печерський районний суд міста києва
Справа № 757/55843/19-ц
пр. № 2-1121/25
"02" грудня 2025 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Соколова О.М.,
при секретарі судових засідань - Колесник А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу №757/55843/19-ц за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, Державної казначейської служби України, про стягнення шкоди заподіяної незаконним рішенням,-
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Держави Україна в особі Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, Державної казначейської служби України, про стягнення шкоди заподіяної незаконним рішенням.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2019 року матеріали цивільної справи №757/55843/19-ц за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, Державної казначейської служби України, про стягнення шкоди заподіяної незаконним рішенням, передано до Київського апеляційного суду для вирішення підсудності.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04.05.2020 року відмовлено у визначенні підсудності позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, Державної казначейської служби України, про стягнення шкоди заподіяної незаконним рішенням, матеріали цивільної справи повернуто до Печерського районного суду м. Києва.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.05.2020 року відкрито провадження у цивільній справі № 757/55843/19-ц за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, Державної казначейської служби України, про стягнення шкоди заподіяної незаконним рішенням та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.11.2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі № 757/55843/19-ц та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання учасники не з'явились, про розгляд справи повідомлялися належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Позивач, звертаючись до суду із вказаним позовом, обґрунтовує його тим, що ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 16.04.2018 року у справі № 686/24033/17 його скаргу залишено без розгляду, чим завдано йому моральної шкоди, яка проявилася у моральних стражданнях, а заявлений розмір у один мільярд гривень сформований за внутрішнім переконанням та майнової шкоди у розмірі 40 020,00 грн.
Кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою ст. 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів викладено у положеннях статті 16 Цивільного кодексу України.
Право вибору способу захисту, передбаченого законом, належить особі, яка звернулася за захистом свого права та їй належить право визначення предмета і підстав позову.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які викладені у пункті 10 постанови від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади», виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Відповідно до положень ст. ст. 62, 126, 129 Конституції України, матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Отже, зазначеними положеннями Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
Відповідно до частини другої ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Проте в зазначених вище випадках між позивачами та суддями або судами (відповідачами) такі правовідносини не виникають, тому такі справи не можуть бути підсудні судам загальної юрисдикції.
Предметом нового судового розгляду не можуть бути ухвалені у іншій справі судові рішення або процесуальна діяльність судді при їх ухваленні.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя й посяганням на процесуальну незалежність (статті126 і129 Конституції України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової (юридичної) визначеності. Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
Як зазначено у пункті 61 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії», право на справедливий розгляд у суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, з-поміж іншого, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватися, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Відповідно до статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України,про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Таким чином, аналізуючи обставини, які стали підставою для звернення позивача до суду, те, що предметом позову є стягнення компенсації моральної та матеріальної шкоди, як вказує автор, завданої судовим рішенням, у справі № 686/24033/17, зазначені положення Конституції України, слід дійти висновку про закриття провадження у справі, оскільки заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, сформованим у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, приписи «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини другої статті 122 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), «заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 109 КАС України у редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження), «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 170 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами відповідно цивільного чи адміністративного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами (пункт 66 постанови).
Позовні вимоги про визнання незаконними пов'язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов'язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства (пункт 67 постанови від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 62, 124, 126, 129 Конституції України, ст.ст. 1-18, 23, 33, 34, 255, 258-261, 263, 353, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Провадження у цивільній справі № 757/55843/19-ц за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, Державної казначейської служби України, про стягнення шкоди заподіяної незаконним рішенням - закрити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя О.М.Соколов