ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.01.2026Справа № 910/4856/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
до Громадської організації «Київська міська організація Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України»
про стягнення 48953,51 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)
Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Громадської організації «Київська міська організація Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» про стягнення 40 044,76 грн. боргу за договором від 22.01.2020 № 226/859-2 про компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, будинок № 4 літера А, а також 3% річних в сумі 2 079,18 грн. та інфляційних втрат у сумі 6 829,57 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Дана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу на юридичну адресу, вручення якої підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням із відміткою про вручення. Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно з актом приймання-передачі нерухомого майна від 22.11.2012 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування згідно з договором оренди № 859 від 22.11.2012 приміщення у нежитловому будинку, що перебуває на балансі позивача, загальною площею 70,80 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 4, літера А.
22.01.2020 між позивачем, як підприємством-балансоутримувачем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір № 226/859-2 про компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, будинок № 4 літера А.
Відповідно до пункту 2.1 договору об'єктом компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою є нежилі приміщення загальною площею 71,80 кв. м.
Згідно з п. 3.1 договору 3.1. плата за об'єкт компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою визначена на підставі статей 286, 287 Податкового кодексу України, рішення Київської міської ради від 18 жовтня 2018 року № 1910/5974 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві», пункту 9.7, 9.7.1 та 9.7.2 розділу 9 «Орендна плата та інші платежі» рішення Київської міської ради від 06 грудня 2018 року № 253/6304, та становить за базовий місяць розрахунку: компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2019 року складає: 897,97 грн.
Розмір компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою змінюється за вимогою підприємства-балансоутримувача в односторонньому порядку у випадку зміни розмірів земельного податку згідно з чинним законодавством України (п. 3.3 договору).
У пункті 3.4 договору вказано, що додатково до компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою.
За положеннями п. 3.5 договору компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання договору оренди від 22.01.2020 № 859-2 і застосовується з 22.01.2020 року.
Відповідно до п.п. 3.6, 4.2.1 договору орендар зобов'язаний сплачувати незалежно від наслідків господарської діяльності компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою щомісячно не пізніше 5 числа поточного за поточний місяць.
Пунктом 3.9 договору визначено, що у разі закінчення, припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою до дня підписання акту приймання-передачі орендованого приміщення згідно договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 22.01.2020 № 859-2 включно у розмірі компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою визначеної договором після дати закінчення (дострокового розірвання) договору.
У пункті 5.1.1 договору встановлено, що підприємство-балансоутримувач має право стягнути з орендаря заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, та інші збитки, заподіяні ним невиконанням своїх зобов'язань за цим договором, шляхом звернення стягнення на його кошти та майно в порядку, визначеному законодавством України.
Відповідно до п. 7.1 договору строк дії договору встановлено з 22.01.2020 до 20.01.2023 року.
Із матеріалів справи слідує, що за відповідачем за період з 01.01.2022 по 31.03.2025 утворилась заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в сумі 40 044,76 грн.
Розрахунок компенсації витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою, згідно Методики розрахунку, затвердженої рішенням Київської міської ради від 20.04.2023 № 6320/6361, та на підставі ст. 286, 287, 289.3 Податкового кодексу України, змінювався, та становить: у період з січня 2022 року по грудень 2022 року 1 418,45 грн. з ПДВ; у період з січня 2023 року по грудень 2023 року 1 631,21 грн. з ПДВ; у період з січня 2024 року по червень 2024 року 1 714,40 грн. з ПДВ; у період з липня 2024 року 1 428,73 грн. з ПДВ.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач компенсацію витрат позивача за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2022 по 31.03.2025 не здійснював, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 40 044,76 грн.
При цьому, доказів звільнення відповідачем об'єкту оренди за договором оренди від 22.01.2020 № 859-2 у спірний період матеріали справи не містять.
Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача в розмірі 40 044,76 грн. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 079,18 грн. та інфляційні втрати в сумі 6 829,57 грн.
Відповідно до п. 6.1 договору за несвоєчасну та не в повному обсязі сплати компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплаченої компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України. Крім того, орендар згідно з пунктом 2 статті 625 ЦК України сплачує інфляційні витрати по заборгованості та 3 % річних від простроченої суми заборгованості.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
За арифметичним перерахунком суду, нараховані позивачем 3% річних в сумі 2 079,18 грн. та інфляційні втрати в сумі 6 829,57 грн. за період до 31.03.2025 підлягають стягненню в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
Позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» задовольнити повністю.
Стягнути з Громадської організації «Київська міська організація Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 11/1; ідентифікаційний код 25278570) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51/А; ідентифікаційний код 03366500) 40044 (сорок тисяч сорок чотири) грн. 76 коп. боргу, 2 079 (дві тисячі сімдесят дев'ять) грн. 18 коп. трьох процентів річних, 6 829 (шість тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн. 57 коп. інфляційних втрат, а також 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Полякова