Справа № 215/8595/25
Провадження № 2/177/99/26
(заочне)
Іменем України
12 січня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Суботіної С. А.
за участі: секретаря Ференц Я. З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-капітал» Усенко М.І. через систему «Електронний суд» звернувся 20.08.2025 до суду з указаним позовом та просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-капітал» заборгованість за кредитним договором від 24.07.2024 № 25450-07/2024 у загальному розмірі 17400,00 грн, а також понесені судові витрати.
В обґрунтування пред'явлених вимог указав, що 24.07.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «Стар файненс груп» (далі по тексту - ТОВ «Стар файненс груп») та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 25450-07/2024, відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти у розмірі 4000,00 грн на умовах строковості, звітності, платності, а відповідач зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором. Товариством зобов'язання за договором виконано, перераховано ОСОБА_1 грошові кошти. При настанні терміну повернення кредиту, заборгованість відповідачем погашена не була, у зв'язку з чим, за кредитним договором утворилася заборгованість у загальному розмірі 17400,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн, заборгованість за процентами - 5400,00 грн, заборгованість за штрафом - 8000,00 грн. Між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 23.12.2024 укладено договір факторингу № 23122024, за яким позивач набув право грошової вимоги, у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором від 24.07.2024 № 25450-07/2024. Відповідач продовжує ухилятися від погашення заборгованості, що є порушенням прав ТОВ «ФК «Кредит-капітал», у зв'язку з чим, представник звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 12.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Від АТ «Універсал банк» 07.01.2026 надійшла відповідь на виконання ухвали від 12.12.2025 (а.с.103).
У тексті позову представником позивача зазначено про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, однак до суду не з'явилася, про причини неявки не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не надала. Відзиву не подано.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.
Зі згоди представника позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити в справі заочне рішення, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 24.07.2024 шляхом подання відповідачем заявки-анкети на отримання фінансового кредиту, між ТОВ «Стар файненс груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 25450-07/2024 у порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», про що зазначено у розділі 2 договору (а.с.11-13, 19-35).
На умовах, встановлених договором, товариство надає клієнту кредит, а клієнт зобов'язується повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування ними в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до умов договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , наданої споживачем, сума кредиту складає 4000,00 грн, строк кредиту 120 днів, до 20.11.2024, який може бути продовжено. За користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Денна процентна ставка становить 1,50% та застосовується у межах строку кредитування. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплати процентів з користування ним здійснюватимуться згідно з графіком платежів. У випадку прострочення клієнтом сплати процентів та тіла кредиту відповідно до графіку заборгованості, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після прострочення сплати.
До договору № 25450-07/2024 надано паспорт споживчого кредиту, підписаний електронним підписом відповідача, де зазначені основні умови кредитування, ідентичні вказаним у договорі (а.с.14-18).
Указаний договір писаний його сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що зазначено у розділу 2 договору.
Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. (ч. 3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 24.07.2024 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором договір № 25450-07/2024 та паспорт споживчого кредиту, чим погодилася із запропонованими умовами договору.
Договір містить докладну інформацію щодо особи позичальника - ОСОБА_1 , зокрема ідентифікаційний номер, номер та дату видачу паспорту, адресу проживання, реквізити банківської карти, електронну адресу та номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.
Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у ТОВ «Стар файненс груп»виникло зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача виникло зобов'язання з повернення кредитних коштів.
ТОВ «Стар файненс груп» зобов'язання за договором виконало, через ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків відповідно до ліцензії НБУ від 01.05.2023 №21/788-рк та угоди на переказ коштів від 22.02.2022 № ФК-П-2022/02-3, відповідачу здійснено переказ коштів 24.07.2024 на суму 4000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іPay.uа - 462122560 (а.с.38).
Судом отримано від АТ «Універсал банк» інформацію, що у банку на ім'я ОСОБА_1 емітована банківська картка НОМЕР_2 , на яку 24.07.2024 здійснена транзакція в сумі 4000,00 грн (а.с.103).
У графіку платежів, що є додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту від 24.07.2024 № 25450-07/2024, у разі своєчасного та належного виконання договору за розрахунковий період ОСОБА_1 мала повернути товариству суму кредиту за договором у розмірі 4000,00 грн та проценти за користування кредитом у розмірі 7200,00 грн (а.с.32).
