Справа № 580/4833/25 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК
12 січня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 Р на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військової частини НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Р, Військової частини НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_4 ), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26 травня 2025 року, просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Р Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди 01.01.2016 по 04.03.2016, з 25.10.2017 по 22.12.2017 з встановленням базового місяця - червень 2014 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Р Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 04.03.2016, з 25.10.2017 по 22.12.2017, враховуючи базовий місяць - січень 2008 року та з врахуванням раніше проведеної виплати;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 " (Військова частина НОМЕР_3 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 04.03.2016 по 25.10.2017 з встановленням базового місяця - червень 2014 року;
- зобов'язати Інформаційний центр " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (Військова частина НОМЕР_3 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 04.03.2016 по 25.10.2017, враховуючи базовий місяць - січень 2008 року та з врахуванням раніше проведеної виплати;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_4 ) Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 22.12.2017 по 28.02.2018 з встановленням базового місяця - січень 2008 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_4 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 22.12.2017 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць - січень 2008 року та з врахуванням раніше проведеної виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проходження військової служби у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу органів Держаної прикордонної служби не проведено повного розрахунку щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Позивач звертався до керівництва зазначених військових частин з вимогою виплатити індексацію грошового забезпечення. За результатом розгляду звернень лише 14.02.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 Р виплачено 15 425,52 грн, а 28.02.2025 Військовою частиною НОМЕР_5 Р - 14 215, 89 грн. Також у відповідь на звернення Військовою частиною НОМЕР_1 Р надано розрахунок виплачених сум індексації грошового забезпечення та поінформовано, що базовий місяць для розрахунку індексації є червень 2014 року.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 до 03.03.2016, з 25.10.2017 до 21.12.2017 із встановленням базового місяця - січень 2008 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Р нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 до 03.03.2016, з 25.10.2017 до 21.12.2017 із встановленням базового місяця - січень 2008 року та виплатити індексацію грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 04.03.2016 до 24.10.2017 із встановленням базового місяця - січень 2008 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_5 Р нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 04.03.2016 до 24.10.2017 із встановленням базового місяця - січень 2008 року та виплатити індексацію грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 22.12.2017 до 28.02.2018 із встановленням базового місяця - січень 2008 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_4 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 22.12.2017 до 28.02.2018 із встановленням базового місяця - січень 2008 року та виплатити індексацію грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Суд першої інстанції на підставі аналізу обставин справи в контексті наведеного в рішенні нормативного регулювання виснував, що відповідачі здійснювали нарахування і виплату грошового забезпечення позивача порушивши норми права.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 08 серпня 2025 року представник Військової частини НОМЕР_1 Р подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року №580/4833/25 повністю і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 Р мотивована тим, що приймаючи оскаржуване рішення суд зробив хибний висновок щодо суб'єкта, відповідального за здійснення виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 до 03.03.2016, з 25.10.2017 до 21.12.2017, а також необґрунтовано розглянув позовну заяву, маючи підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
11 серпня 2025 року представник Військової частини НОМЕР_5 Р подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року №580/4833/25 повністю і ухвалити нове судове рішення яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_5 P, Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_5 Р мотивована тим, що суд першої інстанції, не повністю вивчивши обставини справи, визнав протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_5 Р та зобов'язав в/ч НОМЕР_5 P нарахувати позивачу індексацію грошового забезпечення за період (з 04.03.2016 по 24.10.2017), який не відповідає періоду проходження служби позивачем у в/ч НОМЕР_5 Р (з 04.03.2016 по 07.03.2017). Приймаючи оскаржуване рішення суд зробив хибний висновок щодо суб'єкта, відповідального за здійснення виплати індексації грошового забезпечення з 04.03.2016 до 24.10.2017, а також, необґрунтовано розглянув позовну заяву, маючи підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року та від 22 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
01 вересня 2025 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до фактичних обставин справи, позивач проходив військову службу у Державній прикордонній службі України: у період з 01.01.2016 до 03.03.2016 - у Військовій частині НОМЕР_2 ; з 04.03.2016 до 24.10.2017 - у Військовій частині НОМЕР_3 ; з 25.10.2017 до 21.12.2017 - у Військовій частині НОМЕР_2 ; з 22.12.2017 до 28.02.2018 - у Військовій частині НОМЕР_4 .
Згідно розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 до 21.12.2017 базовий місяць для нарахування індексації - червень 2014 року.
На звернення позивача, Військова частина НОМЕР_4 листом від 07.02.2025 № 09/М-4/33 повідомила про те, що індексацію грошово забезпечення нараховано та виплачено згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доход населення". Правові підстави для здійснення її перерахунку у Головному центрі відсутні.
Дії відповідачів щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2008 з встановленням базового місяця - червень 2014 року позивач вважає протиправними, а тому звернувся в суд з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів виходить з наступного.
У контексті доводів апелянтів про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, колегія суддів враховує наступне.
У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь-яким строком.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
З огляду на те, що вказаним Рішенням Суд надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції до змін, внесених у вказану статтю Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, відповідно до якої звернення до суду не обмежувалося будь-яким строком, однак після внесення вказаних змін, у справах про виплату працівнику всіх сум, що належать йому при звільненні, було встановлено тримісячний строк звернення до суду.
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з цим відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).
Таким чином, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
У постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що у разі якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то правове регулювання здійснюється так: правовідносини, які мають місце в період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період із 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
У справі ж, що розглядається, спір виник у зв'язку з невиплатою позивачу належних сум грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, тобто під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року (30 червня 2023 року) та передбачала звернення до суду з відповідними позовними вимогами без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, доводи апелянтів про пропуск позивачем строку звернення до суду та вимоги про залишення адміністративного позову без розгляду є безпідставними та відхиляються колегією суддів.
Щодо суб'єкта, відповідального за здійснення виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , судова колегія враховує наступне.
Відповідно до п. 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи) (абзац перший пункту 3 Постанови № 704).
Відповідно до п. 1.3 розділу І «Загальні положення» Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року №425 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 червня 2008 року за № 537/15228 (далі - Інструкція № 425), яка була чинною до 10 серпня 2018 року, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем служби.
Не за місцем служби грошове забезпечення виплачується військовослужбовцям:
а) тимчасово прикомандированим на тривалі терміни до інших органів Держприкордонслужби в органах Держприкордонслужби за місцем прикомандирування, якщо прикомандирування дозволено Головою Державної прикордонної служби України або його першим заступником;
б) які протягом тривалого часу перебувають на лікуванні в лікувальних закладах поза місцем дислокації органу Держприкордонслужби - у цих лікувальних закладах з дозволу начальника фінансово-економічного управління Адміністрації Державної прикордонної служби України;
в) направленим на термін понад три місяці в навчальні заклади Державної прикордонної служби України для навчання, на курси, на навчальні збори i залікові сесії для підготовки та захисту дипломних проектів за місцем навчання;
г) направленим на термін понад три місяці для навчання у військові навчальні заклади Міністерства оборони України та навчальні заклади інших органів виконавчої влади.
Відповідно до пункту 1.9 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 425 індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.
Пунктом 3 розділу І «Загальні положення» Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306 (далі Інструкція № 558), яка є чинною з 10 серпня 2018 року, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату. Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством (пункт 9 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 558).
Частиною першою статті 9 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Таким чином, індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. Разом з цим, військова частина, з якої звільняється військовослужбовець, не може здійснити розрахунок розміру належної до виплати індексації за попереднім місцем проходження служби військовослужбовця. Отже, за цими позовними вимогами належним відповідачем є саме Військова частина НОМЕР_6 та Військова частина НОМЕР_5 Р.
У постанові Верховного Суду від 19 травня 2025 року у справі 420/20215/23 Суд дійшов висновку про те, що виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини у зв'язку із звільненням з військової служби, що спрямовано на уникнення подвійного стягнення заборгованості грошового забезпечення за попереднім місцем служби та за останнім, оскільки за останнім місцем служби суб'єкт владних повноважень зобов'язаний здійснити повний розрахунок з військовослужбовцем перед звільненням з урахуванням заборгованостей з попередніх місць служби, не спростовує висновків про те, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні у спірний період, оскільки індексація грошових доходів не є виплатою військовослужбовцю у зв'язку зі звільненням чи заборгованістю, а є періодичною виплатою й у цій справі є спірною.
Згідно зі ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального та процесуального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_3 " (Військова частина НОМЕР_3 ) Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини НОМЕР_2 залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: Т.Р. Вівдиченко
І.О. Грибан