ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
13 січня 2026 року Справа № 918/793/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Тимошенко О.М.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Шепель Анни Петрівни на ухвалу господарського суду Рівненської області, постановлену 04.11.25р. суддею Качур А.М. у м.Рівному у справі № 918/793/25
за позовом: Фізичної особи - підприємця Ругало Ірини Василівни
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Шепель Анни Петрівни
про: стягнення 28 468,69 євро
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частини 2 статті 271, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.11.2025 у справі 918/793/25 у задоволенні заяви про повернення на стадію підготовчого провадження відмовлено; у задоволенні заяви про поновлення строку для подання відзиву відмовлено; у задоволенні заяви про поновлення строку для подання зустрічного позову відмовлено; у задоволенні клопотання про витребування доказів відмовлено.
17.11.2025, через систему Електронний суд, відповідач Фізична особа - підприємець Шепель Анна Петрівна, не погоджуючись з постановленою ухвалою, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.11.2025 у справі № 918/793/25.
Вказує, що суд в оскаржуваній ухвалі від 04.11.2025 хибно дійшов до висновку, що поведінка відповідача у судовому процесі суперечить тій, яка випливає з попередніх заяв та поведінки, зловживанні процесуальними правами.
Відповідач у клопотанні від 21.10.2025 про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням на лікуванні зазначила, що вона не ухиляється від участі у процесі і зацікавлена у розгляді справи по суті.
Так, представник 2 подала відзив на позовну заяву 04.11.2025 перед судовим засіданням, проте це не є зловживанням своїми процесуальними правами, оскільки на його підготовку в представника-2 було лише два робочі дні (Договір між відповідачем та представником - 2 укладений 31.10.2025).
Таким чином відповідач змінивши свого представника бажала отримати ефективний захист, а не формальний.
На думку скаржника, суд з урахуванням конкретних обставин справи мав би оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку.
Скаржник вважає, що суд формально підійшов до вирішення питання щодо поновлення строку відповідачу та не взяв до уваги, що з моменту коли відповідач дізнався про свій неналежний захист представником 1 вжив всі можливі дії в найкоротший термін. Таким чином, на думку відповідача, суд порушив її право на справедливий суд закріплене в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Представник-2 відповідача вважає, що посилання суду в ухвалі на правові доктрини venire contra factum proprium та естопель щодо оцінки дій відповідача є необґрунтованим і недоречним, оскільки жодних порушень принципу добросовісності, зловживання процесуальними правами чи суперечливої поведінки з боку відповідача під час розгляду справи не було допущено.
Суд, посилаючись на ці доктрини, не зазначив яка ж саме поведінка відповідача є недобросовісною та не чесною. Крім того на які, на думку суду, посилається обставини відповідач, які суперечать раніше визнаним нею фактам або заявам у судовому процесі.
Зокрема, протягом усього судового розгляду відповідач діяв послідовно. Так, його позиція була викладена лише у відзиві, у долученні до матеріалів справи якого суд відмовив. Будь які усні пояснення представника 2 суд теж не взяв до уваги.
З посиланням на ст.ст. 177, 182, 183, 202 ГПК України вказує, що ГПК України не лише передбачав можливість відповідача усно подати заперечення проти позовних вимог навіть за умови відсутності відзиву, а й передбачає обов'язок суду відкласти підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках неможливості заслухати таке заперечення в даному судовому засіданні.
Оскільки підготовче провадження було відкрито 01.09.2025, то 60-денний термін завершувався 31.10.2025, а тому суд хибно дійшов висновку, що закриття провадження на 51 день без заслуховування заперечення відповідача не порушує його право передбачене ч.1 ст.42 ГПК України зазначивши в оскаржуваній ухвалі від 04.11.2025, що "протягом цих 51-днів відповідач не виявив свого бажання на реалізацію своїх процесуальних прав, які охопленні стадією підготовчого провадження.
Також суд хибно дійшов висновку, що через відсутність відзиву відповідач позбавляється права подати будь які усні заперечення та пояснення, які відповідач могла б подати безпосередньо в судовому засіданні.
