вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
12.01.2026 м. Ужгород Справа № 907/1074/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д.,
за участю секретаря судового засідання Повідайчик Т.В., розглянувши матеріали заяви позивача про ухвалення додаткового рішення (вх. №02.3.1-02/10989/25 від 15.12.2025) у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатський промисловий ресурс", код ЄДРПОУ - 45284299, 90100, Закарпатська область, Хустський район, м. Іршава, вул. Шевченка, 33, кв. 27,
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна універсальна біржа", код ЄДРПОУ - 32996161, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 60,
про стягнення коштів,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатський промисловий ресурс", код ЄДРПОУ - 45284299, звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна універсальна біржа", код ЄДРПОУ - 32996161, з позовними вимогами стягнення 346 645.50 грн. сплачених гарантійних внесків.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 10.12.2025 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна універсальна біржа", код ЄДРПОУ - 32996161, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 60, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатський промисловий ресурс", код ЄДРПОУ - 45284299, 90100, Закарпатська область, Хустський район, м. Іршава, вул. Шевченка, 33, кв. 27, загальну суму боргу в розмірі 346 645,50грн. (триста сорок шість тисяч шістсот сорок п'ять гривень 50 копійок), у тому числі: суму 132 453.00 грн (сто тридцять дві тисячі чотириста п'ятдесят три гривні 00 копійок) сплаченого гарантійного внеску згідно з платіжною інструкцією №6 від 06.09.2024; суму 214 192.50 грн (двісті чотирнадцять тисяч сто дев'яносто дві гривень 50 копійок) гарантійного внеску, сплаченого позивачем за платіжною інструкцією №3 від 05.09.2024 року. Судові витрати покладено на відповідача у справі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна універсальна біржа", код ЄДРПОУ - 32996161, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 60, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатський промисловий ресурс", код ЄДРПОУ - 45284299, 90100, Закарпатська область, Хустський район, м. Іршава, вул. Шевченка, 33, кв. 27, частину сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 4159,74 грн (одна тисяча п'ятсот вісімдесят гривень 70 копійок).
На адресу суду надійшла після ухвалення судового рішення у справі відповідна заява про ухвалення додаткового рішення від позивача у справі (вх. №02.3.1-02/10989/25 від 15.12.2025 року), в якій він просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 15 000.00 грн.
Ухвалою суду від 16.12.2025 прийнято до провадження заяву про ухвалення додаткового рішення, яка надійшла від позивача у справі (вх. №02.3.1-02/10935/25 від 15.12.2025 року). Постановлено здійснити розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без виклику сторін. Встановлено відповідачу строк у десять днів з моменту вручення даної ухвали для подання до суду заперечень щодо заяви про ухвалення додаткового рішення.
В поданій заяві заявник вказує, що у поданій позовній заяві вказувалось, що орієнтовний розмір судових витрат, які позивач планує понести у зв'язку із розглядом справи становить 44 159.74 грн, з яких: 4159.74 грн витрати на сплату судового збору та 40 000.00 грн витрати на професійну правничу допомогу. Заявник вказував, що докази про понесені витрати будуть надані суду в порядку ч. 8 статті 129 ГПК України, тобто до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду. Заявник просить ухвалити додаткове рішення у справі, оскільки питання про судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) не вирішувалось судом при ухваленні додаткового рішення.
Заявник вказує у своїй заяві, що фактичний розмір судових витрат - витрат на професійну правничу допомогу, які ТОВ "Закарпатський промисловий ресурс" понесло у зв'язку із розглядом даної справи складає 15 000.00 грн.
До матеріалів заяви заявником долучено копію договору №18/09/25 про надання правової допомоги від 18.09.2025, укладений між позивачем - ТОВ "Закарпатський промисловий ресурс" і АБ "Майор і партнери", згідно п. 1.1. якого, клієнт (позивач) доручає, а АБ (адвокат) бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту у стягненні з ТОВ "Центральна універсальна біржа" гарантійних внесків в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Розділом 4 договору регулюється порядок оплати послуг адвоката. Так у пункті 4.1. договору передбачено, що отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару/винагороди.
При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення, ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнтів; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката (п. 4.2. договору).
Пунктом 4.6. договору передбачено, що всі інші умови, в тому числі розмір і строки оплати гонорару/винагороди визначаються сторонами в додатку до цього договору.
Судом встановлено, що такий договір підписано уповноваженими представниками сторін.
Звітом про надання правової допомоги від 11 грудня 2025 року, складеним АБ "Майор і партнери" підтверджується, що гонорар/винагорода, яку ТОВ "Закарпатський промисловий ресурс" сплачує АБ "Майор і партнери" за договором про надання правової допомоги становить 15 000.00 грн.
Актом приймання - передавання наданих послуг від 11 грудня 2025 року підтверджується, що за період з 18.09.2025 по 11.12.2025 надано клієнту послуги, передбачені у п. 1.1. договору та п. 1 додатку №1 до договору у відповідності та на умовах передбачених договором, а саме: юридичну (правову) допомогу пов'язану із стягненням у судовому порядку з ТОВ "Центральна універсальна біржа" гарантійних внесків, що включає в себе: аналіз документів, доказів, судової практики, підготовку та подання до господарського суду позовної заяви та доданих до неї документів. В такому акті зазначено, що послуги надано клієнту вчасно, якісно та в повному обсязі. Вартість наданих АБ послуг складає - 15 000.00 грн без ПДВ.
Судом встановлено, що акт підписаний уповноваженими представниками сторін.
В матеріалах справи також міститься копія ордеру на надання правничої допомоги ТОВ "Закарпатський промисловий ресурс" адвокатом Борсенко Олександром Вікторовичем від 19.09.2025 року, виданим АБ "Майор і партнери"; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/1719, виданого 30 жовтня 2018 року, яке засвідчує право адвоката Борсенка Олександра Вікторовича на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідач заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення до суду не надав, хоча ухвала суду від 16.12.2025 була надіслана відповідачу рекомендованою поштою з повідомленням про вручення. Однак дане поштове відправлення повернулось відправнику 03.01.2026 за закінченням встановленого терміну зберігання.
Суд зазначає, що ст.59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статтею 16 ГПК України.
Відповідно до статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частиною 1 статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст.126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст.126 ГПК України). За змістом ч. 4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст.126 ГПК України).
Згідно з ч. 5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинились.
Частиною 8 ст.129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Оскільки станом на день прийняття рішення суд не розглядав та не вирішував питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, відтак це питання має бути вирішено судом шляхом ухвалення додаткового рішення. Крім того, представник позивача на виконання п. ч. 3 ст. 129 ГПК України зробив відповідну про це заяву, яка вказана вище.
Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Визначаючи належні на правничу допомогу витрати, суд звертається до правових позицій, викладених у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, згідно якої "з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою і необхідною. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, або є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", можуть бути використані судом в якості джерела права.
Так, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна та інші проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду має дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 зі справи № 904/4507/18 зауважила, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату “гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Отже, дослідивши заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, надані заявником докази, застосовуючи зазначені вище критерії розумності, розміру заявлених заявником до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, ціну позову, складність та значення для сторін цієї справи, суд зазначає, що загальний розмір витрат на правничу допомогу заявлений представником позивача, не є пропорційним до предмета спору. Суд також враховує, що дана справа розглядалась у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, судові засідання у справі не проводились, відповідач також заяв по суті справи до суду не подавав.
Також, суд бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо).
Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 24.01.2022 року у справі №911/2737/17).
Отже, суд, враховує той факт, що дана справа є малозначною і була призначена для розгляду у порядку спрощеного позовного провадження (ч. 3 статті 12 ГПК України), відповідно, судові засідання не проводилися, суд вважає, що заявлені представником позивача до відшкодування витрати у загальній сумі 15 000,00 грн. є не співмірними із складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, а тому їх відшкодування матиме надмірний характер.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у цій справі витрати позивача на професійну правничу допомогу, що заявлені в сумі 15 000.00, підлягають розподілу між сторонами, компенсувавши позивачеві співмірну частину таких витрат на оплату послуг адвоката, яка належить стягненню з відповідача в сумі 5000,00 грн.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, суд -
1. Заяву позивача про ухвалення додаткового рішення (вх. №02.3.1-02/10989/25 від 15.12.2025) - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна універсальна біржа", код ЄДРПОУ - 32996161, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 60, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатський промисловий ресурс", код ЄДРПОУ - 45284299, 90100, Закарпатська область, Хустський район, м. Іршава, вул. Шевченка, 33, кв. 27, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000.00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Копію додаткового рішення направити сторонам у справі.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення. Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 12.01.2026 року.
Суддя П. Д. Пригуза