Справа № 752/24036/25
Провадження №: 3/752/94/26
05.01.2026 м. Київ
суддя Голосіївського районного суду міста Києва Бушеленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання у м. Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли
відУправління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції
пропритягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП
відносноОСОБА_1 дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 місце проживання - АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер - НОМЕР_1
До Голосіївського районного суду міста Києва надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 457154 від 18.09.2025, що складений з посиланням на порушення п. "а" п. 2.9 Правил дорожнього руху (надалі по тексту - протокол).
Відповідно до зазначеного протоколу 17.09.2025 о 23:10 у м. Києві по вул. Антоновича, 40 громадянка ОСОБА_1 керувала електросамокатом Jet (номерний знак НОМЕР_2 ) в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди громадянки проводився на місці зупинки у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Драгер Алкотест 6820ARJT 0266, результат позитивний 1,17 %.
Також у протоколі зазначено, що велась безперервна відеофіксація на портативний відеореєстратор 473787, 473612.
В якості доказу події та складу адміністративного правопорушення до протоколу приєднано лазерний компакт диск з записами нагрудних камер співробітників патрульної поліції, роздруківку з пристрою Drager mobile printer (ARMD-0536), що містить підпис ОСОБА_1 , акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, що містить підпис ОСОБА_1 .
За клопотанням ОСОБА_1 та її захисниці - адвоката Майстренко Н.М. особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисниця, приймали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Завершення судового розгляду відбулося за відсутності ОСОБА_1 та її захисниці через незадовільну якість мережевого з'єднання та відповідно до клопотання захисниці.
20.10.2025 в судовому засідання було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи до Ужгородського міськрайонного суду за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Рішення суду мотивовано відсутністю законодавчо закріплених передумов, адже КУпАП не встановлює альтернативну підсудність з розгляду справ за ст. 130 КУпАП. Зокрема, ч. 1 ст. 276 КУпАП визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, тоді як решта частин цієї статті не містять виключень для справ, передбачених ст. 130 КУпАП. Повноважень самостійно змінювати підсудність справи на вимогу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності суд (суддя) місцевого загального суду не наділений.
По суті справи позиція захисту була відображена у письмових поясненнях від 20.10.2025 та додаткових поясненнях від 29.11.2025, за змістом яких провадження у справі підлягає закриттю через відсутність у ОСОБА_1 статусу водія та ознак протиправності у її діях.
Так, у поясненнях вказується, що ОСОБА_1 використала 17.09.2025 для вчасного (до комендантської години) повернення додому електросамокат JET, оскільки запізнилася на останній поїзд метрополітену. Згідно з відповіддю на адвокатський запит від оператора, що надає послуги оренди електросамокатів Jet - Товариства з обмеженою відповідальністю "Джет Райдс" від 15.10.2025 № 15/10/252, електросамокат Jet, з індивідуальним номером 210354, є електросамокатом марки OKAI ES 400 А з наступними технічними характеристиками: номінальна потужність 350 кВт; максимальна потужність 700 кВт; максимальна швидкість 200км/год; максимальне навантаження 100 кг.
На переконання захисту, з урахуванням приписів п. 1.10 Правил дорожнього руху, ст. 1, Закону України "Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів", ч. 1-2 ст. 14 ч. 9 ст. 15, абз. 2, 8 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" для керування вищевказаним електросамокатом не вимагається наявність посвідчення водія, а ОСОБА_1 не є водієм у розумінні Правил дорожнього руху, а тому не зобов'язана дотримуватися вимог щодо недопущення випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Також позиція захисту охоплювала тезу про відсутність у поліцейських підстав для зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Згідно з додатковими поясненнями, ОСОБА_1 підійшла до працівників поліції сама, її рухи та рухи її товариша ОСОБА_2 є чіткими, координація не порушена, обидва поводять себе адекватно, зовнішні ознаки алкогольного сп'яніння відсутні, відповідають на запитання по темі, підтримують бесіду невимушено, мова не порушена. На відеозаписи зафіксовано, що ОСОБА_1 заперечує показник Драгера Alcotest, дата крайного калібрування приладу Драгер - 15.11.2024, роздрукований результат тесту показав, що о 23 год 44 хв 17.09.2025 температура повітря становила + 19 градусів за Цельсієм, проте дані з мережі Інтернет спростовують ці показники, а тому показник цього приладу слід поставити під сумнів. Також у додаткових поясненнях зазначено, що тест № 3294, виконаний 17.09.2025 о 23 год 44 хв у місці зупинки ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 .
Проаналізувавши фактичні обставини за наслідками дослідження матеріалів справи, заслуховування пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, переглянувши в залі судового засідання на робочому комп'ютері відеозаписи з нагрудної камери співробітників поліції, керуючись завданнями КУпАП за ст. 1, засадами забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення за ст. 7, визначення адміністративного правопорушення (проступку) за ч. 1 ст. 9, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення за ст. 245 КУпАП, суд (суддя) вважає наявними підстави для закриття провадження у цій справі в порядку п. 1 ст. 247 КУпАП, зважаючи на наступне.
Так, з досліджених відеозаписів слідує, що 17.09.205 у нічний час доби громадянин ОСОБА_2 та ОСОБА_1 рухалися на електросамокатах Jet, орендованих у Товариства з обмеженою відповідальністю "Джет Райдс" за допомогою застосунку у мобільному телефоні та переїжджали проїзну частину вул. Антоновича по пішохідному переходу, за що їх було зупинено працівниками патрульної поліції, оскільки переходити пішохідний перехід потрібно власноніж, а не рухаючись на електросамокаті. ОСОБА_1 та її супутник ОСОБА_2 пояснили, що вони не місцеві, не встигли скористатися метрополітеном, хоча прийшли на станцію у час, в який метрополітен працює, таксі викликати не змогли, а тому змушені були скористатися самокатами, щоб встигнути дістатися до місця мешкання до початку комендантської години. У ході спілкування з ними, працівники поліції виявили ознаки алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, а тому як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_2 було запропоновано проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора на місці зупинки. При цьому, їм було роз'яснено, що така вимога обумовлена змінами до законодавства та визначення електросамокату як виду транспортного засобу, керування яким у стані алкогольного сп'яніння заборонено. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пройшли огляд на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Alcotest 6820 (прилад № ARJL-0266). Результат щодо ОСОБА_1 з показником 1,17 проміле роздруковано на пристрої Drager mobile printer № ARMD-0536. ОСОБА_1 не погодилася з цим результатом, про що зазначила прямо та зрозуміло, та неодноразово виявляла здивування значеному показнику проміле хоча і визнавала, що вона вживала алкоголь у прийнятних для себе дозах та не відчуває стану сп'яніння.
Як слідує з представлених суду доказів, ОСОБА_1 не направляли на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння до спеціалізованого медичного закладу у лікаря-нарколога.
Розглядаючи цю справу про адміністративне правопорушення, суд (суддя) відхиляє заперечення захисниці та ОСОБА_1 у частині відсутності підстав для зупинки громадян, які рухалися на електросамокатах працівниками патрульної поліції та в частині того, що дія приписів законодавства про обов'язок дотримуватися вимог щодо недопущення випадків керування електросамокатом у стані алкогольного сп'яніння не розповсюджується на ОСОБА_1 .
Позиція суду (судді) ґрунтується на наступному.
За змістом Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному, визнається учасником дорожнього руху.
Транспортним засобом за приписами вказаних Правил визнається пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Визначаючи громадянина ОСОБА_1 як особу, яка може бути на законних підставах притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд (суддя) керується приписами Правил дорожнього руху, Законом України "Про дорожній рух", Законом України "Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів" та виходить з того, що керуючи електросамокатом, громадянка ОСОБА_1 є учасницею дорожнього руху та зобов'язана була дотримуватися вимог Правил дорожнього руху в частині тверезості.
Так, приписами ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, серед іншого, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них.
Згідно зі ст. 1 цього Закону легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.
Низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб у розумінні зазначеного Закону - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Відповідно до наданих захисницею документів, ОСОБА_1 пересувалася на електросамокаті, тобто на колісному транспортному засобі, який оснащений та приводиться в рух системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії з двома колесами.
Цей електросамокат, виходячи з положень Закону України "Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів" слід кваліфікувати як низькошвидкісний легкий електричний транспортний.
Дійсно, в силу положень Закону України "Про дорожній рух" та Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 (зі змінами), керування електросамокатом, яким користувалася ОСОБА_1 , не вимагає наявності посвідчення водія, проте це не нівелює обов'язку особи, яка ним керує, дотримуватися вимог законодавства в частині тверезості.
На переконання суду (судді) у частині вимог про тверезість Правила дорожнього руху розповсюджуються на осіб, які користуються електричними транспортним засобами з метою переміщення у просторі і для керування якими наявність посвідчення водія не вимагається.
Також слід зауважити, що КУпАП має певну специфіку у своїх нормах. Зокрема, у ч. 1 ст. 130 КУпАП установлено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Так само карною є відмова від проходження огляду на стан сп'яніння за умови керування з ознаками сп'яніння. Так, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП веде мову про спеціального суб'єкта, де законодавцем застосовано слово "особа", а не водій. У той же час, санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП виокремлює стягнення для водіїв, яким є штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також виокремлює вид стягнення не для водіїв, а інших осіб і ним є - лише штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Поряд з цим, до прикладу, ст. 126 КУпАП установлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Санкція ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачає накладення стягнення на винного у виді штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ні диспозиція, ні санкція ч. 1 ст. 126 КУпАП не виокремлює поняття "водій" і "особа" та не розділяє їх.
У зв'язку з цим, електросамокат Jet, працівниками поліції правомірно ідентифіковано як електричний транспортний засіб, адже це узгоджується з приписами Закону України "Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів".
Оскільки ОСОБА_1 керувала електросамокатом, який слід визнавати транспортним засобом та здійснювала це з ознаками алкогольного сп'яніння та сама визнавала, що вживала алкогольні напої (доводиться відеозаписами), її перевірка та огляд на стан сп'яніння мали відповідати та відбуватися з урахування дії спеціальних норм законодавства, зокрема ч. 2-4 ст. 266 КУпАП, Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (надалі по тексту Інструкція № 1452/735).
Факт пересування на електросамокаті верхи пішоходним переходом ні на відеозаписі, ні у поясненнях та додаткових поясненнях ні ОСОБА_1 , ні її захисниця не заперечили і не спростували. Оскільки електросамокат відноситься до транспортних засобів, рух ним по пішохідному переходу заборонено, а тому працівники патрульної поліції мали достатні підстави для зупинки ОСОБА_1 та її супутника у зв'язку з виявленим порушенням Правил дорожнього руху.
Незважаючи на те, що доводи захисту в описаній вище частині відхиляються, суд (суддя) вважає наявним істотне порушення процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, яке оцінюється як підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за п. 1 ст. 247 КУпАП.
Так, як унормовано у ч. 2-4 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Згідно з п. 2 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 3 розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
У п. 1-9 розділу ІІ Інструкції № 1452/375 закріплено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Огляд на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви. Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку № 1 до цієї Інструкції.
З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
З викладених положень зазначеної Інструкції № 1452/735, а також і відповідних положень ст. 266 КУпАП, слідує, що огляд на стан алкогольного сп'яніння водія проводиться на місці зупинки за допомогою спеціальних технічних приладів, а задля забезпечення достовірності результатів огляду - у разі незгоди водія з результатами огляду, співробітники поліції зобов'язані забезпечити доставку такого водія до найближчого закладу охорони здоров'я для здійснення його огляду лікарем наркологом.
Досліджені відеозаписи з нагрудних камер патрульних поліцейських свідчать про те, що ОСОБА_1 не погодилася з результатами її огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та заперечила результати показника газоаналізатора, проте не була направлена та доставлена до медичного закладу для проходження огляду у лікаря-нарколога.
Направлення на огляд ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не складалося, що свідчить про недотримання процедури оформлення протоколу за ст. 130 КУпАП та, відповідно, порушення його прав і інтересів, фундаментального права на захист. Таким чином, ОСОБА_1 була фактично позбавлена можливості заперечити результати огляду на місці зупинки, позбавлена права пройти огляд у лікаря-нарколога в спеціалізованому медичному закладі.
З огляду на встановлені обставини складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 видається безпідставним через відсутність складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та з огляду на наявність описаних порушень процедури огляду.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
У ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
За приписами п. 1 ч. 7 ст. 56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) ч. 1 ст. 9 КУпАП визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин справи, її вирішення у точній відповідності до закону.
У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey, п. 282) зазначається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18.01.1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 № 1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Враховуючи викладене, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не відповідатиме засадам забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення за ст. 7, визначення адміністративного правопорушення (проступку) за ч. 1 ст. 9, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення за ст. 245 цього Кодексу.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП унормовано, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
За наведених обставин, провадження у справі закривається в порядку п. 1 ст. 247 КУпАП.
Заперечення захисниці у частині недостовірності показань приладу, який був застосований до ОСОБА_3 оцінюються критично.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Цим Законом не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов'язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженого типу, які видавалися Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 01.01.2016.
Газоаналізатори виробництва концерну "Drager Alcotest" (Німеччина), які використовуються органами Національної поліції України вже перебувають в експлуатації, можуть експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 "Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями", що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.11.2016 за № 1417/29547, встановлені міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями, за змістом якого для газоаналізаторів такий термін становить один рік.
Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 слід вважати такими джерелами права, які встановлюють юридичні наслідки, що мають значення для оцінки обставин, які є суттєвими для повного і всебічного розгляду цієї справи.
Враховуючи викладене, спеціальний технічний засіб, який був використаний для огляду ОСОБА_1 17.09.2025 працівниками патрульної поліції у будь-якому випадку не слід вважати несправним через те, що останнє його калібрування відбулося 15.11.2024.
Стосовно температурного режиму, який зафіксував прилад Drager Alcotest (+19 градусів за Цельсієм), суд (суддя) зазначає, що це цілком виправданий показник, адже газоаналізатори зберігаються в патрульних автівках Національної поліції у спеціальних боксах, обладнаних спеціальними матеріалами, що виключає набуття ними температури навколишнього природного середовища. Більше того, газоаналізатор за своєю суттю та призначенням не є приладом для виміру температури зовнішнього середовища і, з урахуванням місця його зберігання, цілком логічним є те, що він не встиг охолонути та прийняти повністю температуру зовнішнього середовища, що була на відкритому повітрі.
Щодо того, що тест № 3294 проведено відносно ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 , то ці твердження не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, адже на у роздрукованому паперовому бланку з приладу Drager mobile printer (ARMD-0536) наявне прізвище ОСОБА_1 та підпис цієї особи.
Щодо решти непроаналізованих заперечень захисниці суд (суддя) зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10.02.2010).
Керуючись ст. 9, 23, 130, 247, 266, 283-285, 294 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.В. Бушеленко