Як вбачається з розрахунку заборгованості, користуючись кредитним коштами, ОСОБА_1 вчасно та в повному обсязі заборгованість не погасила, сплатила 22.08.2024 на погашення відсотків 1800,00 грн, а тому станом на 23.12.2024 у неї утворилася заборгованість за основним боргом у розмірі 4000,00 грн, за простроченими відсотками у розмірі 5400,00 грн, за штрафом 8000,00 грн (а.с.39-43).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Таким чином договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.
Пунктом 4.1.4 договору обумовлено право товариства без згоди клієнта відступити право вимоги за договором третій особі.
Між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 23.12.2024 укладено договір факторингу № 23122024, за яким ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості) (а.с.45-54).
Відповідно до акта приймання-передачі від 23.12.2024 та витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 23.12.2024 № 23122024, право вимоги за договором від 24.07.2024 № 25450-07/2024, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». На момент відступлення прав вимоги загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за даним договором складає 17400,00 грн, із яких: 4000,00 грн - заборгованість за основним боргом, 5400,00 грн - за відсотками, 8000,00 грн - штраф (а.с.55, 56).
На адресу відповідача новим кредитором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 16.10.2025 направлено досудову вимогу, у якій повідомлено про відступлення прав вимоги за договором від 24.07.2024 № 25450-07/2024, та висунуто вимогу про виконання зобов'язань за договором з погашення заборгованості у розмірі 17400,00 грн (а.с.58).
За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином, згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Як видно з матеріалів справи, сторони уклали договір, на виконання якого первісний кредитор зі свого боку зобов'язання, передбачені цим договором, виконав у повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами, тоді як відповідач покладені на неї зобов'язання належним чином не виконала і в установлені договором строки грошові кошти на погашення кредиту не вносила, у результаті чого утворилася заборгованості за кредитом у розмірі 4000,00 грн, за відсотками в розмірі 5400,00 грн, яка відповідачем не погашена дотепер.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення заборгованості за штрафом.
Відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно з яких, тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків, таким як період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, такими як договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, оскільки відповідачу ОСОБА_1 у період дії в Україні воєнного стану за договором від 24.07.2024 № 25450-07/2024 нараховано до сплати неустойку у виді штрафу в розмірі 8000,00 грн, від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для їх стягнення.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути за договором від 24.07.2024 № 25450-07/2024 заборгованість за кредитом у розмірі 4000,00 грн, за відсотками в розмірі 5400,00 грн, відмовивши у задоволенні позову в іншій частині.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати понесені на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справ, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Суд враховує, що при зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, який, із урахуванням часткового задоволення позовних вимог (54,02%), підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно частині задоволених вимог у розмірі 1308,58 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта, інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В обґрунтування витрат на правову допомогу стороною позивача було подано договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 № 0107, укладений між ТОВ «ФК «Кредит Капітал» та АО «Апологет», виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на АО «Апологет», де керівником є Усенко М.І., ордер серії ВС від 02.07.2025 № 1381377, виданий АО «Апологет» Усенку М.І. на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «ФК «Кредит Капітал» на підставі договору про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025, акт № 466 наданих послуг від 08.10.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 № 0107, де обумовлена вартість наданих послуг 8000,00 грн, детальний опис наданих послуг від 08.10.2025 за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 № 0107 із зазначенням найменування послуг та витрачених адвокатом годин (а.с.61-66).
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 справі № 904/4507/18).
Також у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Отже, оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-капітал»» задоволено частково, позивачем понесено витрати на правничу допомогу, які є обґрунтованими та підтверджені належними доказами, відсутні заперечення відповідача щодо не співмірності винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, пропорційно частині задоволених вимог (54,02%), у розмірі 4321,60 грн
Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал»(код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, м. Львів, Львівська область) заборгованість за кредитним договором № 25450-07/2024 від 24.07.2024 у загальному розмірі 9400 (дев'ять тисяч чотириста) гривень 00 копійок, яка складається з заборгованості:
-за кредитом у розмірі 4000(чотири тисячі) гривень 00 копійок;
-заборгованості за відсотками в розмірі 5400 (п'ять тисяч чотириста) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-каптіал»(код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, м. Львів, Львівська область) у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору 1308 (одну тисячу триста вісім) гривень 58 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4321 (чотири тисячі триста двадцять одну) гривню 60 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст рішення складено 12.01.2026
Суддя: