Справа № 190/2190/25
Провадження №2/190/71/26
(заочне)
08 січня 2026 року м.П"ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,
за участю секретаря Гук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П'ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних та моральних збитків заподіяних злочином,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про про відшкодування матеріальних та моральних збитків заподіяних злочином.
В обгрунутвання заявлених вимог зазначила, що ОСОБА_2 в період часу з 14.07.2024 року по 30.07. 2024 року перебуваючи за її місцем проживання АДРЕСА_1 , тримаючи в руках мобільний телефон марки НОМЕР_1 з сім картою мобільного оператора «Київстар» з номером НОМЕР_2 , який належить їй, зайшов до автоматизованої системи «Приват 24, яка належить АК КБ «Приватбанк» побачив стан банківського рахунку № НОМЕР_3 , який розташований в АТ КБ «Приватбанк» та належить ОСОБА_3 та діючи умисно з корисливих мотивів, маючи вільний доступ до банківського рахунку, не маючи будь-яких правових підстав здійснив переказ грошових коштів із вказаного банківського рахунку на загальну суму 15500,00 грн. на власний рахунок № НОМЕР_4 , чим спричинив їй матеріальної шкоди в розмірі 15500,00 грн.
За даним фактом 07 січня 2025 року ВП №7 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області відкрито кримінальне провадження №12025041560000019 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185., ч. 1 ст. 361 КК України.
Вироком П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.361, ч.4 ст.185 КК України та призначено покарання за ч.1 ст.361 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік; за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_2 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 від відбування призначеного йому покарання звільнено з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Скоєним кримінальним правопорушенням ОСОБА_2 заподіяв їй матеріальної шкоди в розмірі 15500,00 грн., яку в добровільному порядку відмовляється відшкодовувати.
Крім того, внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 вона зазнала моральної шкоди, оскільки зазнала душевних страждань у зв'язку з неможливістю продовжувати активний спосіб життя, маючи дохід від прожиття лише від отриманої пенсії, мала погашати кредитний борг, що порушило її звичайний спосіб життя, обмежило придбання продуктів харчування та речей первинної необхідності на тривалий час. Моральну шкоду оцінює в 34500 грн..
У зв'язку з вищевикладеним, просить стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в розмірі 15500,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 34500,00 грн..
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, представник позивача ОСОБА_4 надав до суду заяву з проханням справу розглядати за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві.
Відповідачу ОСОБА_2 , у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання направлено судову повістку про виклик до суду. Вказана судова поштова кореспонденція повернулась до суду з відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній»/а.с.40/. Також відповідач ОСОБА_2 , про розгляд справи повідомлений належним чином, інформація про виклик у справі відповідача розміщувалася судом на його офіційній сторінці веб-порталу судової влади України, причину неявки до суду не повідомив/а.с.39/.
Таким чином, оскільки відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання заперечень проти позову, у зв'язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з'явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Так, на початку липня 2024 року, ОСОБА_2 , перебуваючи за спільним місцем мешкання з потерпілою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , на прохання останньої, здійснював допомогу, створення облікового запису в автоматизованій системи Інтернет-банкінгу «Приват 24». Так ОСОБА_2 будучи обізнаним з користуванням послугами автоматизованих банківських систем створив потерпілій ОСОБА_1 обліковий запис в автоматизованій системі Інтернет-банкінгу «Приват 24» та одночасно отримав логін та пароль до особистого кабінету в вище згаданій автоматизованій системі. В цей час, у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення грошових коштів належних ОСОБА_1 за допомогою несанкціонованого втручання в робочу автоматизованих систем АТ КБ «ПриватБанк». Реалізуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, ОСОБА_2 вчинив протиправні дії у сфері автоматизованих систем, маючи злочинний намір, спрямований на особисте збагачення, у протизаконний спосіб, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків в період часу з 14.07.2024 по 30.07.2024 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , маючи вільний доступ до мобільного телефону марки НОМЕР_5 з сім картою мобільного оператора «Київстар», з номером НОМЕР_2 , який належить потерпілій ОСОБА_1 , в якому встановлений додаток віддаленого доступу до автоматизованої системи Інтернет-банкінгу «Приват24», через всесвітню мережу «Інтернет», шляхом вводу до автоматизованої системи електронного комплексу, а саме мобільного банкінгу, паролю для автентифікації, який був відомий ОСОБА_2 , здійснив несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи «Приват24», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, та бажаючи настання суспільно- небезпечних наслідків, самочинно, без дозволу власника ОСОБА_1 , отримав повний доступ до банківського рахунку № НОМЕР_6 , що належить ОСОБА_1 , що призвело до несанкціонованого втручання в роботу автоматизованої системи «Приват24», яка належить АТ КБ «Приватбанк» та отримав інформацію про поточний стан рахунку потерпілої, що відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», є банківською таємницею. Вказаними діями ОСОБА_2 спричинив потерпілій ОСОБА_1 , майнову шкоду на загальну суму 15500 грн., що підтверджується інформацією щодо руху коштів по банківському рахунку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Крім того в період часу з 14.07.2024 по 30.07.2024 ОСОБА_2 перебуваючи за місцем спільного проживання разом з потерпілою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 тримаючи в руках мобільний телефон НОМЕР_7 з сім картою мобільного оператора «Київстар», з номером НОМЕР_2 , який належить потерпілій ОСОБА_1 , зайшов до автоматизованої системи «Приват24», яка належить АТ КБ «Приватбанк», побачив стан банківського рахунку № НОМЕР_3 , який розташований в АТ КБ «Приватбанк» та належить ОСОБА_1 , та у ОСОБА_2 , виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення грошових коштів, наявних на банківському рахунку. В подальшому ОСОБА_2 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення грошових коштів з банківського рахунку ОСОБА_1 , діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, маючи вільний доступ до банківського рахунку № НОМЕР_3 , який емітований в АТ КБ «Приватбанк», не маючи будь яких правових підстав, здійснив переказ грошових коштів із вказаного банківського карткового рахунку на власний рахунок НОМЕР_8 (банківська картка № НОМЕР_9 ) який емітований АТ «A-Банк» на загальну суму 15500 грн.
Вироком П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.361, ч.4 ст.185 КК України та призначено покарання за ч.1 ст.361 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік; за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_2 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 від відбування призначеного йому покарання звільнено з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки /а.с.8-9/.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №001857 ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 має третю групу інвалідності з 01.12.2023 року, інвалідність встановлена на строк до грудня 2026 року /а.с. 4/.
Відповідно до довідки про доходи №7964639207897924 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Гололвному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області і отримує пенсію по інвалідності , сума пенсії за період з 01.04.2025 по 30.06.2025 рр. складає 9969,00 грн. /а.с. 5/.
Відповідно до ч. 1 ст.15 та п. 8 і 9 ч. 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідност. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частина 2 цієї статті встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин).
Відповідно до частини 2ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Відповідно дост.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК, до складу реальних збитків як одного з елементів майнової шкоди входять втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
При цьому, згідно зі ст. 1192 ЦК, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Суд приходить до висновку, що оскільки винуватість ОСОБА_2 в спричинені матеріальної шкоди ОСОБА_1 знайшла своє повне підтвердження у судовому засіданні і не викликає сумніву, вимоги позивача щодо стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, підлягають задоволенню.
Що ж стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, зщавданої злочином, суд приходить до наступного висновку.
За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. Водночас, одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав.
Частина друга вказаної статті передбачає, що моральна шкода, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За положеннями статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її завдання - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 612/3521/16-ц).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені правилами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Зокрема моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Суд, визначаючи розмір шкоди, виходить з вищенаведених норм, керуючись принципами рівності, поміркованості, виваженості, розумності, справедливості, визнаючи, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, дійшов висновку про розмір моральної шкоди в сумі 10 000 грн., відповідатиме вимогам розумності і справедливості та є співмірним і доцільним у даному провадженні.
Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних та моральних збитків заподіяних злочином - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_10 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином 15500 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та 10 000 (десять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
В іншій частині заявлених вимог відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Головуючий суддя Ю.В. Фирса