номер провадження справи 26/1/22
03.07.2025 Справа № 908/70/22(908/250/25)
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Сільськогосподарського кооперативу “ТРОЯНДА», код ЄДРПОУ 31388761 (68322 Україна, Одеська область, Ізмаїльський район, село Василівка, вул. Шкільна, буд. 65)
до відповідача: Приватного підприємства “Бізон-Тех 2006», код ЄДРПОУ 34216986 (70605, Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Лесі Українки, 162, кв.11)
про визнання договору поставки недійсним
в межах справи № 908/70/22
про банкрутство Приватного підприємства “Бізон-Тех 2006», код ЄДРПОУ 34216986 (70605, Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Лесі Українки, 162, кв.11)
Представники сторін:
від позивача - Верчук О.В.
від відповідача - не з'явився
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.05.2025 року прийнято позовну заяву Сільськогосподарського кооперативу “ТРОЯНДА» до Приватного підприємства “Бізон-Тех 2006», про визнання недійсним договору поставки, для розгляду в межах справи № 908/70/22 про банкрутство відповідача, відкрито провадження з розгляду позовної заяви; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03.07.2025 о/об 11:00
Вимоги позовної заяви обґрунтувані тим, що починаючи з 20.04.2017 року по 09.02.2023 року єдиним законним представником Позивача, який мав необхідний обсяг цивільної дієздатності для вчинення правочинів був ОСОБА_1 як Голова(керівник) Позивача, але під час цього періоду він не мав змоги вчиняти жодних дій, так як, щодо нього були відсутні відомості у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і у весь цей час він відстоював свої законні права як учасника та керівника Позивача у судах України. Тому відповідно, Позивач вважає, що договір поставки №ОД-95 від 13.03.2019р є недійсним, так як, був укладений невідомою особою, яка не мала на час укладання необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Позивач вважає, що відповідний правочин є недійсним, та таким, що порушує права та інтереси Позивача, так як починаючи з 20.04.2017 року по 09.02.2023 року Позивач не здійснював жодної діяльності та не укладав будь-які право чини.
Відповідач не направив свого представника у судове засідання 03.07.2025, відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Про час і місце розгляду справи, сторони повідомлені своєчасно та належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України, а й рішення Європейського суду з прав людини, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно з ч.2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17 , від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики Верховного Суду, з урахуванням рішень Європейського суду з прав людини, відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Згідно ч.4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи положення ст.ст. 7, 13, 14, 42-46 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду заяви, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах (відзиві), а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для розгляду справи, суд вважає можливим здійснити розгляд позовної заяви за наявними матеріалами справи та за відсутності представника Відповідача, повідомленого належним чином про місце, дату та час судового розгляду справи.
Судом були здійснені всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність належно повідомленого про розгляд справи відповідача, за наявними матеріалами справи та ухвалити рішення з метою дотримання розумного строку розгляду справи.
У судовому засіданні 03.07.2025 судом, в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд, установив наступне.
20.04.2017 року були проведені позачергові загальні збори членів СОК «Троянда», яким відповідно до протоколу було вирішено наступні питання: 1. Зняти з посади голову СОК «Троянда» ОСОБА_1 ; 2. Прийняти до членів СОК «Троянда» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ; 3. Затвердити Статут СОК «Троянда» у новій редакції; 4. Обрати правління СОК «Троянда» у складі голови правління ОСОБА_5 , заступника голови правління ОСОБА_7 та члена правління ОСОБА_4 ; 5. Обрати Ревізійну комісію у складі Голови Ревізійної комісії ОСОБА_14 , заступника голови Ревізійної комісії ОСОБА_6 , члена Ревізійної комісії ОСОБА_8 ; 6. При вступі до Кооперативу визначено вступний внесок у розмірі 100 грн.; 7. Доручено підписання Статуту СОК «Троянда» ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .. В подальшому, 11.05.2017 року державним реєстратором Кілійської районної державної адміністрації Ногай В.П. внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповіді зміни до установчих документів СОК «Троянда», в тому числі, щодо керівника та членів Кооперативу.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.11.2017 року у справі № 916/1499/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/70058506) позов ОСОБА_1 до СОК «Троянда», державного реєстратора в Кілійському районі був задоволений повністю. Визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів членів СОК «Троянда» від 20.04.2017 року, що оформлене протоколом № 1. Скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів СОК «Троянда», здійснену на підставі протоколу № 1 позачергових загальних зборів членів СОК «Троянда» від 20.04.2017 року.
11.11.2017 року Рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2017 року набрало законної сили.
14.11.2017 року державним реєстратором Кілійської районної державної адміністрації Ногай В.П. скасовано реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведені на підставі рішення позачергових загальних зборів членів СОК «Троянда» оформлених протоколами № 1 від 20.04.2017 року.
