вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" січня 2026 р. Справа№ 910/7213/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Павленка Сергія Олександровича
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025
у справі №910/7213/25 (суддя Сергій Балац)
за позовом Служби зовнішньої розвідки України
до Фізичної особи-підприємця Павленко Сергій Олександрович
про стягнення 112 499,75 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Служби зовнішньої розвідки України (далі, позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Павленка Сергія Олександровича (далі, відповідач) про стягнення 112 499,75 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено виконання зобов'язання за укладеним між сторонами спору Договором від 03.05.2024 №240/24, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача штрафу в сумі 112 499,75 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі №910/7213/25 позов задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Павленка Сергія Олександровича на користь Служби зовнішньої розвідки України штраф в сумі 112 499 грн 75 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн 00 коп.
Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд встановив, що відповідач у визначений Договором строк не виконав підрядні роботи, що стало підставою для розірвання Договору в односторонньому порядку за ініціативою позивача (замовника). Зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу на підставі пункту 14.7. Договору у сумі 112 499,75 грн.
Доводи відповідача щодо відмови позивачем у допуску працівників відповідача на об'єкт виконання робіт суд відхилив, оскільки Фізичною особою-підприємцем Павленком Сергієм Олександровичем до поданих до суду заяв по суті спору не додано жодного доказу/підтвердження обставин, викладених у таких заявах.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 17.08.2025 через підсистему «Електронний суд» Фізична особа-підприємець Павленко Сергій Олександрович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі №910/7213/25 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що невиконання відповідачем робіт в установлений Договором строк сталося з вини позивача, а саме через бездіяльність позивача, ігнорування звернень відповідача та незабезпечення допуску працівників відповідача на об'єкт виконання робіт.
Відповідач був зацікавлений у виконанні робіт, тому неодноразово просив надати допуск на об'єкт, адже без письмового допуску охорона не допускала виконавця навіть на прилеглу до КПП територію, враховуючи специфіку пропускного режиму позивача.
На переконання скаржника, судом безпідставно не було застосовано до правовідносин положення статей 612, 613 Цивільного кодексу України.
Також скаржник зазначає, що не отримував листа позивача від 01.11.2024 №16/4/4994 про розірвання Договору.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
12.09.2025 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.
У відзиві позивач наголосив на тому, що відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, а позивачем надано належні докази виконання СЗРУ своїх зобов'язань за Договором та сприяння ФОП у виконанні його зобов'язань.
Договір вважається розірваним в односторонньому порядку позивачем у зв'язку з невиконанням зобов'язань виконавцем за Договором з 01.11.2024, а тому наявні достатні правові підстави для стягнення з відповідача заявленого розміру штрафних санкцій, розрахованих на підставі умов Договору за порушення його умов.
Апелянтом, у свою чергу, не надано жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність прострочення кредитора (СЗРУ) під час існування договірних відносин між сторонами.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Павленко Сергій Олександрович на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі №910/7213/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Судом встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7213/25; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
28.08.2025 матеріали справи №910/7213/25 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Павленка Сергія Олександровича на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі №910/7213/25, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), враховуючи, що предметом розгляду у справі є вимога про стягнення 112 499,75 грн, а отже вказана справа відноситься до малозначних у розумінні Господарського процесуального кодексу України, встановлено учасникам справи строки на подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідок про доставку копії ухвали від 02.09.2025 до електронних кабінетів сторін в підсистемі «Електронний суд»), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 строків на подання учасниками справи документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті у розумний строк, застосувавши статті 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 3 Конституції України та статті 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, укладено Договір від 03.05.2024 №240/24 (далі, Договір), відповідно до предмету якого відповідач зобов'язується за завданням позивача на свій ризик виконати та здати йому в установлений цим Договором строк послуги з поточного ремонту комплексної будівлі спеціального призначення Б-1 (інв. № 101310001), розташованої у м. Києві (встановлення додаткових дверей) (далі - роботи) (пункт 1.1. Договору).
Пунктом 2.1. Договору визначено, що роботи за цим Договором виконуються до 31.10.2024.
Відповідно до пункту 3.1. Договору ціна цього договору визначається на основі кошторису, що є його невід'ємною частиною, є твердою і складає 449 999,00 грн, без ПДВ.
Згідно з пунктом 2.2. Договору строки виконання робіт можуть змінюватися із внесенням відповідних змін у договір у разі:
виникнення обставин непереборної сили;
невиконання або неналежного виконання замовником своїх зобов'язань, обумовлене об'єктивними підтвердженими обставинами (несвоєчасне надання фронту робіт, порушення умов фінансування тощо);
внесення замовником змін до кошторисної документації (вихідних даних). Графіку виконання та фінансування робіт;
виникнення інших обставин, що не залежать від виконавця та можуть вплинути на строки виконання робіт (у тому числі несвоєчасне - терміном більше трьох робочих днів з дати письмового повідомлення виконавця, забезпечення замовником допуску працівників виконавця на об'єкт).
Згідно з пунктом 13.1.20. Договору виконавець зобов'язаний своєчасно, відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства України у галузі будівництва, здати об'єкт замовнику чи виправити недоліки.
Положеннями пункту 13.3.4. Договору передбачено, що позивач зобов'язаний забезпечити допуск на територію об'єкта працівників відповідача для виконання робіт по Договору на підставі наданих списків.
Умовами пункту 13.5. Договору визначено, що позивач має право з підстав, передбачених пунктом 14.7. Договору, розірвати цей Договір в односторонньому порядку шляхом направлення письмового повідомлення відповідачу (цінним листом з описом вкладення). У такому випадку Договір вважається розірваним в односторонньому порядку без укладення додаткової угоди про розірвання Договору з моменту направлення письмового повідомлення.
Відповідальність сторін передбачена розділом 14 Договору, а саме, зокрема, у разі одностороннього розірвання Договору з підстав невиконання (неналежного виконання) відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором останній зобов'язується сплатити на користь позивача штраф у розмірі двадцяти п'яти відсотків від договірної ціни цього Договору протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту розірвання Договору (пункт 14.7. Договору).
Згідно з пунктом 13.1.5. Договору у випадку порушення взятих на себе зобов'язань виконавець зобов'язаний сплатити «замовнику» визначені умовами договору штрафні санкції та у випадку вимоги повернути замовнику відповідну частку сплачених ним виконавцю за договором коштів.
Відповідно до пункту 16.2. Договору закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.
Позивач зазначає, що оскільки відповідач не розпочав роботи по Договору і станом на 31.10.2024 такі роботи виконані не були, він, користуючись правом, передбаченим пунктами 13.5., 14.7., розірвав Договір в односторонньому порядку з підстав невиконання зобов'язань за ним, про що направив відповідачу відповідні письмові повідомлення, а саме лист від 01.11.2024 №16/4/4994 про розірвання Договору та сплату штрафу в сумі 112 499,75 грн та лист від 20.05.2025 № 16/4/2229 про розірвання Договору та сплату штрафу в сумі 112 499,75 грн.
31.05.2025 позивач направив на адресу відповідача претензію №3/3/237/Бі від 22.05.2025 про сплату штрафу за одностороннє розірвання договору у зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань у розмірі 25% від ціни договору, що складає 112 499,75 грн.
Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін з огляду на таке.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 2.1. Договору роботи за цим Договором виконуються до 31.10.2024.
Позивач стверджує, що відповідачем не здійснено виконання робіт за Договором у строк до 31.10.2024.
Відповідачем вказаний факт не заперечується, а невиконання робіт пояснюється відсутністю допуску на територію позивача працівників відповідача для виконання робіт.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Умовами пункту 13.5. Договору сторони погодили, що позивач має право з підстав, передбачених пунктом 14.7. Договору, розірвати цей Договір в односторонньому порядку шляхом направлення письмового повідомлення відповідачу (цінним листом з описом вкладення). У такому випадку Договір вважається розірваним в односторонньому порядку без укладення додаткової угоди про розірвання Договору з моменту направлення письмового повідомлення.
Зі змісту пункту 14.7. Договору вбачається, що договір може бути розірвано позивачем з підстав невиконання (неналежного виконання) відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору (невиконання робіт у строк до 31.10.2024) позивачем направлений на адресу місцезнаходження відповідача лист від 01.11.2024 №16/4/4994 про розірвання Договору та сплату штрафу в сумі 112 499,75 грн, що підтверджується реєстром на кореспонденцію, направлену через фельд'єгерську службу від 01.11.2024 № 16/1229, який наявний в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.
Також позивачем 21.05.2025 був направлений на адресу місцезнаходження відповідача лист від 20.05.2025 №16/4/2229 про розірвання Договору та сплату штрафу в сумі 112 499,75 грн, що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення 0407800037908, який наявний в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.
Лист від 20.05.2025 №16/4/2229 отримано відповідачем 22.05.2025, що підтверджується витягом із сайту «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення.
У листі від 20.05.2025 №16/4/2229 позивач зазначив, що вже направляв на адресу відповідача лист про розірвання договору від 01.11.2024 №16/4/4994 й наразі такий лист направляється повторно.
Відповідач відповіді на вказаний лист позивачу не надав, у тому числі не висловив заперечень щодо неотримання ним попереднього листа від 01.11.2024, а тому суд критично оцінює доводи скаржника про неотримання останнього.
Отже, у розумінні пункту 13.5. Договору, укладений між сторонами спору Договір є розірваним у зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору.
Односторонній правочин про розірвання Договору відповідачем не оспорювався, недійсним у судовому порядку не визнавався.
Уже згаданим пунктом 14.7. Договору передбачено, що у разі одностороннього розірвання Договору з підстав невиконання (неналежного виконання) відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором останній зобов'язується сплатити на користь позивача штраф у розмірі двадцяти п'яти відсотків від договірної ціни цього Договору протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту розірвання Договору (пункт 14.7. Договору).
Отже, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виконання робіт, існує чинний правочин з одностороннього розірвання договору, колегія суддів вважає правильним висновок господарського суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідача штрафу в сумі 112 499,75 грн (449 999,00 грн х 25%).
Заперечення відповідача проти позову зводяться до тверджень про відсутність допуску його працівників на територію позивача, у зв'язку з чим неможливо було розпочати виконання робіт за договором, як наслідок, відсутня вина відповідача й наявні підстави для звільнення його від відповідальності за порушення умов Договору.
Аналогічні доводи наведені відповідачем й в обґрунтування апеляційної скарги.
Згідно зі статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Колегія суддів, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, зазначає, що відповідачем не доведено тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень проти позову.
Так, матеріали справи не містять доказів відмови відповідачу в допуску до об'єкта позивача його працівників.
Лист позивача від 10.10.2024 №16/4/4569, на який посилається скаржник в апеляційній скарзі, не містить відомостей про відмову відповідачу у допуску до об'єкта, а лише роз'ясню алгоритм допуску на запит відповідача.
Також колегія суддів звертає увагу на пункт 9.4. Договору, відповідно до якого виконавець повідомляє замовника про виникнення обставин, що загрожують виконанню договору за вини замовника протягом 3-х робочих днів з дня їх виникнення. Замовник протягом 3-х робочих днів з дня одержання повідомлення від виконавця надає йому відповідь щодо прийнятих рішень та намічених заходів.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача із відповідним повідомленням у порядку, передбаченому пунктом 9.4. Договору.
Щодо доводів скаржника про ухилення позивача від продовження строку виконання робіт, то згідно з пунктом 2.2. Договору строки виконання робіт можуть змінюватися із внесенням відповідних змін у договір у разі невиконання або неналежного виконання замовником своїх зобов'язань, обумовлене об'єктивними підтвердженими обставинами (несвоєчасне надання фронту робіт, порушення умов фінансування тощо).
За змістом пункту 15.1. Договору умови цього договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим оформленням додаткової угоди до даного договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін.
Тобто, продовження строку виконання робіт може бути здійснено лише за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди.
Однак, відповідач не звертався до позивача із проханням про укладення додаткової угоди (в тому числі через нібито недопуск його працівників на об'єкт, що перешкодило виконанню робіт в установлений договором строк).
Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду у справі №910/11397/18 колегія суддів відхиляє, оскільки вказану постанову прийнято Верховним Судом з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідній справі, за інших встановлених обставин, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення, зокрема, у справі №910/11397/18 Верховним Судом висловлено позицію щодо спорів про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови замовника від договору підряду, натомість в межах даної справи розглядається позов про стягнення з відповідача штрафу за його невиконання, а тому посилання відповідача на вказану справу є нерелевантними.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на встановлені обставини справи, враховуючи відсутність доказів виконання відповідачем умов договору та необґрунтованість заперечень відповідача, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову, у зв'язку із чим підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі №910/7213/25 відсутні.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 лютого 2010 року, пункт 58).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Павленка Сергія Олександровича необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у даній справі підлягає залишенню без змін.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судовий збір за подання зазначеної апеляційної скарги згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Павленка Сергія Олександровича на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі №910/7213/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі №910/7213/25 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції покласти на Фізичну особу-підприємця Павленка Сергія Олександровича
Матеріали справи №910/7213/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко