Справа № 214/9507/25
1-кп/214/460/26
07 січня 2026 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря,- ОСОБА_2
прокурора,- ОСОБА_3 ,
захисників,- ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , (ВКЗ)
обвинувачених,- ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглядаючи у відкритому судовому засіданні, в м. Кривому Розі клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно, ОСОБА_6 на біль м'який, по кримінальному провадженню, внесеному в ЄРДР за № 12024041230002442 від 22.11.2024 року, по обвинуваченню ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_9 обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України,
В судовому засіданні прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, ризики які існували на момент обрання та продовження вказаного запобіжного заходу, оскільки не відпали ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обвинувачена ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, просила задовольнити клопотання заявника про зміну запобіжного заходу про взяття на особисту поруку або визначення застави.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважає не доведеними ризики, просив застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід, про взяття на особисту поруки або визначення застави, не пов'язаний з позбавленням волі. Вважає не доведеними ризики, просив застосувати до обвинуваченої більш м'який запобіжний захід, оскільки вона має двох неповнолітніх дітей, є особою з інвалідністю ІІІ групи, отримує соціальні виплати, тому має джерела доходів, працевлаштувалася. Після закінчення запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 з'являється на реєстрацію до органу пробації, виконує покладені на неї судом обов'язки за попередніми вироком, що вказує на те, що остання змінила свою поведінку та стала на шлях виправлення. Просив врахувати, що ОСОБА_6 беззаперечно виконує покладені на неї обв'язки, по першому виклику з'являється в кожне судове засідання.
Захисники ОСОБА_5 , та обвинувачені, ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , кожен окремо, підтримали позицію захисту.
Заслухавши думку прокурора, захисників, обвинувачених, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
На сьогодні в провадженні суду перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням зокрема, ОСОБА_6 обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України.
З огляду на викладене, слід дійти до висновку, що саме за критерієм оцінки «з точки зору стороннього об'єктивного спостерігача» на сьогодні є можливість вважати, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України.
Надаючи оцінку доводами сторони захисту, суд зазначає, що висловлені сумніви та заперечення щодо представлених стороною обвинувачення доказів безсумнівно підлягають ретельній перевірці під час проведення судового розгляду.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Так, ухвалою Саксаганського районного суду м. Дніпропетровська від 12.11.2025 року ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Вирішуючи питання про продовження існування заявлених передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченої, чи наявність нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Суд приймає до уваги доводи сторони обвинувачення стосовно того, що обвинувачена ОСОБА_6 , згідно із ст. 12 КК України, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину за яке передбачено покарання до від 9 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. З наданого захисником строкового трудового договору № 73 від 07.11.2025 слідує, що ОСОБА_6 працевлаштувалася 07.11.2025 підсобним робітником в КНП «Криворізький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» напередодні обрання запобіжного заходу, до цього тривалий час не працювала, законність джерела її доходів суду не відомо. В разі доведення вини обвинуваченої у скоєнні даного злочину, їй загрожує міра покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12-ти років і тому, побоюючись покарання, обвинувачена може переховуватись від суду, тим самим перешкоджати об'єктивному розслідуванню та встановленню істини по кримінальному провадженню, виконанню процесуальних рішень, з метою уникнення відповідальності.
Окрім того, прокурором доведено перед судом наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні - є те, що ОСОБА_6 відповідно до ст. 221 КПК України має право ознайомитись із матеріалами кримінального провадження, а отже: доказами, здобутими в ході досудового розслідування, знатиме повні анкетні дані свідків та їх місце мешкання, які допитані у кримінальному провадженні, але яких не допитано в суді, які викривали її у скоєні вказаного кримінального правопорушення, тому у разі обрання їй запобіжного заходу більш м'якого ніж тримання під вартою, може вплинути на них з метою примушування до зміни показів у суді, та які викривають її у вчиненні злочинної діяльності.
Суд також вважає доведеним наявність ризику щодо можливості обвинуваченою вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується - є те, що обвинувачена обґрунтовано обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого умисного корисливого злочину за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12-ти років, що свідчить про продовження існування тих же обставин, які спонукали обвинувачену до скоєння кримінального правопорушення, а саме: ОСОБА_6 не була працевлаштована тривалий час та вчинення вказаного корисливого злочину могло було її джерелом одержання прибутку. Обвинувачена працевлаштувався лише 07.11.2025, після того як справа була передана на розгляд суду.
Окрім того, суд, враховує ту обставину, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, у справі не досліджено докази, зокрема, не допитані свідки, обвинувачена має неповнолітніх дітей, що свідчить про соціальні зв'язки, разом з тим, вона раніше судима за злочини у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, вчинила кримінальне правопорушення під час невідбутого покарання, також, враховуючи матеріали розсекречених НСРД, вбачається, що ОСОБА_6 бажала покинути межі України та була зупинена лише у зв'язку з фактичним затриманням, тому мають місце ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: не з'явлення або переховування від суду, вплив на свідків, продовження вчинення інкримінованого правопорушення.
Суд вважає, що в даному випадку потреби судового розгляду виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи ОСОБА_6 , як тримання під вартою, оскільки обмеження її права на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти її втечі та забезпечити належне виконання нею своїх процесуальних обов'язків. Таким чином, суд вважає, що прокурором було доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
За таких обставин, застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вказаним ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість обвинуваченої свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для обвинуваченої у цьому випадку можуть бути визнані нею менш небезпечними ніж кримінальне переслідування, а тому доводи захисника про необхідність обрати обвинуваченій ОСОБА_6 менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, який зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, не є слушними.
Європейським судом з прав людини визнано виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 , на 60 (шістдесят) діб, тобто до 07.03.2026 включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_6 в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Головуючий суддя ОСОБА_1