Отже, судом у справі № 916/1499/17 визнано недійсним рішення загальних зборів СОК «Троянда» від 20.04.2017 року оформлене протоколом № 1 та відповідно неправомірними рішення щодо призначення нового голови та членів Кооперативу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 року рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2017 року залишено без змін.
У той же час, 09.12.2017 року було проведено загальні збори членів СОК «Троянда», оформлені протоколом № 1, відповідно до якого зборами було вирішено наступні питання: 1. Обрати головою зборів ОСОБА_18 , а секретарем зборів ОСОБА_19 ; 2. Прийняти звіт роботи СОК «Троянда» за 2017 рік; 3. Прийняти до членів СОК «Троянда» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 ; 4. Прийняти статут СОК «Троянда» в новій редакції; 5. Уповноважити ОСОБА_18 та ОСОБА_19 підписати цей протокол та Статут кооперативу у новій редакції; 6. Уповноважити голову правління ОСОБА_5 зареєструвати зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань.
15.12.2017 року було проведено загальні збори членів СОК «Троянда», які були оформлені протоколом № 2, відповідного до протоколу зборами було вирішено наступні питання: 1. Обрати головою зборів ОСОБА_13 , а секретарем зборів ОСОБА_5 ; 2. Вибрати Головою правління ОСОБА_5 , членами правління: ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ; 3. Обрати ревізійну комісію кооперативу наступних осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 ; 4. Прийняти та затвердити основні напрямки діяльності кооперативу на 2018 рік: 5. Розглянути питання про припинення ОСОБА_1 у членстві в кооперативі у наступних зборах. Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів повідомити ОСОБА_1 не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення кур'єрською поштою Укрпошта.
Також, 26.12.2017 року було проведено загальні збори членів СОК «Троянда», які оформлені протоколом № 3, відповідно до якого зборами вирішено: 1. Обрати головою зборів ОСОБА_13 , а секретарем зборів ОСОБА_5 .. 2. Припинити членство у кооперативі ОСОБА_1 у зв'язку із припиненням участі в господарській діяльності Кооперативу протягом 2 років поспіль несплати внесків у порядку, визначеному Статутом кооперативу, та нанесенням збитків Кооперативу згідно п.п. 5.10.2, 5.10.5, 6.2; 3. Уповноважити ОСОБА_5 та ОСОБА_13 підписати цей протокол та Статут кооперативу в новій редакції; 4. Уповноважити голову правління ОСОБА_5 зареєструвати зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.07.2018 року у справі № 916/400/18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/75297818) позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано недійсним рішення загальних зборів СОК «Троянда» від 15.12.2017 року, оформлене протоколом №2 зборів членів СОК «Троянда» від 15.12.2017 року. Визнано недійсним рішення загальних зборів СОК «Троянда» від 26.12.2017 року, оформлене протоколом №3 зборів членів СОК «Троянда» від 26.12.2017 року.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2018 по справі № 916/400/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсними протоколи загальних зборів СОК «Троянда» № 2 від 15.12.2017 року, № 3 від 26.12.2017 року та скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів СОК «Троянда», здійснених на підставі рішення позачергових загальних зборів членів СОК «Троянда», оформлених протоколами за № 2 від 15.12.2017 року та за № 3 від 26.12.2017 року.
05.10.2018 року державним реєстратором Кілійської районної державної адміністрації Ногай В.П. скасовано реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведені на підставі рішень позачергових загальних зборів членів СОК «Троянда» оформлених протоколами за № 2 від 15.12.2017 року та за № 3 від 26.12.2017 року та виключено незаконно включених осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань як засновників (учасників), а Позивача зареєстровано до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань як законного засновника (учасника) СОК «Троянда».
Постановою Верховного Суду від 12.12.2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Судові рішення у справі № 916/400/18 в частині вирішення позову ОСОБА_1 до СОК «Троянда» про визнання недійсними рішень загальних зборів членів СОК «Троянда», оформлених протоколом № 1 від 09.12.2017 року, та скасування державної реєстрації змін до установчих документів СОК «Троянда», здійсненої на підставі рішень загальних зборів членів СОК «Тронда», оформлених протоколом № 1 від 09.12.2017 року скасовано і справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.05.2019 року у справі № 916/400/18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/81843841) позов ОСОБА_1 в цій частині задоволено повністю. Визнано недійсними рішення загальних зборів членів СОК «Троянда», оформлені протоколом від 09.12.2017 року № 1 та скасовано державну реєстрацію змін проведених на підставі вказаного протоколу 07.06.2019 року вказане рішення суду набрало законної сили.
ОСОБА_1 з метою виконання вказаного рішення суду звернувся до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради.
