8 січня 2026 року м. Чернівці
справа № 725/10197/25
провадження №22-ц/822/102/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Перепелюк І. Б.
суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н.
секретар Черновська А.К.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького районного суду м.Чернівців від 4 листопада 2025 року в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст вимог
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем.
Вказувала на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся, після чого відкрилася спадщина на все належне їй майно. При зверненні в нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, було відмовлено, оскільки останнім місцем реєстрації померлої зазначено: АДРЕСА_1 , але заявниця на момент відкриття спадщини була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 зазначала, що вона із померлою бабусею проживали разом однією сім'єю.
Просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт того, що вона, на час відкриття спадщини постійно проживала із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Чернівецького районного суду м.Чернівців від 4 листопада 2025 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Чернівецького районного суду м.Чернівців від 4 листопада 2025 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до Чернівецького районного суду м.Чернівців.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки відсутні інші спадкоємці, які б могли прийняти спадщину або претендувати на її прийняття.
Вказує на те, що серед інших спадкоємців померлої ОСОБА_3 є рідна сестра заявниці та онука померлої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на момент відкриття спадщини і станом на зараз проживає за адресою АДРЕСА_3 . Згідно заяви від 28.10.2025 року яка була долучена до матеріалів справи не заперечує проти задоволення заяви сестри та підтверджує факт постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем, що лиш підтверджує безспірність обставин, викладених у заяві.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Встановлено, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем. Просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт того, що вона, на час відкриття спадщини постійно проживала із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на те, що в даному випадку виник спір про право на спадщину, який повинен вирішуватись у позовному провадженні.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження.
Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
У постанові Верховного Суду від 13 серпня 2024 року у справі№ 489/1313/21 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
За таких обставин, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними, такі справи розглядаються судами за правилами позовного провадження.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Частиною першою статті 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які розглядає суд.
У частині четвертій статті 315 ЦПК України зазначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Обґрунтовуючи подану заяву, ОСОБА_1 зазначила, що при зверненні в нотаріальну контору із заявою про видачу заявниці свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно було відмовлено, оскільки останнім місцем реєстрації померлої зазначено: АДРЕСА_1 , коли заявниця на момент відкриття спадщини була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Також в заяві зазначила, що серед спадкоємців померлої ОСОБА_3 є рідна сестра заявниці та онука померлої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно заяви від 28.10.2025 року яка була долучена до матеріалів справи ОСОБА_2 підтверджує факт постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді вказаної заяви, судом першої інстанції були дотримані вимоги процесуального закону, а тому оскаржувана ухвала як законна та обґрунтована підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 04 листопада 2025 року постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, суд
ухвалив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Чернівецького районного суду м.Чернівців від 4 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді І.Б. Перепелюк
Н.К. Височанська
І.Н. Лисак