Справа № 187/2313/25
3/0187/98/26
іменем України
08 січня 2026 року селище Петриківка
Суддя Петриківського районного суду Дніпропетровської області Говоруха В.О., розглянувши матеріали, що надійшли із відділення поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції № 2 ГУНП в Дніпропетровській області стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП, -
До суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серіїЕПР1 № 549653 від 24.12.2025, згідно якого 24.12.2025 о 15-30 годині водій ОСОБА_1 керувала автомобілем «Шкода Рапід» д.н.з. НОМЕР_1 в селищі Курилівка, по вул. Центральна, 191, не обрала безпечну швидкість, не врахувала дорожньої обстановки, внаслідок чого скоїла наїзд на стовп електромережі. Після цього ж покинула місце ДТП, до якого причетна.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано як порушення вимог п. 2.10 а) ПДР, відповідальність за що передбачена ст. 122-4 КУпАП України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 роз'яснено права відповідно до ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Щодо правопорушення вона пояснила, що дійсно вона потрапила в ДТП та отримала тілесне ушкодження у виді струсу головного мозку. Так як автомобіль не отримав значних ушкоджень невідома їй стороння особа на її автомобілі відвезла її до лікарні. Вона не мала наміру уникнути відповідальності, а була змушена залишити місце ДТП так як повинна була отримати невідкладну медичну допомогу.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП надано: протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 549653 від 24.12.2025; схему місця ДТП від 24.12.2025; письмові поясненнями водія ОСОБА_1 ; фототаблиця; електронний рапорт працівника поліції від 24.12.2025.
Вирішуючи питання про винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП суд виходить з наступного:
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно з частинами 1.2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За положеннями ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, суддя, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Статтею 122-4 КУпАП передбачено відповідальність за залишення водіями транспортних засобів на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
При цьому, п. 2.10 а) ПДР визначено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
За порушення вимог зазначеного пункту ПДР України встановлена відповідальність за статтею 122-4 КУпАП, яка настає у разі залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця ДТП, до якої вони причетні.
Виходячи із системного аналізу статті 122-4 КУпАП, суд зазначає, що обов'язковими ознаками вказаного адміністративного правопорушення є: наявність факту ДТП або причетність до такої події; обізнаність водія про ДТП; дії водія спрямовані на залишення місця ДТП.
Отже, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є умисні, усвідомлювані, протиправні дії водія причетного до ДТП або його легковажні дії, які спрямовані на покинення місця події.
Поняття адміністративного правопорушення визначено статтею 9 КУпАП, відповідно до якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.
Як вбачається з наданих пояснень ОСОБА_1 залишення нею місця ДТП сталося через те, що невідомі їй громадяни зупинились по дорозі та допомогли їй виїхати, після чого інша особа на її авто відвезла її до закладу охорони здоров'я.
З наданих суду довідок вбачається, що 24.12.2025 ОСОБА_1 зверталась до КНП «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» Кам'янської міської ради з метою проведення огляду, а 25.12.2025 до КНП КМР «ЦПМСД №3».
Наведене свідчить, що залишення ОСОБА_1 місця ДТП було вимушеним та зумовлене погіршенням стану здоров'я, що потребувало термінового звернення за медичною допомогою.
Отже, в діях ОСОБА_1 був відсутній умисел на залишення місця ДТП з метою уникнення відповідальності за ст.124 КУпАП, що є обов'язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП. Таким чином в її діях відсутня суб'єктивна сторона правопорушення, що виключає наявність в її діях складу правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, не доведена належними, допустимими та достатніми доказами.
Суд звертає увагу на те, що обов'язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст.62 Конституції України.
Розглядаючи дану справу, апеляційний суд враховує практику ЄСПЛ, зокрема у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelinv.Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016), в яких Суд, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Суд, застосовуючи принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами.
У зв'язку із наведеним, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, що є підставою для закриття провадження по справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
При визначенні доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, судом враховано позиція ЄСПЛ щодо розуміння доведеності вини поза розумним сумнівом сформованим в рішенні «Коробов проти України», 2011 рік п. 65, де зазначено, що суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. А також в рішенні «Авшар проти Туреччини», де зазначено таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку із наведеним, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статті 122-4 КУпАП, що є підставою для закриття провадження по справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст.124,122-4, 283 КУпАП, -
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 549653 від 24.12.2025 за статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодекс України про адміністративні правопорушення, закрити в зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її винесення апеляційної скарги.
Суддя: В. О. Говоруха