вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
13.01.2026м. ДніпроСправа № 904/6414/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА", м. Київ
до Ярошенка Андрія Олексійовича, Дніпропетровська область, м. Самар
про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 129 004,26 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (подано через підсистему "Електронний суд"), у якій просить стягнути з ОСОБА_1 (надалі - відповідач) заборгованість за договором про надання кредиту №481236-КС-002 від 24.01.2024 у загальному розмірі 129 004,26 грн., з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 40 000,00 грн., сума прострочених платежів по процентах у розмірі 83 004,26 грн., сума прострочених платежів за комісією у розмірі 6 000,00 грн.
Також просить покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що Фізична особа - підприємець Ярошенко Андрій Олексійович у порушення умов договором про надання кредиту №481236-КС-002 від 24.01.2024, кредит та проценти за користування кредитними коштами у визначені графіком строки не сплатив.
Надалі 02.02.2025 відповідач припинив підприємницьку діяльність за власним рішенням (витяг № 80599357212 від 13.11.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).
Ураховуючи вищевикладене, керуючись абз. 2 ч. 1, ч. 8 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, судом здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру, на який отримано відповідь № 2013828 від 17.11.2025 про зареєстроване місце проживання фізичної особи - Ярошенко Андрія Олексійовича.
Крім того, прохальна частина позовної заяви містить клопотання позивача щодо витребування у АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (код за ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д) інформацію, що містить банківську таємницю, а саме:
- чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 Ярошенку Андрію Олексійовичу (РНОКПП - НОМЕР_2 );
- інформацію про руху коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 24.01.2024 року по 25.01.2024 року включно.
Заявник, посилається на неможливість надання таких доказів, оскільки дана інформація щодо юридичних та фізичних осіб містить банківську таємницю.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" про витребування доказів, витребувати в Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) інформацію, що містить банківську таємницю, а саме:
- чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 Ярошенку Андрію Олексійовичу (РНОКПП - НОМЕР_2 );
- інформацію про руху коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 24.01.2024 року по 25.01.2024 року включно.
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2025 запропоновано учасникам справи подати до суду документи.
10.12.2025 до канцелярії суду засобами поштового зв'язку від Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" надійшли листи із витребуваною інформацію. Відповідно до листа банку №20.1.0.0.0/7-251127/73557-БТ від 05.12.2025 картка № НОМЕР_1 випускалась на ім'я Ярошенко Андрія Олексійовича (РНОКПП - НОМЕР_2 ) до рахунку № НОМЕР_3 . Також банком надано копію виписки за період з 24.01.2024 по 25.01.2024 про рух грошових коштів за наведеною карткою.
01.12.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнає мотивуючи тим, що відсутні докази перерахування кредитором кредитних коштів та отримання таких грошових коштів відповідачем за договором № 481236-КС-002 від 24.01.2024.
01.12.2025 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив в якій зазначив, що всі умови Договору №481236-КС-002 про надання кредиту від 24.01.2024 та порядок укладення договору відповідають вимогам чинного законодавства України. Відповідачем не надано доказів, що спростовують факт укладення Договору та отримання Відповідачем кредитних коштів. Також Відповідачем не доведено жодної з підстав, для звільнення його від виконання зобов'язань з повернення кредиту на умовах визначених договором. Отже, відзив на позов Ярошенко Андрія Олексійовича є безпідставним та необґрунтованим, а позовна заява такою, що підлягає задоволенню повністю.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання кредиту № 481236-КС-002 від 24.01.2024, який був укладений між позивачем та відповідачем, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", в частині сплати платежів по тілу кредиту, процентах та за комісією. Позивач свої зобов'язання за договором про надання кредиту виконав, надавши відповідачу кредит, проте відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, а саме жодних платежів на погашення своїх зобов'язань не здійснював. Станом на 12.11.2025 у відповідача утворилася заборгованість за тілом кредиту у сумі 40 000,00 грн., заборгованість за процентами у сумі 83 004,26 грн. та заборгованість за комісією у сумі 6 000,00 грн.
Позиція відповідача
Відповідач позовні вимоги не визнає мотивуючи тим, що позивачем:
- не надано доказів, які б підвереджували, що саме відповідач був зареєстрований в інформаційно-телекомунікаційній системі, не підтверджено отримання саме відповідачем логіну та паролю в системі, що відповідачем було подано заявку на отримання кредиту, а також що відповідач був ознайомлений з усіма істотними умовами договору, та не надано доказів щодо зарахування коштів на платіжну картку, яка належить саме відповідачу Ярошенко А.О.;
- не долучено до матеріалів справи будь-яких даних, стосовно одноразового ідентифікатора, яким повинен був підписаний вищезазначений Договір, крім цього, немає доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу;
- не долучено до матеріалів справи договір №481236-КС-002 від 24.01.2024, підписаний відповідачем за допомогою одноразового цифрового підпису. В справі наявна лише роздруківка договору, не підписана ні власноручним ні цифровим підписом, відповідно докази укладення кредитного договору відповідачем взагалі відсутні;
Крім цього, у матеріалах справи відсутні належні докази перерахування та отримання відповідачем кредитних коштів, у розмірі 40000,00 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 на ім'я Ярошенко Андрія Олексійовича, а тому не має перед позивачем ніяких фінансових зобов'язань.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Предметом доказування у даній справі є обставини неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання кредиту № 481236-КС-002 від 24.01.2024.