Листом від 03.12.2019 № 785-19 йому було повідомлено, що державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу СОК «Троянда», що проводилась на підставі протоколу загальних зборів № 1 від 09.12.2017 скасована 19.02.2018 державним реєстратором Ногай В.П. на підставі постанови Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 року по справі № 916/1499/19.
Також з листа Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради, ОСОБА_1 стало відомо, що 08.12.2018 було проведено загальні збори членів СОК «Троянда», оформлені протоколом № 1 від 08.12.2018, в якому вказано, що: загальні збори скликано за ініціативою членів Кооперативу на яких були розглянуті наступні питання: 1. Обрання голови та секретаря чергових загальних зборів членів Кооперативу; 2. Розгляд питання про обрання голови Кооперативу та встановлення строку його повноважень; 3. Розгляд питання про обрання членів правління Кооперативу та встановлення строку повноважень членів правління Кооперативу; 4. Розгляд питання про припинення членства осіб, які виявили бажання добровільно вийти зі складу Кооперативу. 5. Розгляд питання про прийняття статуту СОК «Троянда» в новій редакції, 6. Розгляд питання про створення спеціального фонду та встановлення цільового внеску для членів Кооперативу зі строком сплати. На відповідних зборах було вирішено: - по першому питанню: обрати головою зборів ОСОБА_13 , а секретарем зборів ОСОБА_5 ; - по другому питанню: вибрати Головою правління ОСОБА_5 , строком на п'ять років до 08.12.2023 включно; - по третьому питанню: обрати правління із наступних осіб: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та встановити строк їх повноважень п'ять років, до 08.12.2023 включено; - по четвертому питанню: припинити членство у СОК «Троянда» ОСОБА_17 за власним бажанням; - по п'ятому питанню: затвердити та прийняти статут СОК «Троянда» в новій редакції. Уповноважити голову правління ОСОБА_5 підписати цей статут та зареєструвати зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань; - по шостому питанню: створити спеціальний фонд кооперативу та встановити цільовий внесок члена кооперативу у сумі 10000,00 грн. Встановити строк внеску до 01 лютого 2019 року.
Зазначені рішення зборів були оформлені протоколом загальних зборів №1 від 08.12.2018р.
11.12.2018 року та 12.12.2018 року державним реєстратором Ізмаїльської районної державної адміністрації Кравченко Н.С. проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи СОК «Троянда» на підставі вказаного протоколу.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.10.2020 року по справі №916/1240/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92172242), позов ОСОБА_1 до СОК «Троянда» задоволено повністю та визнано недійсним рішення загальних зборів членів СОК «Троянда» від 08.12.2018 року, що оформлене протоколом № 1 зборів членів СОК «Троянда» від 08.12.2018 року, скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів СОК «Троянда», здійснених на підставі протоколу загальних зборів членів СОК «Троянда» від 08.12.2018 року, що оформлене протоколом № 1 зборів членів Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Троянда» від 08.12.2018 року.
З метою виконання вищезазначеного рішення суду та приведення відомостей про СОК «Троянда» в актуальний стан, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 звернувся до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради.
В свою чергу Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради листом від 19.11.2020 року за № з 750-20 повідомив заявника, що Рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2017 року по справі №916/1499/17 та Рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2020 року по справі №916/1240/20 виконано у повному обсязі.
Позивач, отримавши відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань побачив, що в реєстрі досі міститься інформація про осіб, яких було включено до реєстру на підставі незаконних протоколів, які були складені не повноважними особами, яких було неодноразову виключено з відомостей про СОК “Троянда», що містяться Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на підставі рішень Господарського суду.
ОСОБА_1 знову звернувся до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради, який усно пояснив Позивачу, що вони не можуть виконати Рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2020 року по справі №916/1240/20 в частині скасування відомостей про юридичну особу і порадили звернутися до суду за роз'ясненням.
02.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Господарського суду Одеської області про роз'яснення судового рішення, в якій просив суд надати роз'яснення щодо способу виконання рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2020р. у справі №916/1240/20 в частині п. 3 резолютивної частини, а саме: чи має право державний реєстратор скасовувати включення відомостей про юридичну особу від 11.12.2018р. №15361200021000936 включених на підставі протоколу №1 від 08.12.2018р. в ЄДР.
21.12.2020 року Господарським судом Одеської області винесено ухвалу по справі №916/1240/20(https://reyestr.court.gov.ua/Review/93855648), відповідно до якої відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення від 02.10.2020р. подану у справі №916/1240/20, при цьому суд зазначив, що рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2020 у справі № 916/1240/20 є зрозумілим.
У червні 2021 року ОСОБА_1 отримавши ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.12.2020 року по справі №916/1240/20 знову звернувся до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради, з метою виконання Рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2020 року по справі №916/1240/20 та приведення відомостей про СОК «Троянда» в актуальний стан, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Але відповіді від Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради так і не отримав.
У зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2022 року по адміністративній справі № 420/17324/21 за позовом ОСОБА_1 до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
В свою чергу 09 лютого 2023 року Постановою Пятого апеляційного адміністративного суду (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108914711) по адміністративній справі № 420/17324/21, суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив та постановив, - Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 року скасувати та прийняти нове рішення суду, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, що полягає у не приведенні відомостей про юридичну особу Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "ТРОЯНДА"(Одеська область, Кілійський район, с. Червоний Яр, вул. Шкільна, 21, код ЄДРПОУ 31388761), що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань в актуальний стан. Зобов'язати Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради привести відомості Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "ТРОЯНДА" (Одеська область, Кілійський район, с. Червоний Яр, вул. Шкільна, 21, код ЄДРПОУ 31388761) в актуальний стан, що існували до проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "ТРОЯНДА" на підставі: - позачергових загальних зборів членів Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Троянда" від 20.04.2017р., що оформлене протоколом №1 позачергових загальних зборів членів Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Троянда" від 20.07.2017, що визнані нечинним рішенням Господарського суду Одеської області від 1 листопада 2017 року у справі №916/1499/17, та скасовано державну реєстрацію змін проведених на підставі вказаного протоколу; - позачергових загальних зборів Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "ТРОЯНДА" від 15 грудня 2017 року, оформлене протоколом №2 зборів членів Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "ТРОЯНДА" від 15 грудня 2017 року, що визнані нечинним постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2018 по справі №916/400/18, та скасовано державну реєстрацію змін, проведених на підставі вказаного протоколу; - позачергових загальних зборів Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "ТРОЯНДА" від 26 грудня 2017 року, оформлене протоколом №3 зборів членів Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "ТРОЯНДА" від 26 грудня 2017 року, що визнані нечинними постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2018 по справі №916/400/18, та скасовано державну реєстрацію змін, проведених на підставі вказаного протоколу; - загальних зборів членів Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Троянда", оформлені протоколом від 09.12.2017 р. № 1, що визнані недійсними рішенням Господарського суду Одеської області від 07.05.2019 року у справі №916/400/18 визнано недійсними рішення загальних зборів членів СОК "ТРОЯНДА", оформлені протоколом від 09.12.2017 року №1 та скасовано державну реєстрацію змін, проведених на підставі вказаного протоколу; - загальних зборів членів Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Троянда" від 08.12.2018, що оформлене протоколом № 1 зборів членів Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Троянда" від 08.12.2018, рішенням Господарського суду Одеської області від 2 жовтня 2020 року у справі №916/1240/20 що визнані недійсними та скасовано державну реєстрацію змін, проведених на підставі вказаного протоколу.
Зі сторони Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради вищезазначене рішення суду апеляційної інстанції було виконано у повному обсязі.
Таким чином, починаючи з 20.04.2017 року по 09.02.2023 року єдиним законним представником Позивача, який мав необхідний обсяг цивільної дієздатності для вчинення правочинів був ОСОБА_1 як Голова(керівник) Позивача, але під час цього періоду він не мав змоги вчиняти жодних дій, так як, щодо нього були відсутні відомості у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів.
У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Положення частини другої статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; шляхом укладання правочинів суб'єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб'єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин першої та третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3 , 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Частинами першою та другою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (такий висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об'єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 3, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).
Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України). Близька за змістом позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.
У разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України). Близька за змістом позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21.
Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України).
Водночас об'єднана палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 сформувала висновок про те, що: "Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача."
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутств, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним договір поставки № ОД-95 від 13.03.2019р, укладений між СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ КООПЕРАТИВОМ “ТРОЯНДА» (Юридична адреса: 68322, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, село Василівка, вул.Шкільна, будинок 65, Ідентифікаційний код юридичної особи 31388761) та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ “БІЗОН - ТЕХ 2006» (вул. Лесі Українки, буд. 162, кв. 11, м. Пологи, Пологівський район, Запорізька область, 70605, Ідентифікаційний код юридичної особи 34216986) та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.
3. Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА “БІЗОН - ТЕХ 2006» (вул. Лесі Українки, буд. 162, кв. 11, м. Пологи, Пологівський район, Запорізька область, 70605) на користь СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО КООПЕРАТИВУ “ТРОЯНДА» (Юридична адреса: 68322, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, село Василівка, вул.Шкільна, будинок 65, Ідентифікаційний код юридичної особи 31388761) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ.
У зв'язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію Російської Федерації проти України … повний текст рішення складено 13.01.2026.
Суддя О.О. Юлдашев
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.