Суд, під час розгляду справи 04.11.2025 не брав до уваги жодні заперечення представника 2 відповідача, посилаючись, що такі заперечення сторона могла б викласти у відзиві, проте не скористалася таким правом.
Вважає, що суд повинен був оголосити перерву та надати відповідачу можливість взяти участь у розгляді його справи, при цьому розгляд справи відбувся за його відсутності. Підстав вважати, що відповідач відмовився від свого права бути заслуханим, відсутні, оскільки в клопотанні від 21.10.2025 відповідач висловила про значення цієї справи для неї та бажання брати участь у розгляді справі.
Суд не розглянув доводи відповідача про її неможливість бути присутньою у засіданні, відмовивши в оголошенні перерви при цьому не з'ясувавши чи належним чином вона була повідомлена про час та дату проведення засідання.
Відповідно до ч.2 ст.120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Відповідно до ч.4 ст.120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідач не отримував ухвалу від 30 вересня 2025 року, якою було оголошено перерву в судовому засіданні до 21.10.2025, ухвалу від 21 жовтня 2025 року, якою було закрито підготовче провадження, а розгляд справи по суті призначено на 04.11.2025 та ухвалу від 27 жовтня 2025 року про забезпечення позову.
Якщо судові документи, включаючи судові повідомлення, не вручені належним чином Відповідачу, то це може порушувати його право на належний захист в провадженні (справа “Озгур-Карадуман проти Німеччина» № 4769/02 від 26 червня 2007 року).
Таким чином, на думку скаржника, суд був зобов'язаний відкласти розгляд справи в судовому засіданні відповідно до п.1 ч.2 ст.202 ГПК України, а не закривати передчасно підготовче провадження.
Суд під час підготовчого провадження 21.10.2025 не з'ясував чи повідомив позивач про всі обставини справи, які для нього відомо, зокрема щодо додатків до листа ФОП Шепель А.П. вих.8 від 27.01.2025 надісланого на адресу ФОП Ругало І.В.
З посиланням на п.4 ч.2 ст.42 ГПК України зазначає, що суд безпідставно позбавив відповідача можливості надати дані заперечення усно на стадії підготовчого провадження.
Представником-2 у відзиві та усно було зазначено обставини, які є вагомими для повернення до стадії підготовчого провадження, проте судом вони не були взяті до уваги.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Шепель Анни Петрівни на ухвалу господарського суду Рівненської області від 04.11.2025 у справі № 918/793/25 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Рівненської області від 04.11.2025 у справі № 918/793/25 - без змін.
При цьому, суд зазначає, що ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Шепель Анни Петрівни на ухвалу господарського суду Рівненської області від 04.11.25 у справі № 918/793/25 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Фізична особа - підприємець Ругало Ірина Василівна звернулась до Господарського суду Рівненської області з позовом до фізичної особи - підприємця Шепель Анни Петрівни про стягнення 28 468,69 євро збитків.
Ухвалою від 1 вересня 2025 року суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 30 вересня 2025 року.
У підготовчому засіданні 30 вересня 2025 року суд оголосив перерву до 21 жовтня 2025 року 11:00 години. Перерву у підготовчому засіданні суд оголосив з урахуванням клопотання представника відповідача, котре було обґрунтоване зайнятістю представника у інших процесах та врегулювання спору мирним шляхом.
Ухвалою суду від 21 жовтня 2025 року суд закрив підготовче засідання, розгляд справи по суті призначив на 4 листопада 2025 року.
4 листопада 2025 року відповідач подав до суду клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження, поновлення строку для подання зустрічного позову, поновлення строку для подання відзиву.
4 листопада 2025 року відповідач подав до суду клопотання про витребування доказів.
Як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.11.2025 у справі 918/793/25 у задоволенні заяви про повернення на стадію підготовчого провадження відмовлено; у задоволенні заяви про поновлення строку для подання відзиву відмовлено; у задоволенні заяви про поновлення строку для подання зустрічного позову відмовлено; у задоволенні клопотання про витребування доказів відмовлено.
Разом з тим, в силу вимог п. 9 ч.1 ст. 255 ГПК України колегія суддів переглядає вказану ухвалу в частині відмови у поновленні пропущеного процесуального строку для подачі відзиву та для подачі зустрічного позову. Решта доводів апеляційної скарги відповідно до ч. 3 ст.255 ГПК України підлягають включенню до апеляційної скарги на рішення суду.
Щодо клопотання про поновлення строку для подання відзиву.
Згідно з нормами статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Правилами статті 161 ГПК України визначено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (пункти 1-4 статті 161 ГПК України).
За змістом статті 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен містити зокрема: у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем; обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується; заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання;
Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Як зазначалося вище, 1 вересня 2025 року було відкрито провадження у даній справі та ухвалою суду відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов (протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали). Ухвалу суду відповідач отримав 6 вересня 2025 року, а отже строк для подання відзиву встановлений до 22 вересня 2025 року (включно).
Згідно з правилами статті 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Таким чином, з урахуванням строку на подання відзиву передбаченого частиною 8 статті 165 ГПК (не менше 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі) відповідач не був позбавлений можливості надати суду відзив з відображенням своєї позиції щодо пред'явленого позову.
Разом з тим, відповідач не був позбавлений можливості навести суду поважні причини пропуску процесуального строку на подання відзиву.
Проте, після спливу майже 2 місяців з дня відкриття провадження у справі, після закриття підготовчого провадження, у день розгляду справи по суті відповідач у суді першої інстанції заявив про реалізацію свого права на подання відзиву на позов та подав до суду клопотання про поновлення строку для подання відзиву та безпосередньо відзив на позов.
Подана заява містить опис процесуальних дій, вчинених у процесі підготовчого провадження, а також незгоду відповідача з процесуальною бездіяльністю його представника, проте відповідач не навів аргументів, що завадили подати відзив на стадії підготовчого провадження. Суд не установив, а відповідач не обґрунтував поважність причин пропуску строку для подання відзиву. З урахуванням вищенаведеного, суд не має підстав для задоволення клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позов.
Суд також враховує, що відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Щодо заяви про поновлення строку для подання зустрічного позову.
Відповідно до статті 180 ГПК України, відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Тобто, законом установлено, що зустрічна позовна заява подається у строк для подання відзиву на позов.
Згідно з правилами статті 178 ГПК України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копії відзиву та доданих до нього документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Згідно з нормами частини 8 статті 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Як було зазначено судом, ухвалою від 1 вересня 2025 року суд встановив відповідачу 15-ти денний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позов, вказану ухвалу суду відповідачем отримано 6 вересня 2025 року, а відтак, строк для подання відзиву на позов установлено до 22 вересня 2025 року (включно).
Проте, відповідач не подав зустрічний позов у визначені строки.
За приписами ч. 1 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно з положеннями статті 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Водночас статтею 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Всупереч вимогам статті 119 ГПК України, одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку відповідачем не вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Таким чином, у зв'язку із не наведенням поважних причин пропуску строку для подання зустрічного позову, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про відсутність підстав для поновлення вказаного процесуального строку.
Також, слід зазначити, що доступ до правосуддя, в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню та обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
Суд апеляційної інстанції вказує, що скаржник унаслідок постановлення оскарженої ухвали не був позбавлений права на звернення до суду за захистом порушеного права шляхом подання позовної заяви у встановленому порядку на загальних підставах.
Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що у постанові від 06.12.2023 у справі №918/604/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказує наступне:
« 3.24. Реалізація процесуальних прав та обов'язків учасників справі перебуває у тісному зв'язку зі стадіями судового провадження і пов'язана з перебігом процесуальних строків.
3.25. Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько - процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених ГПК України часових рамках.
3.26. Під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ГПК, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
3.27. Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків.
3.28. Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків».
Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.
Отже, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Рівненської області від 04.11.25 у справі №918/793/25 в частині, що підлягає оскарженню окремо від рішення суду, прийнята з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.
Крім того, у зв'язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Шепель Анни Петрівни на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.11.25 у справі № 918/793/25 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.11.25 у справі № 918/793/25 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.
4. Справу №918/793/25 повернути до Господарського суду Рівненської області.
Головуючий суддя Миханюк М.В.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Тимошенко О.М.