24.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (далі - Позивач, Кредитодавець) та Фізичною особою-підприємцем Ярошенко Андрієм Олексійовичем (далі - Відповідач, Позичальник) укладено договір про надання кредиту № 481236-КС-002 (далі - договір) з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до п. 1. Кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 40 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі - Договір).
Строк кредиту: 16 тижнів; стандартна процентна ставка: в день 2,00000000, фіксована; знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,15957097, фіксована; комісія за надання Кредиту: 6 000,00 грн.; термін дії Договору до 15.05.2024 року.
Цілі (мета) Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей Кредит не є споживчим кредитом.
Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються за ставкою вказаною у п. 1 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3 Договору і розраховується в порядку описаному нижче.
Пунктом 2.1. Кредитного договору визначено, що у разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов'язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 1 Договору.
Пунктом 2.2. Кредитного договору визначено, що сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3 Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 Договору.
Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
Кредитодавець свої зобов'язання відповідно умов Кредитного договору виконав в повному обсязі та надав Відповідачу кредитні кошти в розмірі 40 000,00 гривень, що підтверджується Довідкою ТОВ “ПрофітГід».
Наявність правовідносин між Позивачем та ТОВ “ПрофітГід» щодо надання послуги з переказу грошових коштів підтверджується договором про надання послуг з переказу грошових коштів № ПГ-5 від 04.11.2020, укладений ТОВ "БІЗПОЗИКА" та ТОВ ПрофітГід".
Отже, Кредитодавець свої зобов'язання відповідно умов Кредитного договору виконав в повному обсязі та надав Відповідачу кредитні кошти в розмірі 40 000,00 гривень.
Кредитний договір № 481236-КС-002, який Позивач додав до позовної заяви, містить відмітку про підписання з боку Відповідача одноразовим ідентифікатором “Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-2157 і з боку Позивача кваліфікованим електронним підписом. Наданий позивачем оригінал Кредитного договору № 481236-КС-002 дає можливість перевірити кваліфікований електронний підпис, цілісність файлу та відсутність будь яких змін з моменту укладання. Крім того, Позивач надав до позовної заяви файл перевірки кваліфікованого електронного підпису Позивача разом з Кредитним договором.
Таким чином, 24.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" та Фізичною особою-підприємцем Ярошенко Андрієм Олексійовичем було укладено договір № 481236-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку визначеному статтею 12 Законом України “Про електронну комерцію.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору Позивач 24.01.2024 надав Відповідачу кредитні кошти у розмірі 40 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою АТ КБ "ПРИВАТБАНК" по банківській картці № НОМЕР_1 , яка належать Відповідачу.
В той же час Відповідач всупереч умовам Кредитного договору та норм статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 Цивільного Кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав, жодних платежів на погашення своїх зобов'язань за кредитним договором не здійснював.
За твердженням Позивача, станом на день звернення до господарського суду заборгованість Відповідача складає 129 004,26 гривень:
40 000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту;
83 004,26 гривень - заборгованість за процентами;
6 000,00 гривень - заборгованість за комісією.
Проценти нараховувалися по 15.05.2024 року включно. Штрафні санкції за неналежне виконання умов Кредитного договору Відповідачу не нараховувалося.
02.02.2025 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця Ярошенка Андрія Олексійовича, що підтверджується витягом з ЄДРЮОФОП.
Зазначене стало причиною звернення Позивача до суду за захистом своїх порушених прав та умов укладеного договору, з метою стягнення заборгованості, що створилася.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Викладені обставини узгодження позивачем та відповідачем умов кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та часткове їх повернення свідчать, що між останніми виникли кредитні правовідносини.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (стаття 1048 Цивільного кодексу України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 Цивільного кодексу України).
Статтею 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.
Договір про надання кредиту № 481236-КС-002 від 24.01.2024 підписано одноразовим ідентифікатором UA-2157 24.01.2024 18:43:35, про що свідчить візуальна форма послідовності дій Клієнта.
Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Також приписами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Отже із змісту названих положень Закону випливає, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір.
За пунктом 3.1.1 Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ "Бізнес позика" (далі - Правила) після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту в особистому кабінеті заявника розміщається оферта, яка є пропозицією в розумінні частини 4 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" та відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про електрону комерцію" включає умови, викладені у цих Правилах, які є невід'ємною частиною договору. Після отримання оферти заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор.
Позичальник може відмовитись від укладання Договору (Акцепту Оферти) шляхом вибору відповідних опцій в Особистому кабінеті. У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається не акцептованою Заявником і втрачає силу. При цьому Заявник не позбавляється права знову подати Заявку на отримання Кредиту (п. п. 3.1.2, 3.1.3 Правил).
У пункті 4.4.4 Правил передбачено, що позичальник підтвердив, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу.
Згідно з пунктом 5.1 Правил обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов договору (додаткової угоди). Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику протягом всього строку кредитування.
Пунктом 5.2 Правил врегульовано що нарахування комісії здійснюється в момент укладання договору. Порядок та розмір оплат комісії визначено Графіком платежів.
Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок кредитодавця у строк відповідно до Графіку платежів, встановленого договором про надання кредиту або додатковою угодою. Датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами договору про надання кредиту (додатковою угодою), при безготівкових розрахунках вважається - дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця (пункт 5.3 Правил).
За пунктом 5.5 Правил у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про надання кредиту у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: 1) у першу чергу - відшкодовуються витрати кредитодавця, пов'язані з поверненням виданого кредиту (судові витрати, витрати на державного/приватного виконавця, нотаріуса тощо); 2) у другу чергу - нараховані кредитодавцем неустойка (штраф), інші платежі відповідно до договору про надання кредиту - у разі їх нарахування; 3) у третю чергу - прострочені проценти за користування кредитом та прострочена сума кредиту; 4) у четверту чергу - проценти за користування кредитом; 5) у п'яту чергу - сума кредиту.
Як вже зазначалось вище, 24.01.2024 фізична особа-підприємець Ярошенко Андрій Олексійович прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 481236-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом надсилання позивачу акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором UA-2157, направленим позичальнику у формі електронного CMC-повідомлення.
Відтак, з огляду на викладене, суд доходить висновку, що між ТОВ "Бізнес Позика" та ФОП Ярошенко Андрій Олексійович у електронній формі було укладено договір про надання кредиту № 481236-КС-002 від 24.01.2024, яка була підписані відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами вказаного договору. При цьому, суд зауважує, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Отже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 по справі № 127/33824/19, від 12.06.2023 по справі № 263/3470/20.
Вищенаведене спростовує доводи відповідача, що договір ним не укладався та є підставою для виникнення у сторін відповідних зобов'язань згідно ст. 173, 174 ГК України (ст. 11, 202, 509 ЦК України).
Суд зазначає, що одноразовий ідентифікатор, яким було підписано спірний договір про надання кредиту, складається з комбінації цифр і літер, що відповідає нормам Закону України "Про електронну комерцію", а тому належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення вказаного договору між сторонами.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки).
Частиною 2 ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст. 634 ЦК України).
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно з частиною 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Пунктом 2 Договору сторони передбачили, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахування дня видачі кредиту та дня повернення його згідно графіку платежів.
Як вже було зазначено вище, на виконання умов договору позивач надав відповідачеві кредитні кошти у розмірі 40 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою АТ КБ "Приватбанк" по банківській картці № № НОМЕР_1 , яка належать Відповідачу.
Разом з тим, відповідач всупереч умов договору та приписів чинного законодавства не повернув позивачу кредитні кошти у встановлений строк, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитом у сумі 40 000,00 грн., за процентами за користування кредитом в сумі 83 004,26 грн. та за комісією у сумі 6 000,00 грн.
Доказів погашення заборгованості за тілом кредиту та процентами за спірним договором відповідач на момент розгляду справи не надав.
Контррозрахунку заборгованості за процентами за користування кредитом відповідачем також до матеріалів справи не надано.
З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 40 000,00 грн., за процентами за користування кредитом в сумі 83 004,26 грн. та за комісією у сумі 6 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо неукладеності спірного договору про надання кредиту, до уваги господарським судом не приймаються з огляду на таке.
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.07.2021 у справі № 911/2768/20, Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.06.2021 у справі № 910/3140/19).
Доказів, які б свідчили про визнання недійсним спірного договору, відповідачем суду не надано.
До того ж, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, останнім отримано кредитні кошти у розмірі 16 000,00 грн. та здійснено часткові розрахунки за кредитним зобов'язанням, що свідчить про вчинення ним конклюдентних дій щодо визнання кредитного договору та відповідно визнання боргу.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у постанові від 23.12.2020 у справі № 127/23910/14-ц.
У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, позичальник отримував від кредитодавця грошові кошти, здійснював погашення заборгованості, а кредитодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).
Господарський суд також погоджується із твердженнями позивача, викладеними у відповіді на відзив, в яких останнім зазначено, що без отримання смс-повідомлення із зазначенням одноразового ідентифікатора (UA-2157) на номер фінансового телефону, який зазначено саме відповідачем, без здійснення входу на вебсайт позивача за допомогою логіна та пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не міг би бути укладений. До того ж, не надано відповідачем і доказів, зокрема, вибуття із його володіння сім-карти телефону.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування учасників процесу, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо судового збору
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 2 422,40 грн. покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, код ЄДРПОУ 41084239) сума прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 40 000,00грн., сума прострочених платежів по процентах у розмірі 83 004,26 грн, заборгованість за комісією у розмірі 6 000,00 грн., а також витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано - 13.01.2026.
Суддя В.Г. Бєлік