11.12.2025 м. Дніпро Справа № 908/1450/13
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),
суддів Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.06.2013 (суддя Серкіз В.Г.; повне рішення складено 02.07.2013) у справі № 908/1450/13
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя
до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго», м. Запоріжжя
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
- Фонд державного майна України, м. Київ
- Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ
про визнання права власності на нерухоме майно,-
Господарський суд Запорізької області рішенням від 27.06.2013 задовольнив позов у справі № 908/1450/13, визнавши за Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» право власності на силове обладнання Запорізьких високовольтних електричних мереж згідно з додатком № 1 до заяви про зміну предмету позову.
Приватне акціонерне товариство «Запорізький абразивний комбінат» 26.06.2024 звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.06.2013 у справі № 908/1450/13.
Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.07.2024 поновив строк на апеляційне оскарження і відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.06.2013 у справі № 908/1450/13.
Центральний апеляційний господарський суд постановою від 08.10.2024, прийнятою колегією суддів у складі головуючого судді Дарміна М.О., суддів Кощеєєва І.М., Чус О.В. задовольнив апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат», частково скасувавши рішення Господарського суду Запорізької області від 27.06.2013 у справі № 908/1450/13.
Верховний Суд постановою від 11.02.2025 задовольнив касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», скасувавши постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2024 та передавши матеріали справи № 908/1450/13 на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 21.03.2025, постановленою колегією суддів у складі головуючого судді Паруснікова Ю.Б., суддів Верхогляд Т.А., Іванова О.Г., прийняв до свого провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.06.2013 у справі № 908/1450/13.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду порушує права скаржника, оскільки ним визнано право власності на належне скаржнику майно, водночас скаржник до участі у справі не залучений. Тобто, скаржник вважає себе власником частини майна, визнання права власності на яке є предметом спору у даній справі.
Положеннями статті 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена на належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників-носіїв процесуальних прав і обов'язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор, інші учасники у справі).
Згідно з частиною першою статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Апеляційний господарський суд зауважує, що процесуальне законодавство визначає осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи, - учасники справи, та особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
Таким чином, особи які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на таке рішення суду, нарівні з іншими учасниками відповідної справи, за умови вирішення судом у справі питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки.
Особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї права звернення з апеляційною скаргою, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв - вирішення судом питання про її права, інтереси та обов'язки. У свою чергу суд повинен з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення у даній справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або така особа буде позбавлена певних прав та/або обов'язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.
Слід враховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 03.06.2019 у справі № 910/6767/17, від 25.10.2019 у справі № 910/16430/14 та від 05.05.2020 у справі № 910/9254/18, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19.
У разі встановлення господарським судом відповідних обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина друга статті 50 Господарського процесуального кодексу України), та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку немає правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, тому немає і суб'єкта апеляційного оскарження.
Аналогічну позицію наведено у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 за результатом розгляду справи № 911/2635/17.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.02.2019 у справі №5005/2329/2011 та від 16.01.2020 року у справі № 911/5186/14 коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
Приватне акціонерне товариство «Запорізький абразивний комбінат» зазначило, що між ним та Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» мав місце спір про право власності на майно, яке розташоване по вул. О. Поради (Димитрова), 44, у м. Запоріжжі. Своєю чергою рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.11.2007 у справі № 24/670/07 визнано нерухомим майном підстанцію у складі ошаткування ВРУ 150/35/10 кВ, порталів та гнучних зав'язків від трансформаторів до реакторних, інвентарний № 31001315, що розташована на вул. Димитрова, 44, у м. Запоріжжі та визнано за Приватним акціонерним товариством «Запорізький абразивний комбінат» право власності на об'єкт нерухомого майна - підстанцію у складі ошаткування ВРУ 150/35/10 кВ, порталів та гнучких зав'язків від трансформаторів до реакторних, інвентарний № 31001315.
Скаржник вважає, що оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду за позивачем у справі № 908/1450/13 також визнано право власності на вищевказане майно, що належить скаржнику, чим порушено його права.
Своєю чергою зв'язок між оскаржуваним судовим рішенням та правами, інтересами та/або обов'язками скаржника має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним.
Апеляційний господарський суд зазначає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 27.06.2013 у справі № 908/1450/13 містить повний перелік майна, зокрема з його інвентарними номерами станом на 01.01.2013, водночас визнаного за Приватним акціонерним товариством «Запорізький абразивний комбінат» у справі № 24/670/07 майна у цьому переліку немає, чим спростовуються доводи скаржника, що він є власником частини майна, право власності на яке визнане оскаржуваним рішенням господарського суду.
Таким чином, апеляційний господарський суд доходить висновку, що рішення Господарського суду Запорізької області від 27.06.2013 у справі № 908/1450/13 не порушує прав Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат».
Надаючи оцінку доводам скаржника щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний господарський суд зважає на такі обставини.
Верховний Суд в постанові від 11.02.2025 у справі № 908/1450/13 зазначив, що судові рішення, ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України в редакції, чинній з 15.12.2017. Таким чином, апеляційна або касаційна скарга, подана після 15.12.2017 на судове рішення, прийняте до 15.12.2017, має відповідати вимогам щодо форми, змісту та порядку подання, встановленим Господарським процесуальним кодексом України в редакції, чинній на час звернення з такою апеляційною або касаційною скаргою.
Оскільки оскаржуване в апеляційному порядку рішення Господарського суду Київської області ухвалене 27.06.2013, то при вирішенні питання щодо строку на апеляційне оскарження такого рішення належить застосовувати норми Господарського процесуального кодексу України, які були чинні на час ухвалення рішення місцевим господарським судом.
Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239).
Апеляційний господарський суд зазначає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у справі оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 04.07.2013, а представництво інтересів Приватного акціонерного товариства «Запоріжабразив» в суді апеляційної інстанції у цій справі здійснювало Адвоактське об'єднання «Консиліум» в особі адвоката Трохимця О.П.
Своєю чергою, відповідно до трекінгу відправлень, роздрукованому з офіційного сайту Укрпошти, Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» 19.03.2024, на адвокатський запит, наданий в межах надання правової допомоги Приватному акціонерному товариству «Запоріжабразив», повідомило Адвокатське об'єднання «Консилиум» про ухвалення Господарським судом Запорізької області 27.06.2013 рішення у справі № 908/1450/13.
Таким чином, оскільки інтереси Приватного акціонерного товариства «Запоріжабразив» під час подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.06.2013 у справі № 908/1450/13 представляло Адвокатське об'єднання «Консилиум» в особі адвоката Трохимця О.П., то скаржник дізнався про існування оскаржуваного рішення щонайменше з 19.03.2024, водночас з апеляційною скаргою звернувся 26.06.2024, тобто зі значним пропуском строку на апеляційне оскарження.
Таким чином, апеляційний господарський суд доходить висновку, що у даному випадку відсутні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження, а з урахуванням наявності апеляційного провадження є підставою для його закриття.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку щодо наявності підстав для закриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 197, 234, 235, 264, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.06.2013 у справі № 908/1450/13.
Справу № 908/1450/13 повернути до Господарського суду Запорізької області.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено 13.01.2026
Головуючий суддя Ю. ПАРУСНІКОВ
Суддя Т. ВЕРХОГЛЯД
Суддя І. ІВАНОВ