вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"12" січня 2026 р. Справа№ 910/5773/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
розглянувши у письмовому провадженні клопотання
Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД"
про розподіл судових витрат
у справі № 910/5773/25 господарського суду міста Києва (суддя С. О. Щербаков)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про зобов'язання внести зміни до особового рахунку
17.12.2025 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою залишив без задоволення апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" (АТ "Укрзалізниця"; відповідач), рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі №910/5773/25 залишив без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги поклав на скаржника.
Також 17.12.2025 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою залишив без задоволення апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця", додаткове рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі №910/5773/25 залишив без змін.
22.12.2025 через підсистему "Електронний суд" представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (ТОВ "Грейнсвард"; позивач) звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про розподіл судових витрат, в якій просить стягнути з АТ "Укрзалізниця" на користь ТОВ "Грейнсвард" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 22.12.2025 вказану заяву передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Ходаківська І. П., судді: Демидова А. М., Владимиренко С. В.
24.12.2025 через підсистему "Електронний суд" представник АТ "Укрзалізниця" подав до суду апеляційної інстанції заперечення на клопотання про розподіл судових витрат, у якому просив суд відмовити у стягненні або зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до співмірності зі складністю справи, затраченим часом, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статі 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 2 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2025 прийнято до розгляду клопотання ТОВ "Грейнсвард" про розподіл судових витрат, розгляд якої постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Розглянувши клопотання ТОВ "Грейнсвард" про розподіл судових витрат та відповідні заперечення АТ "Укрзалізниця", суд дійшов таких висновків.
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Зокрема, згідно із положеннями частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Відповідно до положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
В пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 Господарського процесуального кодексу України має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2025 навів попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу - 6 000,00 грн та у відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі № 910/5773/25 - 1 000 грн.
На підтвердження понесених у суді апеляційної інстанції витрат у розмірі 6 000,00 грн ТОВ "Грейнсвард" до суду надано копії таких документів: акт виконаних робіт (наданих послуг) №17-01/618 від 16.09.2025, рахунок на оплату №17-01/618 від 16.09.2025, платіжну інструкцію №9982 від 17.09.2025, акт виконаних робіт (наданих послуг) №17-01/651 від 17.12.2025, рахунок на оплату №17-01/651 від 17.12.2025, платіжну інструкцію №10536 від 17.12.2025.
Також в матеріалах справи наявний укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" та Адвокатським об'єднанням "Право, бізнес і фінанси" (адвокатське об'єднання) договір про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021, додаткова угода №1 від 07.07.2021 до договору про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021, ордер на надання правової (правничої) допомоги.
Так, згідно п. 1.1. договору про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021 укладеного між ТОВ "Грейнсвард" та Адвокатським об'єднанням "Право, бізнес і фінанси", клієнт доручив, а об'єднання взяло на себе зобов'язання всіма законними методами та способами надавати клієнту правову допомогу у всіх справах, які пов'язані або можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
07.07.2021 між ТОВ "Грейнсвард" та Адвокатським об'єднанням "Право, бізнес і фінанси" укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021, якою внесено зміни до вищевказаного договору шляхом викладення його в новій редакції.
Відповідно до п. 1.2. договору з метою здійснення захисту клієнта та представництва його інтересів, об'єднання доручає здійснення усіх необхідних дій, пов'язаних з виконанням даного договору, адвокату Накоп'юку Ярославу Володимировичу (далі - адвокат).
Вартість однієї години роботи адвоката складає 1 000 грн (п. 4.3 договору).
Вартість представництва інтересів клієнта у суді за одне судове засідання складає 2 000 грн - у суді, який територіально розташований у межах міста Києва (п. 4.4 договору).
За результатами надання правової допомоги складається акт виконаних робіт (наданих послуг), який підлягає підписанню клієнтом протягом трьох днів з моменту отримання. Акт вважається підписаним, а договір виконаним у повному обсязі у випадку якщо протягом вказаного строку клієнт не заявить письмові вмотивовані заперечення (п. 4.10 договору).
На виконання умов договору, 16.09.2025 між позивачем та адвокатським об'єднанням було підписано акт виконаних робіт (наданих послуг) №17-01/618 від 16.09.2025, відповідно до якого адвокатським об'єднанням надано послуги з правової допомоги (складання відзиву на апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі № 910/5773/25 - 2,5 год.) на суму 2 500 грн.
17.12.2025 між сторонами було підписано акт виконаних робіт №17-01/651, відповідно до якого адвокатським об'єднанням надано послуги зі складання відзиву на апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі № 910/5773/25 (2, 5 год.), з представництва інтересів клієнта у Північному апеляційному господарському суді на загальну суму 3 000 грн (сторони дійшли згоди зменшити вартість цієї послуги з 4 000 грн до 3 000 грн).
Таким чином, матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, Велика Палата Верховного суду виснувала: "Особа, яка понесла судові витрати під час апеляційного чи касаційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, має право на відшкодування таких витрат, що відповідатиме принципу господарського судочинства, передбаченому у пункті 12 частини третьої статті 2 ГПК України. Під час вирішення цього питання суд має керуватися критеріями, визначеними у частині п'ятій статті 126 та частині п'ятій статті 129 ГПК України. Інакше розуміння позбавить особу права на відшкодування понесених нею судових витрат у разі необґрунтованого оскарження іншим учасником справи додаткового судового рішення, що нівелюватиме значення такої засади судочинства, як відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення".
Разом з тим, у вирішенні питання щодо витрат ТОВ "Грейнсвард", колегія суддів враховує, що розгляд справи за апеляційною скаргою на рішення та на додаткове рішення господарського суду першої інстанції не потребував тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, а тому з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг, предмет та підстави позовних вимог, враховуючи заперечення відповідача проти розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що визначений ТОВ "Грейнсвард" розмір витрат на послуги адвоката в частині представництва інтересів клієнта у суді є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу витрат.
Суд також враховує, що правова позиція ТОВ "Грейнсвард" була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору в судах першої та апеляційної інстанцій, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося. Отже, підготовка цієї справи до розгляду в суді апеляційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної роботи.
Крім того колегія суддів враховує, що адвокат Накоп'юк Я.В., який безпосередньо представляє інтереси позивача у даній справі, здійснює представництво ТОВ "Грейнсвард" в десятках аналогічних справ, а тому позиція адвоката щодо спірних правовідносин є сталою.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 ГПК України.
Тому, за наведених обставин, суд апеляційної інстанції, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), враховуючи заперечення відповідача проти розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку, що визначений ТОВ "Грейнсвард" розмір витрат на послуги адвоката підлягає зменшенню до 4 000 грн і такий розмір буде відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" про розподіл судових витрат у справі № 910/5773/25 задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, літ. А; ЄДРПОУ 41564379) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп.
В іншій частині у задоволенні клопотання відмовити.
Видачу наказу доручити суду першої інстанції.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко