини першої статті 627 Цивільного кодексу України слід розуміти як право сторін на визначення саме розміру процентів і порядку їх сплати, а не обрання ними іншого способу оплати.
Сторонами не було погоджено розміру процентів за користування грошовими коштами, що свідчить про не реалізацію сторонами такого права, а відтак правові підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" процентів за користування коштами у розмірі у розмірі 53 106,63 грн відсутні.
Щодо вимоги Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Технолог" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн, то суд зазначає наступне.
Згідно статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Таким чином, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди позивачеві необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.
Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
За приписами статті 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Отже, виходячи з комплексного аналізу наведених норм, юридична особа, яка звертається до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, повинна довести факт спричинення їй немайнової шкоди внаслідок приниження її ділової репутації, посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.11.2021 у справі №915/1375/20, від 06.10.2022 у справі №910/18745/21, від 23.06.2020 у справі №910/10399/18 та від 15.04.2024 у справі №914/665/23.
Зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
Отже, позивач мав довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили моральну шкоду, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
Натомість позивачем не надано доказів того, що протиправні дії (бездіяльність) відповідача призвела до приниження його ділової репутації, а також доказів завдання йому, як юридичній особі, моральної (немайнової) шкоди.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди через недоведеність позивачем факту її спричинення.
Щодо інших доводів сторін, викладених у заявах по суті справи, суд зазначає, що у п. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) "Пронін проти України" зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Таким чином, інші доводи сторін судом не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах.
За таких обставин позовні вимоги Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Технолог" підлягають частковому задоволенню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" підлягають стягненню кошти у розмірі 138 725,78 грн, інфляційні втрати у розмірі 17 360,90 грн та 3% річних у розмірі 5 323,91 грн.
У прохальній частині заяви від 21.10.2025 Приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Технолог" просить суд зазначити в прийнятому рішенні про нарахування компенсації в розмірі 3% річних та компенсації від інфляційних втрат суми заборгованих коштів, а також суми компенсації за неотримані вчасно грошові кошти (відповідно до ст. 536 ЦК України) до моменту виконання рішення суду з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.
Застосування ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку, сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.
Відповідно до частин 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Попри наведене, позивач просить суд встановити нарахування на суму боргу інфляційних втрат, що не передбачено ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України та частинами 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", адже дані приписи передбачають право суду встановити нарахування відсотків або пені.
Також судом було встановлено відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" обов'язку сплати на Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Технолог" процентів за користування чужими коштами в порядку ст. 536 Цивільного кодексу України.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідно до положень ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України наявні правові підстави для зазначення у рішенні суду про проведення нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, 3% річних від суми боргу у розмірі 138 725,78 грн з 01.10.2025 до моменту виконання рішення суду за формулою: СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотки річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Технолог" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" (04074, м. Київ, вул. Новозабарська, буд. 2/6, літ. "А' "; ідентифікаційний код 25389424) на користь Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Технолог" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 35, кв. 21; ідентифікаційний код 04958711) кошти у розмірі 138 725 (сто тридцять вісім тисяч сімсот двадцять п'ять) грн 78 коп., інфляційні втрати у розмірі 17 360 (сімнадцять тисяч триста шістдесят) грн 90 коп., 3% річних у розмірі 5 323 (п'ять тисяч триста двадцять три) грн 91 коп. та судовий збір у розмірі 1 936 (одну тисячу дев'ятсот тридцять шість) грн 92 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. В порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України нарахувати до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" (04074, м. Київ, вул. Новозабарська, буд. 2/6, літ. "А' "; ідентифікаційний код 25389424) на користь Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Технолог" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 35, кв. 21; ідентифікаційний код 04958711) 3% річних від суми боргу у розмірі 138 725,78 грн з 01.10.2025 до моменту виконання рішення суду за формулою: Сх3хД:К:100, де: С- сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Ледже Артіс" (04074, м. Київ, вул. Новозабарська, буд. 2/6, літ. "А' "; ідентифікаційний код 25389424) суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 13.01.2026.
Суддя Р.В. Бойко