ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про відмову у відкритті апеляційного провадження
12 січня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2833/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2025, прийняте суддею Смелянець Г.Є., м. Одеса,
у справі №916/2833/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР"
до відповідача: ОСОБА_1
про стягнення 39 521,75 грн
У липні 2025 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 39521,75 грн.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 11.08.2025 відкрито провадження у справі №916/2833/25.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.10.2025 у справі №916/2833/25 (суддя Смелянець Г.Є.) задоволено позов; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" заборгованість за договором №011/2151/371472 від 28.09.2017 у розмірі 39521,75 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2025 у справі №916/2833/25 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Між тим, з апеляційною скаргою скаржник звернувся з пропуском встановленого процесуальним законом строку на її подання, при цьому ним було заявлено клопотання про поновлення вищенаведеного строку, мотивоване тим, що останній не був обізнаний про існування даної справи, не отримував поштову кореспонденцію, яка стосується справи, а єдиним документом, який ним одержано засобами поштового зв'язку, є копія оскаржуваного рішення. Поряд з цим, апелянтом в апеляційній скарзі було зазначено дві різні дати отримання копії оскаржуваного рішення: 20.10.2025 та 24.11.2025.
Враховуючи те, що рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2025 у справі №916/2833/25 було надіслане ОСОБА_1 рекомендованою поштовою кореспонденцією та вручене останньому 16.10.2025 (дата проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення поштового відправлення), у зв'язку з чим саме вказана дата в силу приписів процесуального закону вважається датою отримання апелянтом оскаржуваного рішення, при цьому останнім не наведено жодної поважної причини неможливості подання апеляційної скарги протягом двадцятиденного строку після отримання зазначеного рішення засобами поштового зв'язку, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що несвоєчасне оскарження скаржником вищенаведеного рішення місцевого господарського суду, з огляду на наведені ним доводи, які не підтверджені належними доказами, не зумовлене обставинами, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення учасника справи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії.
За таких обставин, підстави, вказані скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, були визнані апеляційним господарським судом неповажними, а тому, з огляду також і на відсутність належних доказів сплати судового збору у передбачених чинним законодавством порядку і розмірі та належних доказів надсилання позивачеві копії апеляційної скарги і доданих до неї документів, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.12.2025 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху; встановлено апелянту строк для усунення недоліків його апеляційної скарги: 10 днів з дня вручення даної ухвали та, зокрема, запропоновано вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2025 у справі №916/2833/25 з наданням доказів, що їх підтверджують.
В межах встановленого судом апеляційної інстанції строку ОСОБА_1 надав до апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги б/н від 29.12.2025 (вх.№5333/25 від 31.12.2025), до якої додано копію квитанції №4234-9745-5922-2895 від 29.12.2025 про доплату 907,50 грн судового збору за подання вказаної апеляційної скарги.
Поряд з цим, на підтвердження направлення позивачеві копії апеляційної скарги з додатками апелянтом до заяви б/н від 29.12.2025 (вх.№5333/25 від 31.12.2025) додано фіскальний чек №6770100346224 від 29.12.2025. Між тим, в ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.12.2025 про залишення апеляційної скарги без руху у справі №916/2833/25 ОСОБА_1 було роз'яснено, що фіскальний чек відповідно до вимог чинного процесуального закону не є належним доказом направлення апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР", оскільки зі змісту останнього неможливо встановити, які саме документи та за якою адресою були направлені, натомість фіскальний чек є лише доказом отримання і оплати послуг поштового зв'язку, який не надає можливості суду перевірити вміст відповідного поштового відправлення, у зв'язку з чим з метою усунення відповідного недоліку скаржникові необхідно надати докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів позивачеві з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету або у паперовій формі листом з описом вкладення, чого останнім зроблено не було.
Таким чином, апелянтом не усунуто один з виявлених судом недоліків апеляційної скарги, який слугував підставою для залишення її без руху, оскільки не подано до апеляційного господарського суду належних доказів направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" копії апеляційної скарги з доданими до неї документами.
Крім того, у вищенаведеній заяві про усунення недоліків апеляційної скарги б/н від 29.12.2025 (вх.№5333/25 від 31.12.2025) апелянт в обґрунтування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2025 у справі №916/2833/25 вказує про те, що копію оскаржуваного рішення скаржником отримано лише 10.12.2025 внаслідок того, що ним випадково було помічено конверт, який з невідомих причин лежав на землі неподалік будинку, де мешкає ОСОБА_1 . Водночас інша дата отримання оскаржуваного рішення (20.10.2025) вказана в апеляційній скарзі помилково.
Розглянувши клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, викладене апелянтом у заяві б/н від 29.12.2025 (вх.№5333/25 від 31.12.2025), колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За умовами пункту 1 частини другої статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з частиною третьою статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, його ухвалено 10.10.2025.
Отже, кінцевим строком для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2025 у справі №916/2833/25 є 30.10.2025.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2025 у справі №916/2833/25 скаржник звернувся засобами поштового зв'язку з пропуском встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження, а саме: 10.12.2025.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання з огляду на приписи процесуального закону повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах.
Таким чином, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи і лише сам факт звернення з відповідним клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк.
Колегія суддів зауважує, що з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв'язку.
Відповідно до частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
З огляду на відсутність у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, копію рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2025 у справі №916/2833/25, як і всю іншу судову кореспонденцію у даній справі, ОСОБА_1 було направлено за адресою, що значиться в Єдиному державному демографічному реєстрі (а.с.55).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі - Правила надання послуг поштового зв'язку).
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв'язку).
При цьому до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.
В силу частини п'ятої, пункту 3 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідно до наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №R067016982625 (а.с.80) копію рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2025 у справі №916/2833/25 відповідач отримав 16.10.2025.
За таких обставин, місцевий господарський суд, направляючи відповідачу рекомендованою кореспонденцією копію рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2025 у справі №916/2833/25 за адресою, вказаною в Єдиному державному демографічному реєстрі, вжив усіх належних та необхідних заходів для повідомлення апелянта про ухвалення оскаржуваного судового рішення, при цьому враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, колегія суддів зазначає про те, що в силу приписів пункту 3 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України копія вищенаведеного рішення суду першої інстанції вважається врученою скаржнику 16.10.2025 (дата проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення поштового відправлення).
Зазначеним спростовуються твердження апелянта про отримання ним оскаржуваного рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2025 у справі №916/2833/25 лише 10.12.2025.
Посилання скаржника на те, що конверт, в якому містилася копія оскаржуваного рішення, випадково був помічений ОСОБА_1 на землі неподалік будинку, де він мешкає, тільки у грудні місяці 2025 року, спростовуються відомостями рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №R067016982625, в якому достовірність дати отримання поштового відправлення (16.10.2025) засвідчена підписом адресата. Факт проставлення апелянтом особистого підпису у вищенаведеному поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення ним не заперечується, у зв'язку з чим у суду апеляційної інстанції відсутні обґрунтовані сумніви щодо достовірності вказаного доказу та, відповідно, отримання скаржником оскаржуваного рішення саме у вказану у цьому повідомленні дату.
Між тим, не зважаючи на те, що датою вручення ОСОБА_1 рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2025 у справі №916/2833/25 є саме 16.10.2025, жодної причини неможливості подання апеляційної скарги на вказане рішення протягом двадцяти днів після його одержання засобами поштового зв'язку, тобто до 05.11.2025 (включно), скаржником не наведено.
Суд апеляційної інстанції також наголошує на тому, що труднощі у своєчасності реалізації учасником справи своїх процесуальних прав, у тому числі і права на апеляційне оскарження судового рішення, є виключно проблемою організації життєдіяльності такої особи. Зазначені апелянтом підстави для поновлення процесуального строку не є тими обставинами, які перешкоджали оскаржити судове рішення в найкоротший строк, адже вони є суб'єктивними (такими, що залежать виключно від організованості відповідача), натомість відповідач, будучи незгодним з оскаржуваним рішенням, про існування якого повідомлявся належним чином, діючи добросовісно, розумно та обачливо, повинен був з достатнім поспіхом вчиняти дії щодо оскарження відповідного рішення, між тим апеляційну скаргу було подано з істотним пропуском строку.
Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настають у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги (постанови Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №915/1401/23, від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, від 28.11.2022 у справі №560/10645/21 тощо).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що несвоєчасне оскарження ОСОБА_1 рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2025 у справі №916/2833/25, з огляду на наведені скаржником доводи, які не підтверджені належними у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, не зумовлене обставинами, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення особи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії, натомість подання апеляційної скарги з істотним пропуском визначеного процесуальним законом строку зумовлене виключно власною недбалістю апелянта, який, отримавши копію оскаржуваного рішення у встановленому законом порядку, не виявив жодного інтересу до цієї справи, хоча, діючи розумно та обачливо, повинен був розуміти наслідки своєї пасивної поведінки.
Процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, проте апелянт, звертаючись з даною апеляційною скаргою з істотним пропуском строку на апеляційне оскарження, не надав жодних переконливих доказів реальної наявності у нього перешкод для реалізації права на апеляційний перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2025 у справі №916/2833/25.
В силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10.2010 у справі "Устименко проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".
Європейський суд з прав людини в рішенні від 13.03.2018 у справі "Кузнєцов та інші проти Росії" підкреслив, що поновлення строків на оскарження означає відступ від принципу res judicata, а тому особи, які оскаржують рішення за межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.
При цьому Європейський суд з прав людини у вказаному рішенні стосовно випадків пана Беззубко та пана Трубіцина визначає, що вказані заявники подали заяви про поновлення строку на оскарження після спливу чотирьох місяців з дня визнання неприйнятними їх апеляційних скарг, а тому, за даних обставин, такі заявника діяли без належної старанності та задоволення їх клопотання за таких умов означало б глумитися над принципом правової певності.
З цих підстав Європейський суд з прав людини визнав скарги пана Беззубко та пана Трубіцина неприйнятними.
Відповідно до частини четвертої статті 260 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
В силу пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2025 у справі №916/2833/25, зазначені у заяві б/н від 29.12.2025 (вх.№5333/25 від 31.12.2025), поданій апелянтом на виконання вимог ухвали від 25.12.2025 про залишення апеляційної скарги без руху, визнані Південно-західним апеляційним господарським судом неповажними, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті апеляційного провадження за даною апеляційною скаргою ОСОБА_1 слід відмовити.
Станом на 12.01.2026 будь-яких інших документів на виконання вимог ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.12.2025 про залишення апеляційної скарги без руху у справі №916/2833/25 від скаржника до суду апеляційної інстанції не надходило.
Згідно з частиною четвертою статті 261 Господарського процесуального кодексу України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 232-235, 256, 258, 261 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2025 у справі №916/2833/25.
Справу №916/2833/25 повернути Господарському суду Одеської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук