ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про відмову у відкритті апеляційного провадження
12 січня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/1392/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ахбаш Оксани Олександрівни
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2025, ухвалене суддею Олейняш Е.М., м. Миколаїв
у справі № 915/1392/24
за позовом: Фізичної особи-підприємця Жмурко Володимира Івановича
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ахбаш Оксани Олександрівни
про: стягнення 46200 грн,
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2025 у справі № 915/1392/24 частково задоволено позов Фізичної особи-підприємця Жмурко Володимира Івановича, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ахбаш Оксани Олександрівни на його користь 46200 грн заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення від 01.01.2022 та 3028 грн витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись з рішенням суду, Фізична особа-підприємець Ахбаш Оксана Олександрівна 21.11.2025 через систему «Електронний Суд» подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Одночасно скаржницею подано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого вона зазначала, що:
- копія оскаржуваного рішення не надходила на адресу відповідачки засобами поштового зв'язку та не була належним чином їй вручена;
- обставини воєнного стану, нестабільність зв'язку та електропостачання об'єктивно унеможливили постійний моніторинг кабінету електронного суду та електронної пошти;
- вона є внутрішньо-переміщеною особою;
- про існування та зміст оскаржуваного рішення фактично дізналась лише після відкриття виконавчого провадження 17.11.2025.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2025 витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи № 915/1392/24, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з суду першої інстанції.
09.12.2025 матеріали цієї справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ахбаш Оксани Олександрівни залишено без руху на підставі ч. 3 ст. 260 ГПК України як таку, що не відповідає вимогам як ч. 1, так і ч. 2 ст. 256 ГПК України та встановлено скаржниці 10-ти денний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання суду заяви про поновлення строку, в якій вказати інші підстави для поновлення строку.
22.12.2025 від Фізичної особи-підприємця Ахбаш Оксани Олександрівни надійшла заява (вх. № 5208/25) про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду, в якій скаржниця зазначає наступне:
- згідно з карткою руху документу (а саме рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2025 у справі № 915/1392/24) графа «Дата/час доставки повідомлення до суду про доставку вказаного документу учаснику в його кабінет» є незаповненою (порожньою), що свідчить про те, що станом на 12.06.2025 система «Електронний суд» не сформувала та не надіслала до суду першої інстанції автоматичне підтвердження про фактичне отримання нею вказаного документа, що унеможливлює визначення 12.06.2025 як дати вручення їй судового рішення;
- вона має статус внутрішньо-переміщеної особи та за місцем фактичного перебування відповідачки протягом літньо-осіннього періоду 2025 року спостерігалися критичні перебої в енергопостачанні та зв'язку;
- вищезазначена незаповнена (порожня) графа є прямим технічним доказом того, що через відсутність стабільного інтернет-зв'язку її електронний пристрій не зміг синхронізуватися із сервером, що унеможливило отримання інформації про судове рішення у червні 2025 року;
- про існування оскаржуваного рішення відповідачці стало відомо лише 17.11.2025 після отримання відомостей про відкриття виконавчого провадження ВП № 79610684.
Розглянувши заяву (вх. № 5208/25 від 22.12.2025) Фізичної особи-підприємця Ахбаш Оксани Олександрівни про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, залишаючи апеляційну скаргу без руху на підставі ч. 3 ст. 260 ГПК України, колегія суддів виходила з того, що повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції складено та підписано 11.06.2025, отже кінцевим строком для подання апеляційної скарги на вказане рішення є 01.07.2025, а з урахуванням приписів ч. 2 ст. 256 ГПК України - 02.07.2025.
Водночас, апеляційна скарга відповідачки була сформована через систему «Електронний суд» лише 21.11.2025 (зареєстрована 24.11.2025), тобто з пропуском строку, встановленого як ч. 1, так і ч. 2 ст. 256 ГПК України.
Надаючи оцінку доводам та аргументам скаржниці, викладеним в першій заяві про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, колегія суддів виходила з того, що:
- введення воєнного стану є обставиною, яка не залежить від волевиявлення особи і в певних випадках може створити перешкоди та труднощі, що унеможливлюють чи ускладнюють можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Однак, сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій;
- у даному випадку скаржницею не доведено, що запровадження воєнного стану причинно-наслідковим зв'язком унеможливило виконання нею процесуальних дій протягом установленого законом строку;
- застосування аварійних відключень електроенергії, тривала відсутність електропостачання також не можуть бути обґрунтованими підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки воєнний стан на території України оголошено 24.02.2022 і з цього часу відбуваються масовані ракетні обстріли РФ населених пунктів України, в тому числі об'єктів критичної інфраструктури, проте такі атаки не проводяться щодня, оскільки це складний логістичний процес. Разом із цим, судочинство в Україні продовжує здійснюватися у встановленому Законом порядку. Не було встановлено в Україні й повного припинення роботи банківських устав, комунальних служб та/або поштового зв'язку (постанова від 06.06.2024 № 559/2655/23 (61-5860св24) Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду);
- розгляд справи відбувався вже у воєнний час і оскільки скаржниця є рівноправним учасником судового процесу, недотримання нею вимог процесуального закону в частині своєчасного подання апеляційної скарги є суто організаційним питанням самої відповідачки;
- вищенаведені обставини у сукупності свідчать про те, що апелянтка об'єктивно не була позбавлена можливості своєчасно звернутись з апеляційною скаргою;
- несвоєчасне оскарження відповідачкою рішення суду першої інстанції не зумовлене обставинами, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення учасника справи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії;
- наведені скаржницею причини пропуску строку є суб'єктивними, такими, що залежали від волі самої заявниці та жодним чином не виправдовують пропуск строку на оскарження рішення суду.
Натомість, у новій заяві про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2025 у справі № 915/1392/24 (вх. № 5208/25 від 22.12.2025), скаржниця фактично посилається на такі самі причини, що були наведені в минулій заяві про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження.
Колегія суддів вкотре зазначає, що можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов'язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Клопотання про поновлення процесуального строку має містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було жодної можливості.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку апеляційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Сам лише факт подання стороною заяви про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк, оскільки заява про поновлення строку для подання апеляційної скарги з огляду на положення ст. 119 ГПК України має містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.
У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Тобто виходячи з принципу належного урядування державні органи зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок іншої особи, яка діяла добросовісно.
На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Щодо посилання скаржниці на критичні перебої в енергопостачанні та зв'язку, а також що через відсутність стабільного інтернет-зв'язку її пристрій не зміг синхронізуватися із сервером, колегія суддів вкотре звертає увагу, що скаржницею ці доводи не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, як і не доведено, що ці обставини носили постійний, безперервний характер.
З приводу незаповненої (порожньої) графи «Дата/час доставки повідомлення до суду про доставку вказаного документу учаснику в його кабінет», колегія суддів зазначає, що в картці руху документа (а саме рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2025 у справі № 915/1392/24) міститься графа «Дата/час повідомлення про доставку документу в кабінет», в якій зазначена дата та час отримання відповідачкою оскаржуваного рішення, а саме 12.06.2025 о 10:23 год.
Також, в матеріалах цієї справи міститься довідка про доставку в кабінет електронного суду, в якій зазначено: «Документ (рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2025 у справі № 915/1392/24) доставлено в Електронний кабінет одержувача (Фізичної особи-підприємця Ахбаш (Вдовиченко) Оксани Олександрівни): 12.06.2025 12:56» та «Дата отримання судом: 12.06.2025 13:01» (а.с.91).
Отже, доводи скаржниці з приводу незаповненої графи спростовуються наявною в матеріалах справи довідкою про доставку в кабінет електронного суду.
Колегією суддів також враховується, що відповідно до ч.ч. 5-7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Скаржниця була обізнана про розгляд цієї справи, що нею не заперечується, проте жодним чином не обґрунтовано об'єктивну неможливість відстежувати хід судового процесу щодо ознайомлення зі змістом оскаржуваного рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідно, у розумний строк реалізувати своє право на його апеляційне оскарження.
Колегія суддів зауважує на тому, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, що узгоджується зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вказаною, зокрема, в рішенні останнього у справі «Пономарьов проти України».
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. У даному випадку саме апелянт є безпосередньо зацікавленим вчиняти дії з метою одержання інформації про хід та стан справи і несе ризик настання несприятливих наслідків в результаті невжиття заходів щодо отримання інформації про рух справи.
Подібна правова позиція міститься в ухвалі Верховного Суду від 17.01.2022 у справі № 922/2487/19.
Статтею 2 Закону «Про доступ до судових рішень» передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Нормами ст. 4 цього Закону передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, надання загального доступу до рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2025 у справі № 915/1392/24 було забезпечено 16.06.2025.
Тому повністю спростовуються посилання скаржниці про те, що їй не було відомо про існування оскаржуваного рішення, та її необізнаність, а тому відповідачка могла ознайомитися із змістом оскаржуваного рішення та у розумний строк реалізувати своє право на апеляційне оскарження.
Колегія суддів зауважує, що норми ГПК України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та довести ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Отже, скаржницею не доведено, що несвоєчасне оскарження рішення суду першої інстанції зумовлене обставинами, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення учасника справи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії.
Жодних інших причин, внаслідок яких вона пропустила строк на апеляційне оскарження рішення, які б можна було б визнати поважними для поновлення такого строку, скаржницею наведено не було.
Частиною 4 ст. 261 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
При цьому, вказані приписи ГПК України є імперативними та зобов'язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Отже, оскільки ухвалою суду від 11.12.2025 вказані заявницею підстави визнані неповажними, а в новій поданій заяві скаржниця теж не навела достатніх підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду понад 5 місяців, пов'язаних з виникненням обставин непереборної сили та такими, що не залежали від волі самої заявниці, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 261 ГПК України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 234, 235, 260, 261 ГПК України, суд
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ахбаш Оксани Олександрівни на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2025 у справі № 915/1392/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
Судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська