Справа №: 398/3778/25
провадження №: 2/398/316/26
Іменем України
"08" січня 2026 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Москалик В. В.,
за участі секретаря судового засідання Ситник І.О.,
позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Гулян Я.В.,
відповідачки ОСОБА_2 та її представника - адвоката Гулого А.В.,
третьої особи - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Олександрійської міської ради, як орган опіки та піклування, ОСОБА_3 ,
про усунення перешкод у спілкуванні з онукою та встановлення способів спілкування,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з онукою та встановлення способів спілкування, в якому просить усунути перешкоди у спілкуванні з онукою - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити такі способи участі бабусі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з онукою, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступним графіком:
- зустрічі та проведення часу бабусі з онукою кожного другого тижня місяця з 15:00 год неділі до 19:00 год понеділка з ночівлею дитини у бабусі та з правом бабусі у визначений понеділок відводити та забирати дитину з навчального закладу;
- зустрічі та проведення часу бабусі з онукою кожного четвертого понеділка місяця з 15:00 год до 19:00 год з правом відвідування розважальних та ігрових дитячих майданчиків, парків, тощо;
- зустрічі та проведення часу бабусі з онукою протягом 7 днів в період літніх канікул та протягом 3 днів в період зимових канікул, з правом спільного відпочинку та проживання дитини в зазначений період у бабусі;
- святкування спільно з онукою дня народження бабусі ІНФОРМАЦІЯ_2 та дня народження дідуся ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 кожного року з 17:00 год до 20:00 год;
- спілкування в телефонному режимі - щоденно, а також зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з онукою - ОСОБА_6 .
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - є її онукою, що підтверджується її свідоцтвом про народження та свідоцтвом про народження синапозивачка - ОСОБА_3 . Від народження дитини ОСОБА_1 приймала активну участь у житті онуки, допомагала в догляді за нею, піклувалася, проводила з нею багато часу. Онучка на достатньо тривалі періоди залишалася проживати в позивачки та між нами склалися теплі родинні стосунки. Позивачка водила її до дитячого садочка та забирала звідти, проводила з нею час на дитячих розважальних та ігрових майданчиках, ми разом гралися, малювали, читали книжки, сміялися. Для онуки в належному позивачціі будинку виділено окрему кімнату, де створено для дитини зручні для неї умови. Будинок позивачки по АДРЕСА_1 , також є зареєстрованим місцем проживання дитини. Навесні 2025 р. стосунки між сином позивачки та його дружною, яка є відповідачем у справі, розладилися, та відповідач стала проживати разом з дитиною по АДРЕСА_2 , про що в якості доказу до справи № 398/2393/25 (про стягнення аліментів) відповідачка надала довідку ОСББ "Три оселі" від 30.05.2025. З того часу позивачка не має можливості бачитися з онукою та проводити з нею час, оскільки відповідачка її телефонні дзвінки та повідомлення ігнорує, можливості спілкуватися з дитиною не надає. Фактично позивачці відмовлено в побаченнях з дитиною, в участі в її вихованні, навіть в звичайних бесідах з дитиною. При тому, що дитина є єдиною онукою позивачки, і в них дуже теплі стосунки. Відповідачка «обірвала» всі можливості для спілкування позивачки з дитиною, відповідачка не дозволяє позивачці брати дитину на прогулянки, не дозволяє дитині гостювати у позивачки, не дозволяє їм взагалі спілкуватися. На цей час з ініціативи відповідачки дитина не відвідує дитячий садочок, то ж навіть просто побачити її, завітавши до дитячого садочка, позивачка також не може. Відсутність спілкування з онукою глибоко травмує як бабусю, так і дитину, оскільки від народження дитина зростала в тісному родинному колі, частиною якого була позивачка. Позивачка любить свою онучку та бажає приймати участь в її житті. На думку позивачки, така поведінка відповідачки є способом з'ясовування стосунків з батьком дитини, проте це також шкодить дитині. Від народження і до останнього часу дитин росла в теплому люблячому сімейному колі, де в неї щоденно були бабуся і дідусь. Дитина має особливу емоційну прихильність до позивачки, в них склалися дуже дружні, теплі стосунки. Спроби відповідачки зруйнувати ці зв'язки між ними є стресом для дитини та болем для позивачки. Позивачка як бабуся бажає брати участь в вихованні онуки, спілкуватися з нею, підтримувати та допомагати їй в житті, однак позбавлена відповідачкою такої можливості, у зв'язку з чим змушена звернутися до суду. Посилаючись на положення ст. ст. 159, 257, 263 Сімейного кодексу України (далі - СК України), зазначає, що при визначенні форми спілкування родичів та способів участі баби та діда у вихованні дитини, необхідно виходити з вимог абз. 3 ч. 2 ст. 159 СК та враховувати участь цих родичів у вихованні дитини, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Позивачка зазначає, що вона матеріально забезпечена, має власне житло, де для дитини облаштована кімната, має достатній рівень доходу, не має жодних хронічних чи інфекційних захворювань, які б становили ризик для дитини, має досвід та навики догляду за онукою, а також добре знає її характер, вподобання, звички, особливості, у зв'язку з чим її перебування разом з позивачкою є виключно комфортним та звичним для дитини та не становить жодних ризиків. Між бабусею та дитиною існують тісні зв'язки та взаємне емоційн прихильність, дитина багато часу проводила з позивачкою та почувається в неї як вдома.
Декларацією прав дитини, прийнятою генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Нації 20 листопада 1959 року, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. ст. 2, 8 ЦПК України, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюютьс вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціальног забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова уваг приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Це право полягає, перш за все, у наданні дитині можливості жити і виховуватися в сім'ї. Звичайно, мова йде про проживання дітей у сім'ї своїх батьків. Право дитини на сімейне виховання включає також прав на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами. У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, справі «М.С. проти України» та у рішенні Європейського суду з прав людини від 16 липня 201 року № 10383/09, § 100 «Мамчур проти України», Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76). Положення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на повагу до сімейного життя, поширюються у тому числі і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв'язки (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, п. 108). Суд зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв'язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і внуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема, вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність (рішення ЄСПЛ «Богоносови проти Росії» від 05 березня 2019 року). Тривалість часу, проведеного дитиною з бабою чи дідом може бути важливим фактором у забезпеченні найкращих інтересів дитини (справа «Гокканнен проти Фінляндії», ЄСПЛ від 23 вересня 1994 року, справа «Мамчур проти України» ЄСПЛ від 16 липня 2015 року, справа «Крапівін проти Росії», ЄСПЛ від 12 липня 2016 року).
Відповідно до ч. 3 ст. 291 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) фізична особа має право на підтримання зв'язків з членами своєї сім'ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває. Такого права, оскільки воно має немайновий характер, фізична особа не може бути позбавлена. Оскільки дід, баба, як з боку матері, так і з боку батька є її родичами по прямій висхідній лінії, батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, своїх прав щодо виховання онуків.
На підставі вищевикладеного, враховуючи перешкоди, що чиняться відповідачкою позивачці у спілкуванні з дитиною, позивачка просить усунути такі перешкоди, зобов'язати відповідачку не створювати перешкод та встановити графік її побачень з дитиною.
Від представника відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі. Зазначає, що відповідач, разом зі своїм чоловіком від моменту народження дитини проживали у матері відповідача протягом року. В подальшому відповідачка вимушена була вийти на роботу, коли дитині виповнився рік. Син позивачки вчиняв над відповідачкою домашнє насилля фізичного, психологічного та економічного характеру, при цьому дані факти були відомі і позивачці, на що остання жодним чином не реагувала. Наразі дитина дитячий садочок не відвідує, оскільки відповідачка має постійну тривогу, що позивачка або її син можуть без дозволу забрати дитину у відповідачки і шляхом наклепу на відповідачку вчиняти відносно дитини психологічний тиск, шляхом словесного приниження матері в очах дитини, оскільки дитина малолітня, то вона в силу віку може піддатись тиску. Окрім того з боку позивачки та її сім'ї неодноразово були схожі ситуації, в який вона намагалась виставити відповідачку в поганому світлі перед власною дитиною. Тому наразі належним вихованням та доглядом за дитиною займаються відповідачка та її матір - ОСОБА_8 . Син позивачки вигнав відповідачку та їхню спільну дитину з квартири, яка належить позивачці та декілька разів змінив замки, в зв'язку з чим відповідачка не має змоги й досі забрати речі доньки та свої власні речі, в тому числі і військову форму, оскільки відповідачка є військовослужбовцем, при цьому ні позивач, ні її син не йдуть їй назустріч та не надають доступ до квартири, щоб остання мала змогу забрати дитячі та свої речі. Ці факти підтверджуються талонами-повідомлення єдиного обліку № 12693 від 16.05.2025, № 12587 від 28.05.2025 та № 16263 від 28.06.2025. Перший раз син позивачки пішов з квартири ще 08.04.2025 і повернувся тільки 18.04.2025, через те що в магазині його впізнала донька, а останній хотів непомітно втекти та не знав, як себе поводити. Замки перший раз син позивачки - ОСОБА_3 змінив 16.05.2025 та з того часу, коли відповідачка та їхня спільна донька залишились «на вулиці» жодного разу, як і позивачка, не поцікавились ні долею доньки, ні власної дружини. У відповідачки не цікавились, де вона разом з донькою проживає, чи є в дитини речі, їжа або місце проживання. Відповідачка з 26.06.2025 перебуває на обліку в спеціалізованій службі первинного соціально-психологічного консультування осіб, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі з приводу вчинення домашнього насильства психологічного характеру від чоловіка ОСОБА_3 , що підтверджується листом-повідомленням № 139/01-13 від 23.07.2025. Позивач в позовної заяві стверджує, що відповідачка чинить перешкоди в спілкуванні з її онукою - ОСОБА_4 . Однак вона жодного разу не запитувала відповідачку з приводу спілкування з власною онукою та не домовлялася про зустрічі. Натомість позивачка повідомляла матері відповідачки, що вона має намір забрати у відповідачки дитину та неодноразово займалася наклепом, принижуючи честь та гідність відповідачки як людини і як військовослужбовця. Ці факти підтверджуються копіями переписок з додатку «Вайбер», в яких зафіксовано факти приниження та вчинення з боку позивачки відносно відповідачки домашнього насильства шляхом словесних образ, погроз та незрозумілих обвинувачень (те, що відповідачка вкрала документи, кошти та золотий браслет її сина). В зв'язку з чим відповідачка хвилюється за свою доньку та за її моральний стан після спілкування з позивачкою. Окрім того позивачка неодноразово слідкувала за відповідачкою та постійно намагалася її записати на відео. При цьому жодного разу вона не поцікавилася життям та здоров'ям онуки. Ані позивачка, ні її син не надають жодної матеріальної допомоги своїй доньці та онуці. Син позивачки також жодним чином не проявляв та не проявляє зацікавленості в житті їхньої спільної доньки. Він постійно пише відповідачці з питанням, в якому цікавиться, як донька, однак на пропозиції з боку відповідачки прийти та зустрітись з донькою постійно стверджує, що він зайнятий або ж не в місті та не має змоги зустрітись з донькою і безпідставно звинувачує відповідачку у вчиненні перешкод у спілкуванні між ним та донькою. Спілкування дитини з позивакою та її сім'єю призводять до погіршення її емоційно-психологічного стану, завдають шкоди атмосфері її звичного життя, що в свою чергу призводить до погіршення емоційно-психологічного стану відповідаки, адже вона постійно переживає за доньку та боїться, що її можуть скривдити або завдати психологічних страждань через намагання позивачки налаштувати дитину проти власної матері. Відповідно до п. 1-2 ст. 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» постраждала особа має право на: 1) дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства; 2) звернення особисто або через свого представника до суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Особа, яка постраждала від домашнього насильства, має всі підстави законно фіксувати будь-які докази самостійно. Закон чітко визначає права постраждалої особи (ст. 21) і регламентує заходи реагування на випадки насильства, при цьому не забороняє жоден спосіб добровільної і законної фіксації доказів. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року в справі № 607/13092/16-ц (провадження № 61-1713св17) зазначено, що будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Відповідно до ст. 263 СК України спір щодо участі баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до ст. 159 СК України. Під час вирішення спору щодо участі у вихованні дитини береться до уваги ставлення до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я особи, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Нормами ст.18 СК України передбачено способи захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, припинення дій, які порушують сімейні права. Пунктом першим статті 3 Конвенції ООН про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (ст. 9 Конвенції ООН про права дитини). Статтею 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучена з одним із батьків чи обома батьками, має право регулярно підтримувати особисті стосунки й прямі контакти з обома батьками, крім випадків, коли це суперечить найвищим інтересам дитини. Декларацією прав дитини, прийнятою генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та норм ЦПК України, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. За правилами статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (ч. 8 ст. 7 СК України, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини, практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і ч. 4 ст. 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права. У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини ( рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року). Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції держави учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини. Відповідно до ч. 3 ст. 291 ЦК України фізична особа має право на підтримання зв'язків з членами своєї сім'ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває. Такого права, оскільки воно має немайновий характер, фізична особа не може бути позбавлена. Оскільки дід, баба, як з боку матері, так і з боку батька є її родичами по прямій висхідній лінії, батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, своїх прав щодо виховання онуків. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року питання сімейних відносин має ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці. Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Відповідно до ст. З Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Ухвалюючи зазначене рішення, суд насамперед керується інтересами дітей. З урахувнням викладеного, відповідачка не визнає зазначені позивачем у позовній заві обставини, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У відповіді на відзив, поданій представником позивачки, зазначено, що за змістом відзиву заперечення відповідачки проти спілкування позивача (бабусі) з онукою обумовлені неприязненими стосунками, що, за її твердженням, склалися між нею та позивачем, між нею та її чоловіком, а також її припущеннями про можливий психологічний тиск на дитину. Такі твердження є безпідставними, а усунення позивача від спілкування з дитиною, перш за все шкодитиме саме дитині. З часу припинення спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дитина постійно проживає з матір'ю й ані позивач, ані її син - ОСОБА_3 не робили та не мають наміру робити жодних спроб щодо зміни місця проживання дитини, єдине, що вони прагнуть - мати можливість спілкуватися з дитиною, брати участь у її вихованні, вітати зі святами, дарувати подарунки, бачити як вона зростає, допомагати та піклуватися про неї, при цьому ніяк не обмежуючи права матері. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач усвідомлює значення матері в житті дитини, розуміє необхідність підтримання авторитету матері в очах дитини для нормального розвитку дитини та її психологічного стану. Відповідач, маючи на теперішній час повну опіку над дитиною, маніпулює цим становищем, що вочевидь шкодить нормальному розвитку дитини. У відзиві відповідач стверджує, що її вигнали з квартири і вона не могла забрати свої речі. Однак, таке твердження не відповідає дійсності. Відповідач прийняла самостійне рішення змінити місце проживання та переїхати проживати до своєї матері. Ніхто не створював їй перешкод забирати свої речі, що підтверджується перепискою, скріншоти якої додаються. Відповідач вільно вивозила свої речі протягом двох днів, свідками чого були сусіди. Коли вона виявила бажання забрати деякі з речей, що ще залишалися в квартирі, то позивачка, яка є власником квартири, перебувала на стаціонарному лікуванні, у зв'язку з чим і повідомила їй в переписці, що коли вийде з лікарні, то зразу ж надасть таку можливість. Крім того, позивач сама пропонувала їй забрати речі дитини, хвилюючись про те, що ОСОБА_9 залишилася без речей. Коли ж відповідач за речами так і не з'явилася, то позивач самостійно зібрала речі відповідача та дитини та відвезла їх батькам відповідачки, що підтверджується відповідними фотографіями, які додаються. У відзиві стверджується, що відповідачка з 26.06.2025 перебуває на обліку в спеціалізованій службі первинного соціально-психологічного консультування осіб, які постраждали від домашнього насильства. В той же час, спільне проживання відповідача з ОСОБА_3 припинено за півтора місяці до того. Спеціалізована служба первинного соціально-психологічного консультування осіб, які постраждали від домашнього насильства, ставить осіб на облік за заявою, не перевіряючи дійсних обставин та не встановлюючи, чи дійсно мали місце факти домашнього насильства. Тому фактично перебування на обліку в цій службі підтверджує лише факт звернення відповідача до служби з метою отримання відповідної довідки про перебування на обліку, і не є доказом фактів домашнього насильства. Більш того, відповідач сама систематично допускала факти психологічного тиску та насилля, зокрема, на грунті ревнощів, встановила в автомобілі ОСОБА_3 пристрій стеження, що був випадково ним виявлений. За цим фактом здійснюється досудове розслідування за ч. 1 ст. 182 КК України. Твердження відповідачки про те, що ані позивачка, ані батько дитини не цікавляться життям дитини та не роблять спроб побачитися з дитиною, не відповідають дійсності, адже обоє постійно звертаються до відповідача в месенджерах з питаннями щодо дитини, з проханнями поговорити з нею чи побачитися. Факт звернення ОСОБА_3 до органу опіки та піклування для вирішення питання спілкування з дитиною, а також факт звернення позивача до суду з цим позовом свідчать про те, що вони бажають спілкуватися з дитиною та приймати участь в її житті виключно у визначений законом спосіб, в ті дні та години, що будуть встановлені судом та органом опіки та піклування, і не мають жодного наміру (як стверджує відповідач) забирати дитину у матері. Всі твердження відзиву зводяться до того, що неприязнені відносини склалися між дорослими членами сім'ї. Навіть якщо допустити, що ці відносини є дійсно складними на теперішній час, то між дорослими та дитиною неприязнених відносин немає, і це не може бути визначальною умовою для вирішення питання спілкування з бабусею. Дитина від народження мала постійне спілкування з бабусею, яка приймала активну участь в її житті, вихованні, розвитку, піклувалася про неї. ОСОБА_9 вважає позивачку частиною свого родинного кола і вочевидь сумує за бабусею та бажає спілкування. Позивач також має тісний емоційний зв'язок з дитиною та дуже сумує за нею. Дитина часто залишалася у бабусі з ночівлею. Враховуючи, що і відповідачка і син позивачки працювали, то з листопада 2020 року дитина фактично не менше тижня-двох щомісячно проживала у позивачки. Цей факт підтверджується як фотографіями, так і актом, складеним за участю сусідів та голови квартального комітету. Позивачка піклувалася про стан здоров'я дитини та, за необхідності, надавала їй відповідну медичну допомогу, що підтверджується консультаційним висновком лікаря-дерматолога від 24.05.2024, в якому зазначено про факт відвідування лікаря дитиною саме з бабусею. За таких обставин, викладені у відзиві обставини не відповідають дійсності, відсутні підстави вважати, що спілкування дитини з бабусею може негативно впливати на її психологічний стан, чи буде небезпечним для неї. Навпаки, спілкування дитини з позивачкою, яка від народження входить до близького родинного кола дитини, якнайкраще відповідає інтересам дитини. З урахуванням викладеного, просить прийняти дані факти до уваги та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.
У додаткових письмових поясненнях від 15.12.2025 представник відповідачки зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 вчиняла будь-які перешкоди в спілкуванні бабусі - ОСОБА_1 та онуки. В зв'язку з цим відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 . Відповідач через свого представника просила видати письмовий висновок згідно з яким відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо усунення перешкод в спілкуванні з онукою, встановлення способів спілкування, в зв'язку з недоведеністю факту вчинення перешкод ОСОБА_2 в спілкуванні з ОСОБА_6 , тобто в зв'язку з відсутністю порушеного права. Обов'язкова передумова подання дідом/бабою позову про усунення перешкод у спілкуванні з онуком - встановлення перешкод, які чинять у цьому інші особи, з якими постійно проживає дитина, тобто наявність порушеного права. Недоведеність наявності таких перешкод є підставою для відмови в задоволенні вимог. У постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 175/5360/13-ц (провадження № 61-37709св18) визначено, що обов'язковою передумовою подання дідом / бабою позову про усунення перешкод у спілкуванні з онуком є встановлення перешкод, які чиняться у цьому іншими особами, з якими постійно проживає дитина, тобто наявність порушеного права. На думку представника, позивач звернулася з неправильними вимогами, оскільки ця справа повинна стосуватись визначення способів участі баби у вихованні онуки. Частиною першою статті 263 СК України встановлено, що спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу. Згідно зі ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Відповідач заперечує проти того, щоб віддавати дитину на ночівлю до батька та баби, адже даний висновок було узгоджено без врахування віку дитини та її графіку, а саме: дитина щодня відвідує Центр раннього розвитку «Нове покоління», за адресою: м. Олександрія, вул. Шевченка, 58 та в понеділок, середу та п'ятницю з 18:30 до 20:00 відвідує зайняття дитячої секції з кіокушинкай карате СК “Спарта-17», за адресою: АДРЕСА_3 . Окрім того постійна зміна місця ночівлі може негативно вплинути на дитину, адже це викликатиме в неї постійний стрес та в силу її віку буде складно пояснити дитині такий графік ночівлі, який відрізняється від її стандартного режиму та розпорядку дня. Розгляд питання щодо надання висновку щодо вирішення спору згідно п. 73, 74 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» належить до компетенції органу опіки та піклування за місцем проживання дитини. Згідно з п. 73 вказаної постанови у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один із батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (в разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини. Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов'язки щодо виховання дитини та догляду за нею. До уваги беруться ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини. Після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок. Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення), селищної, сільської ради з урахуванням висновку служби у справах дітей. Органи опіки та піклування провадять свою діяльність, пов'язану із захистом прав дитини, з дотриманням принципу - забезпечення найкращих інтересів дитини. З урахуванням викладеного, заперечують проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
У судовому засіданні 08.01.2026 позивачка підтримала позов, зазначила, що після того, як батьки дитини розійшлися навесні 2025 року вона не має можливості спілкування з онукою, оскільки мати дитини перешкоджає їй в такому спілкуванні, тому була вимушена звернутися до суду з цим позовом, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник позивачки підтримала позов, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, зазначила, що конфлікт між відповідачкою та позивачкою і третьою особою не має бути причиною перешкоджання спілкуванню бабусі з онукою, позивачка має право брати участь у вихованні дитини.
Відповідачка у судовому засіданні 08.01.2026 зазначила, що не перешкоджає спілкуванню позивачки з дитиною, однак вважає, що дитину мають виховувати в першу чергу батьки, встановлення графіку зустрічей позивачки з дитиною негативно вплине на можливість відповідачки як матері дитини проводити час зі своєю дитиною, оскільки відповідачка працює, дитина ходить до дитсадка та відвідує гурток, встановлення судом графіку зустрічей з бабусею обмежить можливість матері в спілкуванні з дитиною.
Представник відповідачки зазначив, що позивачка не довела перешкоджання будь-яким чином відповідачкою в спілкуванні з онукою, відповідачка не проти спілкування своєї дитини з бабусею, тому вважає, що між сторонами відсутній спір щодо усунення перешкод в спілкуванні бабусі з онукою, а отже, позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Третя особа - ОСОБА_3 підтримав позов, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник служби у справах дітей в судове засідання 08.01.2026 не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника, зазначив, що висновок органу опіки та піклування підтримує, рішення просить ухвалити на розсуд суду.
Вислухавши пояснення сторін та їхніх представників, показання свідка, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов висновків про часткове задоволення позову з таких підстав.
Згідно з ч. ч. 2, 8, 9, 10 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Частиною 3 ст. 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно з принципом, викладеним в п.6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
На рівні законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у п. 8 ст.7 СК України та у ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до ст.257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Відповідно до ст. 63 СК України спір щодо участі баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 СК України.
За змістом ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні, побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Згідно зі ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Суд встановив, що ОСОБА_1 , яка є матір'ю ОСОБА_3 згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , є бабусею ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 03.09.2020 Олександрійським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).
Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано в судовому порядку.
Малолітня дитина подружжя ОСОБА_11 залишилася проживати разом з матір'ю, що сторони не заперечують.
Згідно з відомостями Управління дозвільно-погоджувальних процедур та адміністративних послуг Олександрійської міської ради, отриманими з реєстру "Реєстр Олександрійської територіальнрої громади", про склад осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 27.05.2025, за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (з 23.09.2020), ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Відповідно до акта квартального комітету № 18 від 19.08.2025 в період з 2021 року до 2024 року ОСОБА_7 щомісяця проживала у бабусі ОСОБА_1 в будинку по АДРЕСА_1 від одного до двох тижнів кожного місяця.
Свідок ОСОБА_8 , яка є матір'ю відповідачки - ОСОБА_2 , в судовому засіданні надала показання, згідно з якими ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_12 мешкають за місцем проживання ОСОБА_8 , до того, як батьки дитини розійшлися в квітні-травні 2025 року сім'я проживала окремо, дитину ОСОБА_13 протягом 2021-2025 років допомагали виховувати батьки зі сторони обох з подружжя, оскільки батьки дитини працювали, дитина часто перебувала за місцем проживання то однієї, то другої бабусі з ночівлею, за показаннями свідка, іноді ОСОБА_9 не хотіла залишатися у ОСОБА_1 , про будь-які конфлікти невідомо, дитина часто хворіла.
Згідно з висновком органу опіки та піклування Виконавчого комітету Олександрійської міської ради № 401/9/10/3 від 14.10.2025, встановлено, що родина ОСОБА_14 з 2016 року перебували у шлюбі та проживали разом із батьками ОСОБА_3 за їхньою адресою, на теперішній час перебувають в стані розлучення, проживають окремо, дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з того часу проживає з матір'ю. Працівники служби у справах дітей відвідали родини: матері ОСОБА_2 за місцем проживання, а саме: АДРЕСА_2 , та бабусі ОСОБА_1 за місцем проживання. а саме: АДРЕСА_1 , де проживає і батько дитини ОСОБА_3 , та склали акти обстеження житлово-побутових умов. Умови проживання задовільні для виховання та утримання дитини, створені належні умови, і в квартирі матері й будинку бабусі, також є всі умови для проживання дитини. Оскільки на засіданні комісії одночасно розглядалася заява батька дитини ОСОБА_3 про визначення йому днів та часів побачень з його донькою ОСОБА_6 , у звязку з тим, що мати дитини ОСОБА_2 перешкоджає в спілкуванні з донькою, та при обстеженні умов проживання бабусі й батька встановлено, що бабуся та батько дитини зареєстровані та проживають за однією адресою. Враховуючи зазначене вище, ст. ст. 157, 159, 257 СК України, ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства", комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Олександрійської міської ради вважає за доцільне визначити бабусі ОСОБА_1 дні та часи побачень з її онукою ОСОБА_6 за графіком батька, оскільки живуть за однією адресою, без присутності та враховуючи інтереси матері, затверджено такий порядок участі бабусі у вихованні дитини з правом визначення часу побачень та зміни днів за взаємною згодою, враховуючи інтереси дитини, попередивши батьків та бабусю про відповідальність за порушення законодавства щодо захисту прав дитини:
- І та ІІІ п'ятниці місяця з 19:00 год до 19:00 год суботи,
- зустрічі та проведення часу бабусі та батька з дитиною протягом офіційної відпустки батька з можливістю відвідування інших міст та проживати з ним протягом офіційної відпустки,
- зустрічі та проведення часу бабусі та батька з дитиною на день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року або у строк тиждень або два тижні потому на вихідні (субота, неділя) з ночівлею,
- зустрічі та проведення часу бабусі та батька з дитиною на день народження батька дитини ІНФОРМАЦІЯ_4 кожного року або у строк тиждень або два тижні потому навихідні (субота, неділя) з ночівлею,
- зустрічі та проведення часу бабусі та батька з дитиною на день народження бабусі ІНФОРМАЦІЯ_2 та дня народження дідуся ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 кожного року з 17:00 год до 20:00 год,
- зустрічі та проведення часу бабусі та батька з дитиною на великодні та різдвяні свята на момент настання таких або на найближчих вихідних після (субота, неділя) з ночівлею, на офіційні державні вихідні з можливістю відвідування дитячих кружків, кафе, майданчиків.
Подаючи позов про зобов'язання відповідачки усунути перешкоди у спілкуванні позивачки з онуко, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка послалася на те, що вона з весни 2025 року не має доступу до спілкування з онукою ані безпосередньо, ані по телефону, фактично їй відмовлено в побаченнях з дитиною і в участі в її вихованні, хоча між позивачкою та дитиною існує тісний зв'язок та емоційна прихильність. В підтвердження цих обставин до матеріалів справи подано роздруківки з месенджерів, а також фотографії бабусі з онукою.
Суд, оцінюючи надані позивачем докази, зазначає, що ці ж роздруківки з месенджерів надала відповідачка, тобто немає сумніву в достовірності зазначених доказів, однак вони не містять інформації, яка б стосувалася предмета позову, тобто що відповідачка дійсно якимось чином перешкоджає позивачці у спілкуванні з онукою, а свідчить про наявність сімейного конфлікту між відповідачкою та позивачкою і третьою особою, будь-яких інших доказів в підтвердження здійснення відповідачкою перешкод іншими способами у спілкуванні позивачки з онукою не надано, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про усунення перешкод та зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_6 .
Однак суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідачки про відсутність спору в цій справі з огляду на те, що неможливість самостійного узгодження сторонами порядку участі позивачки у вихованні та спілкуванні з онукою свідчить про наявність спору між сторонами, який підлягає вирішенню судом. Предмет спору становить також визначення способів участі позивачки як бабусі у вихованні та спілкуванні з онукою і між сторонами відсутня згода з врегулювання зазначеного спору.
Одначасно суд зазначає, що згідно з постановою Верховного Суду від 30.07.2025 у справі № 753/2281/23 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів про відсутність підстав для задоволення вимоги щодо зобов'язання відповідача не перешкоджати позивачу брати участь у вихованні дитини та у вільному спілкуванні з нею, оскільки належних і допустимих доказів того, що відповідач фактично перешкоджає цьому, позивач не надав, однак змінив рішення, які переглядалися в касаційному порядку, встановивши графік побачень (спілкування) позивача з дитиною.
Зазначене свідчить про відсутність прямої залежності між задоволенням / відмовою в задоволенні позовних вимог за результатами розгляду судом справи щодо зобов'язання усунути перешкоди у вихованні та спілкуванні з дитиною та необхідністю визначення графіку спілкування з дитиною у зв'язку з наявністю спору між сторонами щодо можливості встановлення відповідного графіку.
Також суд враховує, що під час судового розгляду не встановлено негативної поведінки позивачки, яка могла б зашкодити дитині, чи обставин, які свідчили б про необхідність обов'язкової присутності відповідачки під час побачень ОСОБА_1 з онукою.
Перебування ОСОБА_2 на обліку в спеціалізованій службі первинного соціально-психологічного консультування осіб, які постраждали від домашнього насильства з приводу вчинення домашнього насильства психологічного характеру від чоловіка ОСОБА_3 , а також звернення відповідачки до правоохоронних органів не є доказами вчинення позивачкою будь-яких дій на шкоду відповідачки чи, тим більш, дитині, і стосуються конфлікту між сторонами.
Посилання представника відповідачки на те, що ночівля дитини у позивачки не враховує вік дитини та її графіку, а постійна зміна ночівлі місця ночівлі може негативно вплинути на дитину, адже це викликатиме в неї постійний стрес та в силу її віку буде складно пояснити дитині такий графік ночівлі, який відрізняється від її стандартного режиму та розпорядку дня, не приймається судом, оскільки під час судового розгляду було встановлено факт постійної участі позивачки ОСОБА_1 у вихованні онуки з наймолодшого віку та частого перебування дитини з ночівлею за місцем проживання позивачки, що навпаки, свідчить про негативний вплив припинення звичного для дитини спілкування з рідною бабою.
Думка дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судовому засіданні не з'ясовувалася в силу віку дитини та для виключеня негативного впливу на дитину п'ятирічного віку.
Суд вважає необгрунтованими належним чином вимоги позивачки про встановлення графіку зустрічей та проведення часу з онукою кожного другого тижня місяця з 15:00 год неділі до 19:00 год понеділка, а також кожного червертого понеділка місяця з 15:00 год до 19:00 год, оскільки жодним чином не визначено, чим обумовлено встановлення саме такого графіку.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
З урахуванням висновку комісії з питань захисту прав дитини № 401/9/10/3 від 14.10.2025, в якому визначено способи участі ОСОБА_1 як бабусі та ОСОБА_15 , який є батьком дитини, у вихованні дитини ОСОБА_16 , зважаючи на те, предметом спору в цій справі не є визначення участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме:
- І та ІІІ п'ятниці місяця з 19:00 год до 19:00 год суботи з ночівлею дитини за місцем проживання позивачки з правом відвідування розважальних та ігрових дитячих майданчиків, парків, тощо;
- зустрічі та проведення часу з дитиною без присутності матері на день народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та день народження дідуся ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 кожного року з 17:00 год до 20:00 год.
У той же час суд вважає помилковою позицію представника відповідача про те, що у висновку органу опіки та піклування не йдеться про можливість ночівлі дитини у бабусі І та ІІІ п'ятниці місяця, оскільки зазначено про проведення часу з дитиною з 19:00 год п'ятниці до 19:00 год суботи без конкретизації «з ночівлею», як то визначено в інших пунктах висновку. Суд зауважує, що зазначення у висновку органу опіки та піклування проміжку часу з 19:00 год п'ятниці до 19:00 год суботи прямо передбачає включення в цей проміжок нічного часу доби і не вимагає додаткового уточнення «з ночівлею», як вказано в інших пунктах висновку.
Щодо зауваження представника відповідача про те, що дідусь ОСОБА_5 не є учасником цієї справи, суд не бере вказане до уваги, оскільки день народження чоловіка позивачки, який є дідусем дитини, є родинним святом і може бути визначено способом участі бабусі у вихованні та спілкуванні з онукою з огляду на інтереси дитини, яка має право на спілкування в родинному колі не тільки матері, але й батька.
Враховуючи висновок органу опіки та піклування від 14.10.2025 № 401/9/10/3, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині визначення такого способу участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні онуки ОСОБА_16 як проведення часу з онукою протягом 7 днів в період літніх канікул та протягом 3 днів в період зимових канікул, з правом спільного відпочинку та проживання дитини в зазначений період у бабусі, оскільки визначення конкретних днів проведення часу з дитиною у вказані періоди потребує досягнення домовленості між сторонами, а також між батьками дитини.
Щодо позовних вимог про спілкування в телефонному режимі з дитиною щоденно, то, враховуючи вік дитини та неможливість визначення конкретного часу, коли дитина зможе спілкуватися з позивачкою протягом дня, зазначені позовні вимоги також не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 10, 18, 23, 76, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Олександрійської міської ради, як орган опіки та піклування, ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Визначити такі способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- зустрічі та проведення часу ОСОБА_1 з дитиною І та ІІІ п'ятниці місяця з 19:00 год до 19:00 год суботи з ночівлею дитини за місцем проживання ОСОБА_1 ;
- зустрічі та проведення часу ОСОБА_1 з дитиною на день народження бабусі ІНФОРМАЦІЯ_2 та день народження дідуся ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 кожного року з 17:00 год до 20:00 год.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 13.01.2026.
Суддя Вікторія МОСКАЛИК